Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №518/1383/26 — Ширяївський районний суд Одеської області

Ширяївський районний суд Одеської області

17.07.2026 Справа №: 518/1383/26

Провадження № 3/518/647/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року селище Ширяєве

Суддя Ширяївського районного суду Одеської області Гуржій А.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з ВП № 2 Березівського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

16.07.2026 року до Ширяївського районного суду Одеської області з ВП № 2 Березівського РВП ГУНП в Одеській області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44 КУпАП.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2026 року матеріали справи № 518/1383/26 передано на розгляд судді Гуржій А.В.

Ознайомившись з матеріалами справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддею Гуржій А.В., як слідчим суддею Ширяївського районного суду Одеської області 20.04.2026 року надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в межах кримінального провадження №12026162260000225 від 13.04.2026 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого, ч. 2 ст. 310 КК України.

20.06.2026 року кримінальне провадження №12026162260000225 закрито та 02.07.2026 року складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44 КУпАП, який скеровано до суду.

Питання самовідводу судді не врегульовано нормами КУпАП, проте діючі КПК України, ЦПК України та КАС України мають відповідні статті про відвід (самовідвід) судді, а тому при розгляді цієї заяви про самовідвід слід застосовувати аналогію права.

Положеннями ст. 75 КПК України передбачено вичерпний перелік обставин, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні. Зокрема, відповідно п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Вимога «безсторонності», згідно із судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

Відповідно до ст. 3 Кодексу суддівської етики, суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

У разі, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним чином поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє відсутні докази чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінуючої зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу здійснення правосуддя.

Європейським статутом судді визначено, що суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений.

Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23).

Отже, самовідвід судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає.

Відповідно до п. 1.1 Бангалорських принципів поведінки судді, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від будь-якого стороннього впливу, спонукань, тисків, погроз або втручання, прямого чи опосередкованого, здійснюваного з будь-якої сторони та маючого на меті будь-які цілі.

Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Газета Україна-центр» проти України», Європейський суд вказав, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб`єктивного і об`єктивного критеріїв. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об`єктивного критерію слід визначити чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, «правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться». На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (пункти 28-32).

У світлі прецедентної практики Суду об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ухвали від 20.04.2026 року, слідчим суддею Гуржій А.В. надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в результаті якого встановлені обставини, що зумовили складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 44 КУпАП відносно тієї самої особи.

З урахуванням наведеного, перед початком розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 44 КУпАП, з метою уникнення і у майбутньому недопущення та, водночас, усунення всіх сумнівів в об`єктивності та неупередженості судді при розгляді адміністративної справи, а також уникнення будь-яких сумнівів у учасників провадження та стороннього спостерігача щодо розгляду даної справи неупередженим судом та винесення об`єктивного рішення за результатами його розгляду, задля повної впевненості у чесності та прозорості судового процесу, вважаю за необхідне заявити самовідвід.

Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Такі критерії визначені, зокрема в п. 49, 50 рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (Заява №33949/02) від 09.11.2006 року, де вказано, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII).

У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Питання, яке поставлено на розгляд суду, щодо самовідводу, пов`язано з критерієм, який визначений ЄСПЛ як об`єктивний, тобто не пов`язаний безпосередньо з поведінкою судді, а з можливістю забезпечити розгляд справи неупереджено, сумлінно та справедливо. Очевидно, що такий розгляд можливо забезпечити, лише при наявності таких форм та засобів, які б не викликали у стороннього спостерігача думки про заангажованість суду.

В силу ч. 1 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

У разі подання слідчим суддею або суддею, який здійснює судове провадження одноособово, заяви про самовідвід питання про самовідвід має і може вирішувати інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 КПК України.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.02.2025 у справі № 990SCGC/25/24.

Таким чином, суддя дійшла висновку про необхідність заявлення самовідводу та передачі цієї заяви для розгляду іншому судді у порядку, визначеному статтею 35 Кримінально-процесуального кодексу України.

На підставі наведеного, керуючись ст. 246, 283-285 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Заявити самовідвід по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 44 КУпАП,

Справу передати для визначення судді для розгляду заявленого самовідводу.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя А.В. Гуржій