Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №638/15375/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/15375/26

Провадження № 3/638/3222/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2026 року м. Харків

Суддя Шевченківського районного суду м. Харкова Тимченко А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції, у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

03.07.2026 року в провадження судді Тимченка А.М. згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2026, надійшов адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП.

Так, 25 червня 2026 року о 02-36 год, у м. Харкові по вул. Павлівській, б. 10, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Мазда 6, днз НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Drager Alcotest 6820, результат огляду 2,31 проміле, чим порушив п. 2.9а ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП України.

ОСОБА_1 в судовому засідання свою провину визнав, у вчиненому розкаюється.

Від представника ОСОБА_1 – адвоката Мариничева Ю.П. надійшли заперечення на протокол ЕПР1 № 702233 від 25.06.2026, відповідно до яких ним зазначено, що прилад Drager Alcotest 6820 знятий з виробництва, а отже технічне обслуговування вказаного алкотестеру не проводиться, а відповідно отримані результати вимірювання, отримані таким засобом, викликають сумніви у їх достовірності.

Дослідивши матеріали справи встановлено наступне.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихст.255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 2.9а ПДР України забороняє водіям керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9а ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Судовим розглядом встановлено, що 25 червня 2026 року о 02-36 год, у м. Харкові по вул. Павлівській, б. 10, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Мазда 6, днз НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Drager Alcotest 6820, результат огляду 2,31 проміле, чим порушив п. 2.9а ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП України. В наслідок зазначених подій працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 702233 від 25.06.2026 за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, крім протоколу, також підтверджується:

- Актом огляду на стан алкогольного спяніння, з результатом згоден;

- направленням на медичний огляд ОСОБА_1 від 25.06.2026;

- тестом № 3644 за результатами проходження огляду на стан алкогольного спяніння з використанням спеціального приладу, результат 2,31проміле;

- довідкою т.в.о. інспектора ВАП УПП в Харківській області ДПП Юрасова Д. про те, що ОСОБА_1 згідно облікових даних ІПНП отримав посвідчення водія НОМЕР_3 .

_ записом з бодікамери 471150,472774, 467815, що підтверджує перебування водія у стані алкогольного сп`яніння та проходження ним на місці зупинки огляду на стан алкогольного спяніння, з отриманням позитивного результату;

- копією рапорта співробітника УПП в Харківській області ДПП Холода Дмитра

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги ч.2 ст.251, ст.256, 265-2, 266, 268 КУпАП, а також «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» поліцейськими дотримано.

Дослідивши докази, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 суд визнає їх належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП.

Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вищезазначені докази належними, допустимими та достатніми для висновку про керування водієм ОСОБА_1 25.06.2026 о 02-36 хв. у стані алкогольного сп`яніння, яке зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушенні, результаті тестування на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального приладу.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а ПДР України, та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Щодо клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Мариничева Ю.П. щодо того, що прилад Drager Alcotest 6820 знятий з виробництва, а отже технічне обслуговування вказаного алкотестеру не проводиться, суд зазначає, що зняття приладу з виробництва не свідчить про порушення умов експлуатації та відсутності своєчасно проведеної повірки.

При накладенні стягнення, відповідно до ст. ст. 33-35 КУпАП, суд враховує характер вчиненого правопорушення, відомості про особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, тому вважає, за необхідне застосувати до ОСОБА_1 штраф у розмірі, передбаченому санкцією статті 130 КУпАП, за якою кваліфіковані його дії з позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст.ст. 40-1, 130, 283, 284 КУпАП, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , в дохід держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Харкова.

Відповідно до ст.ст.307, 308 КУпАП, у разі несплати ОСОБА_1 штрафу не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, при здійсненні примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з ОСОБА_1 стягується подвійний розмір штрафу – 34000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп.

Суддя А.М.Тимченко