Постанова від 14 липня 2026 р. у справі №167/74/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 167/74/26 Головуючий у 1 інстанції: Шептицька Н. В.

Провадження № 22-ц/802/779/26 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів – Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,

секретар Русинчук М.М.,

з участю: представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 подану її представником ОСОБА_3 на рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 06 квітня 2026 року в складі судді Шептицької Н. В.,

В С Т А Н О В И В :

В січні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Коллект Центр» (надалі - ТОВ «Коллект Центр») звернулася до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 31.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі – ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_2 укладено договір про споживчий кредит № 103905762, за умовами якого відповідач отримала у борг грошові кошти в розмірі 13000 грн., які зобов`язався повернути та сплатити проценти за користування ними. ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за цим договором виконало, надало відповідачу кредит в обумовленому розмірі. У порушення умов договору ОСОБА_2 свої зобов`язання за договором не виконав, кредит не повернув, проценти не сплатив.

Право вимоги за цим договором перейшло від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору факторингу №30-11-65 від 30.11.2021.

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальника ОСОБА_2 ТОВ «Коллект Центр», відповідно до договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023.

Посилаючись на викладене, з урахуванням принципу розумності, співмірності та пропорційності позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 35175,27 грн, з яких 8109 грн - тіло кредиту, 25766,27 грн – відсотки, 1300 грн - комісія.

Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 06 квітня 2026 року позов задоволено.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №103905762 від 31.05.2021 в розмірі 35 175 гривень 27 копійок, з яких: 8 109,00 гривень заборгованість за тілом кредиту, 25 766 гривень 27 копійок заборгованість за відсотками, 1 300,00 гривень заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 2 662 гривні 40 копійок судового збору.

У стягненні з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» витрат на правничу допомогу - відмовити.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник відповідача подав апеляційну скаргу, у якій покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем нараховано відсотки за користування кредитом поза межами строку кредитування.

З апеляційної скарги вбачається, що представник відповідача оскаржує рішення в частині задоволенні вимог про стягнення відсотків у визначеному у позовній заяві розмірі, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання відповідач та її представник не з`явилися, однак суд вважає за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 31.05.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 було укладено в електронній формі договір про споживчий кредит №102306297 шляхом подання відповідачем в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан» заявки на отримання кредиту №103905762, що також підтверджується копією анкети-заяви.

За змістом п.6.1, п.7.1 договору, договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» та набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені - з моменту отримання кредиту.

Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п.6.4 договору). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 договору).

Відповідно до п.1.2 договору було визначено суму (загальний розмір) кредиту в розмірі 13000,00 грн у валюті: Українські гривні. Кредит надавався строком на 26 днів з 31.05.2021(п.1.3 договору). Згідно з п.1.4 договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) до 26.06.2026.

Комісія за надання кредиту: 1300 грн, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п. 1.5.1 договору).

Пунктом 1.5.2. кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом: 4225 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідно до п.1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Пунктом 1.7 договору передбачено, що тип процентної ставки за цим Договором, фіксована. Особливості нарахування процентів визначені пунктами 2.2,.2.3 цього Договору.

Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4. договору (пп 2.4.1).

Відповідно до додатка № 1 до кредитного договору № 103905762 від 31.05.2021 «Графік платежі» заборгованість ОСОБА_2 за вказаним договором мала бути сплачена 26.06.2021 в розмірі 18525,00 грн з яких: 13000 грн - кредит, 4225 грн – проценти, 1300грн - комісія.

На виконання умов укладеного договору, 31.05.2021ТОВ «Мілоан» було перераховано ОСОБА_2 на її банківську картку 13000,00 грн, що підтверджується квитанцією ID операції 1662803049 від 31.05.2021, призначення платежу: «кошти згідно договору 103905762».

27 січня 2021 року між позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Мілоан» було укладено договір відступлення прав вимоги №79-МЛ/Т, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, у тому числі щодо боржника ОСОБА_4 на суму 89500 грн з яких: 20000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 67500 грн заборгованість за відсотками, 2000 грн - заборгованість за комісією.

З відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що станом на 21.10.2021 заборгованість за кредитним договором становить 35175,27грн. з них 8109 грн - кредит, 25766,27 грн - проценти., 1300 грн – комісія за надання кредиту.

31.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 30-11-65, відповідно умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі до ОСОБА_2 за договором про споживчий кредит №103905762 від 31.05.2021 на загальну суму заборгованості за кредитом 35175,27 грн.

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Цент» укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-01/2023, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників, в тому числі за вищевказаним Договором про споживчий кредит, що укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 , що підтверджується Договором про відступлення (купівлю продаж) прав вимоги № 10-01/2023, реєстром боржників до Договору, актом прийому-передачі реєстру боржників.

Враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просив стягнути за кредитним договором заборгованість у розмірі 35 175 гривень 27 копійок, з яких: 8 109,00 гривень заборгованість за тілом кредиту, 25 766 гривень 27 копійок заборгованість за відсотками, 1 300,00 гривень заборгованість за комісією.

Факт підписання договору позики сторонами, його відповідності Закону України «Про електронну комерцію», отримання кредитних коштів, факту переходу від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», від ТОВ «Вердикт Капітал» до ТОВ «Коллект Цент» прав вимоги за цим договором, сторонами не оспорюється, а встановлені в цій частині рішення суду першої інстанції обставини справи позивачем не оскаржуються.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитними коштами за договором про споживчий кредит № 103905762 від 31.05.2021 в розмірі 25 766 гривень 27 копійок, суд першої інстанції встановивши, що такі нараховані відповідно до умов договору, а тому підлягаю стягненню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях.

Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. А саме - протягом строку кредитування, визначеному в кредитному договорі.

Про таке зазначено у правових висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 23.05.2018 по справі № 910/1238/17.

За умовами укладеного договору про споживчий кредит № 103905762 від 31.05.2021 строк кредитування становить 26 днів, з моменту отримання кредиту (з 31.05.2021 по 26.06.2021).

Проценти за користування кредитом: 4225 грн., які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку кредитування (п. 1.5.2). Водночас, згідно з п. 1.6 стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6).

У п. 2.3.1 сторони погодили, що продовження строку кредитування, зазначеного в п. 1.3 договору, може відбуватися на пільгових або стандартних (базових) умовах.

Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством. Для продовження строку кредитування на пільгових умовах позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 цих Правил, у тому числі, сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (п. 2.3.1.1).

Згідно з пунктом 2.3.1.2. Договору про споживчий кредит № 103905762 від 31.05.2021, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6. Договору.

У випадку, якщо Позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Викладені вище умови договору свідчать про те, що сторони передбачили порядок продовження строку кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Відповідно до пункту 2.4.1 позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого пунктом 1.4 (у даному випадку 26.06.2021), а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

У випадку, якщо станом на дату закінчення строку кредитування (настання дати повернення кредиту) будуть існувати будь-які боргові зобов`язання Позичальника за цим Договором, в тому числі, але не виключно, плата за кредит, пеня та/або інші платежі на користь Кредитодавця встановлені умовами цього Договору, то така заборгованість повинна бути сплачена Позичальником одночасно з поверненням кредиту в термін, передбачений пунктом 1.4 Договору або у дату завершення періоду пролонгації. Якщо заборгованість не буде погашена після завершення строку кредитування визначеного згідно з пунктами 1.3 та 2.3 цього Договору, виконання зобов`язань зі сплати платежів вважається простроченим Позичальником та передбачає настання наслідків обумовлених розділом 4, пунктом 3.2.5 Договору (пункт 2.4.2 Договору).

Водночас, пунктом 4.2 розділу 4 кредитного договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою пунктом 1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статею 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 Договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог

Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, станом на 26.06.2021 кредит не було повернуто, і вона продовжила користуватись кредитними коштами.

Із дослідженої апеляційним судом відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що первинним кредитором (від ТОВ «Мілоан») проценти за користування кредитом за період 01.06.2021 по 26.06.2021 нараховувались відповідно до п. 1.5.2 договору в розмірі 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом – 162,50 грн на день.

Також відомості про щоденні нарахування та погашення вбачається, що відповідач неодноразово продовжувала строк кредитування шляхом внесення кошті на погашення кредиту та сплати комісії за пролонгацію, зокрема:

26.06.2021 - сплачено тіло кредиту в розмірі 1300,00 гривень та відсотки в розмірі 1657,00 гривень, а також 1300,00 гривень комісії за пролонгацію.

09.07.2021 - сплачено тіло кредиту в розмірі 585,00 гривень та відсотки в розмірі 1153,00 гривень, а також 585,00 гривень комісії за пролонгацію.

18.07.2021 - сплачено тіло кредиту в розмірі 333,00 гривень та відсотки в розмірі 586,00 гривень, а також 333,00 гривень комісії за пролонгацію.

21.07.2021 - сплачено тіло кредиту в розмірі 323,00 гривень та відсотки в розмірі 568,00 гривень, а також 323,00 гривень комісії за пролонгацію.

25.07.2021 - сплачено тіло кредиту в розмірі 313,00 гривень та відсотки в розмірі 603,00 гривень, а також 313,00 гривень комісії за пролонгацію.

29.07.2021 - сплачено тіло кредиту в розмірі 304,00 гривень та відсотки в розмірі 631,00 гривень, а також 304,00 гривень комісії за пролонгацію.

03.08.2021 - сплачено тіло кредиту в розмірі 492,00 гривень та відсотки в розмірі 1407,00 гривень, а також 492,00 гривень комісії за пролонгацію.

11.08.2021 - сплачено тіло кредиту в розмірі 467,00 гривень, 1383,00 грн відсотків, а також 467,00 гривень комісії за пролонгацію.

20.08.2021 - сплачено тіло кредиту в розмірі 266,00 гривень та відсотки в розмірі 720,00 гривень, а також 266,00 гривень комісії за пролонгацію.

26.08.2021 - сплачено тіло кредиту в розмірі 258,00 гривень та відсотки в розмірі 809,00 гривень, а також 258,00 гривень комісії за пролонгацію.

10.09.2021 - тіло кредиту в розмірі 250,00 гривень та відсотки в розмірі 1262,00 гривень, а також 250,00 гривень комісії за пролонгацію.

Таким чином, відповідач здійснивши часткову оплату тіла кредиту в розмірі та комісії за пролонгацію – кожен раз продовжила строк кредитування, як це передбачено п. 2.3.1.1. Договором.

Враховуючи визначений кредитним договором строк кредитування (до 26.06.2021), пролонгацію строку кредитування відповідачем, шляхом сплати частини заборгованості та комісії за пролонгацію, а також визначений пунктом 2.3.1.2 договору порядок пролонгації строку кредитування з урахуванням користування ОСОБА_2 кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій відповідно до п. 2.3.1.1 кредитного договору) апеляційний суд дійшов висновку, що строк кредитування закінчився 13.11.2021.

Заявлені до стягнення відсотки ні первісним кредитором, а ні позивачем у порядку, встановленому частиною другої статті 625 ЦК України, не нараховувалися і вимоги про стягнення відсотків у якості відповідальності за порушення грошового зобов`язання (неустойки) у цій справі позивачем заявлено не було.

За таких обставин суд апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для стягнення заборгованості за відсотками (плати за користування кредитом) після закінчення попередньо визначеного строку кредитування, який було пролонговано відповідно до умов договору, у розмірі 21541,27 грн за період з 27.06.2021 по 21.10.2021.

Відтак, розмір відсотків, за користування кредитом у межах строку дії договору (з 31.05.2021 по 21.10.2021) складає 25766,27 грн., тому саме ця сума і підлягає стягнення на користь позивача.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування немає.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 375, 382, 384 , 389 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 подану її представником ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 06 квітня 2026 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: