Вирок від 16 липня 2026 р. у справі №601/1778/26 — Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/1778/26

Провадження № 1-кп/601/269/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року м. Кременець

Кременецький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременці кримінальне провадження №12026210000000096 від 18.02.2026 року про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нападівка Лановецького району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 , одруженого, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, з середньою спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця, раніше не судимого, -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України, -

УСТАНОВИВ:

22 березня 2022 року віповідно до Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», ОСОБА_5 призвано на військову службу під час мобілізації.

25 лютого 2022 року рядового ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду стрільця вказаної військової частини.

05 липня 2023 року рядового ОСОБА_5 увільнено від займаної посади і призначено на посаду старшого стрільця-оператора військової частини НОМЕР_1 . В подальшому, 10 жовтня 2023 року рядового ОСОБА_5 увільнено від займаної посади і призначено на посаду командира 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 та присвоєно звання молодшого сержанта.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан – особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв?язку з військовою агресією Російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який надалі неодноразово продовжувався та діяв на час вчинення вищевказаного кримінального правопорушення.

Положеннями ст. 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Згідно п. п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов?язком громадян України, військовий обов?язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни та забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Молодший сержант ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов?язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок, дорожити честю й гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення товаришів по службі, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства. Військова дисципліна – це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності військовій присязі.

Натомість, молодший сержант ОСОБА_5 , діючи в супереч інтересам служби та наведеним вимогам Статутів Збройних Сил України, достовірно знаючи свої обов?язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов?язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення та вчинивши військове кримінальне правопорушення, за наступних обставин.

Так, у невстановлений досудовим розслідування час, але не пізніше 01 грудня 2024 року у молодшого сержанта ОСОБА_5 винник злочинний умисел, спрямований на ухилення від несення обов?язків військової служби шляхом іншого обману, а також на незаконне заволодіння чужим майном - грошовими коштами військової частини НОМЕР_1 , які призначалися для виплати допомоги по звільненню з військової служби.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, 01 грудня 2024 року молодший сержант ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, з метою ухилитися від несення обов?язків військової служби, мотивуючи це небажанням їх виконувати, а також з метою незаконного заволодіння коштами військової частини НОМЕР_1 , подав командуванню військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» через сімейні обставини, пов?язані з необхідністю здійснювати догляд за дружиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка нібито є особою з числа осіб з інвалідністю II групи.

До рапорту про звільнення ОСОБА_5 додав, зокрема, завідомо неправдиві відомості, а саме завірену копію Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ № 776385 від 22 жовтня 2024 року, видану Львівською обласною МСЕК №1 на ім?я його дружини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо встановлення останній II групи інвалідності на підставі загального захворювання.

19 грудня 2024 року молодшого сержанта ОСОБА_5 звільнено з військової служби у запас на підставі підпункту «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу».

Разом з тим, відповідно до інформації КНП Львівської обласної ради «Львівський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики», довідка до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААВ № 776385, Львівською обласною МСЕК №1 в журналі реєстрації виданих бланків суворого обліку не реєструвалась та не видавалася.

Так, молодший сержант військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимог ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, з метою ухилитися від несення обов?язків військової служби, 01 грудня 2024 року подав командуванню військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» через сімейні обставини, пов?язані з необхідністю здійснювати догляд за дружиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою з числа осіб з інвалідністю ІІ групи, разом із додатком - підставою для звільнення у вигляді завідомо підробленої довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ № 776385 від 22 жовтня 2024 року, виданої Львівською обласною МСЕК №1.

На підставі поданих документів, 19 грудня 2024 року молодший сержант ОСОБА_5 звільнився з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», чим ухилився від несення обов?язків військової служби.

Отже, своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 409 КК України, а саме ухилився, як військовослужбовець від несення обов?язків військової служби шляхом іншого обману, вчиненому в умовах воєнного стану.

Окрім цього, молодший сержант ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимог ст. 9, 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 1 – 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 15 закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», діючи умисно, з корисливою метою, усвідомлюючи протиправний характер своїх шахрайських дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою неправомірного заволодіння чужим майном - грошовими коштами військової частини НОМЕР_1 , достовірно знаючи, що у нього відсутні підстави для звільнення з військової служби, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», 01 грудня 2024 року, шляхом подання рапорта про звільнення з військової служби із заздалегідь підробленою довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ № 776385 від 22 жовтня 2024 року, виданою Львівською обласною МСЕК №1, ввів в оману командування військової частини НОМЕР_2 , у наслідок чого безпідставно отримав виплату допомоги по звільненню з військової служби у сумі 30916, 12 грн, які використав на власний розсуд, чим заволодів чужим майном шляхом обману.

Отже, своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, а саме заволодів чужим майном шляхом обману.

В судовому засіданні обвинувачений визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду та надав показання про те, що він у березні 2022 року був призваний на військову службу під час мобілізації і його було зараховано до особового складу військової частини НОМЕР_1 . Гинули люди, хотів повернутися додому живим, а тому в інтернеті купив довідку про інвалідність дружини, подав командуванню рапорт з довідкою та був звільнений з військової служби через сімейні обставини, пов?язані з необхідністю здійснювати догляд за дружиною ОСОБА_6 , яка нібито є особою з числа осіб з інвалідністю II групи. Отримав виплату допомоги по звільненню з військової служби у сумі 30916,12 грн, які використав на власний розсуд. Деякий час побув вдома, а коли закінчилася відстрочка пішов далі служити у військову частину НОМЕР_3 . Кошти державі повернув. Щиро кається у вчиненому. Просить суворо не карати.

Суд, з`ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з`ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Отже, суд приходить до висновку, що внаслідок своїх умисних дій, що виразилися в ухиленні військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, вчинене в умовах воєнного стану ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 409 КК України та в заволодінні чужим майном шляхом обману ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд, відповідно до вимог ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених останнім кримінальних правопорушень, серед яких, у відповідності до положень ст. 12 КК України, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України класифікується як кримінальний проступок, а передбачене ч. 4 ст. 409 КК України - як тяжкий злочин, особу винного, його вік, сімейний стан, та стан здоров`я, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , згідно з ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, та добровільне відшкодування збитку, завданого кримінальним правопорушенням передбаченим ч. 1 ст. 190 КК України.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 у відповідності до вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З огляду на викладене, та виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації та приймаючи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, суд у даному конкретному випадку вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання у межах санкцій статей обвинувачення, а саме: за ч.1 ст.190 КК України у виді обмеження волі, та за ч.4 ст.409 КК України у виді позбавлення волі.

Остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_5 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.4 ст.409 КК України, слід призначити із застосуванням положень ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

При цьому, із урахуванням обставин, що пом`якшують покарання, тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи винного, суд не вбачає за можливе застосування положень ст.69 КК України при призначенні покарання обвинуваченому..

Приймаючи рішення про порядок відбування обвинуваченим ОСОБА_5 призначеного покарання суд враховує те, що положення статті 75 КК України наділяють суд дискреційними повноваженнями при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років визначити, належним чином врахувавши характер вчиненого злочину, відомості про особу винного та інші обставин кримінального провадження, чи можливе виправлення засудженого без реального відбування покарання.

Відтак, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, обставин даного кримінального провадження, особи винного, а також беручи до уваги наявність пом`якшуючих покарання обставин, відсутність обтяжуючих покарання обставин, та позицію державного обвинувача, висловлену останнім під час судових дебатів, який просив призначити остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_5 за вчинення ним кримінальних правопорушень із застосуванням положень статті 75 КК України, суд вважає за можливе на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого у період його дії, покласти на нього передбачені п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України обов`язки, які на думку суду будуть необхідні і достатні для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

З метою додержання принципу співмірності та індивідуалізації покарання у даному випадку, на думку суду, можливо досягти мети заходу примусу без ізоляції обвинуваченого від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою впродовж іспитового строку, який буде достатнім для того, щоб останній довів своє виправлення, а покладення на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України дозволить здійснювати контроль за поведінкою обвинуваченого.

На думку суду, таке покарання та звільнення від його відбування з випробуванням буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 , попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

При вирішенні питання про долю речових доказів у даному кримінальному провадженні суд керується положеннями частини 9 статті 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 349, 369, 370, 374 КПК України, ст. ст. 50, 65, 66, 67, 70, 75, 190, 409 КК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України, та призначити йому за даними кримінальними правопорушеннями покарання:

- за ч. 1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

- за ч. 4 ст. 409 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_5 за кримінальними правопорушеннями, передбаченими ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України, призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Контроль за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_5 покласти на командира військової частини за місцем проходження обвинуваченим військової служби, а в разі його звільнення з військової служби на орган пробації за місцем проживання обвинуваченого.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- довідку до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААВ №776385 на ім`я ОСОБА_6 ; заключення ЛКК №89 від 04.11.2024, на ім`я ОСОБА_6 ; висновок про наявність порушення функцій організму на ім`я ОСОБА_6 ; заключення електрокардіографії №57 від 01.10.2024, видану медичним центром «ОМП МЕД»; заключення ехокардіографії № 58 від 01.10.2024 видану медичним центром «ОМП МЕД»; консультаційний висновок, виданий на ОСОБА_5 - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Кременецький районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення виключно з підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України, та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Відповідно до п. 15 ст. 615 КПК України після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини.

Учасникам судового провадження вручається повний текст вироку в день його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий