Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №396/51/26 — Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/51/26

Провадження № 2/396/513/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15.07.2026 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Цесельської О.С., за участю секретаря судових засідань Трохимчук Я.О., за участі представника позивача - адвоката Дмитруха Д.М., представника відповідача - адвоката Єльнікової Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новоукраїнка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвоката Дмитрух Дмитро Миколайович до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Новоукраїнський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про виключення відомостей про батьківство з актового запису про народження дитини та припинення стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Дмитрух Д. М. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, просив виключити з актового запису № 222 вчиненого 04 вересня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новоукраїнського районного управління юстиції у Кіровоградській області про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 як батька дитини та звільнити позивача від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом припинення їх стягнення, з моменту набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 2014 року ОСОБА_1 перебував у інтимних стосунках з ОСОБА_4 та був введений в оману відповідачкою щодо свого батьківства, вважав себе батьком дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 27.07.2020 року між позивачем та відповідачем зареєстровано шлюб. Враховуючи, що позивач вважав, що є батьком сина ОСОБА_5 , тому вже після реєстрації шлюбу, 18 грудня 2020 року разом із відповідачем вони звернулися до Новоукраїнського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зі спільною заявою про визнання його батьківства відносно дитини. 30 грудня 2020 року Новоукраїнським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) внесено відповідні зміни до актового запису за № 222 від 04 вересня 2015 року. Від шлюбу позивач та відповідач також мають доньку – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . 30 січня 2025 року Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області по справі №396/2328/24, шлюб укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвано. В 2024 році, під час чергової сварки позивачу стало відомо, що він не є біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також Позивачу стало відомо, що Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області 29 грудня 2025 року у справі №396/2763/25 винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, розпочавши стягнення з 22.12.2025 року.

Оскільки позивач вважає, що між ним та дитиною відсутнє кровне споріднення, то він має правові підстави для звернення з даним позовом до суду.

Представником відповідача – адвокатом Єльніковою Н. О. подано до суду відзив, у якому просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та про припинення стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , а також просила стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати по справі.

Представник відповідача зазначає, що позивач та відповідач познайомилися у 2019 році під час роботи за кордоном – в м. Будапешт (Угорщина) на одному з виробничих підприємств. На момент знайомства позивач знав про існування дитини та її вік, а також відповідно знав що він не є біологічним батьком дитини, однак позивач добровільно визнав себе батьком ОСОБА_3 через органи ДРАЦС.

Представник третьої особи Новоукраїнський відділ ДРАЦС у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в підготовче судове засідання не з`явився, подано до суду заяву про розгляд справи без участі представника відділу, проти задоволення позову не заперечують.

23.01.2026 року ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Представник позивача – адвокат Дмитрух Д. М. заявив клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи. 07.04.2026 року ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області в задаволені клопотання представника позивача про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи - відмовлено.

07.04.2026 року ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області закрито підготовче провадження у справі, задоволено заяву про виклик свідків, призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

У судовому засіданні позивач пояснив, що він знайомий з відповідачкою ще зі школи, у 2014-2015 роках сторони перебували в інтимних стосунках, разом відпочивали, святкували спільно свята тощо. Після народження дитини відповідачка запевнила позивача, що він є біологічним батьком дитини. Позивач ставився до дитини як до рідної, надавав кошти на лікування, дбав про дитину тощо.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, прохав позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила, підтримавши викладені в позові обгрунтування.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні надав покази, що зі сторонами у справі він познайомився 2011-2012 роках. 2014 та 2015 роках він неодноразово бачив сторони разом, відпочивав разом з ними, зокрема в місті Кропивницький, часто був у них в гостях. Позивач дійсно вважав дитину своєю, про що він неодноразово йому заявляв.

Вислухавши пояснення позивача, покази свідка, розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, суд встановив фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися між сторонами, та дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

З 2014 року позивач був знайомий та перебував у інтимних стосунках з відповідачем та вважав, що є батьком дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

27.07.2020 року між сторонами зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 27.07.2020 року.

Оскільки ОСОБА_1 вважав, що є батьком дитини, тому вже після реєстрації шлюбу, 18 грудня 2020 року разом із відповідачем вони звернулися до Новоукраїнського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зі спільною заявою про визнання його батьківства відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Новоукраїнським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 30 грудня 2020 року внесено зміни до актового запису за № 222 від 04 вересня 2015 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану №00055817089 від 09 січня 2026 року та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 29 квітня 2025 року.

Від шлюбу сторони мають доньку – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області по справі №396/2328/24 від 30 січня 2025 року, шлюб укладений між позивачем та відповідачем розірвано.

Представник позивача зазначає, що позивачу стало відомо під час сварки, що він не є біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також що Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області 29 грудня 2025 року у справі №396/2763/25 винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, розпочавши стягнення з 22.12.2025 року.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (Постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України (частина перша статті 121 СК України).

Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (частина перша статті 126 СК України).

Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 СК України, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (частини перша та друга статті 136 СК України).

У частині п`ятій статті 136 СК закріплене правило, згідно з яким, якщо особа визнала своє батьківство, завідомо знаючи, що вона не є батьком дитини, то оспорювати такий запис вона не може, оскільки ніякого порушення її прав не було - подаючи заяву про визнання свого батьківства, вона сама бажала, щоб такий запис був здійснений органами РАЦС.

Зазначена норма спрямована на захист законних інтересів дитини. Вважається, що при прийнятті рішення про «оформлення» свого батьківства чоловік враховував усі можливі правові наслідки для себе, навіть з урахуванням того, що фактично батьком дитини є інша особа. Саме тому довільна зміна ним у майбутньому початкового рішення чи відзив поданої заяви до органу РАЦС про встановлення батьківства після його державної реєстрації не допускається.

Разом з тим законодавець не виключає право особи, записаної батьком дитини за її заявою про встановлення батьківства, оспорювати здійснений органом РАЦС запис за мотивами порушення волевиявлення (наприклад, якщо заява про встановлення батьківства була подана під впливом погрози, насильства тощо).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2023 року у справі № 172/1206/21 (провадження № 61-9183св22) зазначено, що:

«за приписами частини п`ятої статті 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 127/25686/17 (провадження № 61-43951св18), від 06 травня 2020 року у справі № 641/2867/17-ц (провадження № 61-38660св18), від 22 грудня 2020 року у справі № 127/25686/17 (касаційне провадження № 61-13452св19), від 05 лютого 2021 року в справі № 615/483/20 (касаційне провадження № 61-17337св20) […]

Представник відповідача в судовому засіданні визнала, що позивач не має кровного споріднення (не є біологічним батьком ОСОБА_3 ), а тому в силу вимог частини першої статті 82 ЦПК України ці обставини не потребують встановлення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2020 року у справі № 606/2142/18 (провадження № 61-19502св19), зазначено, що:

«за приписами частини п`ятої статті 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 643/12302/18 (провадження № 61-16199св19) зазначено, що:

«для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати».

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При зверненні до суду позивач зазначав, що на момент реєстрації його батьком дитини він не був обізнаний про те, що не є біологічним батьком дитини, оскільки мав відносини із відповідачкою, яка також запевнювала, що він є біологічним батьком дитини; в сою чергу відповідач наполягала на тому, що позивач завжди знав, що ОСОБА_3 не є його біологічним сином.

Відповідачкою не доведено належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.

Згідно з п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 року за № 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки відповідач не оспорює, що позивач не являється батьком її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Наслідком ухвалення судом рішення про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про позивача як батька є, зокрема, відсутність у позивача обов`язку утримання дитини, оскільки він не є її батьком.

Отже, виключення запису про батьківство позивача є обставиною, що має істотне значення у розумінні ч. 2 ст. 197, ст. 273 СК України, і відповідно, є підставою для звільнення позивача від сплати аліментів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №511/219/18, відповідно до якої виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини у зв`язку з тим, що ця особа не є біологічним батьком дитини, є обставиною, яка припиняє обов`язок утримання дитини з боку особи, яка була зазначена у свідоцтві про народження, як батько, а також в постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №477/1165/20.

Частина 2 статті 188 СК України визначено, що батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.

Вирішуючи питання про момент припинення стягнення аліментів, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року стягнення та виплата аліментів в новому розмірі, а так само припинення їх стягнення, здійснюється виключно з дня набрання законної сили рішенням суду.

Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення, звільнення ОСОБА_1 від сплати аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються на підставі судового наказу № 396/2763/25, виданим Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області від 29.12.2015 року, з моменту набрання рішенням законної сили.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача, а тому стягненню на користь держави з відповідача підлягають судові витрати в сумі 1 331,20 грн. х 2 = 2 662,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 122, 125, 136, 188, 197, 273 СК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Виключити з актового запису № 222 від 04 вересня 2015 року, який складено відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новоукраїнського районного управління юстиції у Кіровоградській області про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина України ( АДРЕСА_1 ), як батька дитини.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 ) від сплати аліментів на на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються на підставі судового наказу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 29.12.2025 року у справі №396/2763/25, шляхом припинення їх стягнення, з моменту набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття.

Повний текст рішення складено та оголошено 15.07.2026 року.

Суддя: О. С. Цесельська