Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №564/3926/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року

м. Рівне

Справа № 564/3926/25

Провадження № 22-ц/4815/933/26

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Шимківа С.С.,

суддів: Боймиструка С.В., Хилевича С.В.,

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кошельок",

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" на заочне рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 26 січня 2026 року (ухвалене у складі судді Цвіркуна О.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

У вересні 2025 року ТзОВ "Кошельок" звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 23.10.2021 року між відповідачем та позивачем було укладено договір №3540301198-500202 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі Договір), на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язавсь повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.

Позикодавець виконав умови договору, а саме надав відповідачу грошові кошти в сумі 5000 грн. шляхом переказу на його картковий рахунок, однак відповідач умови договору не виконує, у зв`язку з чим в нього станом на дату подання позову утворилася заборгованість.

Просили суд стягнути з ОСОБА_1 на його корить заборгованість за кредитним договором №3540301198-500202 від 23.10.2021 року в сумі 14907 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Заочним рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 26 січня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованість за кредитним договором № 3540301198-500202 від 23.10.2021 в розмірі 5007 (п`ять тисяч сім) грн., що складається з: заборгованості за сумою кредиту: 5 000,00 грн.; заборгованості за відсотками за користування позикою: 7 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» 813 (вісімсот тринадцять) грн. 64 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 3358 (три тисячі триста п`ятдесят вісім) грн. 82 коп. у відшкодування витрат на правову допомогу.

У решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що, виходячи із сукупної вартості кредиту, ТзОВ «Кошельок» мало право на одержання від відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 5000 грн., процентів в розмірі 7 грн., а всього 5007 грн.

У матеріалах справи відсутні докази, що строк дії договору позики продовжувався (що укладалися додаткові угоди про продовження строку кредитування).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд, у відповідності до ст.141 ЦПК України, вирішив стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 813,64 грн, та витрати надання професійної правової допомоги в сумі 3358,82 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду ТзОВ "Кошельок" оскаржило його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що договір на час вирішення спору є обов`язковим для сторін і правомірним в розумінні ст. 204 ЦК України.

Сторони договору погодили продовження строку користування кредитом до 104 днів з моменту укладення договору (14 днів + 90 днів), по закінченню якого у відповідача виникає обов`язок повернути суму кредиту та нарахованих, відповідно до умов договору, процентів за користування кредитом.

Тобто , строк кредитування з 06.11.2021 року до 03.02.2022 року є погодженим сторонами договору.

Відповідач продовжив користуватися кредитом після закінчення лояльного періоду, що за договором є відкладальною обставиною, внаслідок настання якої строк користування кредитом продовжився до 104 днів з моменту укладення договору.

Відповідно нарахування процентів за користування кредитом у цей період , розмір яких обумовлений п. 3.8 Договору, є законним.

Просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішення суду у частині стягнення тіла кредиту не оскаржується, а тому відповідно до приписів ст.367 ЦПК України його законність і обґрунтованість апеляційним судом не перевіряється.

Судом встановлено, що 23.10.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 3540301198-500202, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.

Зазначений кредитний договір разом із правилами надання кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з якими позичальник був попередньо ознайомлений.

Відповідно умов договору кредитодавець надає кошти у розмірі 5 000 грн. (п.1.1.) строком 14 днів (п.2.1.) з можливістю пролонгації за умови оплати всіх процентів (п.3.7.), ставка 0.01% на день від залишку (п.1.3.2).

Позивач свої умови договору виконав, переказавши відповідачу обумовлені договором кошти, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач умови договору не виконав, у зв"язку з чим утворилася заборгованість.

Як вбачається із розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Кошельок», станом на 03.02.2022 року ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати кредитних коштів у розмірі 14 907 грн., яка складається із: заборгованості зі сплати тіла кредиту у розмірі 5 000 грн.; заборгованості зі сплати процентів в межах лояльного періоду у розмірі 7 грн.; заборгованості зі сплати процентів за продовження строку користування позикою у розмірі 9 900 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що доказів повернення відповідачем позики в сумі 5 000 грн. в порядку та на умовах, передбачених спірним договором, у справі відсутні.

Також посилався на те, що позивачем не надано доказів продовження позичальником лояльного періоду.

Отже, за умовами кредитного договору сторони погодили строк його дії до 14 днів, а тому, починаючи із 06.11.2021 року, ТОВ «Кошельок» не мало права нараховувати проценти за користування кредитом у визначеному Договором розмірі.

Стягуючи витрати на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з пропорційності задоволених позовних вимог.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

За змістом ст.1048, ст.1054 ЦК України фінансова установа (банк) має право на отримання відсотків за користування наданими кредитними коштами.

Відповідно до ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, типи процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Таким чином, у кредитних відносинах умови сплати процентів за користування кредитом мають бути узгоджені між сторонами у встановлений законом спосіб, тобто шляхом укладення письмового договору.

Згідно з положеннями ст.12, ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип змагальності (п.4 ч.3 ст.2 ЦПК України) забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Згідно п.2.2 договору сторони узгодили, що 14 денний строку користування кредитними коштами (п.2.1.) може бути продовжений позичальником у разі, якщо позичальник у межах 14-денного строку (лояльний) сплатить усі нараховані проценти за цей період.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач упродовж 14-денного періоду (лояльний) здійснив будь-які оплати у рахунок погашення заборгованості.

Пунктом 2.3. договору визначено, що позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного п.2.1. цього договору, що також свідчить про строк дії договору 14 днів.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав відсутність в матеріалах справи доказів продовження позичальником лояльного періоду та сплати позичальником нарахованих відсотків, та зазначив, що за умовами кредитного договору сторони погодили строк його дії в 14 днів, а тому, починаючи із 06.11.2021 року, ТОВ «Кошельок» не мало права нараховувати проценти за користування кредитом у визначеному договором розмірі.

Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині є необгрунтованими.

Проаналізувавши питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, наведені апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

Підставою для залишення оскаржуваного рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кошельок" залишити без задоволення.

Заочне рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 26 січня 2026 року залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Шимків С.С.

Судді: Боймиструк С.В.

Хилевич С.В.