Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №336/3139/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/3139/26

Провадження №: 2/336/2901/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Боєва Є.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшла вказана позовна заява, відповдіно до ОСОБА_1 просить суд стягнути із ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітків, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня звернення до суду, та до стягнення повноліття.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим що, позивач та відповідач 27.06.2020 зареєстрували шлюб. Сторони мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2

26.03.2019 у справі № 336/8114/18 було ухвалено рішення про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача аліментів на утримання ОСОБА_4 .Ю ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 грн., щомісячно, починаючи з 27.12.2018 року та до досягнення дитиною повноліття. На сьогоднішній день позивачка не отримує допомогу на дітей від відповідача, хоча відповідач працює, та має можливість утримувати дітей. З початку війни в України позивачка виїхала з дітьми до Польщі. Відповідач не бере участь у вихованні та утриманні дітей.

Ухвалою суду від 08.04.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам надано строк для надання відзиву та заперечення на відзив.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому посилається на норми Сімейного кодексу України, які регулюють обов2язок утримання повнолітних дочки, сина, які продовжують навчання, а також на те, що він несе певні витрати на свої потреби, у тому числі на лікування, заперечує проти стягнення аліментів розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку, але не заперечує проти стягнення з нього аліментів у розмірі 3000 грн.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом з позивачкою та знаходять на її утриманні.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.03.2019 № 336/8114/18 стягнуто аліменти на користь позивача на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 грн., щомісячно починаючи з 27.12.2018 року та до досягнення дитиною повноліття.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, як беруть участь у справі.

Згідно з п.1 ст.3 Конвенції про права дитини, схваленої резолюцією 44-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 27 зазначеної Конвенції надає кожній дитині право на рівень життя, необхідній для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціально розвитку. Батьки або інші особи які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

В ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплено обов`язок батьків по утримуванню дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.183 СК України частина заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.

При встановленні розміру аліментів, суд керується вимогами ст.182 СК України та роз`ясненнями, які містяться в п.17 Постанови пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», згідно з якими, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК (50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку).

Положеннями ст. 191 СК України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу із дня подання такої заяви.

Суд звертає увагу сторін, що відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Заперечуючи проти стягнення аліментів у розмірі 1/6, відповідач посилався на те, що на його утриманні перебуває, ще одна дитина позивачки, а також на стан свого здоров`я, який потребує фінансових витрат, на підтвердження чого подав відповідні медичні документи. На думку відповідача, зазначені обставини є підставою для визначення аліментів у твердій грошовій суму, а саме у розмірі 3000 грн.

Суд бере до уваги наведені відповідачем доводи, оскільки відповідно до частини першої статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів враховуються, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, а також наявність у нього інших дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Разом із тим досліджені судом медичні документи самі по собі не свідчать про повну чи істотну втрату відповідачем працездатності, неможливість здійснювати трудову діяльність або отримувати дохід, достатній для виконання обов`язку щодо утримання дітей. Крім того, відповідачем не надано доказів понесення постійних значних витрат на лікування, які б істотно впливали на його матеріальний стан та об`єктивно унеможливлювали сплату аліментів у заявленому позивачем розмірі.

Суд також враховує, що наявність у відповідача інших дітей є обставиною, яка підлягає оцінці при визначенні розміру аліментів, однак сама по собі не звільняє його від обов`язку утримувати дитину, на користь якої заявлено позов. Усі діти мають рівне право на належне матеріальне забезпечення з боку своїх батьків, а тому забезпечення інтересів одних дітей не може здійснюватися шляхом безпідставного обмеження права іншої дитини на належне утримання.

Посилання відповідача на положення ст. 199, 200 СК України суд відхиляє як безпідставні, оскільки предметом позову є стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, що регулюється іншими нормами.

За наведеного позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", за подачу позову про стягнення аліментів, а тому судовий збір на підставі ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 265, 354, 430 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітків, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповіно віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 07.04.2026 та до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів у межах суми виплати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаємо наступні відомості:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.С. Боєв

17.07.26