Вирок від 13 липня 2026 р. у справі №755/9786/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/9786/26

1-кп/755/1486/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" липня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026100040000546 від 04.03.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , а також тимчасово проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, востаннє вироком Жовківського районного суду Львівської області від 19.04.2023 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 грн, яке ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 24.02.2025 року замінено на покарання у виді громадських робіт строком 240 годин,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 , який раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 173-2 КУпАП, за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_5 , з якою проживає однією сім`єю, діючи в порушення вимог ст. 28 «Конституції України», згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, ст. 29 «Конституції України», згідно якої кожна людина має право на особисту недоторканість, а також в порушення вимог Закону Украйни «Про запобігання та протидію домашньому насильству», на ґрунті конфліктних сімейних відносин, умисно, систематично вчиняє психологічне насильство відносно ОСОБА_5 , з якою спільно проживає та пов`язаний спільним побутом, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої.

Так, ОСОБА_3 систематично, умисно, на ґрунті конфліктних побутових сімейних відносин, вчиняє відносно ОСОБА_5 образи, погрози, висловлюється на її адресу нецензурною лексикою, принижує та залякує її, чим викликає у ОСОБА_5 негативні психоемоційні зміни у вигляді сталої психоемоційної напруги з підвищеною тривожністю, погіршеним настроєм, побоюваннями та очікуваннями конфліктів з чоловіком, почуттям безпорадності, беззахисності, що призводить до погіршення її соціального функціонування та зниження якості поточного життя.

Зокрема, 02.09.2025 року о 20 годині 45 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 повторно протягом року вчинив домашнє насильство відносно ОСОБА_5 , а саме завдавав удари, штовхав, погрожував фізичною розправою та висловлювався, використовуючи нецензурну лайку.

Постановою Летичівського районного суду Хмельницької області від 19.09.2025 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу.

Крім того, 29.10.2025 року близько 23 години 30 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 повторно вчинив домашнє насильство відносно ОСОБА_5 , а саме погрожував фізичною розправою, висловлювався, використовуючи нецензурну лайку та виганяв із будинку.

Постановою Летичівського районного суду Хмельницької області від 13.11.2025 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу.

Крім того, 03.01.2026 року близько 04 години 25 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 повторно вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно ОСОБА_5 , а саме кричав та бив по голові, завдавши шкоди її психологічному здоров`ю.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 04.02.2026 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу.

Разом з цим, будучи особою, неодноразово притягнутою до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , маючи умисел на подальше систематичне вчинення домашнього насильства, на ґрунті конфліктних побутових сімейних відносин, продовжив вчиняти домашнє насильство відносно ОСОБА_5 , яке виразилось у психологічному насильстві та вчиненні наступних дій.

Так, 01.03.2026 року близько 21 години ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , кричав, висловлювався на адресу ОСОБА_5 , використовуючи нецензурну лексику, агресивно поводився, завдаючи шкоду її психологічному здоров`ю, погіршуючи її соціальне функціонування та якість життя.

Вказані дії з боку ОСОБА_3 , внаслідок психотравмуючих сімейних обставин, призвели до комплексу негативних психоемоційних змін ОСОБА_5 у вигляді сталої психоемоційної напруги з підвищеною тривожністю, погіршеним настроєм, побоюваннями та очікуваннями конфліктів з чоловіком, почуттям безпорадності, беззахисності, що призводить до погіршення її соціального функціонування та зниження якості поточного життя.

Допитаний в судовому засіданні, ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав в повному обсязі, щиро розкаявся та показав, що дійсно у нього з ОСОБА_5 , з якою вони проживають однією сім`єю та ведуть спільний побут, систематично протягом трьох років виникали конфлікти на ґрунті побутових відносин, у ході яких він вчиняв відносно неї домашнє насильство психологічного характеру, однак на даний час він примирився з потерпілою, з якою вони продовжують жити однією сім`єю, шкодує про свою поведінку та запевнив суд, що вказана поведінка не повториться в майбутньому.

Таким чином, показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у вчиненні домашнього насильства, тобто умисному систематичному вчиненні психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до погіршення якості життя потерпілої особи, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, особу обвинуваченого, який не працює, раніше неодноразово судимий, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря-нарколога, а також враховує його вік та стан здоров`я.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, є рецидив злочинів.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, та з урахуванням особи обвинуваченого, який раніше був засуджений, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості й не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, оскільки він знову вчинив злочин, суд не знаходить підстав для застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України та вважає за доцільне призначити йому покарання у виді обмеження волі у межах санкції ст. 126-1 КК України. Таке покарання суд вважає необхідним та достатнім для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових злочинів

Між тим, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Так, вироком Жовківського районного суду Львівської області від 19.04.2023 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 грн, який ухвалою Жовківського районного суду Львівської області від 24.02.2025 року було замінено на покарання у виді громадських робіт строком 240 годин. Указане покарання ОСОБА_3 не відбув.

Отже, враховуючи те, що ОСОБА_3 вчинив новий злочин до відбуття попереднього покарання, то остаточне покарання ОСОБА_3 слід призначати на підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднавши ОСОБА_3 невідбуту частину покарання, призначеного вироком Жовківського районного суду Львівської області від 19.04.2023 року, з урахуванням ухвали Жовківського районного суду Львівської області від 24.02.2025 року та з урахуванням положень ст. 72 КК України.

Речові докази та процесуальні витрати відсутні. Цивільний позов не заявлено.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст. 71 КК України, до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Жовківського районного суду Львівської області від 19.04.2023 року, з урахуванням ухвали Жовківського районного суду Львівської області від 24.02.2025 року, за правилами ст. 72 КК України, остаточно призначивши за сукупністю вироків ОСОБА_3 покарання у виді 1 (одного) року 10 (десяти) днів обмеження волі.

Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання відносно ОСОБА_3 до набирання вироком законної сили залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 відраховувати з дня приведення вироку до виконання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасникам кримінального провадження роз`яснюється право звернутися із заявою про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, учасниками в якому вони були.

Суддя: