Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №444/2688/26 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/2688/26

Провадження № 3/444/1371/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2026 року суддя Жовківського районного суду Львівської області Зеліско Р. Й., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 -адвоката Козакевича Р. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Жовква Львівської області справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване та фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 10 травня 2006 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу серії ЕПР1 № 685899 від 06 червня 2026 року ОСОБА_1 06 червня 2026 року о 22 год. 23 хв. 35 с. у селищі Куликів, вулиця Шевченка, 36 керував транспортним засобом «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_3 в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння пройшов у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Drager ARJL 0297», тест № 2158, результат огляду 1,04 проміле, огляд зафіксовано на портативний відео реєстратор 474087, 474215, чим порушив п. 2.9а ПДР- керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують увагу та швидкість реакції, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Cуд вважає, що справу може бути розглянуто без участі ОСОБА_1 , оскільки від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, крім того в судовому засіданні є присутній захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Неявка ОСОБА_1 не перешкоджає розгляду справи, враховуючи норму ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвокат Козакевич Ростислав Васильович подав на адресу суду письмове клопотання про закриття справи № 444/2688/26, провадження № 3/444/1371/2026 про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення- закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а саме у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, яке підтримав у судовому засіданні.

Клопотання мотивував тим, що будь-яких доказів, в тому числі відеозаписів із відеореєстратора службового автомобіля працівників поліції, з їх нагрудних камер, з яких би вбачався рух транспортного засобу, особу водія транспортного засобу немає, тобто матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 06 червня 2026 року о 22 год. 23 хв. транспортним засобом марки «Volkswagen», модель «Golf», номерний знак НОМЕР_3 .

Зазначив, що водночас ОСОБА_1 заперечував та заперечує те, що він був водієм, він був незгідний із складеним відносно нього протоколом, про що зазначив у своїх письмових поясненнях в протоколі.

Вважає, що у справі відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували факт вчинення його підзахисним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Вислухавши позицію та клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про закриття справи, проаналізувавши повно та всебічно матеріали справи про адміністративне правопорушення, зокрема представлені відеозаписи, дослідивши докази кожен окремо та їх в сукупності, суддя приходить до наступного висновку.

Згідно п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції .

Згідно ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини,що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для з`ясування всіх обставин справи, повноти розгляду справи судом було детально досліджено протокол про адміністративне правопорушення, а також відеозаписи, які долучені до матеріалів справи, проаналізовано такі з врахуванням позиції сторони захисту.

З першого представленого відеозапису з камери 474087 під назвою «clip-1.mp4» вбачається, що на такому зафіксовані події 06 червня 2026 року, починаючи з 22 год. 36 хв.03 с.

На першому долученому до матеріалів справи відеозаписі з камери 474215 під назвою «clip-3» зафіксовані події 06 червня 2026 року, починаючи з 22 год. 22 хв. 58 с.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 685899 від 06 червня 2026 року ОСОБА_1 звинувачується у тому, що він 06 червня 2026 року о 22 год. 23 хв. 35 с. у селищі Куликів, вулиця Шевченка, 36 керував транспортним засобом «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_3 в стані алкогольного сп`яніння.

Однак суд наголошує, що з відеозапису з камери 474215 під назвою «clip-3» вбачається, що о 22 год. 23 хв. 35 с. транспортний засіб стоїть припаркований, рух такого не відбувається.

Крім того навіть раніше, коли розпочато відеозапис, тобто о 22 год. 22 хв. 58 с., тобто ще за 37 с. до того як працівники поліції зазначають у протоколі про адміністративне правопорушення, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, такий вже стояв припаркований, рух такого не зафіксований.

Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху водій — особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Чинне законодавство, в тому числі й ПДР, не містить визначення терміну «керування транспортним засобом».

Таке визначення було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

За п. 1 ст. 8 Конвенції про дорожній рух, яку ратифіковано із застереженням і заявами Указом Президії ВР УРСР № 2614-VIII від 25.04.74, (далі за текстом - Конвенція про дорожній рух) «Кожний транспортний засіб чи склад транспортним засобів, які знаходяться в русі, повинні мати водія».

Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом – це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху – для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Будь-яких доказів, в тому числі відеозаписів із відеореєстратора службового автомобіля працівників поліції, з їх нагрудних камер, з яких би вбачався рух транспортного засобу 06 червня 2026 року о 22 год. 23 хв. 35 с. чи навіть раніше, особу водія транспортного засобу немає, тобто матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 06 червня 2026 року о 22 год. 23 хв. 35 с. транспортним засобом марки «Volkswagen», модель «Golf», номерний знак НОМЕР_3 .

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повинен містити дві обов`язкові ознаки: 1) керування транспортним засобом; 2) перебування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд враховує зазначене захисником у судовому засіданні про те, що ОСОБА_1 заперечує те, що він керував транспортним засобом 06 червня 2026 року о 22 год. 23 хв. 35 с. у селищі Куликів, він був незгідний із складеним відносно нього протоколом, про що зазначив у своїх письмових поясненнях в протоколі.

Дійсно у протоколі серії ЕПР1 № 685899 від 06 червня 2026 року у графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення» ОСОБА_1 зазначив, що не згідний.

Згідно з пунктом 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті1,3, частина друга статті19 Основного Закону України).

Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: ... юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України(частина перша статті 64).

Відповідно до п. 4.1 вказаного рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

А тому, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130КУпАП у зв`язку із недоведеністю його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно п. 4 ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Ст. 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 536/1703/17, адміністративне провадження № К/9901/3839/17 (ЄДРСРУ № 82707106).

В п.71 Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Заява №29979/04) Європейський суд зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. У п. 74 цього ж Рішення ЄСПЛ зазначено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи положенням норм статей 9, 245, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Відповідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення не доведена поза розумним сумнівом допустимими та достовірними доказами, оскільки відсутні докази керування ним транспортним засобом, відсутні докази на спростування позиції сторони захисту.

Беручи до уваги встановлені обставини та досліджені докази, те, що матеріали справи містять суперечливі дані, про які зазначено вище, як наслідок суд прийшов до висновку, що справа відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю на підставі пункту п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, так як відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за яке ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності, відсутні належні та допустимі докази вини останнього, оскільки відсутні докази, що ОСОБА_1 06 червня 2026 року о 22 год. 23 хв. 35 с. у селищі Куликів, вулиця Шевченка, 36 керував транспортним засобом «Volkswagen Golf», номерний знак НОМЕР_3 .

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір стягується у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.

Враховуючи, що справа підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, а тому відповідно судовий збір стягненню з ОСОБА_1 не підлягає.

Керуючись ст. 36, ч. 1 ст. 130, п. 1 ч. 1 ст. 247, статтями 266, 283, ч. 2 ст. 284, ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення- закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області в порядку ст. 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя: Зеліско Р. Й.