Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №515/438/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/438/26

Провадження № 2/515/943/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Луцюка В.О.,

секретар судового засідання Комерзан Л.І.,

за участю позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Давиденка К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Давиденко Костянтин Вікторович, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Татарбунарська міська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

16 березня 2026 року позивачка ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Давиденка К.В. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, в обґрунтування якого зазначила таке.

Від спільного проживання сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У березні 2017 року відповідач поїхав на заробітки до м. Чорноморськ Одеської області, в у липні 2017 року його було затримано за підозрою у скоєнні злочину з утриманням під вартою в СІЗО ПВК-51 у м. Одесі. У подальшому відповідач був засуджений та відбував покарання у ДУ «Одеська виправна колонія № 14» м. Одеси за скоєння злочину, пов`язаного з насильством.

Так, з березня 2017 року відповідач відсутній у житті доньки, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, не спілкується з дитиною, не бере ніякої участі та самоусунувся від її виховання, не створює умов нормальної життєдіяльності. ОСОБА_3 не пам`ятає батька взагалі, навіть не пам`ятає, коли востаннє з ним спілкувалась.

Вказане змусило позивачку у січні 2025 року звернутися до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовною заявою про позбавлення відповідача батьківських прав та зміну способу стягнення аліментів. Згідно з рішенням суду від 20 травня 2025 року у справі № 515/45/25, частково задоволено позовні вимоги, змінено спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, які стягується за рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 21 травня 2018 року, з визначенням їх у твердій грошовій сумі; в решті позовних вимог відмовлено та попереджено відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання доньки та покладено на Орган опіки та піклування за місцем проживання дитини контроль за виконанням ним батьківських обов`язків щодо дитини.

З часу ухвалення судового рішення та до звернення до суду з вказаним позовом минуло десять місяців та жодної спроби відповідач поспілкуватися з дитиною навіть не зробив. За наявною інформацією позивачці відомо, що відповідач приїжджав до м. Татарбунари після звільнення з місць позбавлення волі в особистих справах, але побачитись з дитиною не вважав за потрібне.

Крім того, на утримання дитини відповідач не надав жодної копійки. З інформації, наданої Київським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03 березня 2026 року, боржник після звільнення з ДУ «Одеська виправна колонія № 14» м. Одеси вибув за адресою: АДРЕСА_1 . Заборгованість зі сплати аліментів становить 281 031,25 грн.

За десять місяців ставлення відповідача до доньки не змінилося та він не почав виконувати свої батьківські обов`язки, хоча мав більше можливостей після звільнення з місць позбавлення волі.

Орган опіки та піклування, на який було покладено контроль за виконанням відповідачем батьківських обов`язків щодо дитини, намагався встановити його місце перебування, але безрезультатно.

Позивачка позитивно характеризується за місцем роботи та за місцем проживання, відвідує з дитиною регулярно лікаря та самотужки дбає про її життя та здоров`я. Дівчинка має позитивні характеристики, гарно навчається, охайна та доглянута; батько не цікавиться успіхами доньки у школі.

Вказані дії відповідача є свідомим ухиленням від виконання батьківських прав, які останній має можливість виконувати, але не вчиняє будь-яких дій. Останній не використав можливість, яку йому надав суд, та продовжив ухилятися від батьківських обов`язків з виховання дитини.

Позивачка піклується про долю доньки та не хоче, щоб у майбутньому відповідач мав можливість пред`явити до неї будь-які претензії майнового характеру, тому звертається до суду з даним позовом. Також позивачка хоче приймати будь-які рішення, які вливають на долю дитини, зміну місця проживання тощо, без згоди відповідача.

Враховуючи, що позбавлення відповідача батьківських прав відповідає інтересам дитини, останній не цікавиться її долею та не приймає моральної та матеріальної участі у її вихованні, позивачка просить суд позбавити відповідача батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 березня 2026 року справу передано у провадження судді Луцюка В.О.

Згідно з ухвалою судді від 19 березня 2026 року справу прийнято до провадження та розпочато підготовче провадження; відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву; зобов`язано Орган опіки та піклування Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області надати висновок щодо вирішення спору;

01 червня 2026 року на виконання ухвали надійшов висновок Органу опіки та піклування (вх. № 3946/26-Вх 01.06.2026).

Відповідно до ухвали суду від 04 червня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином за адресою реєстрації та фактичного місця проживання, звідки повернувся конверт з відміткою АТ «Укрпошта» про відсутність адресата за вказаною адресою. Крім того, відповідач повідомлений через оголошення, опубліковане на офіційному сайті суду на порталі Судова влада України. Про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Время М.С. у своїй заяві просила справу слухати у відсутність представника третьої особи, ухвалити рішення в межах чинного законодавства та в інтересах дитини (вх. № 4060/26-Вх 04.06.2026).

За наявності умов, визначених у ч.1 ст.280 ЦПК, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи у відсутність учасників справи, які не з`явились у судове засідання.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Позов про позбавлення батьківських прав позивачем обґрунтовується на підставі п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України.

Відповідно до вказаної норми права мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Так, сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується записами даних про батьків у свідоцтві про народження дитини серії НОМЕР_1 , виданому 01 листопада 2016 року за актовим записом № 10139, місце державної реєстрації: Одеський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (а.с.13).

Позивачка ОСОБА_1 разом із дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_2 , на підтвердження чого надано копії Витягів з реєстру Татарбунарської територіальної громади від 05 березня 2024 року (а.с. 8, 15).

За місцем проживання позивачка зарекомендувала себе як неконфліктну, підтримує дружні стосунки з сусідами. Виховує доньку дев`ять років. Наркотичні засоби не вживає. Спиртними напоями не зловживає. Веде здоровий спосіб життя. Упродовж 2025-2026 років до адміністративної відповідальності не притягувалася (а.с. 12).

ОСОБА_1 працює адміністратором Відділу з питань реєстрації виконавчого комітету (апарату) Татарбунарської міської ради та за місцем роботи характеризується позитивно, проявила себе як компетентну, дисципліновану працівницю, яка старанно та відповідально підходить до виконання завдань та за своїми професійними якостями відповідає займаній посаді (а.с. 9). Згідно з довідкою Татарбунарської міської ради, заробітна плата позивачки становить 21 046,11 грн у середньому на місяць, без відрахування обов`язкових платежів (а.с. 64).

Відповідно до Витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» станом на 11 березня 2026 року ОСОБА_1 є несудимою (а.с. 10).

Згідно з характеристикою на ученицю 3-А класу Татарбунарського ліцею ім. В.З.Тура, ОСОБА_3 навчається у ліцеї з 01 вересня 2023 року. За час навчання зарекомендувала себе як дисциплінована, допитлива, здібна та старанна учениця. Має достатній рівень знань. Достатньо уважна та активна на уроках. Має добре розвинені пізнавальні здібності. Дівчинка спокійна, привітна, доброзичлива. З однокласниками підтримує дружні стосунки, з повагою ставиться до старших. До школи завжди приходить охайною та доглянутою. Дитина проживає з матір`ю ОСОБА_1 , бабусею та дідусем. Мати приділяє багато уваги вихованню доньки, завжди цікавиться її навчанням, стосунками з однокласниками, забезпечує її всім необхідним; підтримує дитину та надає їй необхідну допомогу. Між ними існує тісний зв`язок. ОСОБА_5 оточена любов`ю та піклуванням. У сім`ї панує доброзичлива атмосфера. Вдома створені всі умови для всебічного розвитку дитини. Матір дуже часто буває у ліцеї, регулярно відвідує батьківські збори, класні та шкільні заходи, є членом батьківського комітету класу. Батько ОСОБА_5 не приймає участі у житті дитини. З сім`єю не проживає, з донькою не спілкується, жодного разу не виходив на зв`язок з класним керівником, ніколи в ліцеї не з`являвся (а.с. 16).

Дитина приходить на прийом до лікаря тільки зі своєю мамою ОСОБА_1 , яка дотримується всіх рекомендацій лікаря щодо лікування та профілактики. Батько дитини за період спостереження на прийомі разом із дитиною ніколи не був (а.с. 17).

Згідно з Висновком оцінки потреб сім`ї ОСОБА_1 , проведеної з 19 по 20 травня 2026 року КУ «Центр ветеранської політики та надання соціальних послуг Татарбунарської міської ради», родина у повному обсязі забезпечена продуктами харчування відповідно до вікових та фізіологічних потреб членів сім`ї. Зі слів класного керівника, дитина успішно опановує програму, не пропускає заняття без поважних причин, відвідує гуртки та розвивається у різних напрямках, має гарний характер, емоційно стабільна та врівноважена, успішно орієнтується у соціальному просторі без сторонньої допомоги. Під час візиту фахівців дитина перебувала у школі. Стосунки дитини з матір`ю є емоційно теплими та довірчими, матір проявляє чутливість до потреб дитини, підтримує її та створює дружню атмосферу. Під час спілкування ОСОБА_1 була відрита до взаємодії, приязно спілкувалася з фахівцями та щиро відповідала на питання. Останні зазначила, що не має шкідливих звичок та скарг на своє здоров`я, тяжкі захворювання відсутні. Ніяких ознак девіантної поведінки не спостерігалось. Поведінка матері адекватна та врівноважена. Матір дівчинки зазначала, що батько дитини не проживає спільно з ними вже тривалий час, участі у вихованні дитини та її матеріальному утриманні останній не приймає, у спілкуванні з дитиною не зацікавлений. Матір повністю забезпечує потреби дитини. ОСОБА_6 працевлаштована, що не перешкоджає їй контролювати навчання доньки та заохоченню до різностороннього розвитку, вона пильнує за станом здоров`я дитини. Упродовж дня постійно знаходиться з донькою на телефонному зв`язку. На момент обстеження матір з дитиною проживали у будинку бабусі. Помешкання має все необхідне для забезпечення комфортних умов проживання. У дівчинки є окрема кімната, в якій наявні всі необхідні меблі. У будинку дотримані санітарно-гігієнічних умов. Будинок та навколишня територія безпечні для проживання сім`ї з дитиною (а.с. 65-зворот-71).

25 травня 2026 року комісією Служби у справах дітей проведено обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , у ході якого встановлено, що умови проживання добрі, санітарно-гігієнічний стан помешкання відповідає нормам. У будинку наявне електро- водопостачання, опалення. У запасі є продукти харчування та скраплений газ. Для дитини виділена окрема кімната, яка облаштована меблями. Дівчинка забезпечена одягом, взуттям, канцелярським приладдям та іграшками. Дитина прив`язана до матері. З її слів, батька вона не пам`ятає та не знає. Порушення прав дитини не виявлено. Матір належним чином виконує батьківські обов`язки (а.с. 72).

Згідно з рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 травня 2025 року у справі № 515/45/25, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про позбавлення батьківських прав та зміну способу стягнення аліментів задоволено частково. Змінено спосіб стягнення аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 , згідно з рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 21 травня 2018 року, на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , з визначенням їх розміру у твердій грошовій сумі у розмірі 2 500,00 грн, щомісячно, починаючи з дати набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини. У задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено. Відповідача попереджено про необхідність зміни ставлення до виховання доньки та на Орган опіки та піклування покладено контроль за виконанням ним батьківських обов`язків щодо дитини (а.с. 18-24). Як вбачається з вказаного судового рішення, суд не знайшов підстав для позбавлення відповідача батьківських прав щодо доньки за недоведеності винного та свідомого нехтування останнім своїми батьківськими обов`язками та того, чим саме таке позбавлення буде корисним для дитини. При цьому, суд враховано, що позбавлення батьківських прав відповідно до ст. 164 СК України є крайнім заходом.

На виконання покладених судом обов`язків щодо контролю за виконанням відповідачем батьківських обов`язків щодо дитини Органом опіки та піклування Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області направлено до ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області рішення Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради від 26 березня 2025 року № 79 «Про затвердження висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 » для притягнення до адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов`язків. Згідно з наданою відділком поліції інформацією від 30 січня 2026 року забезпечити присутність та притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності не виявилось можливим, оскільки за поясненнями сусідів останній не проживає за місцем реєстрації адресою: АДРЕСА_2 близько трьох років, бо виїхав до м. Одеси. Органом опіки та піклування ОСОБА_2 за місцем реєстрації направлено листа-запрошення до Служби у справах дітей Татарбунарської міської ради для з`ясування обставин виконання/невиконання батьківських обов`язків щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та надання відповідних документів. Рекомендований лист повернувся адресату у зв`язку з відсутністю отримувача (а.с. 27-32).

Згідно з повідомленням ВП № 2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області від 22 травня 2026 року на виконання вказаного листа Служби у справах дітей, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності не притягувався, на профілактичних обліках не перебуває, кримінальні провадження не відкривалися (а.с. 63).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить відповідь Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області станом на 19 березня 2026 року (а.с.36), але за вказаної адресою не проживає, будинок придбала інша родина; встановити місце фактичного проживання останнього не є можливим, що вбачається з інформації, наданої КУ «Центр ветеранської політики та надання соціальних послуг Татарбунарської міської ради від 21 травня 2026 року № 243 (а.с. 65).

З інформації, наданої Київським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 03 березня 2026 року, боржник ОСОБА_2 після звільнення з ДУ «Одеська виправна колонія № 14» м.Одеси вибув за адресою: АДРЕСА_1 . Заборгованість зі сплати аліментів станом на 01 березня 2026 року становить 281 031,25 грн (а.с. 26).

Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області у висновку, затвердженому рішенням Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради 27 травня 2026 року, захищаючи інтереси дитини, враховуючи пропозиції комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітету Татарбунарської міської ради, вважає, що є підстави і доцільно ОСОБА_2 позбавити батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки батько не цікавиться та не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, про стан її здоров`я, не забезпечує медичного догляду, не здійснює підготовну до дорослого життя та не проявляє інтересу до внутрішнього світу доньки (а.с. 50-79).

Допитані у судовому засіданні в якості свідків:

ОСОБА_7 суду пояснила, що тривалий час знайома з позивачкою по справі, батька її дитини свідок ніколи не бачила. Дитина позивачки ніколи у її присутності не згадувала про батька, хоча їхні з позивачкою діти разом ходять до школи;

ОСОБА_8 (матір позивачки та бабуся дитини) суду показала, що її дочка виховує свою дочку сама. Ні батько дитини, ні його родичі не приймали будь-якої участі у вихованні дитини. З 2017 року аліментів, інших коштів на утримання дитини відповідач не давав, протягом цього часу з дитиною не спілкувався. Дитина розуміє, що в неї є батько, але також усвідомлює, що батько викреслив її зі свого життя. У дитини є акаунти в соцмережах, однак, жодного разу будь-яких повідомлень від рідного батька не отримувала.

Позивачка на обґрунтування необхідності застосування до ОСОБА_2 крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав посилається на те, що він не цікавиться дитиною, її життям та здоров`ям, не займається її вихованням, не спілкується з нею, не надає матеріального утримання.

Так, у вирішенні питання про позбавлення батьківських прав суд має врахувати інтереси дитини.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У відповідності до ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення наведених положень ст. 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

У справі «Ілля Ляпін проти росії» (заява (№ 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини не є самоціллю, а слугує забезпеченню її прав та законних інтересів. При вирішенні спорів, що стосуються дітей, суд повинен насамперед виходити з найкращих інтересів дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків. Лише після встановлення того, що відповідає найкращим інтересам дитини з урахуванням конкретних обставин справи, суд оцінює спосіб реалізації батьками своїх прав та виконання ними батьківських обов`язків.

Наведене узгоджується з правовими висновками щодо пріоритетності забезпечення найкращих інтересів дитини під час розгляду спорів, які стосуються її прав та інтересів, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, а також Верховним Судом у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19 та від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19.

Пленум Верховного суду України в пунктах 15 та 18 постанови №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

За правилами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Кожна із зазначених вище обставин знайшла своє підтвердження під час розгляду справи та характеризує ставлення відповідача до виконання батьківських обов`язків щодо доньки. Він самоусунувся від її виховання та утримання, не піклувався про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, виявляє байдужість до долі дитини.

Крім того, судом встановлено, що у відповідача відсутні об`єктивні перешкоди у налагодженні стосунків з донькою, а невиконання батьком своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дитини негативно впливає на її здоров`я та розвиток.

Така поведінка відповідача свідчить про його винне ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дитини, а звернення позивачки до суду з цим позовом насамперед спрямоване на захист прав та найкращих інтересів дитини. За час, наданий судом відповідачу для зміни ставлення до виховання доньки, останній жодних заходів не вживав. Упродовж тривалого часу (більше року) на зв`язок не виходив, з донькою не спілкувався, коштів на утримання дитини не надавав.

З огляду на встановлені у справі обставини, з урахуванням усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо пріоритетності забезпечення найкращих інтересів дитини, а також необхідності забезпечення її права виховуватися та розвиватися у безпечному, спокійному і стабільному середовищі, суд доходить висновку, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дитини. Така поведінка відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Суд також враховує, що позивачка наполягає на задоволенні позовних вимог, а відповідач не скористався своїм правом подати відзив, не з`явився у судове засідання та не повідомив суд про обставини, які могли б свідчити про наявність поважних причин невиконання ним батьківських обов`язків.

Отже, позов підлягає задоволенню повністю.

При цьому, слід звернути увагу і на те, що позбавлення особи батьківських прав не тягне невідворотніх наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, права на спілкування з дитиною і побачення з нею, як це передбачено законом, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір, від сплати якого повна була звільнена при подачі позову.

Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Татарбунарська міська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав – задовольнити.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, позбавити батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеси.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір у сумі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 к.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17.07.2026 р.

Суддя В.О. Луцюк