Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №165/2296/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 165/2296/25 Головуючий у 1 інстанції: Василюк А. В.

Провадження № 22-ц/802/771/26 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Матвійчук Л. В.,

суддів Карпук А. К., Осіпука В. В.,

секретаря судового засідання Савчук О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Міністерства оборони України про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні за апеляційною скаргою відповідача Міністерства оборони України на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 06 квітня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

30 червня 2025 року ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Ухвалою від 29 жовтня 2025 року, за клопотанням представника позивача, суд залучив до участі у справі співвідповідачем Міністерство оборони України.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_4 , який будучи солдатом 1 штурмового відділення 3 штурмового взводу 7 штурмової роти НОМЕР_1 штурмового батальйону ВЧ НОМЕР_2 , виконуючи свій військовий обов`язок, загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі населеного пункту Майорськ Донецької області. Із дитинства та до часу загибелі батька позивач з останнім перебували у тісному родинному зв`язку, зокрема проводили разом дозвілля, будували плани на майбутнє, повідомляли один одному усі обставин життя, мали теплі, довірливі відносини. Батько постійно дбав про добробут та благополуччя дочки, піклувався про ОСОБА_1 та трьох її дітей (своїх онуків). Під час військової служби ОСОБА_4 систематично спілкувався з дочкою, телефонував та листувався з нею. Позивач ОСОБА_1 фактично знаходилася на утриманні свого батька ОСОБА_4 оскільки не працювала, здійснювала догляд за своїми трьома дітьми, які народилися в шлюбі з ОСОБА_5 , а саме: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Оскільки чоловік позивача ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 тому батько позивача ОСОБА_4 взяв на себе обов`язок по її утриманню та утриманню її дітей. ОСОБА_4 систематично пересилав їй кошти, і за останні пів року ці надходження становили загалом 100000 гривень. У 2022 році позивач зареєструвалася як фізична особа-підприємець, однак жодного доходу від підприємницької діяльності не отримала. Фінансова допомога батька ОСОБА_1 - загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 забезпечувала існування позивача та її дітей. Після його загибелі позивач зверталась до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про отримання одноразової грошової допомоги, однак їй повідомили, що права на таку виплату вона не має, оскільки факт перебування її на утриманні у батька документально не підтверджено. Також вказав на те, що матір батька позивача ОСОБА_4 – ОСОБА_9 померла, а ОСОБА_2 є рідним братом позивача, а також сином загиблого ОСОБА_4 , який підтвердить викладені обставини позову. З огляду на вищезазначене, просив встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні у її батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на час його смерті, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 06 квітня 2026 року позов задоволено.

Встановлено факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на утриманні у її батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на час його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погоджуючись з рішенням суду представник відповідача Міністерства оборони України Ткачук В. В. подав апеляційну скаргу в якій вважає рішення незаконним і необґрунтованим, таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, а тому просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Дяченко Д. С. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Дяченко Д. С. надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Представник відповідача Міністерства оборони України будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Про причини неявки апеляційний суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв.

Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін та їх представників згідно з вимогами ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання згідно з вимогами ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з копією свідоцтва про народження позивача ОСОБА_10 серії НОМЕР_4 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Нововолинського міського управління юстиції Волинської області 15 вересня 2022 року (а.с.9), ОСОБА_4 є її батьком, яка після реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 , з 14 червня 2002 року змінила прізвище на ОСОБА_11 (а.с.10).

У шлюбі позивача ОСОБА_1 з ОСОБА_5 народилися діти: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується долученими копіями свідоцтв про їх народження (а.с.11-13).

Чоловік позивача ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується копією свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_5 , виданого Боярським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції 12 липня 2021 року (а.с.14).

Також, судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів в їх сукупності встановлено, що військовослужбовець 1 штурмового відділення 3 штурмового взводу 7 штурмової роти НОМЕР_1 штурмового батальйону ВЧ НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , беручи участь в обороні держави і стримуванні збройної агресії рф, ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув в районі населеного пункту Майорськ Донецької області (а.с.15).

Згідно з копією витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_2 №193 від 15 вересня 2022 року смерть ОСОБА_4 пов`язана з захистом Батьківщини. У зв`язку із смертю солдата ОСОБА_4 було виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а похований він на міському кладовищі м. Нововолинська (а.с.16).

15 вересня 2022 року Нововолинським відділом ДРАЦС у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) видано свідоцтво про смерть ОСОБА_4 (а.с.17).

ІНФОРМАЦІЯ_10 померла ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про її смерть серії НОМЕР_6 від 17 грудня 2024 року (а.с.35), яка була матір`ю загиблого ОСОБА_4 .

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Звертаючись до суду із позовом про встановлення юридичного факту перебування на утриманні батька, позивач ОСОБА_1 вказує на те, що встановлення такого факту дозволить їй реалізувати право на отримання виплат передбачених статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби. Згідно зі статтею 16-1 цього Закону (станом на дату загибелі військовослужбовця ОСОБА_4 ) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

У частині першій статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Непрацездатними членами сім`ї вважаються діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків (пункт «а» частини четвертої статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (частина перша статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»).

Конституційний Суд України у рішенні від 03 червня 1999 року у справі №1-8/99, провадження №5-рп/99) роз`яснив, що під членом сім`ї військовослужбовця треба розуміти особу, пов`язану кровними (родинними) зв`язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства. До кола членів сім`ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти є членами сім`ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.

Членом сім`ї, яка перебуває на утриманні військовослужбовця, є особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний доход яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму). До них належать, зокрема непрацездатні.

Крім того, Конституційний суд України у своєму рішенні зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат; спільний бюджет: спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31 березня 2020 року у справі №205/4245/17, провадження №61-17628св19.

Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні суду необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Утримання може бути повним або частковим. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Часткове утримання означає, що особа мала інші джерела доходів, однак допомога годувальника була постійним і основним джерелом засобів до існування.

Таким чином, предметом доказування у справі є обставини, які підтверджують отримання заявником допомоги, яка надавалась постійно та була основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження факту перебування на утриманні позивачем було надано, відомість з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за 2022-2023 роки згідно з яким позивач ОСОБА_1 не отримала жодного доходу від підприємницької діяльності. Відповідно до довідок за формою ОК-5 та ОК-7 позивач до серпня 2021 року у трудових відносинах не перебувала та не отримувала жодного доходу (а.с. 31-33).

Обставини тісного родинного зв`язку між батьком та дочкою підтверджуються їх спільною перепискою у месенджерах «Telegram» та «Viber», які наявні в матеріалах справи.

Більше того, ОСОБА_4 постійно надавав грошову допомогу дочці, і кошти надходили на рахунок позивача, що підтверджуються випискою по її картковому рахунку.

З вказаної виписки встановлено, що 29 березня 2022 року ОСОБА_4 переказав позивачу 25000 грн, 10 травня 2022 року 34000 грн, 23 червня 2022 року 43000 грн, 29 червня 2022 року перераховано 1400 грн. Загалом, за шість місяців, батько ОСОБА_4 переказав дочці-позивачу ОСОБА_1 кошти на загальну суму понад 100000 грн. (а.с. 29-30).

Апеляційний суд погоджується висновком суду про задоволення позову.

Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (положення статті 31 Закону № 2262-ХІІ).

Отримання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не може бути безумовною підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні.

Отже, на підтвердження (спростування) перебування фізичної особи на утриманні померлого закон вимагає надання відповідних доказів (наприклад, довідки про склад сім?ї, спільне проживання або утримання, медичні документи, виписки з банківських рахунків, довідки про доходи, чеки, квитанції, договори про оплату комунальних, навчальних, медичних послуг, показання свідків, фото / відеоматеріали, листування (особистого або ділового характеру), які зумовлюють дослідження судом обставин приватного життя утриманця та особи, яка надавала утримання.

Колегія суддів, перевіривши долучені до матеріалів справи докази, встановила, що позивач надала суду належні та допустимі докази на підтвердження факту перебування на утриманні ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покази свідків, які були враховані судом першої інстанції при вирішенні позову, підтверджують факт перебування ОСОБА_1 на утриманні загиблого батька.

Отже, надані позивачем докази є безспірним підтвердженням перебування її на утриманні ОСОБА_4 та надання ним матеріальної допомоги, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів для існування.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не встановив, що надані кошти батьком позивача до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 були для позивача постійним та основним джерелом її існування не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування форми ОК-5, та форми ОК-7, які сформовані Пенсійним фондом України позивач за звітний 2022 рік ( саме за період проходження військової служби батьком) доходів та будь-яких соціальних виплат не отримувала, що свідчить, що допомога з боку загиблого батька була для позивача основним і постійним джерелом для існування і забезпечення.

Висновки суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка. Суд правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом розгляду суду першої інстанції, яким суд надав належну правову оцінку, а тому не потребують повторної оцінки апеляційним судом. Доводи скарги не спростовують правильних висновків суду, фактично зводяться до переоцінки доказів, а також власного тлумачення правових норм.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про законність та обґрунтованість ухваленого у цій справі рішення та відсутність підстав для його скасування.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 06 квітня 2026 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядкушляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді :