Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №505/2719/19 — Подільський міськрайонний суд Одеської області

ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/2719/19

Провадження № 2/505/181/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Дзюбинського А.О.,

за участі секретаря судового засідання Антонюк Ю.А.,

представника позивача адвоката Осокіна С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Подільського міськрайонного суду Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи

Позиція позивача

22.08.2019 до Подільського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка на момент звернення до суду діяла як законний представник неповнолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що 09.02.2019 відповідач, перебуваючи біля приміщення бару «Перлина» в с. Стара Кульна Подільського району Одеської області, умисно наніс неповнолітньому ОСОБА_2 численні удари в область голови та тулуба, внаслідок чого спричинив тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, множинних синців та саден, які відповідно до висновку експерта відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Зазначені обставини встановлені вироком Котовського міськрайонного суду Одеської області від 15.08.2019, яким ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

У зв`язку із заподіянням тілесних ушкоджень позивач понесла витрати на лікування та відновлення здоров`я сина у розмірі 5 141,06 грн, які просить стягнути з відповідача як матеріальну шкоду.

Крім того, позивач зазначає, що внаслідок протиправних дій відповідача завдано моральної шкоди, яка полягає у перенесенні фізичного болю, моральних переживань, порушенні звичного способу життя, неможливості повноцінно навчатися та займатися фізичною культурою, необхідності проходження лікування та реабілітації. Розмір моральної шкоди позивач оцінює у 5 000 грн.

Посилаючись на положення ст. 128 КПК України, позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 5 141,06 грн та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн, завдані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також судові витрати у справі.

Позиція відповідача

Відповідачем заяви по суті справи не подано.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 22.08.2019 справу передано для розгляду судді Івінському О.О.

Ухвалою судді Івінського О.О. 16.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження. Визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи, призначено судове засідання у підготовчому судовому провадженні.

16.11.2021 представником позивача адвокатом Осокіним С.Ю. подано заяву про те, що докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів з дня ухвалення судового рішення.

Ухвалою суду від 20.07.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

22.02.2024 представником позивача адвокатом Осокіним С.Ю. подано докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2026 вказана справа передана для розгляду судді Дзюбинському А.О.

Ухвалою судді Дзюбинського А.О. від 06.05.2026 цивільну справу прийнято до свого провадження. Розгляд справи вирішено продовжити за правилами загального позовного провадження, призначено судове засідання.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Представником позивача адвокатом Осокіним С.Ю. подано клопотання про проведення розгляду справи без участі його та позивача. Відповідно до змісту позовної заяви не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце, у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, заяви по суті справи не надав.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою суду від 17.07.2026 постановлено провести заочний розгляд цивільної справи на підставі наявних у ній доказів.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювалися.

Інші заяви та клопотання від учасників справи не надходили.

Судовий розгляд

Пояснення представника позивача

У судовому засіданні представник позивача адвокат Осокін Сергій Юрійович позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Зазначив, що окремий розрахунок заподіяної матеріальної шкоди не складався, оскільки до матеріалів справи надано фіскальні чеки, які підтверджують придбання лікарських засобів у період лікування потерпілого.

Разом з тим, під час з`ясування обставин справи та дослідження доказів встановлено, що до матеріалів справи долучено дві квитанції на суми 299,78 грн та 399,88 грн про придбання бензину марки А-92Е Турбо. Представник позивача зазначив, що у позовній заяві обставини щодо придбання пального, необхідного для транспортування потерпілого до лікувального закладу, не зазначалися. Водночас вважав, що понесені витрати на придбання пального, незважаючи на те, що відповідні обставини не були викладені у позовній заяві, мають бути враховані судом як складова матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Крім того, представник позивача надав суду копію фіскального чека від 15.03.2019 на суму 587,51 грн, зазначивши, що цей документ підтверджує понесення відповідних витрат на придбання ліків.

Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а також стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 грн.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Судом встановлено, що вироком Котовського міськрайонного суду Одеської області від 15.08.2019 у справі № 505/1801/19, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (1700 грн).

Вироком Котовського міськрайонного суду Одеської області від 15.08.2019 у справі № 505/1801/19 встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 09.02.2019, близько 22.00 год., перебуваючи в с. Стара Кульна, Подільського району, Одеської області, біля приміщення бару «Перлина», на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до потерпілого ОСОБА_2 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, умисно наніс не менше 6 ударів кулаками правої та лівої руки в область голови та тулуба, в результаті чого спричинив потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, множинних синців та садна обличчя, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, які відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент заподіяння йому тілесних ушкоджень 09.02.2019 він був неповнолітнім. Позов у цій справі подано 22.08.2019 його матір`ю ОСОБА_1 , яка діяла як законний представник неповнолітнього потерпілого.

При розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_3 цивільний позов не пред`являвся.

Відповідно до виписки з історії хвороби № 706/238 КНП «Центральна районна лікарня Подільського району Куяльницької сільської ради», ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні з 13.03.2019 по 18.03.2019 з діагнозом: множинні забої обличчя, садини шкіри, закрита черепно-мозкова травма, струс мозку.

Згідно з дослідженими у судовому засіданні фіскальними чеками, позивачем в аптечних пунктах № 8 та № 1 ТОВ «Фармдрайв», розташованих за адресою: Одеська область, м. Подільськ, вул. Каштанова, 76, у період лікування з 15.03.2019 по 18.03.2019 придбано лікарські засоби та медичні вироби на загальну суму 3 153,89 грн, а саме: 12,95 грн, 323,65 грн, 889,01 грн, 452,15 грн, 438,34 грн, 317,00 грн, 326,47 грн та 394,32 грн.

При цьому фіскальний чек на суму 587,51 грн не може бути врахований як доказ понесення витрат на придбання лікарських засобів, оскільки надана його копія містить лише підсумкову суму та не містить відомостей про найменування і кількість придбаних товарів, а частина чека, в якій зазначено перелік придбаного, до матеріалів справи не надана.

Крім того, позивачем надано фіскальні чеки на придбання бензину марки А-92Е Турбо на суми 299,78 грн та 399,88 грн, загальною вартістю 699,66 грн. Однак зазначені чеки підтверджують лише факт придбання пального та самі по собі не підтверджують необхідності здійснення таких витрат і їх безпосереднього причинного зв`язку з лікуванням потерпілого, у зв`язку з чим зазначені суми не підлягають включенню до розміру матеріальної шкоди.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли між сторонами, становлять деліктні цивільні правовідносини, пов`язані з відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок вчинення відповідачем кримінального правопорушення, винуватість у вчиненні якого встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Норми права, які застосовував суд, мотиви суду

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 1, ч. 7 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В обґрунтування позову зазначено, що на придбання ліків було витрачено кошти на загальну суму 5 141 грн. 06 коп. та на підтвердження долучено до позову копії чеків.

Із роз`яснень, наданих у п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних прав за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) убачається, що при вирішенні вимог про відшкодування витрат на лікування, посилене харчування та сторонній догляд судам належить виходити з того, що розмір витрат на ліки, лікування, предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.

Отже необхідність здійснення відповідних витрат має бути підтверджена медичним закладом, виписками з історії хвороби, рекомендаціями, рецептами із зазначенням переліку медичних препаратів та їх кількості.

Згідно з наданими фіскальними чеками позивачем у період з 15.03.2019 по 18.03.2019 придбано лікарські засоби та медичні вироби на загальну суму 3153,89 грн.

Позивачем також надано ряд фіскальних чеків про купівлю палива на загальну суму 699,66 грн.

Надана до матеріалів справи копія фіскального чека на суму 587,51 грн не дає можливості встановити найменування придбаних товарів та їх зв`язок із лікуванням потерпілого.

Таким чином, проаналізувавши надані докази, суд вважає, що витрати в сумі 3 153,89 грн були здійснені позивачем задля відновлення здоров`я, втрата якого відбулася внаслідок неправомірних дій відповідача, а тому відповідні витрати підлягають відшкодуванню відповідачем.

Щодо решти заявленої суми матеріальної шкоди, суд дійшов до висновку, що надані позивачем фіскальні чеки на придбання палива на загальну суму 699,66 грн не підтверджують, що такі витрати були необхідними та безпосередньо пов`язаними з лікуванням потерпілого. Доказів, які б свідчили про причинний зв`язок між зазначеними витратами та наслідками неправомірних дій відповідача, позивачем не надано. Відтак підстави для їх відшкодування відсутні.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди на суму 5 141,06 грн підлягають частковому задоволенню у сумі 3 153,89 грн.

Відхилення доводів представника позивача, які надані у судовому засіданні

Суд відхиляє доводи представника позивача про те, що наявність у матеріалах справи фіскальних чеків звільняла позивача від обов`язку надати обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення матеріальної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, а також обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Наявність у матеріалах справи фіскальних чеків не звільняє позивача від обов`язку надати обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми та зазначити, які саме витрати, у якому розмірі й з яких підстав включені до складу матеріальної шкоди.

Саме позивач, визначаючи обсяг та розмір своїх позовних вимог, повинен був зазначити складові заявленої до стягнення матеріальної шкоди, навести їх розрахунок та обґрунтувати належність кожної з понесених витрат до наслідків неправомірних дій відповідача. Наявність у матеріалах справи окремих фіскальних чеків не позбавляє обов`язку позивача надати суду обґрунтований розрахунок позовних вимог та не звільняє його від необхідності довести не лише факт здійснення відповідних витрат, а й їх необхідність та причинний зв`язок із заподіяною шкодою.

У судовому засіданні представник позивача посилався на те, що витрати на придбання бензину на суми 299,78 грн та 399,88 грн були пов`язані з транспортуванням потерпілого до лікувального закладу. Разом з тим, зазначені обставини не були викладені у позовній заяві як підстава позовних вимог, а витрати на придбання пального не були обґрунтовані як складова матеріальної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а також зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину. Отже, саме у позовній заяві позивач повинен визначити фактичні обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, та навести докази на їх підтвердження.

Посилання представника позивача на нові обставини щодо використання придбаного пального для транспортування потерпілого до лікувального закладу є доповненням обґрунтування позовних вимог новими фактичними обставинами вже під час розгляду справи по суті. При цьому позивач не зазначав таких обставин у позовній заяві та не обґрунтовував ними розмір заявленої до стягнення матеріальної шкоди.

Крім того, обставина придбання бензину не підтверджує того, що саме це пальне було використано для транспортування потерпілого до лікувального закладу, а також не підтверджує необхідності, обсягу та причинного зв`язку відповідних витрат із заподіяними відповідачем тілесними ушкодженнями. Інших доказів на підтвердження зазначених обставин суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що фіскальні чеки на придбання бензину на загальну суму 699,66 грн підтверджують лише факт придбання пального, однак не доводять того, що відповідні витрати є необхідними витратами на лікування потерпілого або безпосередньо пов`язані з відновленням його здоров`я, а тому підстави для їх відшкодування відсутні.

Щодо фіскального чека на суму 587,51 грн суд зазначає, що до матеріалів справи була долучена лише частина такого документа, яка містила остаточну суму, але не містила відомостей про найменування та кількість придбаних товарів. У зв`язку з цим за наданою копією суд не мав можливості встановити, які саме товари були придбані, та перевірити їх зв`язок із лікуванням потерпілого.

Посилання представника позивача на те, що під час судового розгляду ним надано оригінал повного фіскального чека, не спростовує зазначених висновків суду.

Відповідно до ч. 9 ст. 83 ЦПК України копії доказів, якщо інше не передбачено цим Кодексом, мають бути завчасно надіслані або надані особами, які беруть участь у справі, іншим учасникам справи. Докази, які не були подані у встановлений законом або судом строк, суд не приймає до розгляду, якщо сторона не обґрунтує неможливість їх подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

При цьому суд ураховує, що позивач мав можливість надати повну копію зазначеного фіскального чека разом із позовною заявою або в інший встановлений процесуальним законом строк. Надання у судовому засіданні оригіналу документа, повна копія якого не була долучена до матеріалів справи, не усуває необхідності дотримання встановленого законом порядку подання доказів та не може змінювати предмет і підстави позову після початку розгляду справи по суті.

Крім того, навіть за умови врахування повного змісту зазначеного фіскального чека, встановлення обставини придбання товарів не звільняє позивача від обов`язку довести їх необхідність для лікування потерпілого та причинний зв`язок між відповідними витратами і шкодою, завданою кримінальним правопорушенням.

Таким чином, суд оцінює надані докази в сукупності з іншими доказами у справі, з урахуванням обставин, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги. Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами необхідність витрат на придбання пального на загальну суму 699,66 грн, а також не доведено належність до лікування потерпілого витрат за фіскальним чеком на суму 587,51 грн, відповідні суми не підлягають включенню до розміру матеріальної шкоди, що підлягає відшкодуванню.

Щодо стягнення моральної шкоди

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12.07.2007).

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення неповнолітньому ОСОБА_2 були спричинені моральні переживання та страждання, фізичний біль, суд вважає за можливе в цій частині позову задовольнити вимоги позивача та стягнути з відповідача на користь позивача 5 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, оскільки вказана сума, на думку суду, є об`єктивною та достатньою для відшкодування моральної шкоди.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Витрати зі сплати судового збору

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частиною 1 статті 141 ЦПК України).

Позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення відповідно до пункту 6 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору.

Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог в сумі 617,83 грн (768,40 грн х (8 153,89 грн / 10 141,06 грн)).

Витрати на професійну правничу допомогу

Позивачем заявлено клопотання про відшкодування понесених витрат на правову допомогу у загальному розмірі 3 500 грн.

У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1,2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 3-5 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат .

До схожого висновку Верховний Суд дійшов у своїй постанові від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) та постанові від 15.06.2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Отже, витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною та доказами такої сплати.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед проти України" (заява N19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

До позову, на підтвердження витрат за надання правничої допомоги представником позивача подано докази, а саме: договір про надання правничої допомоги від 15.08.2019, розрахунок розміру компенсації витрат на правову допомогу від 22.02.2024, квитанція № б/н від 22.02.2024 про сплату позивачем 3 500 грн, ордер на надання правничої допомоги Богар Г.С. серія ОД № 504506 від 15.08.2019; свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю.

Ураховуючи викладене, а також фактичний обсяг виконаної роботи та її незначну складність, суд вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу у розмірі 2 500 грн.

Викладене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20.

Оскільки позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог в сумі 2 010,12 грн (2 500 грн х (8 153,89 грн / 10 141,06 грн)).

Щодо визначення осіб, на користь яких підлягають стягненню присуджені суми

З огляду на те, що матеріальна шкода була заподіяна неповнолітньому ОСОБА_2 , однак витрати на придбання лікарських засобів та медичних виробів, які покладено в основу визначення розміру такої шкоди, фактично понесені його матір`ю ОСОБА_1 , яка на момент звернення до суду діяла як законний представник неповнолітнього, суд вважає, що присуджені в рахунок відшкодування матеріальної шкоди кошти підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 .

Водночас моральна шкода була завдана безпосередньо ОСОБА_2 , який на момент вчинення кримінального правопорушення був неповнолітнім, а тому присуджена сума її відшкодування підлягає стягненню на його користь. Витрати на професійну правничу допомогу, понесені ОСОБА_1 у зв`язку із захистом прав та інтересів неповнолітнього сина у цій справі, підлягають стягненню на її користь як особи, яка фактично понесла відповідні судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Визначення судом належного одержувача присудженої суми відповідно до встановленої судом характеру спірних правовідносин не є виходом за межі позовних вимог, оскільки розмір заявленого до стягнення відшкодування моральної шкоди не змінюється, а суд лише визначає особу, якій відповідно до закону належить право на його отримання.

Отже, допущена адвокатом помилка у формулюванні резолютивної частини позовної заяви не може мати наслідком позбавлення потерпілого права на відшкодування моральної шкоди, обставина заподіяння якої встановлений судом. Водночас така помилка не звільняє суд від обов`язку визначити належного одержувача присудженої суми відповідно до закону.

Керуючись ст. 4, 76-82, 89, 133 ч. 1, 141 ч. 1, 6, 259, 263-265, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) гривні 89 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 010 (дві тисячі десять) гривень 12 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 617 (шістсот сімнадцять) гривень 83 копійки.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вказаний строк може бути поновлений судом за заявою відповідача, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне рішення складено 17.07.2026.

Повне найменування учасників справи:

Законний представник позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1

Суддя

Подільського міськрайонного суду

Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ