Вирок від 08 липня 2026 р. у справі №521/5509/24 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

521/5509/24

1-кп/521/768/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одеса кримінальне провадження, внесене в ЄРДР № 12024162470000140 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, українця, уродженця м. Теплодар Одеської області, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в сил у ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,.01.2024 приблизно о 06 годині 50 хвилин, більш точного часу не встановлено, він допустив порушення вимог п. п. 2.3 (б), 18.1, Правил дорожнього т; ху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, а саме:

- п. 2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на і зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

- п. 18.1. «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого —східного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може У ти створена перешкода чи небезпека..».

Порушення виразились в тому, що 24.01.2024 приблизно о 06 годині 50 хвилин, більш точного часу не встановлено, водій ОСОБА_4 , перебуваючи у наркотичного сп`яніння (каннабіно), керуючи автомобілем марки «Hyndai Н1», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснюючи рух по сухому дорожньому покриттю проїзної частини вул. Житомирська з боку вул. Марата у напрямку вул. Овідіопольська дорога в Хаджибейському районі м. Одеси, за кермом транспортного засобу уважним не був, діючи необережно, проявивши злочинну недбалість, в ході здійснення руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, та перебуваючи біля будинку № 28, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перетинала проїзну частину по пішохідному переходу, зліва направо по напрямку руху автомобіля.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого багатоуламкового перелому голівки лівої плечової кістки зі зміщенням уламків, закритий перелом латерального виростку великогомілкової кістки зі зміщанням, закритий уламковий перелом головки малогомілкової кістки зі зміщенням. Всі вищевказані ушкодження зазвичай (за умов сприятливої течії травматичного процесу) спричиняють розлад здоров`я строком більш ніж 3 тижні (більше 21 дня), та за цим критерієм, відповідно до п. п. 2.2.2 і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відносяться до категорії тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості.

Своїми діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 286-1 КК України.

Під час судового розгляду кримінального провадження 09 липня 2026 року між потерпілою ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 було укладено угоду про примирення відповідно до вимог статті 471 КПК України, згідно з якою вони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за частиною 1 статті 286-1 КК України, істотних для цього кримінального провадження обставин, також сторони обумовили можливість призначення покарання відповідно до статті 69 КК України та можливість переходу до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції частини 1 статті 286-1 КК України, у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 51000 гривень, з позбавлення права керування транспортними засобами на строк три роки.

У судовому засіданні обвинувачений та його захисник просили суд затвердити угоду про примирення та призначити ОСОБА_4 узгоджену міру покарання, також обвинувачений зазначив про визнання провини у скоєному злочину та розкаяння у вчиненому.

Потерпіла у судовому засіданні також просила суд затвердити угоду про примирення та призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання. Потерпіла зазначила про те, що у неї відсутні претензії до обвинуваченого, оскільки під час судового провадження він відшкодував їй у повному обсязі завдану шкоду у розмірі 20 000 грн.

Прокурор щодо затвердження угоди про примирення заперечувала.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з такого.

Згідно з частиною 3 статті 474 КПК України якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Пунктом 1 частини 1 статті 468 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним.

Відповідно до частини 3 статті 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Закон чітко визначає можливість і право сторін укладати угоди про примирення у випадку досягнення відповідної згоди. На зміст угоди можуть впливати тільки волевиявлення сторін потерпілого та підозрюваного (обвинуваченого). Тільки їх переконаннями, домовленостями та намірами і бажаннями можливо обмежити зміст угоди.

Вказане також узгоджується з позицією Верховного Суду, який 10 квітня 2025 року ухвалив Постанову у справі № 756/2340/23, провадження № 51-4436км24 не погодившись з прокурором, в частині оцінки обставин укладення угоди як такі, що не відповідають інтересам суспільства. Верховний Суд навпаки стверджувально зазначив, що у вказаній справі у повній мірі забезпечено баланс інтересів сторін угоди і така угода жодним чином не суперечить інтересам суспільства. Відповідно суд касаційної інстанції погодився з тим висновком судів першої і апеляційної інстанції, що застосування положень ст. 69 КК було адекватним порушеному праву і особистості обвинуваченого.

Судом встановлено, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , є нетяжким злочином, міра та механізм призначення покарання, погоджені сторонами угоди, відповідають вимогам й загальним засадам призначення покарання.

Судом також встановлено, що обвинувачений повністю розуміє, що має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов`язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується, та вона має відповідні права передбачені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України

Обвинуваченому ОСОБА_4 також роз`яснені: наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України; характер обвинувачення; узгоджений вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Потерпілій ОСОБА_6 судом також роз`яснений зміст обвинувачення, зміст угоди та обмеження у праві на оскарження і позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди.

Суд під час судового засідання переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Відповідно до частини 1 статті 475 Кримінального процесуального кодексу України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Згідно вимог статті 65 КК України при призначенні покарання судом повинні враховуватись ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні заявлений не був, однак між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілою ОСОБА_6 була домовленість щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди. ОСОБА_4 відшкодовано ОСОБА_6 вартість лікування в зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями в результаті ДТП та моральну шкоду в сумі 20 000 грн. Потерпіла ОСОБА_6 майнових та інших претензій до обвинуваченого не має.

Враховуючи те, що обвинувачений раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання та неофіційну роботу, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , веде впорядкований спосіб життя, а також наявність двох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд вважає за можливе призначити узгоджене умовами угоди покарання із застосуванням частини 1 статті 69 КК України, з переходом до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції частини 1 статті 286-1 КК України, у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних доходів громадян, що становить 51000 гривень, та призначення додаткового покарання, значеного в санкції частини 1 статті 286-1 КК України, у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три роки .

При цьому суд враховує думку потерпілої про те, що узгоджена міра покарання, не є занадто м`якою чи такою, що суперечить інтересам суспільства.

З огляду на зазначене, суд вважає, що умови угоди не порушують жодних прав, свобод чи інтересів сторін, інших осіб та суспільства, узгоджене сторонами покарання відповідає не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованим і буде відповідати цілям покарання, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Оцінюючи доводи прокурора, якими він обґрунтовував заперечення щодо затвердження угоди про примирення між обвинуваченим та потерпілими, суд враховує таке.

КПК України передбачає два види угод: угода про примирення та угода про визнання винуватості. Перша з них може бути укладена між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим, друга між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим. В обох випадках зміст угоди має містити узгоджене покарання та згоду сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.

Правила призначення покарання встановлені Кримінальним кодексом України, зокрема, Розділом XI його Загальної частини.

Відповідно до частини 5 статті 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди. Отже, закон дозволяє зазначеним вище суб`єктам кримінального провадження самостійно визначити вид покарання, яке понесе винна особа. Також КК України не містить жодних заборон чи обмежень щодо застосування статті 69 КК України при призначенні покарання за вчинення кримінального провадження, передбаченого частиною 1 статті 286-1 КК України.

Крім цього, суд вважає, що та обставина, що безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого частиною 1 статті 286-1 КК України, є суспільні відносини, які забезпечують безпеку дорожнього руху та експлуатацію транспорту, сама по собі не є підставою для висновку про те, що в будь-якому випадку угода про примирення між потерпілими та обвинуваченим не відповідає інтересам суспільства, а призначення обвинуваченому покарання із застосуванням статті 69 КК України порушує баланс між приватним інтересом потерпілої та публічним інтересом суспільства в цілому.

З огляду на зазначене, суд вважає доводи прокурора про неможливість затвердження угоди про примирення у цьому кримінальному провадженні є безпідставними.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 124 КПК України із обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави необхідно стягнути процесуальні витрати - документально підтверджені витрати на залучення експертів за проведення:

- судової автотехнічної експертиза технічного стану автомобіля вартістю 2650 (дві тисячі шістсот п`ятдесят) гривень 48 копійок;

- судової транспортно-трасологічної експертиза механізму ДТП, вартістю 2650 (дві тисячі шістсот п`ятдесят) гривень 48 копійок;

-автотехнічної експертизи обставин наїзду на пішохода, вартістю 2650 (дві тисячі шістсот п`ятдесят) гривень 48 копійок.

Процесуальні витрати за проведення вказаних експертиз, в сумі 7951 ( сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят одну) грн. 44 коп., підлягають стягненню із обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до положень статті 100 КПК України.

Керуючись статтями 373, 374, 469, 473-475 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення, укладену 09 липня 2026 року між потерпілою ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, і призначити йому покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 3 (трьох) тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 51 000 ( п`ятдесят одна тисяча) гривень, з позбавлення права керування транспортними засобами на строк три роки.

Запобіжний захід до набирання законної сили вироком відносно ОСОБА_4 не обирати.

Стягнути із ОСОБА_4 в дохід держави процесуальні витрати у справі, пов`язані з проведенням експертиз в сумі 7951 ( сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят одну) грн. 44 коп.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 29.01.2024 року ( справа 521/1085/24, пр. 1-кс/521/340/24) скасувати .

Речові докази по справі:

-автомобіль марки «Hyndai H1» реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути власнику.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд м. Одеси може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржений: обвинуваченим виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначене покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 5-7 статті 474 КПК України, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди;

потерпілою, її представником виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу;

прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 Кримінального процесуального Кодексу України угода не може бути укладена.

Суддя ОСОБА_1