Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №444/1112/26 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/1112/26

Провадження № 3/444/742/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року суддя Жовківського районного суду Львівської області Зеліско Р. Й., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника-адвоката Козакевича Р. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Жовква Львівської області об`єднану справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Відділу поліції № 2 Львівського районного управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване та фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 18 травня 2018 року органом 4628, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , фізичної особи-підприємця

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу серії ЕПР1 № 611162 від 10 березня 2026 року ОСОБА_1 10 березня 2026 року об 11 год. 20 хв. в місті Жовква, вулиця Шевченка, 5 керував транспортним засобом марки «Ауді А5», державний номерний знак НОМЕР_3 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, даний громадянин відсторонений від керування транспортним засобом, чим порушив п. 2.5 ПДР- відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того згідно протоколу серії ЕПР1 № 611507 від 10 березня 2026 року ОСОБА_1 10 березня 2026 року о 16 год. 35 хв. в селищі Куликів, вулиця Загорода, 3 керував автомобілем марки «Ауді А5», державний номерний знак НОМЕР_3 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку в закладі охорони здоров`я відмовився, від керування транспортним засобом відсторонений, чим порушив п. 2.5 ПДР- відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , подав на адресу суду письмові пояснення та клопотання про закриття справи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, які підтримав в судовому засіданні.

Зокрема в судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 10 березня 2026 року він не перебував у стані наркотичного сп`яніння, в нього були відсутні будь-які ознаки наркотичного сп`яніння, оскільки ніколи не вживав будь-які наркотичні засоби, вважає, що причин проведення такого огляду у поліцейських взагалі не було, підстави були надуманими. Відмова від проходження огляду на стан сп`яніння саме у місті Львів, коли його зупинили у місті Жовква, була пов`язана з тим, що працівники поліції фактично не роз`яснили йому наслідків відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, навпаки ввели його в оману, що він зможе в суді пояснити причини відмови від проходження огляду, крім того він був згідний пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в найближчому медичному закладі у місті Жовква, оскільки не мав можливості через специфіку своєї роботи їхати для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у місто Львів в першій половині дня, оскільки він коптив м`ясну продукцію, якщо б він таку залишив без нагляду, то весь товар був би зіпсутий, про це він також говорив поліцейським.

Вважає, що у матеріалах справи присутні обґрунтовані сумніви щодо встановлення факту вільного волевиявлення при відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, і такі сумніви у відповідності до вимог ст.62 Конституції України слід тлумачити на його користь, оскільки він фактично не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, зокрема у місті Жовква.

Щодо ситуації у селищі Куликів та вже у місті Львів, куди він був доставлений поліцейськими, то крім зазначеного вище додатково пояснив, що працівники поліції у різний спосіб відмовляли його від проходження огляду на стан сп`яніння, проігнорували його бажання пройти огляд, в той момент, коли він заявляв про бажання пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, поліцейський закликав послухати адвоката, який сказав відмовитися від проходження огляду, хоча працівник правоохоронного органу розумів наслідки такої відмови.

Вважає, що за добросовісної поведінки працівників поліції, які б мали роз`яснити наслідки відмови від проходження огляду, зі своєї сторони не провокувати та не вводити в оману, що краще відмовитися від проходження огляду, очевидним є те, правопорушення не було б вчинено, тобто вважає, що мала місце провокація та схиляння до порушення ним пункту 2.5 ПДР та як наслідок подальше складення відносно нього протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвокат Козакевич Ростислав Васильович заявив клопотання про закриття справи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, з підстав та мотивів, які наведені його підзахисним.

Додатково просив взяти до уваги, що наркотичні засоби виводяться із організму набагато довше ніж алкоголь, від декількох днів до навіть декількох місяців, а тому зважаючи на те, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан наркотичного сп`яніння самостійно в той же день, за наявності наркотичного сп`яніння у нього навіть зранку за результатами лабораторного дослідження були б виявлені наркотичні засоби, зважаючи на строки виведення таких із організму, однак результати дослідження підтверджують, що наркотичних засобів не виявлено, тобто те, що ОСОБА_1 в стані наркотичного сп`яніння 10 березня 2026 року не перебував.

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, позицію його захисника, вивчивши клопотання про закриття справи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, проаналізувавши повно та всебічно матеріали справи про адміністративне правопорушення, зокрема представлені відеозаписи, результати лабораторного дослідження, дослідивши докази кожен окремо та їх в сукупності, суддя приходить до наступного висновку.

Згідно п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції .

Згідно ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини,що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для з`ясування всіх обставин справи, повноти розгляду справи судом було детально досліджено протоколи про адміністративне правопорушення, а також відеозаписи, які долучені до матеріалів справи, проаналізовано такі з врахуванням пояснень ОСОБА_1 та його захисника.

З відеозапису під назвою «clip-1.mp4», зокрема в період зафіксованого реального часу з 11 год. 26 хв. 10 с.- 11 год. 26 хв. 40 с., вбачається, що зокрема на запитання працівника поліції ОСОБА_2 : «Нічого не вживали забороненого?», ОСОБА_1 чітко відповів: «Ні».

Дальше цей же працівник поліції запитує, чи не вживав ОСОБА_1 алкоголю, на що останній відповів: «Та який алкоголь, алкоголю взагалі».

Надалі поліцейський Пушкар М. запитує: «Чи вживали наркотичні засоби, чи ніколи взагалі не вживали?», на що ОСОБА_1 відповів: «Ні, не з тих».

На запитання працівника поліції до ОСОБА_1 , чи пройде він огляд, ОСОБА_1 відповів: «Так».

Суд враховує, що почувши від ОСОБА_1 готовність пройти огляд на стан сп`яніння, а також те, що він поспішає, працівники поліції не пропонували йому навіть проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння, який міг бути проведений на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного засобу «Драгер», відразу починають ставити вимогу про проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння саме в медичному закладі у місті Львові.

З відеозапису під назвою «clip-1.mp4» вбачається, що поліцейська ОСОБА_3 пояснює необхідність проходження огляду тим, що ОСОБА_1 з нею неадекватно спілкувався (11 год. 26 хв. 45 с.- 11 год. 26 хв. 53 с.), хоча судом при аналізі відеозапису жодної неадекватності в спілкуванні ОСОБА_1 з поліцейськими не встановлено, зафіксовано, що ОСОБА_1 попросив не витягувати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу із обкладинки, бо воно мало потертості.

Суд наголошує, що з відеозапису під назвою «clip-1.mp4», зокрема в період часу з 11 год. 27 хв. 10 с.- 11 год. 29 хв. 40 с. вбачається, що працівники поліції неправильно роз`яснили ОСОБА_1 положення пункту 2.9а, пункту 2.5 ПДР України, поліцейський Пушкар М. зазначив: «На місці ми рішення не приймаємо, ви зможете в суді пояснити причини відмови від проходження огляду, об`єктивні причини відмови».

На запитання працівника поліції: «У медичний заклад ви відмовляєтесь їхати?», ОСОБА_1 відповів: «А можна йти в медичний заклад?!», після чого працівник поліції Петрина почала заявляти про необхідність поїхати в медзаклад у місто Львів по вулиці Кульпарківська, 95, на що ОСОБА_1 сказав: , «Не готовий стільки часу витратити, бо в мене робота, в мене зараз на то нема часу», дальше поліцейська сказала, що не бачить проблем пройти огляд, на що ОСОБА_1 відповів: «Мені це зараз пів дня займе, в мене своя робота, я не можу поїхати в медзаклад, бо в мене нема часу» («clip-1.mp4», 11 год. 29 хв. -11 год. 31 хв. 30 с.).

Тобто аналізуючи дані фрагменти відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 готовий був пройти огляд на стан сп`яніння на місці, готовий був пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі у місті Жовква, неможливість проходження огляду в медзакладі у місті Львові пояснював особливостями його роботи, при цьому самі працівники поліції сказали ОСОБА_1 , що він зможе в суді пояснити причини відмови від проходження огляду в медзакладі у місті Львів.

З відеозапису під назвою «clip-3.mp4», зокрема в період часу з 11 год. 38 хв. 50 с.- 11 год. 42 хв. 30 с., вбачається, що ОСОБА_1 запитував, чи по 130 тоже штраф, як правильно поводитись, оскільки вперше в такій ситуації, уточнював, чи правильно він розуміє, що його причина відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, бо поспішає, не може бути причиною відмови, запитував, що може бути причиною, що є вагомою причиною для відмови, на що поліцейська Петрина відповіла: « ОСОБА_4 в суді те, що нам пояснили».

Тобто судом встановлено, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 про наслідки відмови від проходження огляду, хоча він просив роз`яснити наслідки.

Відповідно до Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства ВСУ і ОЗУ від 09.11.2015 року № 1452/735 (пункт 12), у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Зазначені вимоги нормативних актів працівниками поліції дотримані не були, зокрема в частині виконання працівниками поліції обов`язку належного роз`яснення ОСОБА_1 порядку та місця проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Як вбачається з відеозаписів та пояснень ОСОБА_1 його відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у місті Львів була зумовлена неможливістю відлучатися на значний час через роботу.

Додатково суд враховує, що ОСОБА_1 об 11 год. 42 хв. 30 с. розійшовся із працівниками поліції, вони сіли в службовий автомобіль.

З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення в присутності ОСОБА_1 працівники поліції не складали, з таким його не ознайомлювали.

Також матеріали справи не містять жодних доказів про те, що працівники поліції складали в присутності ОСОБА_1 й направлення для проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, з таким його ознайомлювали.

Протокол складений аж об 11 год. 48 хв. 34 хв., тобто через 6 хв. після того як ОСОБА_1 розійшовся із поліцейськими, відповідно суд враховує, що з врахуванням встановленого з відеозаписів, ОСОБА_1 не міг бути ознайомлений із протоколом про адміністративне правопорушення.

Незважаючи на те, що відеозаписи із нагрудної камери поліцейського ОСОБА_2 не містять звуку, однак із відеозапису «clip 4.mp4» вбачається, що працівники поліції об 11 год. 43 хв. вже від`їжджають із місця події.

Щодо подій у селищі Куликів та у місті Львові, то суд при вирішенні справи враховує наступне.

На початку відеозапису під назвою «clip-1.mp4» зафіксовано, що працівники поліції спеціально слідкували за ОСОБА_1 , між собою спілкуються, що потрібно припаркуватися та чекати ОСОБА_1 .

В подальшому працівник поліції Ковальовський (16 год. 33 хв.) оманливо зазначає ОСОБА_1 , що встановили ОСОБА_1 по номерних знаках, бо автомобіль зареєстрований на нього, хоча з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що автомобіль "AUDI A5", номерний знак НОМЕР_4 зареєстрований на іншу особу, а саме ОСОБА_5 .

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 запитував працівників поліції про те, якщо він пройде огляд на стан сп`яніння, чи результат такого буде спростуванням протоколу по ситуації, яка мала місце цього ж дня у місті Жовква.

З відеозапису під назвою «clip-1.mp4», починаючи з 16 год. 35 хв. до 16 год. 36 хв. вбачається, що поліцейський Ковальовський В. зазначає ОСОБА_1 : «Потрібно їхати аж до Львова на Кульпарківську, огляд в медичному закладі займе 2-3 години, а може й до вечора, може бути й черга».

З цього ж відеозапису, починаючи з 16 год. 37 хв. 30 с. вбачається, що працівник поліції Ковальовський В. знову до ОСОБА_1 говорить: Ви знаєте, який Львів переповнений, це буде 3 години сто процентів».

Такі дії поліцейського дають підстави для суду зробити висновок, що він переконував ОСОБА_1 щодо тривалої процедури проведення огляд на стан наркотичного сп`яніння, фактично спонукав до того щоб ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду.

З відеозапису «clip-1.mp4» о 16 год. 39 хв. вбачається, що після того як ОСОБА_1 порадився по телефону, він чітко сказав: «Їду з ними», тобто погодився пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння.

Суд звертає увагу, що з відеозапису «clip-1.mp4» о 16 год. 40 хв. вбачається, що працівники поліції перед тим заявляючи ОСОБА_1 про ознаки наркотичного сп`яніння, не перешкоджають йому перепаркувати автомобіль, тобто сісти за кермо та керувати таким, навпаки самі дають вказівку куди перепаркувати транспортний засіб, після цього ОСОБА_1 сідає за кермо автомобіля та як водій здійснює перепаркування такого.

З відеозапису «clip-1.mp4», о 16 год. 40 хв. 30 с. вбачається, що поліцейська стверджує: «Я дзвоню за нього, чи він «вірняковий» чи ні», що свідчить про сумніви поліцейських щодо ознак наркотичного сп`яніння, фактичне не встановлення таких особисто працівниками поліції, а надумані підстави для проведення медичного огляду, зважаючи на те, що в цей же день вже було складено протокол за відмову від проходження медичного огляду на стан сп`яніння відносно ОСОБА_1 .

З відеозапису «clip-1.mp4» о 16 год. 40 хв. 48 с. вбачається, що поліцейська заявляє: «А як не покаже…», тобто сама висловлює сумнів щодо того, чи ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп`яніння.

На відеозаписі під назвою «clip-2.mp4» о 16 год. 54 хв. з початку відеозапису зафіксовано, що ОСОБА_1 спілкується в телефонному режимі, оскільки в інтернеті знайшов юридичну компанію, яка здійснює захист прав та інтересів по справах за 130 КУпАП, йому в телефонному режимі було повідомлено про те, щоб він відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. Він ще перепитував «кажете відмовлятися?», однак в подальшому запитує: «Якщо я поїду туда і пройду з ними той тест, все нормально буде, можна потім буде якось оскаржувати в суді на тих, хто мені пропонував, на поліцію?» (16 год. 54 хв. 40 с.- 16 год. 55 хв. 20 с.).

З відеозапису під назвою «clip-2.mp4», 16 год. 55 хв. 19 с.- 16 год. 55 хв. 40 с., вбачається, що ОСОБА_1 запитує: «То сказав юрист мені відмовлятися?», повідомив працівникам поліції, що відмовляється від проходження огляду.

На відеозаписі «clip-2.mp4», 16 год. 55 хв. 39 с.- 16 год. 56 хв. 20 с., зафіксовано, що працівник поліції Ковальовський В. запитує, чи ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду на стан сп`яніння, на що ОСОБА_1 відповідає: «Ну так, так як адвокат мені порадив відмовитися», при цьому відразу сам ОСОБА_1 заявляє: «А чого відмовитися, не розумію, чого відмовитися, я не знаю, що робити, я не був в такій ситуації, я не розумію, в чому причина, чому адвокат мені каже відмовлятися?».

З відеозапису «clip-2.mp4», 16 год. 56 хв. 22 с.- 16 год. 56 хв. 40 с., ОСОБА_1 каже до поліцейських: «Їдемо напевно, чи що, та їдемо, їдемо туда здавати, я просто не сильний в юридичних штуках».

Після того як ОСОБА_1 фактично висловив бажання проїхати в медичний заклад та пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, сам працівник поліції Ковальовський В. починає відмовляти ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, заявляючи та переконуючи: «Якщо адвокат Вам каже не проходити, може адвокат краще знає, я б Вам казав послухати адвоката» («clip-2.mp4», 16 год. 56 хв. 35 с.- 16 год. 56 хв. 50 с.).

Після цього ОСОБА_1 перепитує працівника поліції: «Послухати адвоката?», на що поліцейський ОСОБА_6 відповів: «Ну так». (16 год. 56 хв. 47 с.- 16 год. 56 хв. 52 с.).

Лише після того як фактично поліцейський переконав ОСОБА_1 прислухатися до поради адвоката та відмовитися від проходження огляду на стан сп`яніння, хоча перед тим ОСОБА_1 , незважаючи на консультацію адвоката відмовитися від проходження огляду на стан сп`яніння, засумнівався в такій юридичній пораді, висловив все-таки бажання пройти огляд на стан сп`яніння, він лише почувши переконання зі сторони поліцейського та прислухавшись ще й до його поради, сказав, щоб його висадили та він поїде до адвоката (16 год. 56 хв. 55 с.).

На відеозаписі «clip-3.mp4», починаючи з 16 год. 57 хв. 35 с.- 16 год. 57 хв. 52 с., зафіксовано, що ОСОБА_1 заявляє: «Я не знаю, що маю робити», на що поліцейський Ковальовський В. знову йому зазначає: « Я так думаю, що адвокат має то краще знати, він Вам б відразу сказав…», на що ОСОБА_1 відповів: «Та адвокат той «лєвий», я просто його в інтернеті знайшов», на що поліцейський ОСОБА_6 зазначає: «Та то нема різниці, «лєвий, не лєвий», то все одно…», тобто суд вважає, що поліцейський вкотре вводить ОСОБА_1 в оману та підштовхує до того, щоб ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. В подальшому ОСОБА_1 стверджує: «Не розумію, чого я не можу проїхати і пройти тест і коли нічого не покаже, нападати на тих, хто мене звинувачує або пройти мимо» («clip-3.mp4», починаючи з 16 год. 58 хв. 00 с.- 16 год. 58 хв. 25 с.

З відеозапису «clip-3.mp4», починаючи з 16 год. 58 хв. 50 с.- 17 год. 00 хв., вбачається, що ОСОБА_1 зазначив: «Що так як порадив мені адвокат, то я відмовляюся від проходження огляду», після цього о 16 год. 59 хв. 40 с. він зазначає: « Я вже знову задумуюся щоб поїхати з Вами та пройти, я не знаю, що робити», після чого працівник поліції ОСОБА_6 знову робить дії щоб остаточно переконати ОСОБА_1 відмовитися від проходження огляду, хоча суд враховує, що складення протоколу ще не було розпочато, оскільки складання протоколу відбулося 10 березня 2026 року вже о 17 год. 10 хв. 54 с. (графа 1 «дата складання протоколу»).

Аналогічні події, що й на відеозаписі «clip-3.mp4» зафіксовані й на відеозаписі «clip-4.mp4», однак на камеру поліцейського ОСОБА_7 .

Суд звертає увагу, що на відеозаписі «clip-4.mp4», на відміну від відеозапису «clip-3.mp4» ще зафіксовано як ОСОБА_1 звертається до працівника поліції Ковальовського В. із словами: «Можна ще хвилину, чи можу я ще передумати і з Вами їхати в медзаклад?», на що почув дальше від працівника поліції: «Ти то їдеш, то не їдеш, бери таксі та їдь до адвоката щоб встигнути», тобто ОСОБА_1 ще раз до початку складання протоколу висловив бажання пройти огляд на стан сп`яніння, а працівник поліції проігнорував висловлене ним (17 год. 03 хв.36 с.- 17 год. -04 хв. 12 с.).

Додатково суд враховує, що відеозаписів щодо складення протоколу, ознайомлення ОСОБА_1 з даним протоколом та іншими документами, в тому числі й щодо направлення для проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі матеріали справи не містять.

Суд враховує, що 10 березня 2026 року у медичному закладі КНП «Львівський обласний центр превенції та терапії узалежнень» у місті Львові по вулиці Кульпарківська, 95 ОСОБА_1 здав біологічний матеріал, сечу, і було проведено дослідження відібраної у нього сечі, за результатами лабораторного дослідження показники були в межах норми, тобто ознак алкогольного чи наркотичного сп`яніння не було, що підтверджується результатами дослідження, які надані ОСОБА_1 .

Суд бере до уваги, що наркотичні засоби виводяться із організму набагато довше ніж алкоголь, від декількох днів до навіть декількох місяців, а тому, незважаючи на те, що ОСОБА_1 пройшов огляд пізніше ніж через дві години після зупинки транспортного засобу, однак в той же день, а тому за наявності наркотичного сп`яніння у нього навіть після 2-х годин, результати лабораторного дослідження не були б іншими, ніж ті, які надані ОСОБА_1 , а були б виявлені наркотичні засоби, зважаючи на строки виведення таких із організму.

Суд приходить до висновку, що у матеріалах справи присутні обґрунтовані сумніви щодо встановлення факту вільного волевиявлення при відмові ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, і такі сумніви у відповідності до вимог ст.62 Конституції України слід тлумачити на його користь .

Працівниками поліції під час складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 10 березня 2026 року об 11 год. 48 хв. були допущені порушення вимоги КУпАП та підзаконних нормативно-правових актів, які ставлять під сумнів законність підстав складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, доданих до нього доказів та можливість прийняття їх до уваги як належних та допустимих доказів, з огляду на зафіксовані обставини на відеозаписах з нагрудних камер працівників поліції.

Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Україна, давши згоду на обов`язковість міжнародного договору, зобов`язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно доЗакону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції для України є джерелами права і обов`язковими до застосування.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, Reports of Judgments and Decisions 1998-VI;

У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб`єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).

При цьому основні вимоги щодо справедливого розгляду справи, визначені в ст. 6 Конвенції, відносяться до всіх видів злочинів, від легких до особливо тяжких. Суспільний інтерес не може виправдовувати використання доказів, отриманих за допомогою провокації.

Статтею 1 КУпАП визначено, що завданням цього Кодексу, серед інших, є запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.

Згідно з п. 1, 2, 3, 4, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Працівники поліції, які вели спілкування з ОСОБА_1 після того як він неодноразово казав, що не знає як має поводитися правильно, що йому робити, не розуміє, чого адвокат йому в телефонному режимі, якого він випадково знайшов в інтернеті, рекомендує відмовитися від проходження огляду, вже після того як ОСОБА_1 чітко висловив бажання проїхати в медзаклад для проходження огляду, мали забезпечити таке право особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, а не відмовляти від проходження огляду.

Тобто, працівники поліції не дотрималися вимог закону, не врахували бажання ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння в медзакладі, почали переконувати та схиляти на те, щоб він відмовився від проходження огляду, при цьому не роз`яснюючи всіх можливих наслідків такої відмови.

У ситуації, що склалася, коли ОСОБА_1 повідомляв, що не знає як правильно поводитись, просив підказки, фактично почувши від нього бажання пройти огляд на стан сп`яніння, поліцейські мали вжити заходів щодо проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, а не навпаки фактично відмовляти від такого огляду, тобто фактично не допускати до порушення п. 2.5 ПДР України.

Суд приходить до висновку, що за добросовісної поведінки працівників поліції, які б мали роз`яснити наслідки відмови від проходження огляду, зі своєї сторони не провокувати та не вводити в оману, що краще відмовитися від проходження огляду, очевидним є те, правопорушення не було б вчинено, тобто фактично мала місце провокація та схиляння до порушення ОСОБА_1 пункту 2.5 ПДР та як наслідок подальше складення відносно нього протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно з пунктом 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті1,3, частина друга статті19 Основного Закону України).Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: ... юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України(частина перша статті 64).

Відповідно до п. 4.1 вказаного рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

Докази, які є в матеріалах справи є суперечливими, а тому не можуть бути розцінені як такі, що беззаперечно вказують на доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1ст. 130 КУпАП.

Відповідно до сталої практики Європейського суду із прав людини, висловленої у чисельних рішеннях Суду («Енгель та інші проти Нідерландів», «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Швидка проти України» та інші) провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 130 КУпАП повинне проводитись за процедурою, передбаченою для кримінальних правопорушень. Європейський суд із прав людини виключає можливість притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення, на яке особу підбурили працівники поліції. Так, у рішеннях ЄСПЛ, ухвалених у справах «Тейшейро де Кастро проти Португалії», «Раманаускас проти Литви», «Баннікова проти Російської Федерації» та інших Судом зазначено те, що притягнення особи до відповідальності за правопорушення, вчинене внаслідок підбурювання із сторони поліцейських буде свідчити про порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

А тому, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130КУпАП у зв`язку із недоведеністю його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно п. 4 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Ст. 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 536/1703/17, адміністративне провадження № К/9901/3839/17 (ЄДРСРУ № 82707106).

В п.71 Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Заява №29979/04) Європейський суд зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. У п. 74 цього ж Рішення ЄСПЛ зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи положенням норм статей 9, 245, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Відповідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення не доведена поза розумним сумнівом допустимими та достовірними доказами.

Беручи до уваги встановлені обставини та досліджені докази, те, що складення протоколів відбулося з грубими порушеннями, а також те, що матеріали справи містять суперечливі дані, беручи до уваги конкретні фрагменти відеозаписів, про які зазначено вище, як наслідок суд прийшов до висновку, що справа відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі пункту п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, так як відсутні подія і склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за які ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності, відсутні належні та допустимі докази вини останнього.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір стягується у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи, що справа підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, а тому відповідно судовий збір стягненню з ОСОБА_1 не підлягає.

Керуючись ст. 36, ч. 1 ст. 130, п. 1 ч. 1 ст. 247, статтями 266, 283, ч. 2 ст. 284, ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Справу про адміністративне правопорушення №444/1112/26, провадження №3/444/742/2026 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та справу про адміністративне правопорушення №444/1113/26, провадження №3/444/743/2026 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - об`єднати в одне провадження та присвоїти номер справи № 444/1112/26, провадження № 3/444/742/2026.

Справу про адміністративні правопорушенні про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення- закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області в порядку ст. 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя: Зеліско Р. Й.