Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №192/1415/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1843/26 Справа № 192/1415/26 Суддя у 1-й інстанції - Стрельников О. О. Суддя у 2-й інстанції - Мудрецький Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі судді: Мудрецького Р.В., за участю — ОСОБА_1 , переглянувши апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , на постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2026 року, якою стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

закрито провадження за ст. 173-1 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії 08 травня 2026 року приблизно о 16 год. 00 хв. ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , використовуючи власний аккаунт у соціальній мережі «Фейсбук» у загальнодоступній групі «Справжня отг Святовасилівка» поширив неправдиві чутки, щодо в.о. голови Святовасилівської ТГ ОСОБА_3 та інших представників громади, а саме розмістив публікацію «відео» про нібито незаконне використання бюджетних коштів та безпідставне завищення заробітної плати, внаслідок чого серед мешканців ТГ виникли численні словесні суперечки та конфлікти, які призвели до порушення нормальної роботи ТГ та створило загрозу порушення громадського порядку, чим скоїв правопорушення передбачене ст. 173-1 КУпАП.

Постановою суду від 22 травня 2026 року закрито провадження стосовно ОСОБА_1 за відсутності складу правопорушення, так як згідно відеозапису останній лише висловлює оціночні судження — критикою керівництва територіальної громади.

В апеляційній скарзі представник просить скасувати постанову та винести нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним за ст. 173-1 КУпАП, оскільки вина останнього доводиться матеріалами справи, в тому числі поясненнями свідків.

Під час перегляду ОСОБА_1 заперечував у задоволенні апеляційної скарги.

Апелянт надіслав заяву про здійснення перегляду без їх участі.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши учасника перегляду, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення, законність та обґрунтованість постанови суду, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується у ст. 251 КУпАП.

Суд, у відповідності до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії 08 травня 2026 року приблизно о 16 год. 00 хв. ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , використовуючи власний аккаунт у соціальній мережі «Фейсбук» у загальнодоступній групі «Справжня отг Святовасилівка» поширив неправдиві чутки, щодо в.о. голови Святовасилівської ТГ ОСОБА_3 та інших представників громади, а саме розмістив публікацію «відео» про нібито незаконне використання бюджетних коштів та безпідставне завищення заробітної плати, внаслідок чого серед мешканців ТГ виникли численні словесні суперечки та конфлікти, які призвели до порушення нормальної роботи ТГ та створило загрозу порушення громадського порядку, чим скоїв правопорушення передбачене ст. 173-1 КУпАП.

У письмових поясненнях потерпіла ОСОБА_3 підтвердила обставини, які вказані у протоколі про адміністративне правопорушення.

З допитаних в суд І інстанції пояснень громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та письмових пояснень ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , убачається, що опублікована ОСОБА_1 інформація викликала у цих осіб обурення та паніку.

У матеріалах справи містяться відеозапис, який був опублікований на сторінці в соціальній мережі Facebook, поширеним ОСОБА_1 , який і став підставою складання вищезазначеного протоколу про адміністративне правопорушення.

Дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи на предмет належності та допустимості, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-1 КУпАП.

Згідно з диспозицією ст. 173-1 КУпАП, відповідальність за вказане правопорушення настає у разі поширювання неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку.

З огляду на вищезазначене, очевидним є факт, що викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відповідає диспозиції ст. 173-1 КупАП, оскільки у ній відсутній наслідок вчинених дій особи, які згідно зі ст.173-1 КУпАП повинні виражатись у виникненні паніки серед населення або порушенні громадського порядку.

Під поняттям «паніка» слід розуміти один із видів поведінки натовпу, який знаходиться в умовах поведінкової невизначеності, у підвищеному емоційному збудженні від безконтрольного почуття страху. Як убачається з проколу про адміністративне правопорушення, будь-яких відомостей про те, що публікація ОСОБА_1 спричинила паніку чи викликала у кого-небудь панічний страх або порушення громадського порядку немає.

Відтак, апеляційний суд, враховуючи вищевказане не вважає слушними висновки суду про те, що публікація, поширена ОСОБА_1 у соціальній мережі «Фейсбук», спричинила у свідків лише незгоду із судженнями особи.

На переконання апеляційного суду, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчиненого ОСОБА_1 діяння не підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-1 КУпАП.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі апелянткою не наведено переконливих відомостей, які спростовують висновки суду першої інстанції щодо невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173- 1 КУпАП.

При оцінці доводів апеляційної скарги апеляційний суд бере до уваги таке.

Так, винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі.

Згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, тому суд, приймаючи рішення, виходить із встановлених та перевірених у суді доказів.

Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

На підставі вищенаведеного, апеляційний суд доходить висновку про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ст. 173-1 КУпАП адміністративного правопорушення, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, можливості збирання додаткових доказів у підтвердження факту скоєння правопорушення вичерпані, а апеляційним судом вжиті всі передбачені законом заходи для з`ясування обставин, що мали місце. З огляду на викладене, наведені в апеляційній скарзі доводи не свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ст. 173-1 КУпАП адміністративного правопорушення, а також не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Тому, на переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а подана апеляційна скарга – без задоволення.

Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань із цього приводу стороною захисту не заявлялось.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Снігур А.С. - залишити без задоволення.

Постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2026 року, якою закрито провадження стосовно ОСОБА_1 за відсутності складу правопорушення, передбаченого ст. 173-1 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Р.В.Мудрецький