Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №161/2342/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/2342/26 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В.

Провадження № 22-ц/802/806/26 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Кредит-Капітал» на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 квітня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом. Вказував, що 25.05.2020 року між TOB «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2436966, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в розмірі 8000 грн. зі сплатою процентів за користування коштами.

26.02.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021, відповідно до якого право грошової вимоги до боржника за вказаним кредитним договором перейшло до позивача.

Не виконуючи належним чином зобов`язання за кредитним договором, відповідач порушила норми законодавства та умови кредитного договору.

На підставі наведеного, позивач просить суд, стягнути з відповідача в свою користь заборгованість в розмірі 23808 грн., а також суму понесених судових витрат.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2436966 від 25.05.2020 року в розмірі 10128,00 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що в частині відмовлених позовних вимог не відповідає нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи, позивач ТОВ «ФК «Кредит Капітал» подав апеляційну скаргу, у якій просив оскаржуване заочне рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, дано неправильну правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам, допущено невідповідність зроблених ним висновків обставинам справи.

З апеляційної скарги вбачається, що позивач оскаржує рішення, в частині відмовлених позовних вимог, а тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.

Відповідно до вимог ч. 13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття постанови у даній справі є 17 липня 2026 року, тобто дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, в оскарженій частині, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки кредитодавець не мав підстав здійснювати нарахування відсотків поза межами строку, на який надавався кредит, то враховуючи суму сплачених відповідачем відсотків за користування кредитом, до стягнення підлягає лише несплачене тіло кредиту.

Такі висновки суду є правильними.

Встановлено, що 25.05.2020 року між TOB «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2436966, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит в розмірі 8000 грн. зі сплатою процентів за користування коштами, строком на 14 днів. Договір укладено в електронній формі (а.с.7-10).

Відповідач взятих на себе зобов`язань по поверненню кредиту не виконала, порушивши вимоги кредитного договору.

26.02.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-26022021, відповідно до якого право грошової вимоги до боржника за вказаним кредитним договором перейшло до позивача.

З матеріалів справи вбачається, що відповідача повідомлено про відступлення права вимоги та направлено досудову вимогу щодо повернення богу в добровільному порядку, яка на разі не виконана.

З розрахунку, наданого позивачем вбачається, що станом на дату звернення позивача з позовом сума заборгованості відповідача становить 23808 грн., з яких: 8000 грн. – прострочена заборгованість за тілом кредиту, 15808 грн. – прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

У частині першій статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно положень ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Звертаючись до суду з даним позовом, ТОВ «Кредит-Капітал» просило стягнути нараховані проценти, які розраховані станом на день подачі позову 12 січня 2026 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) викладено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

В п. 1.4 Договору зазначено, що строк кредиту 14 днів. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в Розділі 4 цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Згідно п. 4 Договору строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначених в п. 1.4 Договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.п. 4.2-4.5 Договору (зокрема, здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів).

Згідно п. 4.2 Договору споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п. 4.3 Договору.

Відповідно до п. 4.3 Договору пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем.

Згідно п. 4.4 Договору товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті/зазначені в договорі.

Згідно п. 4.5 договору, у випадку акцептування товариством пропозиції (оферти) споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених в п. 4.3 договору, та нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою.

Отже, за умовами Договору (пункту 4.2) сторони погодили, що споживач у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн, може ініціювати продовження строку користування кредитом відповідно до п. 4.3 Договору.

Також з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості встановлено, що відповідач не здійснювала жодних платежів, а тому не здійснювала пролонгацію договору, як це передбачено пунктами 4 Договору.

Колегія звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази пролонгації кредитного договору понад 14 днів.

Відповідно до умов кредитного договору, для продовження строку кредитування позичальник має вчинити дії, а саме здійснити платіж на користь позивача у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів.

Позивачем не надано доказів сплати відповідачем вказаного платежу у розмірі, визначеному договором.

Тому висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав стягнення відсотків за користування кредиту поза межами строку кредитування є правильним та відповідає вимогам закону.

Встановлено та не спростовано сторонами, що відповідач належним чином не виконала умови кредитного договору щодо сплати тіла кредиту, внаслідок чого в неї виникла заборгованість.

Покликання апелянта на п. 3.1 Кредитного договору , яким передбачено право банку на нарахування відсотків на залишок фактичної суми заборгованості за кредитним договором, є безпідставними, оскільки дані положення договору знаходяться в розділі «Порядок обчислення ( нарахування) процентів, порядок зміни процентів» та могли б бути застосовані у випадку пролонгації договору.

З огляду на зазначене, на думку колегії суддів, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що кредитодавець не мав підстав здійснювати нарахування відсотків поза межами строку кредитування та врахувавши сплату відповідачем відсотків за кредитом, вірно стягнув заборгованість по несплаченій частині тіла кредиту та відсотків в розмірі 10128 грн.

У зв`язку з викладеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини у справі, правильно застосував норми матеріального права та дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит Капітал».

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, то підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду першої інстанції та не впливають на законність оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 квітня 2026 року, в оскарженій частині, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя:

Судді