Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №308/7571/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/7571/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2026 м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, Фазикош О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, за матеріалами протокол про адміністративне правопорушення що надійшла із ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , за ч.2 ст. 204-1 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №004665Е від 21 травня 2026 року вбачається, що: ОСОБА_1 , вчинив адміністративне правопорушення, а саме: 21.05.2026 о 15:10, був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» спільно з прикордонним оперативно-розшуковим 'відділом, на відстані 5000 метрів до державного кордону, на напрямку 309 прикордонного знаку, здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України в Словацьку Республіку, в пішому порядку поза пунктом пропуску, в складі групи осіб. Своїми діями порушив вимоги ст. 9 та ст. 12 ЗУ «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена cm. 204-1 ч. 2 КУпАП.

Від адвоката Погребняк В.О. який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшло клопотання про закриття провадження у справі. У клопотанні вказано на те, що: сам факт складання протоколу про адміністративне правопорушення не може свідчити про доведеність вини особи, оскільки протокол є лише процесуальним документом, який фіксує позицію посадової особи щодо обставин події та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими належними та допустимими доказами; долучені до матеріалів справи протокол про адміністративне правопорушення, рапорт посадових осіб та схема місцевості не підтверджують факту вчинення ОСОБА_1 ані незаконного перетинання державного кордону, ані конкретних дій, спрямованих на його спробу; додана до справи про адміністративне правопорушення схема щодо виникнення обстановки на ділянці ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (ТИП Б) НОМЕР_1 прикордонного загону від 21.05.2026 р., відображає лише загальну ділянку місцевості із зазначенням приблизного місця перебування та затримання ОСОБА_1 у Боздоському парку м. Ужгорода без чіткої ідентифікації обставин його виявлення, підтверджує виключно факт перебування громадянина України на відстані 5000 метрів від державного кордону (у межах території України), що само по собі не є адміністративно караним діянням і жодним чином не доводить наявності умислу на незаконний перетин кордону; схема не містить відомостей про вчинення ним будь-яких дій, які б свідчили про безпосередній намір перетнути державний кордон України, не фіксує його рух у напрямку державного кордону, подолання будь-яких інженерних споруд чи перебування у безпосередній близькості до лінії державного кордону.

Адвокат зауважує, що факт перебування громадянина України на території України, навіть у межах прикордонної місцевості, сам по собі не є адміністративно караним діянням та не може автоматично свідчити про наявність умислу на незаконний перетин. Також вказує на те, що у своїх власноручних письмових поясненнях, наданих Державній прикордонній службі, ОСОБА_1 чітко зазначив, що прибув до м. Ужгород виключно з ціллю туризму, маючи намір подивитися місцеву архітектуру, замок та липову алею, а також вказав, що заселився в апартаменти "Evuri Apartments" і не мав жодного наміру перетинати державний кордон. Докази, які б спростовували ці пояснення, в матеріалах справи відсутні.

Як вказує адвокат, беззаперечним підтвердженням виключно туристичної мети поїздки та відсутності умислу на перетинання державного кордону є наявність завчасного придбання квитків на потяг з Києва до Ужгорода на 20.05.2026, що підтверджується посадковим документом № 6С1В4998-45АD15EC-0001 та у зворотному напрямку - з Ужгорода до Києва на 23.05.2026, що підтверджується посадковим документом № E1BB499B-2A798499-0001. Крім того, на період перебування в місті, з 21 травня 2026 року по 23 травня 2026 року, ОСОБА_1 було заброньовано житло в апартаментах «EVURI Apartments VENECIA» за адресою: м.Ужгород, вул. Слов`янська набережна, буд. 1. Наявність заздалегідь придбаного зворотного квитка до м. Києва, бронювання місця проживання в м. Ужгороді на конкретний період часу та відсутність будь-яких інших доказів підготовки до незаконного перетину державного кордону об`єктивно свідчать про туристичну мету перебування ОСОБА_1 у м. Ужгороді.

При цьому, як вказує адвокат: органом Державної прикордонної служби України не надано жодного належного доказу, який би спростовував зазначені обставини або підтверджував наявність у ОСОБА_1 умислу на незаконний перетин державного кордону України.

Також адвокат наводить вагомий аргумент, звертаю увагу суду на те, що ОСОБА_1 інкримінується вчинення правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, а саме «в складі групи осіб». Разом з тим, постановою Ужгородського міськрайонного суду у справі № 308/7572/26 (провадження відносно ОСОБА_2 ), з яким перебував ОСОБА_1 , щодо якого було складено аналогічний протокол (серії ЗхРУ № 004667Е) в межах цієї ж самої події від 21 травня 2026, закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Вказана постанова має істотне значення для розгляду даної справи, оскільки стосується тієї ж події, яка мала місце 21.05.2026 року, того ж місця виявлення осіб та аналогічних обставин, покладених в основу складання адміністративних протоколів

Сам факт перебування особи у прикордонній місцевості або на певній відстані від державного кордону не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 204-1 КУпАП.

Оскільки матеріали справи не містять належних доказів самого факту спроби незаконного перетину державного кордону, відсутні правові підстави для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Адвокат зазначає, що у даному випадку матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували об`єктивну сторону правопорушення у вигляді спроби незаконного перетину державного кордону, а також суб`єктивну сторону у вигляді прямого умислу ОСОБА_1 на вчинення таких дій.

Адвокат просить: закрити справу № 308/7571/26 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

У судове засідання ОСОБА_1 та його адвокат Погребняк В.О., не з`явилися, однак через систему «Електронний суд» від адвоката надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, просить задовлити клопотання про закриття провадження у справі.

За наведеного вважаю за можливе проводити розгляд справи за відсутністю належно повідомлених ОСОБА_1 та його адвокат Погребняк В.О.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ст. 9 КУпАП: адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст. 204-1 КУпАП, передбачено відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Відповідно до ч.2 ст. 204-1 КУпАП, відповідальність настає за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення у вину ОСОБА_1 , ставиться те, що він вчинив адміністративне правопорушення, а саме: 21.05.2026 о 15:10, був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» спільно з прикордонним оперативно-розшуковим 'відділом, на відстані 5000 метрів до державного кордону, на напрямку 309 прикордонного знаку, здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України в Словацьку Республіку, в пішому порядку поза пунктом пропуску, в складі групи осіб. Своїми діями порушив вимоги ст. 9 та ст. 12 ЗУ «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена cm. 204-1 ч. 2 КУпАП.

Разом із тим, ні у протоколі про адміністративне правопорушення, ні у протоколі про адміністративне затримання, а також у рапорті не вказано на конкретні дії вчинені ОСОБА_1 , що свідчили б про наявність у його діях складу інкримінованого йому правопорушення.

Так, вказана особа, згідно матеріалів справи була виявлена та затримана за 5000 м. до ДКУ. Згідно пояснень останнього, клопотання про закриття провадження у справі він із друзями прибули до Ужгороду із ціллю туризму, поселилися в отелі/апартаменти Evuri Apartments і не мав жодного наміру перетинати державний кордон. При цьому вони завчасного придбали квитки на потяг з Києва до Ужгорода на 20.05.2026, що підтверджується посадковим документом № 6С1В4998-45АD15EC-0001 та у зворотному напрямку – з Ужгорода до Києва на 23.05.2026, що підтверджується посадковим документом № E1BB499B-2A798499-0001.

На підтвердження чого до клопотання про закриття провадження додано докази бронювання готелю, копію квитків за напрямками Київ – Ужгород та Ужгород - Київ.

У рапорті старшого інспектора прикордонної служби відділення моніторингу обстановки ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) ст. майстер-сержанта ОСОБА_3 , вказано на те, що о 15 год. 10 хв., 21.05.2026 року під час виконання завдань з охорони державного кордону виявив три особи чоловічої статті. В результаті проведених заходів правопорушників було затримано в межах контрольованого прикордонного району, на відстані 5000 метрів до державного кордону України. Даних осіб ідентифіковано, як громадян України - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , які мали на меті здійснити спробу незаконного перетинання державного кордону України, поза пунктами пропуску через державний кордон України, в пішому порядку, в складі групи осіб.

Своїми діями громадяни порушили вимоги статей 9, 12 Закону України «Про державний кордон України», чим вчинили правопорушення відповідальність за яке передбачено частиною 2 статті 204-1 КУпАП,

Відповідно до статей 260,263 КУпАП осіб було затримано на термін до 3 (трьох) діб, з метою з`ясування обставин правопорушення.

В подальшому, в ході з`ясування обставин правопорушення встановлено, що у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України та побоюючись отримати повістку від співробітників ТЦК і бути призваним на військову службу по мобілізації, громадяни вирішили виїхати на територію Європейського Союзу, Усвідомлюючи те, що під час дії правового режиму воєнного стану виїхати у встановленому законодавством порядку не можуть, оскільки немає підстав, вирішили перетнути державний кордон незаконно. З метою реалізації своїх намірів почали аналізувати інформацію в мережі інтернет та різних телеграм каналах щодо можливості незаконно перетнути державний кордон України та підібрали відповідний маршрут руху. Під час реалізації свого наміру були виявлені та затримані прикордонним нарядом.

Після проведення фільтраційно-перевірочних заходів прикордонним оперативно-розшуковим відділом було встановлено, що дані громадяни мали намір незаконно перетнути державний кордон України.

Зі змісту схеми затримання, вбачається, що затримані підтвердили свою мету незаконного перетинання державного кордону України.

Однак вказані обставини, заперечує ОСОБА_1 більше того, згідно його письмових пояснень від 21.05.2026, що містяться в матеріалах справи, він заперечував такий намір.

Поряд із цим до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження наведеному в рапорті або протоколі, зокрема щодо встановлення нібито намірів затриманих осіб на незаконне перетинання ними ДКУ.

Суд вважає, що жодних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за яким складено протокол не містять. Відсутні відео-, фото- з місця його затримання. У протоколах та рапорті працівника ДПСУ не зазначено які саме дії, з огляду на відстань та обставини його затримання свідчать про наявність у нього наміру незаконно перетнути ДКУ поза межами пункту пропуску.

Згідно ч. 1 ст. 204-1 КУпАП передбачено відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Сам факт перебування особи за 5000 м. до державного кордону не може свідчить про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП. Адже протокол не містить доказів на підтвердження того, що ним вчинялися спроби на незаконний перетин кордону.

При цьому гідно ч. 2 вказаної норми відповідальність настає саме за вчинення тих самих дій у складі групи осіб.

Однак будь-яких належних та допустимих доказів, які б переконливо свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП матеріали справи не містять.

При цьому суд враховує зокрема і те, що постановою Ужгородського міськрайонного суду у справі № 308/7572/26 (провадження відносно ОСОБА_2 ), з яким перебував ОСОБА_1 , щодо якого було складено аналогічний протокол (серії ЗхРУ № 004667Е) в межах цієї ж самої події від 21 травня 2026, закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Також постановою від 04.06.2026 справа №308/7568/26 Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області закрито провадження у адміністративній справі відносно ОСОБА_7 , за ч.2 ст. 204-1 КУпАП, на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та інше.

При цьому слід зазначити, що розглядаючи адміністративні матеріали, які направлені до суду з метою притягнення винної особи до адміністративної відповідальності і які визнані органом, що їх направляє достатніми для досягнення поставленої мети, суд не може вийти за межі обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.

Із врахуванням положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

За таких обставин, суд вважає, що суть правопорушення з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч. 2ст.204-1 КУпАП є сумнівною, що є не прийнятним, оскільки, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 , відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.

Отже, враховуючи зазначене, приймаючи до уваги, що вина ОСОБА_1 є недоведеною та не встановленою, відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, суддя вважає, що у діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, а тому, у відповідності до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст.9, 10, 172-15, 247, 251, 252, 280, 284 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за частиною 2 статті 204-1 Кодексу України закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош