Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №308/10006/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10006/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючої судді Голяни О.В., за участю секретаря судового засідання Івашкович Д.А., розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови та закриття провадження у справі,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить скасувати постанову № 518-1 від 07.07.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП із накладенням штрафу у розмірі 17 000 грн, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, а також стягнути на його користь судові витрати.

Позов мотивовано тим, що на момент складення протоколу та винесення оскаржуваної постанови позивач уже звернувся із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації та подав необхідні документи через Центр надання адміністративних послуг. На думку позивача, відповідно до пункту 63 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024, до прийняття рішення за його заявою він не підлягав направленню на проходження військово-лікарської комісії, а тому вимога про проходження медичного огляду та притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконними.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 06.07.2026 позивачу було вручено направлення на проходження військово-лікарської комісії, однак він усно відмовився від проходження медичного огляду, у зв`язку з чим стосовно нього складено протокол та винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідач вказав, що відповідно до в имог Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» проходження медичного огляду є обов`язком громадян, а тому дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 були правомірними. З огляду на викладене представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.07.2026 вказану справу передано на розгляд судді цього суду Голяни О.В.

Ухвалою суду від 09.07.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд адміністративної справи постановлено здійснювати за правилами ст. 286 КАС України.

Сторони, їх представники в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до положень КАС України.

Судом на підставі частини четвертої статті 229 КАС України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що 02.07.2026 ОСОБА_1 звернувся через Оноківський центр надання адміністративних послуг із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Разом із заявою ним подано пакет документів, необхідних для підтвердження права на відстрочку, що підтверджується описом вхідного пакета документів № 20260702-898336 від 02.07.2026.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 518 від 06.07.2026, складеним начальником групи розгляду та супроводження адміністративних порушень ІНФОРМАЦІЯ_1 майором юстиції ОСОБА_2 , ОСОБА_1 поставлено в провину порушення вимог частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яке, за змістом протоколу, полягало у відмові від проходження медичного огляду за виданим йому направленням та відмові від підписання такого направлення. У протоколі зазначено, що правопорушення вчинене в особливий період, відповідальність за яке передбачена частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Також у протоколі відображено, що ОСОБА_1 було роз`яснено положення статті 63 Конституції України та права, передбачені статтею 268 КУпАП, а розгляд справи призначено на 10 год. 00 хв. 07.07.2026 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 . У графі пояснень ОСОБА_1 зазначив, що не погоджується з порушенням, оскільки ним подано заяву про відстрочку, а відповідно до пункту 63 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024, до прийняття рішення комісією він не підлягає направленню на проходження військово-лікарської комісії.

Постановою тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 № 518-1 від 07.07.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Як зазначено в постанові, 06.07.2026 близько 15 год. 46 хв. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 у супроводі працівників Національної поліції, де йому було вручено направлення на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, однак він від проходження такого огляду відмовився та висловив категоричну відмову від його проходження. Відповідач дійшов висновку, що такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Також матеріали справи містять військово-обліковий документ, сформований у застосунку «Резерв+» 09.07.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 надано відстрочку від призову на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до завершення мобілізації, а також зазначено, що 06.07.2026 ним пройдено військово-лікарську комісію.

Оцінка Суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтями 7, 9, 245, 251, 280 КУпАП притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події та складу адміністративного правопорушення, підтверджених належними та допустимими доказами, а також за умови дотримання встановленої законом процедури розгляду справи.

Частиною третьою статті 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.

Абзацом четвертим частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби у випадках та порядку, визначених законодавством.

Разом із тим порядок направлення військовозобов`язаних на військово-лікарську комісію врегульований Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.

Відповідно до пунктів 60, 63 зазначеного Порядку після надходження заяви про надання відстрочки комісія вивчає подані документи, перевіряє наявність підстав для її надання та ухвалює відповідне рішення. До прийняття такого рішення військовозобов`язаний не направляється для проходження медичного огляду. Лише у разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаний, який підлягає призову, направляється на медичний огляд для визначення придатності до військової служби.

Отже, законодавець пов`язує можливість направлення особи на військово-лікарську комісію саме із завершенням процедури розгляду питання про надання відстрочки та прийняттям комісією відповідного рішення.

Судом встановлено, що 02.07.2026 позивач звернувся через Оноківський центр надання адміністративних послуг із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», додавши документи, які підтверджували відповідні підстави.

Водночас уже 06.07.2026, тобто до прийняття комісією будь-якого рішення за результатами розгляду цієї заяви, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу було видано направлення на проходження військово-лікарської комісії. У зв`язку з відмовою від проходження такого огляду щодо нього складено протокол про адміністративне правопорушення, а 07.07.2026 винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Будь-яких доказів того, що на момент видачі направлення комісією вже було прийнято рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки, матеріали справи не містять, а відповідачем таких доказів суду не надано.

Натомість матеріалами справи підтверджується, що заява позивача перебувала на розгляді, а у подальшому відомості про надану відстрочку були внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що підтверджується військово-обліковим документом, сформованим у застосунку «Резерв+». При цьому суд звертає увагу, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся 07.07.2026, тоді як із зазначеного військово-облікового документа вбачається, що датою проходження позивачем військово-лікарської комісії є 06.07.2026. Отже, на момент винесення оскаржуваної постанови у Реєстрі вже були наявні відомості про проходження позивачем ВЛК, що суперечить висновку відповідача про невиконання ним обов`язку щодо проходження медичного огляду та ставить під сумнів обґрунтованість висновків, покладених в основу оскаржуваної постанови.

За таких обставин суд доходить висновку, що на момент видачі направлення на проходження військово-лікарської комісії позивач не підлягав направленню на медичний огляд, оскільки перебував у процедурі розгляду заяви про надання відстрочки.

Відповідно, відмова позивача від проходження військово-лікарської комісії за таких обставин не може розцінюватися як порушення вимог законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Крім того, судом встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення складено 06.07.2026, а розгляд справи призначено вже на 07.07.2026, тобто менш ніж через три доби після повідомлення позивача.

Відповідно до статей 268, 278 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право бути присутньою під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та користуватися правовою допомогою, а орган (посадова особа), який розглядає справу, зобов`язаний перевірити, чи було особу належним чином повідомлено про час і місце її розгляду.

Верховний Суд у постановах від 21.03.2019 у справі №489/1004/17, від 30.01.2020 у справах №308/12552/16-а та №482/9/17, від 06.02.2020 у справі №205/7145/16-а та від 31.03.2021 у справі №676/752/17 дійшов висновку, що обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи вважається виконаним лише тоді, коли така особа поінформована про розгляд не пізніше ніж за три доби до його проведення, а обов`язок доказування цієї обставини покладається на уповноважену посадову особу.

Отже, призначивши розгляд справи наступного дня після складання протоколу, відповідач не забезпечив позивачу реальної можливості підготуватися до розгляду справи, скористатися правничою допомогою, подати докази та заявити клопотання, чим порушив процесуальні гарантії, передбачені статтею 268 КУпАП. Таке порушення процедури є самостійною підставою для скасування постанови як такої, що винесена з порушенням установленого законом порядку.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 139 КАС підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа витрати по сплаті судового збору.

За змістом частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини третьої статті 4 Закону №3674-VІ за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, сплачується судовий збір в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В той же час, частиною п`ятою статті 4 Закону № 3674 передбачено, що розмір судового збору, який підлягає стягненню у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на даний час складає 665,60 грн.

При цьому, у вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 висловлено правовий висновок про те, що «З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5ст. 242 КАС).

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2026 року складав 3328 грн.

Таким чином, за вимогу про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивач мав сплатити 665,60 грн, а тому сплачений судовий збір у розмірі 665,60 грн слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 .

З цих підстав, керуючись статтями 1-3, 77, 241-246, 268-271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов – задовольнити повністю.

Скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_4 №518-1 від 07.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 /, код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Суддя Олена ГОЛЯНА