Вирок від 13 липня 2026 р. у справі №755/9694/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/9694/26

1-кп/755/1482/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" липня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026100000000437 від 24.04.2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Києва, пенсіонерки, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

24 квітня 2026 року близько 15 години 42 хвилин ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1 , рухаючись в межах другої (крайньої лівої) смуги проїжджої частини вулиці Андрія Малишка у м. Києві зі сторони вулиці Романа Мстиславовича у напрямку Дарницького бульвару, наближалась до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2 «пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.2 (пішохідний перехід) Правил дорожнього руху України.

У цей час, проїжджу частину вул. Андрія Малишка у м. Києві, по вказаному нерегульованому пішохідному переходу перетинав пішохід ОСОБА_6 , який рухався справа наліво відносно напрямку руху зазначеного транспортного засобу.

Під час руху водій ОСОБА_3 допустила порушення вимог пунктів 1.3, 1.5, підпункту «б» п. 2.3 та п. 18.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:

- п. 1.3: учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;

- п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

-п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

- підпункт «б»: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим транспортом у дорозі;

-п. 18.1: водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека;

Порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_3 виявились у тому, що вона, керуючи технічно справним автомобілем марки «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1 , рухаючись по проїжджій частині вулиці Андрія Малишка у м. Києві, знаючи, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2 та дорожньою розміткою 1.14.2 «зебра», усвідомлюючи, що пішохідний перехід призначений для перетину проїжджої частини пішоходами, які мають безперечну перевагу в русі на даній ділянці дороги, з моменту, коли вступили на перехід, а водій, в свою чергу, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитись, будучи зобов`язаним завчасно прийняті такі заходи по керуванню транспортним засобом, які б забезпечили безперешкодний та безпечний перетин проїжджої частини пішоходами по пішохідному переходу, не змогла правильно оцінити дорожню обстановку та її зміни, не впевнилась, що на пішохідному переході немає пішоходів, створюючи своїми діями небезпеку для руху, а також загрозу життю і здоров`ю громадян, навпроти будинку № 1, виїхала на пішохідний перехід, де скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який отримав тілесні ушкодження, які в своїй сукупності відносяться до тяжкого тілесного ушкодження.

Допитана в судовому засіданні, ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнала в повному обсязі, щиро розкаялася та показала, що дійсно 24 квітня 2026 року близько 15 години 42 хвилин вона, керуючи технічно справним автомобілем марки «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1 , рухаючись крайньою лівою смугою проїжджої частини вулиці Андрія Малишка у м. Києві зі сторони вулиці Романа Мстиславовича у напрямку Дарницького бульвару, наблизившись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожніми знаками «пішохідний перехід» і відповідною дорожньою розміткою, не переконалася у безпеці та виїхала на вказаний пішохідний перехід, де скоїла наїзд на пішохода ОСОБА_6 , який отримав тілесні ушкодження. Крім того, ОСОБА_3 додала, що дуже шкодує про вчинене, добровільно відшкодувала заподіяну нею матеріальну та маральну шкоду потерпілому в повному обсязі, продовжує допомагати за потреби, тому просить суд призначити їй мінімально можливе покарання, враховуючи пом`якшуючі обставини.

Таким чином, показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_3 визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

На підставі викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому тяжке тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, особу обвинуваченої, яка є особою з інвалідністю 3 групи, раніше не судима, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, а також враховує її вік та стан здоров`я.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, є щире каяття та добровільне відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, не встановлено.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а тому суд вважає за доцільне призначити їй покарання у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі.

Також суд враховує, що обвинувачена здійснює догляд за матір`ю, яка систематично потребує допомоги і є потреба їй, як доньці, возити матір до лікаря, а тому суд вважає можливим призначити ОСОБА_3 покарання без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Крім того, з урахуванням обставин справи, наявності обставин, що пом`якшують покарання, ставлення обвинуваченої до вчиненого, враховуючи відомості про особу обвинуваченої, думку потерпілого, який просив не карати суворо обвинувачену та підтвердив відшкодування завданої шкоди, суд дійшов висновку, що її перевиховання та виправлення можливе без ізоляції від суспільства та вважає за можливе застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням та покласти на обвинувачену обов`язки, визначені ст. 76 КК України. На погляд суду, зазначене покарання буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Також необхідно вирішити питання, що стосується майна, на яке накладено арешт. У порядку ст. 100 КПК України підлягає вирішенню питання речових доказів. Цивільний позов не заявлено. Процесуальні витрати необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 124 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити їй покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Покласти на ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 травня 2026 року, а саме на автомобіль марки «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1 , скасувати.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

- флеш-накопичувач з відеозаписом зберігати при матеріалах кримінального провадження;

- автомобіль марки «Hyundai Tucson», державний номер НОМЕР_1 , залишити власнику.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави: 4332 гривні 24 копійки за проведення судової експертизи № СЕ-19/111-26/25888-ІТ від 18.05.2026 року, 3850 гривень 88 копійок за проведення судової експертизи № СЕ-19/111-26/23108-ІТ від 19.05.2026 року.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасникам кримінального провадження роз`яснюється право звернутися із заявою про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, учасниками в якому вони були.

Суддя: