Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №755/16604/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/16604/25

Провадження №: 2-др/755/82/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(додаткове рішення)

"17" липня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді Катющенко В.П., розглянувши заяву представника позивачки ОСОБА_1 - Новікової Ольги Володимирівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», про відшкодування шкоди у кримінальному провадженні, -

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду міста Києва 01.06.2026 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивачки ОСОБА_1 - Новікової О.В. , у якій остання просить суд: ухвалити додаткове рішення у справі та стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 10 000,00 грн та судові витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, зокрема, витрати на поштові відправлення процесуальних документів іншим учасникам справи в розмірі 612,96 грн.

Заява обґрунтована тим, що в провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди. 27.01.2026 стороною позивачки було подано заяву про уточнення позовних вимог (збільшення в частині моральної шкоди), в якій користуючись своїми процесуальними правами позивачка заявила вимогу щодо стягнення понесених судових витрат. Заявою від 26.02.2026 сторона позивача, на виконання вимог ЦПК України, доповнила заяву в частині визначення орієнтовного розміру судових витрат, що будуть понесені, зокрема вказала, що витрати на правову допомогу становлять 10 000,00 грн. 26.05.2026 Дніпровським районним судом міста Києва по даній справі ухвалено рішення про задоволення заявлених позовних вимог. Зазначила, що 03.12.2025 між позивачкою та адвокатом Новіковою О.В. був укладений Договір про надання правової допомоги. Пунктом 4.1. Додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги від 03.12.2025 визначений гонорар адвоката (фіксована сума) за правову допомогу в розмірі 10 000,00 (десять тисяч) гривень.

05.06.2026 від представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_7 надійшли заперечення на заяву про стягнення понесених судових витрат, у яких останній просив суд відмовити позивачці у стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу. Обгрунтовуючи заперечення зазначив, що сума понесених витрат у розмірі 10 612,96 коп. є значно завищеною, неспівмірною із складністю та необхідністю відповідної роботи, її обсягом та часом витрачених на виконання робіт. Разом із тим, до заяви про стягнення понесених судових витрат не додано належних та допустимих доказів, які б підтверджували реальне понесення позивачкою витрат щодо здійснення оплати гонорару в розмірі 10 000 грн. чи в будь якій іншій сумі. Також надані копії актів приймання-передачі наданих послуг не містять зазначення вартості кожної окремої послуги або розрахунку ціни комплексу таких послуг.

11.06.2026 від представника позивачки ОСОБА_1 - Новікової О.В. надійшла відповідь на заперечення на заяву про стягнення судових витрат. Так, представник позивачки зазначила, що твердження представника відповідача про відсутність доказів фактичної оплати адвокатського гонорару в розмірі 10 000,00 грн. є юридично безпідставним. Зазначила, що відсутність фактичної оплати на момент подання заяви є закономірною та передбаченою умовами договору, оскільки пунктом 4.2 Додатку № 1 до Договору про надання правової допомоги від 03.12.2025 встановлено, що гонорар оплачується протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня набрання рішенням суду законної сили. Оскільки рішення суду від 26.05.2026 не набрало законної сили на дату подачі заяви, строк оплати ще не настав. Крім того, представник відповідача посилається на те, що акти приймання-передачі наданих послуг не містять вартості кожної окремої послуги. В той же час, у даній справі між позивачкою та адвокатом Новіковою О.В. погоджено фіксований розмір гонорару - 10 000,00 грн. Вимога відповідача щодо зазначення вартості кожної окремої послуги при фіксованому гонорарі суперечить як нормі статті 30 Закону про адвокатуру, так і обов`язковій правовій позиції ВП ВС. Стверджуючи про неспівмірність суми витрат, представник відповідача не надав жодних доказів на підтвердження своєї позиції - ані ринкових цін на аналогічні послуги, ані будь-якого розрахунку чи обґрунтування. Крім того, жодних конкретних заперечень щодо обґрунтованості витрат на поштові відправлення процесуальних документів представником відповідача не наведено. З огляду на викладене, заперечення представника відповідача є юридично безпідставними та повністю спростовуються нормами процесуального законодавства й обов`язковою практикою Верховного Суду. Доводи щодо відсутності доказів оплати ігнорують законодавчу норму про витрати «що мають бути сплачені». Вимога щодо деталізації вартості кожної послуги суперечить ВП ВС щодо фіксованого гонорару. Твердження про неспівмірність не підкріплене жодними доказами, тоді як тягар доведення цієї обставини лежить на відповідачеві.

Заява представника позивачки ОСОБА_1 - Новікової О.В. про ухвалення додаткового рішення передана головуючому судді Катющенко В.П. 07.07.2026 на підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.07.2026.

07.07.2026 з відділу цивільних справ Дніпровського районного суду міста Києва головуючому судді передані матеріали цивільної справи № 755/16604/25.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною третьою цієї ж статті визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Таким чином, розглянувши подану заяву, заперечення та вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

За правилом пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

У відповідності до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Подаючи 27.01.2026 заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, сторона позивача заявила вимогу щодо стягнення понесених судових витрат, повідомивши, що докази щодо їх розміру будуть подані згідно вимог частини 8 статті141 ЦПК України. 26.02.2026 представником позивачки було повідомлено, що орієнтовний розрахунок судових витрат складає 10 000 грн.

26.05.2026 у даній цивільній справі ухвалено рішення та в судовому засіданні проголошена його вступна та резолютивна частина.

01.06.2026 до суду від представника позивачки ОСОБА_1 - Новікової О.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, яка була подана через систему «Електронний суд» 31.05.2026.

Таким чином, стороною позивачки виконано вимоги частини 8 статті 141 ЦПК України щодо подання доказів на підтвердження розміру витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Вирішуючи заявлені позивачкою вимоги щодо стягнення із відповідача судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, судом встановлено наступне.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26.05.2026 позов ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок вчинення кримінальним правопорушенням суму в розмірі 150 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 1 500 грн.

03.12.2025 між ОСОБА_1 (далі - Клієнт) та адвокатом Новіковою Ольгою Володимирівною (далі - Адвокат) укладено Договір про надання правової допомоги (далі - Договір), за умовами якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати Клієнту правову допомогу, передбачену Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та інші види правової допомоги, а Клієнт зобов`язується сплатити Адвокату та погоджені сторонами фактичні витрати Адвокату, які необхідні для виконання цього Договору.

Перелік видів правової допомоги, їх вартість, порядок розрахунків та інші аспекти виконання Договору визначаються Додатками (Завданнями) та Додатковими угодами до Договору (п.2.1 Договору).

03.12.2025 між ОСОБА_1 та адвокатом Новіковою Ольгою Володимирівною підписано Додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги від 03.12.2025 (далі - Додаток №1).

Відповідно до п.4.1 Додатку № 1, правова допомога надається на умовах фіксованої оплати (гонорар) у розмірі 10 000,00 грн за комплекс послуг (робіт) щодо представлення інтересів Клієнта у справі за позовом ОСОБА_1 (Клієнт) до ОСОБА_6 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» про відшкодування моральної шкоди.

Гонорар оплачується Клієнтом протягом 30-ти робочих днів з дня набрання рішенням суду законної сили (п.4.2 Додатку №1).

За взаємною згодою сторін, Клієнт оплачує (компенсує) документально підтверджені додаткові витрати Адвоката, пов`язані з наданням Правової допомоги за Договором. Зокрема, під даними витратами слід розуміти, але не виключно, збори та мита, обов`язкові платежі, поштові, транспортні та інші витрати (до яких включаються послуги нотаріуса, кур`єра, перекладу документів, у тому числі і тих, що є результатом роботи Адвоката), які понесені Адвокатом для виконання Доручення (п.4.3 Додатку №1).

31.01.2026 ОСОБА_1 та адвокат Новікова Ольга Володимирівна підписали акт № 1 приймання-передачі наданих послуг за період з 03.12.2025 по 31.01.2026, за яким надано наступні послуги:

1.Вивчення наданих Клієнтом документів та консультація Клієнта.

2.Підготовка клопотання про вступ у справу в якості представника. Участь в судовому засіданні 04.12.2025 16:30 год. (відкладення через технічні неполадки в системі та заявлені клопотання). Ознайомлення з матеріалами справи.

3.Збір доказів, підготовка, формування та подача до суду заяви про залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди та збільшення позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди.

4.Участь у судовому засіданні 29.01.2026 16:30.

5.Моніторинг справи на предмет поданих іншими учасниками документів.

29.05.2026 ОСОБА_1 та адвокат Новікова Ольга Володимирівна підписали акт № 2 приймання-передачі наданих послуг за період з 01.02.2026 по 29.05.2026, за яким надано наступні послуги:

1.Підготовка та подача до суду заяви щодо орієнтовного розрахунку витрат на правову допомогу. Моніторинг справи на предмет поданих іншими учасниками документів.

2.Участь в судовому засіданні 09.03.2026 16:00 год.

3.Підготовка, формування та подача до суду відповіді на відзив сторони відповідача.

4.Участь у судовому засіданні 07.04.2026 15:00 год.

5.Участь у судовому засіданні 26.05.2026 11:00 год.

6.Підготовка, формування та подача до суду заяви на відшкодування судових витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України «Про лобіювання» (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 137 ЦПК України).

Крім того, відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 статті 141 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У своїй постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунки таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

ВП ВС у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 дійшла висновку, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Висловлюючись щодо порядку обчислення гонорару, ВП ВС у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в статті 627 ЦК України.

Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У відповідності до положень частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що представником позивачки ОСОБА_1 - Новіковою О.В. до суду подано достатній обсяг доказів на підтвердження наданої професійної правничої допомоги, зокрема, договір про надання правової допомоги, додаткову угоду до договору, акти приймання-передачі наданих послуг, обсяг яких в повній мірі підтверджується матеріалами даної справи.

Зважаючи на встановлене судом та викладені висновки вище, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог представника позивачки ОСОБА_1 - Новікової Ольги Володимирівни про стягнення з ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Щодо стягнення витрат на поштові відправлення процесуальних документів іншим учасникам справи, то суд зауважує, що вони не є судовими витратами, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Інші доводи сторін, наведені ними у заявах по суті справи, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58 (sad) принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).

На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст.ст. 133, 137, 141, 258, 265, 270, 354 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивачки ОСОБА_1 - Новікової Ольги Володимирівни про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , остання відома адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: