Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №466/9319/25 — Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 466/9319/25

Провадження № 2/444/477/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне повне)

02 липня 2026 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Олещук М. М.

секретар судового засідання Мачіха Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В :

На адресу суду від Шевченківського районного суду м.Львова на підставі ухвали судді від 09.10.2025 року за підсудністю за місцем реєстрації відповідача до Жовківського районного суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, з підстав відсутності добровільного погашення заборгованості зі сторони відповідача. Даний позов подано через систему "Електронний суд".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14 травня 2025 року ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 195 000,00 грн. (сто дев`яносто п`ять тисяч) та зобов`язався повертати позичені кошти Позивачу кожних 10 днів по 15 000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч) починаючи з 30 травня 2025 року, що підтверджується власноручно написаною розпискою Відповідача.

Тобто фактичним терміном виконання взятих на себе зобов`язань по поверненню грошових коштів ОСОБА_1 відповідно до умов розписки є 30 вересня 2025 року.

Відповідачем погашення заборгованості відповідно до взятих на себе зобов`язань починаючи з 30 травня 2025 року не виконується взагалі.

На звернення Позивача щодо добровільного погашення заборгованості Відповідач не реагує. Незважаючи на встановлений та погоджений графік повернення грошових коштів відповідач ухиляється від виконання зобов`язання, телефоні дзвінки ігнорує, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Станом на 08 жовтня 2025 року заборгованість відповідача становить 195 000,00 грн. (сто дев`яносто п`ять тисяч).

У зв`язку з наведеним, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість в розмірі 195 000,00 грн. (сто дев`яносто п`ять тисяч), за договором позики від 14 травня 2025 року та судові витрати.

Ухвалою судді від 21.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 10.06.2026 року.

10.06.2026 року розгляд справи відкладено на 02.07.2026 року.

01.07.2026 року до суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , в якій представник просить долучити до матеріалів справи оригінал розписки та відповідно надано оригінал розписки від 14.05.2025 року.

02.07.2026 року до суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , в якій представник просить проводити розгляд справи за його відсутності та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Щодо ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 про час, дату та місце проведення судових засідань повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, однак відповідач повторно в судове засідання не прибув.

Оскільки відповідач не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, що в розумінні ч. 3 ст. 131 ЦПК України вважається неявкою без поважних причин, не подав відзиву на позовну заяву, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, і одночасно він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 12 вересня 2019 року (справа № 604/1038/16-ц) зазначено, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

У постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року (справа № 466/8648/15) зазначено, що за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Судом встановлено, що відповідно до розписки від 14.05.2025 року (оригінал розписки знаходиться в матеріалах справи №466/9319/25) відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 від 31.10.2008р., взяв в борг в ОСОБА_1 суму 195 000 грн. (сто дев`яносто п`ять тис. грн.) та зобов`язався повертати кожних 10 днів (+ - 1-2 дні) суму в розмірі 15 000 грн. Графік почне діяти з 30 травня 2025 року.

Суд враховує положення ч.1 ст. 530 ЦК України, відповідно до якого якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. (ч.1-4 ст. 77 ЦПК України).

Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З дослідженого оригіналу боргової розписки встановлено, що відповідач ОСОБА_2 14.05.2025 року отримав від позивача ОСОБА_1 кошти в сумі 195 000,00 грн., які зобов`язався повернути кожних 10 днів в розмірі 15 000 грн. з 30.05.2025 року.

Суд враховує те, що розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

У справі яка розглядається надана позивачем розписка містить у собі всі складові, які дають підстави вважати про укладення між сторонами саме договору позики. Розписка встановлює факт передачі відповідної суми коштів від позичальника до позикодавця, а також в розписці зазначено про зобов`язання позичальника повернути борг у визначений строк.

Відповідачем жодних доказів повернення коштів отриманих в якості позики суду не надано.

Наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора), свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Зазначений висновок узгоджується із висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2018 року № 707/2606/16-ц.

Враховуючи наведені вище правові висновки, а також беручи до уваги, що під час розгляду справи знайшов підтвердження факт укладення між сторонами саме договору позики від 14.05.2025 року, форма та зміст якого відповідають положенням цивільного законодавства, а відповідач, на відміну від позивача, свої зобов`язання за цим договором не виконав, що зумовило виникнення у позивача права на звернення до суду із даним позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, з відповідача в користь позивача належить стягнути 1596 гривень 00 коп. судового збору, сплаченого позивачем за подання позову.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 259, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 610, 625, 1046,1047,1049 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики грошових коштів від 14.05.2025 року в розмірі 195 (сто дев`яносто п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений при поданні позову до суду судовий збір в розмірі 1 596 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто шість) гривень 00 копійок.

Роз`яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданий Шевченківським РВЛМУ ГУМВС України у Львівській області від 31.10.2008 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_3 .

Повне рішення суду складено 07.07.2026 року.

Суддя: Олещук М. М.