Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №161/3725/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/3725/26 Головуючий у 1 інстанції: Шестернін В. Д.

Провадження № 22-ц/802/937/26 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Карпук А.К., Киці С.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

7.02.2026 ТзОВ «Таліон Плюс» через систему «Електронний суд» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.02.2025 ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір кредитної лінії №655098858, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику кредит в розмірі 24 483 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, однак не виконав своїх зобов`язань належним чином.

Право вимоги за цим кредитним договором перейшло від ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТзОВ «Таліон Плюс» (на підставі договору факторингу).

Заборгованість відповідача за кредитним договором становить 60 960,66 грн, з них: 19 998,75 грн - тіло кредиту, 40 961,91 грн - проценти за користування кредитом.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 28 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором №655098858 від 19.02.2025 в розмірі 16 024,75 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі позивач ТОВ «Таліон Плюс» посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції, в частині відмовлених позовних вимог, скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про повне задоволення позовних вимог.

На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про часткове задоволення позову у цій справі. Суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні процентів у заявленому розмірі, безпідставно вважав, що такі нараховані поза межами строку кредитування, оскільки договором передбачено строк кредитування 5 років, а не 30 днів, як помилково трактував суд першої інстанції.

З апеляційної скарги вбачається, що позивач оскаржує рішення, в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення відсотків у визначеному у позовній заяві розмірі а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення, щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.

Відповідач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу позивача.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 17 липня 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає до задоволення.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов виходив з того, що позивач нараховував відсотки поза строком кредитування, який становить 30 (тридцять) днів.

Одна такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, є помилковими.

З матеріалів справи вбачається, що 19.02.2025 ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір кредитної лінії №655098858, за умовами якого (п. 2.1) кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту відповідно до умов, зазначених у цьому договорі та додатках до нього (а.с. 18 зворот-24).

Відповідно до п. 1.1.5. Договору дисконтний період кредитування або дисконтний період – період користування кредитом, протягом якого позичальник має право отримувати нові транші, у тому числі у разі часткового погашення кредиту протягом строку дії договору

Загальний розмір кредиту - 20 000 грн. Позичальнику на умовах та в порядку, що передбачені цим договором, можуть бути надані в кредит додаткові грошові кошти шляхом надання додаткових траншів шляхом надання додаткових траншів (п. 2.2);

Дата надання кредиту - 19.02.2025 (п. 2.3);

Кожен окремий транш за договором надається шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 хх-хххх-9607 (п. 5.1);

Позичальнику надається дисконтний період кредитування, який складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу (п. 3.1).

Строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань, строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку дисконтного періоду (п. 3.2).

Відповідно до п.3.3. договору - для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 2340 грн 00 коп.

Згідно з п. 3.4. договору – продовження строку дисконтного періоду не призводить до зміни істотних умов договору в бік погіршення для позичальника. Оскільки ні пролонгація, ні поновлення дисконтного періоду не є зміною істотних умов договору, зокрема строку дії договору, то вона не потребує укладення додаткових угод до договору, в тому числі пролонгація та поновлення дисконтного періоду не потребують застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Ініціювання позичальником пролонгації чи поновлення дисконтного періоду є конклюдентною дією спрямованою на застосування тих чи інших передбачених цим договором умов користування кредитом без зміни строку дії договору.

Датою повернення кредиту є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 21.03.2025, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником (п. 7.1);

Відповідно до п. 7.3. кредитного договору - кінцева дата повернення кредиту встановлена 21.03.2030 року.

Згідно п. 8.1. кредитного договору - за користування кредитними коштами позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти. Згідно п. 8.2. договору - процентна ставка за користування кредитом є базовою процентною ставкою. Процентна ставка за договором є фіксованою і не підлягає зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Згідно п. 8.3. договору - базова процентна ставка за користування кредитом становить 0,98 в день (357,70 річних) від суми залишку кредиту за кожний день. - за період від 19.02.2025 до 21.03.2025 включно кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 60,20 % від розміру базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за кредитом може здійснюватися за дисконтною процентною ставкою 0,39 % від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 8.7.1).

Комісія за надання першого траншу кредиту становить 1 200 грн (п. 8.5).

Згідно п. 8.7.2. договору - у разі якщо позичальник вчинить описані в п. 3.2. договору дії щодо продовження дисконтного періоду (ініціює пролонгацію) один або декілька разів або здійснить пновлення дисконтного періоду, на період після 17.07.2025 р. кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 0,00 (нуль) % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за індивідуальною процентною ставкою 0,98 відсотків в день від суми кредиту за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних.

Відповідно до п. 8.10 договору - проценти нараховуються щоденно до дня закінчення строку дії цього договору

Відповідно до п. 11.1 кредитного договору - договір набирає чинності з моменту підписання та діє протягом 5 років, або до його дострокового розірвання.

19.02.2025 ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало (перерахувало) ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 20 000 грн (довідка, а.с. 32, виписка з рахунка, а.с. 58).

21.05.2025 ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії №655098858, за умовами якої (п. 1.1) кредитодавець зобов`язався надати позичальнику додатковий транш кредиту в розмірі 4 483 грн (а.с. 24 зворот-25).

Основні умови кредитування згідно додаткової угоди:

- комісія за надання додаткового траншу кредиту - 268,98 грн (п. 1.6);

- базова процентна ставка - 0,98 % (п. 1.4).

21.05.2025 ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало (перерахувало) ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4 483 грн (довідка від 21.05.2025, а.с. 32 зворот).

19.08.2025 ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТзОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу №МВ-ТП/49 (а.с. 13-14), на підставі якого до фактора перейшло право вимоги за кредитним договором №655098858 від 19.02.2025 (витяг з Реєстру прав вимоги 19.08.2025, а.с. 14 зворот, платіжна інструкція №1891 від 29.08.2025, а.с. 15).

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 60 960,66 грн, з них: 19 998,75 грн - тіло кредиту, 40 961,91 грн - проценти за користування кредитом (дані позовної заяви, а.с. 2-9, розрахунки заборгованості, а.с. 14 зворот-17).

Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідач не подав.

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «Таліон Плюс» у своїх вимогах вказувало, що відповідач зобов`язання за кредитним договором від 19 серпня 2025 року та додатковою угодою до нього належним чином не виконав, кредит не повернув, проценти за користування кредитними коштами не сплатив, через що утворилася заборгованість у загальному розмірі 60960,66 грн.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним у письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

За ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства чи за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Зазвичай електронні кредитні договори підписуються за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Стороною відповідача не оскаржується укладання кредитного договору та додаткової угоди до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно з ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).

Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Оскільки факторинг визначено п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Зазначене узгоджується із правовими висновками, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18); від 31 жовтня 2018 року у справі №465/646/11 (провадження № 14-222цс18).

Відсотки за кредитним договором нараховані первісним кредитором та позивачем у межах строку дії договору до 13 січня 2026 року - дати дострокового розірвання кредитного договору, що відповідає положенням ст. 1048 ЦК України, умовам кредитного договору (п. 7.3.) та вимогам Закону України «Про споживче кредитування». Разом з тим, відповідач не подав контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності.

Доводи суду першої інстанції про те, що позивач не мав права нараховувати відсотки за кредитним договором поза межами строку кредитування, що на думку суду становить 30 днів є помилковими.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12. У п. 54 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно зп. 3.4. договору – продовження строку дисконтного періоду не призводить до зміни істотних умов договору в бік погіршення для позичальника. Оскільки ні пролонгація, ні поновлення дисконтного періоду не є зміною істотних умов договору, зокрема: строку дії договору, то вона не потребує укладення додаткових угод до договору, в тому числі пролонгація та поновлення дисконтного періоду не потребують застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Ініціювання позичальником пролонгації чи поновлення дисконтного періоду є конклюдентною дією спрямованою на застосування тих чи інших передбачених цим договором умов користування кредитом без зміни строку дії договору.

В ході користування кредитними коштами відповідач здійснив оплату на загальну суму 24081,00 грн, в рахунок продовження дисконтного періоду, а саме п. 3.2. договору відповідно до якого сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

Усі внесені оплати відповідача враховані та зараховані у відповідності до умов укладеного договору та враховані кредиторами при формуванні розрахунку заборгованості.

Відповідно до п. 8.14. договору - продовження строку дисконтного періоду, поновлення дисконтного періоду та настання відкладальних обставин нарахування процентів за базовою ставкою, не є зміною істотних умов цього договору та не потребує змін цього договору та укладення додаткових угод до нього. Усі істотні умови договору, в тому числі строк дії договору, загальний розмір кредиту, розмір процентних ставок та порядок їх застосування, погоджені сторонами під час укладення цього договору.

Отже, дисконтний період це лише період з загального п`ятирічного строку кредитування, під час якого позичальник має додаткові можливості (отримання нових траншів за умови погашення процентів за дисконтний період). Після його закінчення, за відсутності продовження з боку позичальника, договір діє до кінця визначеного строку, або його дострокового виконання чи розірвання, а позичальник користується кредитними коштами на умовах визначених договором.

Відсутність пролонгації дисконтного періоду не припиняє дії договору та не впливає на обов`язок сплати процентів, оскільки проценти нараховуються протягом усього строку його дії, як плата за користування кредитними коштами.

Після закінчення дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно (п.7.4.2. Договору).

Таким чином, Договір чітко визначає 5-річний термін своєї дії та право кредитодавця нараховувати проценти протягом усього цього терміну на умовах фіксованої щоденної ставки.

13.01.2026 року кредитний договір було достроково розірвано на підставі п. 7.2.2. та 9.1.1.7., про що було повідомлено відповідача і нарахування відсотків було припинено.

Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлений максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Отже, розмір денної процентної ставки за кредитним Договором як вже зазначалось вище погоджений та становить 0,98% в день (п.8.3 Договору), що відповідає розміру встановленому п. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому умови кредитного договору відповідають нормам спеціального законодавства.

Відповідач взяті на себе за договором кредитної лінії зобов`язання щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами у повному обсязі та повернення тіла кредиту не виконав, строк кредитування продовжувався, а тому скаржник правомірно нараховував проценти за базовою процентною ставкою не до дати закінчення дисконтного періоду, а до дати дострокового розірвання договору.

Отже, суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні процентів за весь період користування кредитними коштами, нарахованих позивачем, зробив помилковий висновок про те, що строк кредитування складає 30 днів (з урахуванням пролонгацій). Такий висновок суперечить умовам кредитного договору, який продовжував діяти, а відповідач продовжував користуватися кредитними коштами.

Суд першої інстанції безпідставно ототожнив визначений строк дисконтного періоду користування кредитними коштами із загальним строком користування кредитом, чого ні умови договору, ні закон не передбачають, а тому безпідставно відмовив у стягненні процентів за весь період користування кредитними коштам, нарахованих позивачем.

Стягненню підлягають всі проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої ст. 1048 ЦК України, як плата за надану позику (кредит).

Зважаючи на викладене, на підставі встановлених у цій справі обставин, а також підтвердження наявності заборгованості за кредитним договором, розмір якої відповідачем не спростовано, колегія суддів дійшла висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі та з ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Таліон Плюс» належить стягнути заборгованість за кредитним договором № 655098858 від 19.02.2025 року у розмірі 60960,66 гривень з яких: заборгованість за тілом кредиту - 19998,75 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом – 40961,91 грн.

Відповідно до статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Вирішуючи позов в частині вимог про стягнення заборгованості за процентами, суд першої інстанції порушив норми матеріального права, неповно з`ясував обставини справи, зокрема: залишив поза увагою умови кредитного договору, у зв`язку з чим неправильно розрахував розмір заборгованості за процентами, що потягло за собою неправильне визначення загальної заборгованості.

Тому рішення суд першої інстанції необхідно змінити, виклавши його в редакції цієї постанови.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

При зверненні з позовом до суду ТОВ «Таліон Плюс» сплатило судовий збір у сумі 2662,40 грн., а при зверненні з апеляційною скаргою 3993,60 грн.

Оскільки вимога позовної зави та апеляційної скарги ТОВ «Таліон Плюс» задоволено, то позивач має право на відшкодування витрат по сплаті судового збору у розмірі 6656 гривень з відповідача.

Згідно з ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Окрім того з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 гривень, які документально підтверджені, за відсутності заяви відповідача про їх не співмірність.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» задовольнити.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 квітня 2026 року змінити, виклавши його в редакції цієї постанови.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (ЄДРПОУ 39700642) заборгованість за кредитним договором №655098858 від 19.02.2025 у розмірі 60960,66 гривень, з яких: 19998,75 гривень тіло кредиту, 40961,91 гривень - проценти за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (ЄДРПОУ 39700642) сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір у розмірі 6656 гривень та 5000 гривень витрат на правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя

Судді: