Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №308/4425/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4425/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі: головуючого судді Бедьо В.І., за участі секретаря судового засідання Малиновської І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження в залі суду, в місті Ужгород, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину в розмірі 135 269 грн. 00 коп..

В обґрунтування позову посилається на те, що 13 липня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, від якого народилися двоє синів-близнюків - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Шлюб розірвано рішенням суду від 29.12.2019 року.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 12.12.2022 року з відповідача стягнуто аліменти по 2 000 грн на кожну дитину та 3 000 грн щомісячно на додаткові витрати, пов`язані з лікуванням сина ОСОБА_5 , який хворіє на цукровий діабет І типу.

ОСОБА_6 потребує постійного дороговартісного лікування, придбання інсулінової помпи, сенсорів, витратних матеріалів, лікарських засобів і спеціального харчування. Загальні щомісячні витрати становлять не менше 11 000 грн.

Позивач самостійно утримує та виховує дітей, тоді як відповідач не бере участі у їх вихованні та фактичному забезпеченні додаткових витрат, незважаючи на працездатний вік і наявність можливості отримувати дохід.

Заяви (клопотання) учасників справи.

06.04.2026 року через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків зазначених в ухвалі суду від 27.03.2026 року.

04.06.2026 року через Канцелярію суду позивачем подано заяву про розгляд без участі, позовні вимоги підтримує та просить задовільнити.

У судове засідання позивач не з`явилася, до суду подано заяву про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримує та просить такі задоволити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений шляхом направлення йому смс-повідомлення про виклик в судове засідання на номер телефону, зазначений у позовній заяві, яке ним було отримано та шляхом направлення йому судової повістки, яка була надіслана рекомендованим поштовим відправленням № R067164280532, R067192265204 та R067217100159 на адресу реєстрації громадянина. Поштові відправлення було повернуто з відміткою AT «Укрпошта» «вручено за довіреністю», причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.

Окрім того слід зазначити, що інформація про дату і час розгляду справи наявна на сайті Судова влада.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2026 року вказана справа передана на розгляд судді Бедьо В.І.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.03.2026 року, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини, залишено без руху та надати строк для усунення недоліків.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.04.2026 року відкрито провадження у справі, було постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.06.2026 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку, виходячи з наведених нижче доводів та мотивів.

Як встановлено судом, 13 липня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Нікополю Нікопольського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області за актовим записом № 277, (свідоцтво про шлюб, яке видане повторно 13.10.2017, серії НОМЕР_1 від 13.07.2012 року), копія якого долучена до матеріалів справи.

У шлюбі у них народилася двоє синів (близнюків) – ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , про що 05.04.2016 року складено відповідний актовий запис №1211, копія якого приєднана до матеріалів справи та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , про що 05.04.2016 року складено відповідний актовий запис №1212, копія якого приєднана до матеріалів справи. Які проживають разом із Позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 20.06.2022 року за № 2106-5001767145, копія долучена до матеріалів справи.

Як вбачається з позовної заяви, Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 29 грудня 2019 року за № 2/428/2806/2019 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.12.2022 року за № 308/7528/22 відповідачу присуджено сплачувати на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання синів в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. на кожну дитину щомісяця, а також додаткові витрати на сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 (три тисячі) гривень щомісячно починаючи з 16.06.2022 року і до досягнення ним повноліття. Виконавчий лист по даній справі видано 27.03.2023 року та передано до державної виконавчої служби.

28 грудня 2017 року, у ОСОБА_8 було діагностовано цукровий діабет 1-го типу, що підтверджується медичним висновком №3927, виданим Комунальною установою «Сєвєродонецькою міською багатопрофільною лікарньою», копія якого приєднана до матеріалів справи.

До позовної заяви долучено: консультативний висновок спеціаліста від 04.02.2026 року, з якого вбачається, що ОСОБА_8 потрібно постійно здійснювати контроль рівня глюкози у крові; Акт про надання медичних послуг від 21.08.2025 року ТОВ «Медичний центр Вітамін», де в графі пацієнт зазначено ОСОБА_7 2016 р.н., перелік послуг на загальну суму 26650,00 грн.; довідки №118 від 25.08.2025 р. ТОВ «ДБАЮ», з якої вбачається, що ОСОБА_7 2016 р.н., отримав медичні послуги в період з 01.10.2023 р. по 01.08.2025 р. на зальну суму 22050,00 грн.; довідки, виданої ФОП ОСОБА_9 , яка підтверджує, що ОСОБА_1 , дійсно здійснювала оплату за навчання своїх синів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в музичній студії «Virtioso». Термін навчання з 19.10.2024 – 09.05.2025 рр., за весь період навчання сума оплати становила 18 000,00 грн.; довідки № 455 від 25.08.2025 р., яка видана ОСОБА_1 , в тому, що вона дійсно здійснювала оплату за навчання свого сина ОСОБА_7 на підставі договору № 641012525 від 23.05.2023 р., термін навчання з 16.09.2023 – 15.06.2025 рр.. За весь період навчання загальна сума оплати становила 33210,00 гривень; довідки від 27.08.2025 р. за №01/08, яка підтверджує, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 дійсно відвідували групові заняття з англійської мови в період з 30.07.2024 – 31.07.2025 рр..

З розрахунку додаткових витрат на утримання та лікування дітей, вбачається, що медичні витрати здійснювались за медичними показаннями та рекомендаціями лікарів, що підтверджується медичною документацією та фіксальними чеками долученими позивачем на загальну суму 141 832,00 грн..

Витрати на навчання та розвиток дітей, а саме: навчання у мовній школі «Smalltalk» – 3 150 грн., навчання у школі іноземних мов «LT Language School»– 41 135 грн., навчання у музичній студії «Virtuoso» - 18 000 грн., навчання у комп`ютерній академії «ШАГ Закарпаття» 66 420 грн. Разом витрати на навчання та розвиток: 128 705,00 грн., що підтверджується фіксальними чеками долученими позивачем.

Позивачка, зазначає, що вказане захворювання ОСОБА_7 має досить серйозний характер з тяжкими наслідками для здоров`я ОСОБА_8 .. Лікування при такому діагнозі потребує значних коштів, що є значним фінансовим навантаженням для позивача, оскільки виховує двох дітей самостійно, тим більше батько дітей не бере участі у вихованні дітей та не бере участі у додаткових витратах на дітей. Так, з метою врятування життя ОСОБА_8 , Позивачка змушена за власний кошт придбати інсулінову помпу та купувати сенсори постійного контролю рівня глюкози у крові в кількості 2 штук на місяць. Вартість одного сенсору складає 2000 (дві тисячі) грн. Крім того, вказана хвороба потребує постійного придбання додаткових ліків, розхідних матеріалів до інсулінової помпи, резервуарів, інсулінових голок, шприців спеціальних продуктів харчування. Загальна сума витрат складає не менше 11 000 (одинадцять тисяч) грн. на місяць.

Позивачка стверджує, що Відповідач є особою працездатного віку, однак офіційно не працевлаштований та не перебуває на обліку в центрі зайнятості. Разом з тим, відсутність офіційного доходу не свідчить про відсутність фактичної можливості отримувати дохід та не звільняє відповідача від обов`язку утримувати своїх дітей.

Враховуючи те, що позивачкою понесені витрати в розмірі 270 537,00 гривень, які складаються з оплати курсів англійської мови в школі іноземних мов «LT Language School», оплата курсів в музичній студії «Virtioso», навчання у комп`ютерній академії «ШАГ Закарпаття» та надання медичних послуг ТОВ «Медичний центр Вітамін» а також в медичному центрі «ДБАЮ», а також консультації та обстеження офтальмолога, стоматологічне лікування та ортодонтичні послуги, вакцинація, отоларингологічне лікування, обстеження та хірургічне втручання, то просить суд стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на утримання дітей в розмірі 135 269,00 грн., що становить 50% від фактично понесених витрат.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з`ясуванню обставин по справі, роз`яснює їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно із вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у пункті 18 звернув увагу судів на те, що до передбаченої статтею 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Тлумачення відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

При цьому, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Також, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19).

Ураховуючи наведене, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 та постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 520/12681/17.

Отже, з аналізу судової практики, яка склалась, до додаткових витрат відносять:

- навчання у спеціалізованому закладі освіти, технікумі, коледжі, при умові погодження з батьком/матір`ю навчального закладу та доведеності існування особливих обставин, які зумовлені необхідністю платного навчання дитини у цьому закладі адже дитині гарантовано державою безоплатне навчання у загальноосвітній школі;

- розвиток здібностей дитини, а саме витрати на гуртки, заняття, які розвивають конкретні здібності дитини, придбання спортінвентарю, музичного інструменту, витрати на участь у змаганнях та конкурсах, витрати на вивчення іноземних мов, підтверджені відповідними нагородами, які одержували діти або характеристиками;

- оздоровлення (санаторно-курортне або відпочинок біля моря або на гірському курорті при умові доведеності, що для покращення стану здоров`я дитини вона потребувала відпочинок та оздоровлення саме там);

- лікування (систематичні витрати, понесені у зв`язку з постійною хворобою дитини, фізичними травмами).

Суд зазначає що доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що малолітній син ОСОБА_8 хворіє на цукровий діабет І типу, що підтверджується наявними у справі медичними документами. Зазначене захворювання є хронічним та потребує постійного медичного контролю, лікування, придбання лікарських засобів, виробів медичного призначення, витратних матеріалів до інсулінової помпи, проходження медичних обстежень і консультацій спеціалістів.

Наданими позивачкою медичними документами, актами надання медичних послуг, довідками, квитанціями та фіскальними чеками підтверджується факт понесення нею витрат на лікування дитини, які безпосередньо пов`язані з її захворюванням та викликані особливими обставинами у розумінні статті 185 СК України.

Крім того, матеріалами справи підтверджено понесення позивачкою витрат на навчання дітей у школах іноземних мов, музичній студії та комп`ютерній академії. Суд враховує, що відповідно до статті 185 СК України розвиток здібностей дитини також є особливою обставиною, яка може бути підставою для участі іншого з батьків у додаткових витратах.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували необхідність понесених витрат, свідчили про їх необґрунтованість чи надмірність або підтверджували неможливість брати участь у їх відшкодуванні.

Суд враховує, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 12 грудня 2022 року з відповідача вже стягнуто аліменти на утримання дітей та додаткові щомісячні витрати на лікування сина. Разом з тим сплата аліментів та визначених судом щомісячних додаткових витрат не звільняє одного з батьків від обов`язку брати участь у відшкодуванні інших фактично понесених додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, що прямо передбачено статтею 185 СК України.

При визначенні розміру участі відповідача у додаткових витратах суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), відповідно до якої участь одного з батьків у додаткових витратах на дитину є самостійним обов`язком, який не замінюється сплатою аліментів, а при визначенні розміру такої участі суд повинен враховувати всі істотні обставини, зокрема матеріальне та сімейне становище сторін.

Вирішуючи питання про розмір участі відповідача у додаткових витратах, суд враховує, що останній є особою працездатного віку, а доказів на підтвердження обставин, які б об`єктивно перешкоджали йому брати участь у таких витратах, матеріали справи не містять. Доказів наявності обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість брати участь у додаткових витратах на дітей, зокрема тяжкого стану здоров`я, інвалідності, перебування на утриманні інших осіб або інших виняткових обставин, суду не надано. Сам по собі факт відсутності офіційного працевлаштування не є безумовною підставою для звільнення від участі у додаткових витратах на дітей.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачкою належними та допустимими доказами підтверджено факт понесення додаткових витрат на лікування та розвиток дітей, їх розмір і зв`язок з особливими обставинами, а тому вимоги про стягнення з відповідача 50 % таких витрат у сумі 135 269,00 гривень є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні(частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України).

При цьому, суд ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку із звільненням позивача від сплати судового збору та задоволенням позову з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. 259, 265, 268, 273 ЦПК України, ст. ст. 150, 160, 161, 180, 181, 182, 184 Сімейного Кодексу України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця фактичного проживання: АДРЕСА_3 ) додаткові витрати на утримання дітей ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі - 135 269,00 (сто тридцять п`ять тисяч двісті шістдесят дев`ять) гривень, 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір в дохід держави в сумі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня, 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області В.І. Бедьо