Вирок від 16 липня 2026 р. у справі №209/4206/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/4206/26

Провадження № 1-кп/209/281/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року м.Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

захисника обвинуваченого (адвоката) - ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

потерпілої - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду у м.Кам`янське кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 липня 2019 року за №12019040790001061 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Душанбе, Таджикистан, громадянина України, маючого базову середню освіту, одруженого, не працюючого, маючого на утриманні неповнолітню доньку 2011 року народження, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 14 червня 2013 року Баглійським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.1 ст.309 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;

- 21 квітня 2015 року Дніпровським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.1 ст 263 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;

- 30 липня 2015 року Дніпровським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч. ч. 1, 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України частково приєднано 2 місяці позбавлення волі за вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 квітня 2015 року та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 2 місяці;

- 24 березня 2016 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.2 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинання даного покарання покаранням за вироком Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 липня 2015 року, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 2 місяці;

- 26 грудня 2017 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.407 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом частково приєднання невідбутого терміну 2 роки 3 місяці позбавлення волі за вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 березня 2016 року, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 3 місяці. Звільнився 09 квітня 2019 року з Жовтоводської виправної колонії Дніпропетровської області по відбуттю строку покарання,

обвинуваченого у скоєні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2019 року приблизно о 12:30 годині ОСОБА_4 перебував в приміщенні магазину «Любимчик», розташованого за адресою: м.Кам`янське, вул.Квітів, 7а, де побачив як продавець магазину ОСОБА_7 здійснювала розрахунок грошима які знаходились в шухлядці розташованій в відокремленій секції касової зони за прилавком. В цей час у ОСОБА_4 виник прямий умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, а саме грошей, поєднане із проникненням до іншого сховища.

Реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи у вказаний час в означеному місці, дочекавшись доки продавець залишить касову зону, та відійде в інший бік приміщення магазину, впевнившись що за його злочинними діями ніхто сторонній не спостерігає, ОСОБА_4 діючи умисно, повторно, таємно, перехилився через відокремлену секцію касової зони, відкрив шухлядку в якій зберігались гроші, звідки викрав 1600 гривень, які належать ОСОБА_7 . Після цього, ОСОБА_4 , утримуючі викрадені гроші при собі розпочав рух в бік виходу з магазину. В цей момент був помічений потерпілою ОСОБА_7 , яка викрила його дії та, намагаючись зашкодити вчиненню кримінального правопорушення, почала наздоганяти ОСОБА_4 та кричати йому вслід вимагаючи від останнього зупинитись та повернути гроші. ОСОБА_4 вимогу потерпілої ОСОБА_7 проігнорував та втік із вищевказаними викраденими грошима з приміщення магазину, тим самим залишив місце вчинення злочину та отримав реальну можливість розпоряджатись викраденим. Таким чином дії ОСОБА_8 , розпочаті як крадіжка були виявлені потерпілою, тобто набули відкритого характеру вчинення і не зважаючи на це продовжені, в результаті чого заподіяно майнової шкоди потерпілій ОСОБА_7 на суму 1600 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, а саме у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у сховище.

Крім того повторно, 01 серпня 2019 року приблизно о 09.05 годині ОСОБА_4 зайшов до магазину «Мастерок», розташованого за адресою: м.Кам`янське, пр.Перемоги, 29, де на столі біля прилавку побачив мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 5» imei НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 . В цей момент у ОСОБА_4 виник прямий умисел, направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, а саме вказаного мобільного телефону.

Реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи у вказаний час в означеному місці, ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, таємно, керуючись корисливим мотивом та корисливою метою, будучи впевненим, що за його діями ні хто не спостерігає, викрав мобільний телефон «Xiaomi Redmi Note 5» imei НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 , та вартість якого складає 3502,00 грн., чим завдав останній майнової шкоди на вказану суму.

Утримуючи викрадене майно при собі, ОСОБА_4 залишив місце вчинення злочину, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно.

Повторно, 06 серпня 2019 року приблизно о 19:00 годині ОСОБА_4 перебував біля квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , де побачив не зачинені вхідні двері вказаної квартири. В цей час в нього виник прямий умисел, направлений на повторне таємне викрадення будь-якого чужого майна, яке має майнову цінність, поєднана із проникненням у житло.

Реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи у вказаний час в означеному місці, впевнившись що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_4 , діючи таємно, повторно, керуючись корисливими мотивами та корисливою метою, не маючи жодних правових підстав, проник до житла, а саме до квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , де в коридорі з тумбочки викрав мобільний телефон «Xiaomi Мі А2», IMEI: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_10 , та вартість якого складає 3633,33 грн., чим завдав останньому майнової шкоди на вказану суму.

Утримуючи викрадене майно при собі, ОСОБА_4 залишив місце вчинення злочину, у подальшому викраденим розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, поєднаному із проникненням у житло.

Повторно, 27 серпня 2019 року приблизно об 11:00 годині ОСОБА_4 перебував біля навчально-виховного комплексу №26, розташованого за адресою: м.Кам`янське, вул.Освітня, 29. В цей час в нього виник прямий умисел, направлений на повторне, таємне викрадення будь-якого чужого майна, яке має майнову цінність, поєднане із проникненням в інше приміщення.

Реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи у вказаний час в означеному місці, впевнившись в тому, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_4 , діючи умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, не маючи жодних правових підстав, проник до приміщення класу навчально-виховного комплексу №26, двері якого були незачиненими, звідки викрав мобільний телефон «Samsung SM-A105F/DS» імеі НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_6 , вартість якого згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №4231-19 від 17 вересня 2019 року складає 3669, 41 грн.

Заволодівши вказаним мобільним телефоном, ОСОБА_4 залишив місце вчинення злочину розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, а саме у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, поєднаному із проникненням у інше приміщення.

Повторно, 01 вересня 2019 року приблизно об 11.25 годині ОСОБА_4 перебував біля магазину «Гастрономчик», який розташований по вул.Кармелюка 12 в м.Кам`янське. В цей час в нього виник прямий умисел, направлений на повторне, таємне викрадення будь якого чужого майна, що має майнову цінність, поєднане із проникненням до іншого сховища.

Реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи у вказаний час в означеному місці, впевнившись, що за його злочинними діями ніхто сторонній не спостерігає, ОСОБА_4 шляхом зламу замка відкрив вхідні двері до складського приміщення магазину «Гастрономчик», розташованого по АДРЕСА_3 , проник до складського приміщення та діючи умисно, повторно, таємно, з корисливих мотивів викрав жіночу сумку (цінності для потерпілої не представляє), в якій були гроші в сумі 3000 гривень. В цей момент був помічений потерпілою ОСОБА_11 , яка викрила його дії та, намагаючись зашкодити вчиненню кримінального правопорушення, почала наздоганяти ОСОБА_4 та кричати йому вслід вимагаючи від останнього зупинитись та повернути викрадені речі. ОСОБА_4 вимогу потерпілої ОСОБА_11 проігнорував та втік із вищевказаними викраденими грошима з приміщення магазину, тим самим залишив місце вчинення злочину та отримав реальну можливість розпоряджатись викраденим. Таким чином, дії ОСОБА_8 , розпочаті як крадіжка, були виявлені потерпілою, тобто, набули відкритого характеру вчинення і не зважаючи на це, продовжені, в результаті чого заподіяно майнової шкоди потерпілій ОСОБА_11 на суму 3000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, а саме відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у сховище.

25 червня 2026 року між прокурором Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , якій на підставі ст.37 КПК України надано повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12019040790001061 від 22 липня 2019 року, з однієї сторони, та підозрюваним у цьому кримінальному провадженні з іншої сторони ОСОБА_4 , у присутності захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 , який діє на підставі доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, у кримінальному провадженні, стосовно якого відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням. За наявності письмових заяв потерпілих у кримінальному провадженні, які у відповідності до абз.2, п.3 ч.4 ст.469 КПК України надали прокурору письмову згоду на укладення угоди, добровільно, за ініціативою сторони захисту, в приміщенні «Житомирська установа виконання покарань (№8)», уклали Угоду про визнання винуватості, додержуючись наступних умов.

Підписуючи угоду, сторони повністю погодилися з формулюванням фактичних обставин вказаних кримінальних правопорушень та їх правовою кваліфікацією за ч.2, 3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнав свою вину в обсязі обвинувачення у судовому провадженні; сприяти в забезпеченні виконання завдання кримінального провадження щодо швидкого, повного та неупередженого судового розгляду обвинувального акту в суді.

З урахуванням обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого, сторони узгодили покарання: за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки; за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки; за ч.3 ст.186 КК України у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки 1 (один) місяць. На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначити ОСОБА_4 до відбуття покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 1 місяць.

Сторони, підписуючи вказану Угоду, розуміють, що відповідно до положень ч.2 ст.473 КПК України, наслідками укладання та затвердження угоди про визнання винуватості є обмеження їх права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст.394 КПК України, вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Відповідно до ч.3 ст.424 КПК України, вирок суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на такий вирок можуть бути оскаржені в касаційному порядку:

1) засудженим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без згоди засудженого на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою – сьомою статті 474 цього Кодексу, у тому числі не роз`яснення засудженому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Підстави оскарження вироку, яким затверджена ця Угода, в апеляційному порядку, що визначені в ч.4 ст.394 КПК України, та в касаційному порядку, що визначені ч.3 ст.424 КПК України, обвинуваченому роз`яснено.

Також, наслідком укладання даної Угоди для обвинуваченого є його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 п.1 ч.4 ст.474 КПК України, а саме: права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має такі права: мовчати і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно, допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.

У разі невиконання обвинуваченим Угоди про визнання винуватості відповідно до ст.476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення звернутися до суду, яким затверджена Угода, з клопотанням про скасування вироку. Наслідком скасування вироку є призначення судового розгляду в загальному порядку.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 розуміє, що умисне невиконання цієї Угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст.389-1 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просила затвердити вказану угоду та призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просили суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим, і ухвалити вирок на підставі угоди.

Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з того, що відповідно дост.468 КПК України, п.1 ч.4 ст.469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією).

Таким чином, суд вважає, що діяння обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України, оскільки він вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, поєднаний з проникненням у сховище, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана із проникненням в інше приміщення, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана із проникненням у житло, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

ОСОБА_4 відповідно до класифікації кримінальних правопорушень за ст.12 КК України, обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину за ч.2 ст.185 КК України та тяжких злочинів за ч.3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України. Отже, в цьому кримінальному провадженні, відповідно до ст.469 КПК України, можливе безумовне укладення угоди про визнання винуватості щодо інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 цілком розуміє положення ч.2 ст.473, ч.4 ст.474 КПК України. Крім того, судом з`ясовано, що ОСОБА_4 розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст.389-1 КК України.

Судом також встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, й умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу та Кримінального Кодексу України.

Підстав для відмови в затвердженні угоди, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, судом не виявлено.

При призначені покарання, визначеного угодою, суд, у відповідності до положень ст.ст.65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема, дані, які характеризують особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, не працює, одружений, має на утриманні неповнолітню доньку 2011 року народження, задовільно характеризується на місцем проживання, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра, а також наявність обставин, що пом`якшують і відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання (згідно з п.1 ч.1 ст.66 КК України) є щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання (згідно ст.67 КК України), судом не встановлені.

Обвинувачений ОСОБА_4 погоджується на призначення йому узгодженого покарання.

На підставі викладеного, суд вважає можливим призначити ОСОБА_4 узгоджене покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки та за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди від 25 червня 2026 року, укладену між прокурором Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , якій на підставі ст.37 КПК України надано повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12019040790001061 від 22 липня 2019 року за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України, з однієї сторони, та підозрюваним у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 , з іншої сторони, у присутності захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 , на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, про визнання винуватості, та ухвалення вироку на підставі цієї угоди.

При визначенні початку обрахунку строку відбування покарання та зарахування попереднього ув`язнення суд на підставі ч.5 ст.72 КК України враховує, що 01 червня 2026 року ОСОБА_4 було передано працівником Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України представнику ГУНП в Дніпропетровській області в м.Краковець на підставі доручення Офісу Генерального прокурора від 12 травня 2026 №19/1/2-45802ВИХ-26 та з обранням 02 червня 2026 року Дніпровським районним судом міста Кам`янського запобіжного заходу у виді тримання під вартою, таким чином, строк попереднього ув`язнення слід зарахувати в строк покарання, з розрахунку день за день позбавлення волі.

Обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню за залучення експертів для проведення судової товарознавчої експертизи №3754-19 від 22 серпня 2019 року в розмірі 314,00 грн., для проведення судової товарознавчої експертизи №19/12.1/994 від 22 серпня 2019 року в розмірі 628,04 грн., для проведення судової товарознавчої експертизи №4231-19 від 17 вересня 2019 року в розмірі 314,00 грн., а всього 1256,04 грн. відповідно до ст.124 КПК України необхідно покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 в повному обсязі.

До початку судового розгляду потерпілою ОСОБА_6 було заявлено цивільний позов, згідно якого вона просить стягнути з обвинуваченого 3669,41 гривень на відшкодування матеріальної шкоди. Суд вважає позов в частині відшкодування матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_6 таким, що підлягає повному задоволенню, оскільки визнаний обвинуваченим та повністю підтверджений доказами по справі.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 368, 370, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 25 червня 2026 року між прокурором Кам`янської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 , якій на підставі ст.37 КПК України надано повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12019040790001061 від 22 липня 2019 року, з однієї сторони, та підозрюваним у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 з іншої сторони, у присутності захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 , на підставі ст.ст.468, 469, 472 КПК України.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України та призначити до відбуття покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених:

-ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки;

-ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

-ч.3 ст.186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 1 (один) місяць.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання ОСОБА_4 у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 1 (один) місяць.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 01 червня 2026 року, тобто, з моменту фактичного його затримання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк відбуття покарання час його тримання під вартою з 01 червня 2026 року до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів для проведення судових експертиз в сумі 1256 (одна тисяча двісті п`ятдесят шість) гривень 04копійок.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_4 задовільнити. Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь потерпільої ОСОБА_6 3669 грн. 41 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

Речові докази – сумку жіночу, чорного кольору з надписом «аdidas», гаманець жіночий зеленого кольору, в`язка ключів в кількості трьох штук – повернути власнику ОСОБА_12 .

Речові докази – мобільний телефон «Samsung SM-A105F/DS» та копію документів до нього – повернути власнику ОСОБА_6 .

Речові докази – аркуш паперу, форматом А4, на якому зображено копію документів мобільного телефону «Xiaomi Mi A2», IMEI: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 ; аркуш паперу, форматом А4, на якому зображено копію документів мобільного телефону «Xiaomi Redmi Note 5» imei1 НОМЕР_1 , imei2 НОМЕР_5 ; оптичний диск (DVD-R) диск Havik, об`ємом 4,7 Gb із записом – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок на підставі угоди про визнання винуватості може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених ст.394 КПК України.

Вирок підлягає негайному врученню учасникам кримінального провадження.

Головуючий суддя ОСОБА_13