Вирок від 16 липня 2026 р. у справі №331/4429/26 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

ВИРОК

17 липня 2026 рокуСправа № 331/4429/26

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження

за обвинуваченням: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Саврань Одеської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , має середню спеціальну освіту, неодружений, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

встановив:

Солдат ОСОБА_4 на момент вчинення злочину проходив військову службу на посаді водія-електрика 2 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів 4 взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів 2 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 .

Згідно зі ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі – Статуту внутрішньої служби ЗС України) ОСОБА_4 , як військовослужбовець, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.

Відповідно до ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі – Дисциплінарний статут ЗС України), військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися Конституції та законів У країни, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, застосовувати зброю лише в бойовій обстановці, а в мирний час – у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби ЗС України.

01.03.2026, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, знаходячись на території поблизу села Великомихайлівка Синельниківського району Дніпропетровської області, під час проведення ротації особового складу підрозділу виявив на відкритій ділянці місцевості корпус бойової наступальної осколкової ручної гранати РГН разом із бойовим ударно-дистанційним підривачем УДЗ, а також корпус бойової наступальної осколкової ручної гранати GHO-1 разом із бойовим підривачем AF11. У цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів і вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, поза встановленим порядком їх військового обліку, видачі, зберігання та перевезення, всупереч вимогам Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та встановленого порядку обігу бойових припасів у Збройних Силах України.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що вказані предмети є бойовими припасами та вибуховими пристроями військового призначення, діючи умисно та незаконно, здійснив їх незаконне придбання шляхом привласнення знайдених бойових припасів та вибухових пристроїв, після чого переніс їх із місця виявлення, перевіз до місця тимчасової дислокації підрозділу та незаконно зберігав у власному рюкзаку.

Надалі, 14.03.2026, приблизно о 12 год. 50 хв., ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, помістив вказані бойові припаси та вибухові пристрої до поштового відправлення з продуктами харчування та, перебуваючи у відділенні ТОВ «Нова Пошта» № 1 у селищі Новомиколаївка Запорізького району Запорізької області, здійснив їх відправку поштовим відправленням ТТН №59001601082705 до міста Славутич Київської області.

17.03.2026 під час перепакування зазначеного поштового відправлення працівниками ТОВ «Нова Пошта» у місті Запоріжжі було виявлено корпус бойової наступальної осколкової ручної гранати РГН разом із бойовим ударно-дистанційним підривачем УДЗ та корпус бойової наступальної осколкової ручної гранати GHO-1 разом із бойовим підривачем AF11, які в подальшому були вилучені працівниками поліції.

Відповідно до висновку експерта від 18.03.2026 № КСЕ-19/108-26/5282-ВТХ, наданий на дослідження корпус бойової ручної гранати РГН в конструктивному поєднанні з наданим на дослідження бойовим ударно-дистанційним підривачем УДЗ є бойовою наступальною осколковою ручною гранатою РГН, яка відноситься до бойових припасів та вибухових пристроїв військового призначення. Наданий на дослідження корпус бойової ручної наступальної осколкової гранати GHO-1 в конструктивному поєднанні з наданим на дослідження підривачем AF11 є бойовою ручною наступальною осколковою гранатою GHO-1, промислового виготовлення, яка відноситься до бойових припасів та є вибуховим пристроєм військового призначення.

Вищезазначені дії ОСОБА_4 кваліфікуються за ч. 1 ст. 263 КК України, а саме як незаконне придбання, носіння, зберігання бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

У судовому засіданні обвинувачений, після роз`яснення йому судом суті обвинувачення, повністю визнав свою вину в пред`явленому обвинуваченні та обставини, викладені у обвинувальному акті, у вчиненому щиро розкаявся.

З урахуванням повного визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, що характеризують його особу, документів щодо речових доказів у справі та витрат на залучення експерта. Учасники судового провадження проти зазначеного не заперечили. При цьому судом з`ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановлено добровільність їх позицій, а також роз`яснено, що вони позбавляються права оскаржити ці обставини у апеляційному порядку.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що він дійсно за вищезазначених обставин придбав, носив та зберігав дві бойові гранати без передбаченого законом дозволу.

Дослідивши та оцінивши вищенаведені докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та правильність кваліфікації дій обвинуваченого під час досудового розслідування.

При обранні виду та розміру покарання судом враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу обвинуваченого.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, є його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, передбачені ст. 67 КК України, відсутні.

Суд також враховує те, що ОСОБА_4 має позитивну характеристику за місцем служби, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, отже не має схильності до вчинення кримінальних правопорушень.

Враховуючи вищезазначене, данні про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують його покарання, а також тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі. Разом з цим, суд також дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без його ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим вважає за можливе звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся. Клопотання про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу обвинуваченому під час судового розгляду не заявлялось.

Відповідно до ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Довідками Запорізького НДЕКЦ підтверджується розмір витрат на проведення експертизи у сумі 9956,55 грн., отже відповідна сума підлягає стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Питання про долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75, 76, ч. 1 ст. 263 КК України, ст.ст. 100, 124, 349, 373 – 376, 393, 395, 532 КПК України, суд

ухвалив:

1. ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 протягом іспитового строку: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Роз`яснити, що відповідно до ч. 4 ст. 76 КК України, нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, щодо засуджених військовослужбовців здійснюється командирами військових частин.

2. Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави суму витрат на залучення експерта в розмірі 9956,55 грн. (дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість гривень 55 коп.).

3. Речові докази по справі:

- корпус гранати GHO-1, корпус гранати РГН, підривач AF11, підривач УДЗ, фрагмент картонної коробки з наліпкою ТТН – знищити;

- особисті речі, упаковані до картонної коробки – повернути ОСОБА_4 .

4. Копію вироку після його проголошення негайно вручити учасникам судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Олександрівський районний суд міста Запоріжжя, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Суддя ОСОБА_1