Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №638/16712/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/16712/26

Провадження № 2-а/638/223/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17 липня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Латки І.П.

за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,

представника позивача Коваленко Л.І.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Папая С.О.,

перекладача Міняйла Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження у режимі відеоконференції адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області до громадянина РФ ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства,-

встановив:

17 липня 2026 року Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області звернулось до Шевченківського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до громадянина РФ ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, в якому просило суд затримати громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення його примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на 6 (шість) місяців.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач систематично порушував міграційне законодавство України, а саме вимоги Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в частині знаходження на території України без документів, які надають право для законного перебування.

16.07.2026 під час проведення цільових профілактичних заходів з нагляду та контролю за виконанням законодавства в міграційній сфері під умовною назвою «Мігрант», працівниками 7-го Управління (з обслуговування Харківської області) ДСР НПУ був виявлений громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був доставлений до Новобаварського відділу у м. Харкові ГУ ДМС у Харківській області для прийняття рішення згідно чинного законодавства.

З`ясувавши обставини правопорушення, працівниками Новобаварського відділу ГУ ДМС у Харківській області за порушення вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.203 КУпАП. За даним фактом був складений протокол та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень (штраф сплачений).

В ході опитування відповідача, позивачем було встановлено, що останній у 1998 році прибув на територію України. і з того часу з території України не виїжджав. З цього періоду часу Відповідач жодного разу не звертався до міграційної служби задля легалізації свого становища на території України.

16.07.2026 працівниками Новобаварського відділу у м.Харкові ГУ ДМС у Харківській області було винесено рішення про примусове видворення Відповідача з території України.

За весь період часу знаходження на території України, Відповідач за отриманням статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні не звертався. Інших заходів для легалізації факту перебування в країні не вживав і таким чином, на теперішній час, в порушення вимог законодавства України перебуває на її території нелегально. При цьому, відповідач досяг 18-річного віку, статус біженця йому не надано, в процедурі отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні він не перебуває й таким чином у нього відсутні підстави, за наявності яких примусове видворення до особи не застосовується. Документи, які б підтверджували легальність перебування відповідача на території України у нього відсутні, що є підставою для прийняття рішення про його примусове видворення.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Ухвалою суду від 17 липня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, викликано сторін в судове засідання.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви.

Відповідач та його представник у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Тольятті Самарської області Російської Федерації, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим «ОЗАГС Автозаводского р-на г. Тольятти Самарской области» (мовою оригіналу) 04.06.2000, серія НОМЕР_1 .

16.07.2026 уповноваженою особою Новобаварського відділу ГУ ДМС у Харківській області щодо ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення ПРМХК 005545 за ч. 2 ст. 203 КУпАП за фактом того, що останній станом на 16.07.2026 о 12:39 год. проживає за адресою: м. Харків, Григорівське шосе, 67, без документів на право проживання на території України.

Постановою про накладання адміністративного стягнення серія ПНМХК № 005544 від 16.07.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3400,00 грн.

Штраф ОСОБА_1 сплачено 16.07.2026, що підтверджується квитанцією № 20650-1072239-62628 від 16.07.2026.

У поясненнях на ім`я начальника ГУ ДМС в Харківській області від 16.07.2026 ОСОБА_1 зазначив, що проживає на території України з 02.05.1998, з того часу територію України не покидав. Має цивільну дружину, працює різноробочим, офіційно не працевлаштований. За статусом біженця не звертався. Розуміє, що на території України знаходиться нелегально.

Відповідно до службової записки сектору ідентифікації та визнання особою без громадянства ГУ ДМС України в Харківській області від 16.07.2026 ОСОБА_1 із заявою про визнання особою без громадянства до ГУДМС в Харківській області не звертався.

За обліками ГУ ДМС у Харківській області на громадян, які звертались з питання набуття/прийняття громадянства України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не значиться, що підтверджується службовою запискою начальника відділу з питань громадянства Апарату ГУ ДМС у Харківській області.

Відповідно до службової записки Відділу з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції Апарату ГУ ДМС у Харківській області від 16.07.2026 громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до ГУ ДМС у Харківській області не звертався.

16 липня 2026 року Головним управлінням ДМС України в Харківській області прийнято рішення № 6320100100000927 про примусове видворення ОСОБА_1 з території України.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства буде ухилятися від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Згідно з пунктом 26 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». Під час вирішення питання про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства судам варто враховувати, що особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», якою встановлено заборону щодо примусового повернення, видворення або видачі чи передачі іноземця та особи без громадянства.

Встановлено, що відповідач досяг 18-річного віку, статус біженця йому не надано, в процедурі отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні не перебуває, тобто відсутні підстави, за яких примусове видворення або повернення не застосовується відповідно до частини 8 статті 26, частини 8 статті 30 та статті 31 Закону.

На теперішній час відповідач перебуває на території України незаконно, постійного місця проживання, законного джерела існування та власності в Україні не має, дозвіл на імміграцію в Україну не оформляв, будь-яких інших дій для легалізації факту свого перебування на території України не вчиняв.

Надаючи оцінку зібраним доказам, отриманим від сторін поясненням, приймаючи рішення у даній справі, суд враховує, що у відповідності до п. 14 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі – Закон) нелегальний мігрант – іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Частиною 3 статті 3 розділу I Закону зазначено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Положенням частину 1 статті 289 КАС України встановлено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України.

Судом враховано, що особа, яка бажає легалізувати своє перебування на території України в законодавчо встановлений спосіб, має бути зацікавлена у зібранні необхідних доказів на підтвердження необхідності такого перебування в Україні, у тому числі і шляхом використання всіх законодавчо визначених правових механізмів, та уникаючи при цьому зловживання своїми правами та нехтування обов`язками.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач, який протягом тривалого час проживав на території України, неодноразово звертався до міграційної служби з метою легалізувати своє перебування на території України.

Суд зазначає, що відповідач досяг 18-річного віку, статус біженця йому не надано, в процедурі отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні він не перебуває й таким чином у нього відсутні підстави, за наявності яких примусове видворення до особи не застосовується.

З огляду викладене, приймаючи до уваги наведені вище норми законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Враховуючи ухилення відповідачем від виїзду з України, а також те, що ним не виконано рішення щодо його примусового видворення, суд вважає доведеними підстави для його затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту перебування іноземців або осіб без громадянства, строком на 6 (шість) місяців.

У справі № 522/14416/18 Верховний Суд прийняв 18 березня 2021 року рішення, у якому звернув увагу на те, що відповідач фактично без належних на те законних підстав протягом тривалого часу перебуває на території України. Доказів, які б підтверджували обставини, настання яких передбачає застосування положень частини першої статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» позивачем не надано.

Верховний Суд вказав, що чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і наявність сім`ї не звільняє особу від необхідності дотримання міграційного законодавства України.

Відповідно ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що вимоги ГУ Державної міграційної служби України в Харківській області про затримання громадянина РФ ОСОБА_1 з метою забезпечення його примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на 6 (шість) місяців є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.

Керуючись ст.ст.77, 243-246, 250, 289 КАС України суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області до громадянина РФ ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства - задовольнити.

Затримати громадянина РФ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з метою його ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на 6 (шість) місяців.

Звернути рішення до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.П. Латка