Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №503/483/26 — Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/483/26

Провадження № 2/503/716/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Вороненка Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Новіцької Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кодима, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

встановив:

Позивач подав до суду вище вказаний позов посилаючись на ті обставини, що 11.11.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» (надалі за текстом ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА») та ОСОБА_1 був укладений Договір №8470119 про надання споживчого кредиту, згідно якого відповідачу видано кредит у сумі 10000,00 грн строком на 360 днів, тобто до 06.11.2025 року, з обов`язком повернути кошти кредиту та сплати проценти за користування кредитом у розмірі 1,00% в день (стандартна процентна ставка). Однак, відповідач свої зобов`язання, за кредитним договором не виконує, а саме не повернув наданий йому кредит в строки, передбачені вищезазначеним договором, внаслідок чого за відповідачем перед позивачем виникла заборгованість, яка станом на дату складання позовної заяви становить 27000,00 грн, з яких 10000,00 грн – заборгованість по основному боргу, 12000,00 грн – заборгованість по відсотках, а 5000,00 грн – пеня. 26.06.2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (надалі за текстом – ТОВ «СВЕА ФІНАНС») було укладено Договір факторингу № 01.02-15/25, згідно умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило ТОВ «СВЕА ФІНАНС» за плату, а останнє приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі боржників, згідно Витягу з Реєстру боржників № 1 до Договору факторингу №01.02-12/25 від 26.06.2025 року, в якому була зазначена грошова вимога до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 8470119 від 11.11.2024 року. У зв`язку з чим позивач пред`явив до відповідача позов шляхом подання до суду через свого представника з використанням системи «Електронний суд» позовної заяви, в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 8470119 від 11.11.2024 року у розмірі 27000,00 грн, а також судові витрати у розмірі 2662,40 грн.

Також в змісті позовної заяви та в окремому письмовому клопотанні (а.с.67) представник позивача, у відповідності до положень ч.1 ст. 276 ЦПК України, заявила клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та за відсутності представника позивача, а також зазначила про відсутність заперечень проти заочного розгляду справи. Окрім того до самої позовної заяви додано доказ надсилання іншому учаснику справи – відповідачу копій поданих до суду документів у паперовій формі листом з описом вкладення (а.с.68), у відповідності до вимог абзаців першого і другого ч.7 ст. 43 та абзацу другого ч.1 ст. 177 ЦПК України, поштовим відправлення № 0505583246260. При цьому, судом до матеріалів справи долучено роздруківку із сервісу https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html з інформацією щодо стану доставки зазначеного поштового відправлення. (а.с.82), згідно якого 02.04.2026 року воно вручено одержувачу.

10.04.2026 року ухвалою суду (а.с.73-74) відкрито провадження за вказаним позовом та справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін. Одночасно роз`яснено відповідачу її право подати у 5-денний строк з дня одержання цієї ухвали заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (ч.4 ст. 277 ЦПК України), а у 15-денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч.7 ст. 279 ЦПК України) та відзив на позовну заяву (відзив). Копію ухвали направлено сторонам у відповідності до вимог ст. 190 ЦПК України та отримано позивачем і його представником, у порядку встановленому пунктом 2 ч.6 ст. 272 ЦПК України, шляхом її доставки до їх електронних кабінетів 13.04.2026 року, про що свідчать довідки про доставку електронного документа (а.с.76-77), а відповідачу, у порядку встановленому пунктом 5 ч.6 ст. 272 ЦПК України, за адресою її зареєстрованого у встановленому законом порядку місцем проживання, згідно відповідної інформації Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 08.04.2026 року № 03-17/1428 (а.с.72), отриманої судом на виконання вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України, про що свідчить рекомендоване поштове відправлення № R067148808411 (а.с.78-81), яке 21.04.2026 повернуто поштою неврученим з відміткою, що адресат відсутній.

У встановлений судом строки відповідач не скористалася своїми процесуальними правами учасника справи, зокрема клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (відзив) не подала. У зв`язку з чим та після закінчення тридцяти денного строку з дня відкриття провадження у справі, передбаченого ч.2 ст. 279 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути дану справу, згідно ч.5 ст. 279 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Зі згоди представника позивача суд ухвалив рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Ураховуючи положення ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини.

11.11.2024 року між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено договір № 8470119 про надання споживчого кредиту, згідно умов якого отримала кредит на суму 10000,00 грн на строк 360 днів, тобто до 06.11.2025 року, за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом в розмірі 1% в день, що підтверджується копіями документів доданих позивачем до своєї позовної заяви (а.с.36-45).

Крім того, одночасно із цим ОСОБА_1 також підписала Графік платежів, що включає Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.45 на звороті-46), яка є Додатком №1 до Договору, в якій зазначено, що якщо споживачем не будуть виконані умови Договору для отримання зниженої процентної ставки, розмір платежів зазначений в Графіку платежів будуть перераховані за стандартною процентною ставкою, у зв`язку з чим матимуть наступні значення: усього сума платежів за розрахунковий період складе – 46000,00 грн, усього сума процентів за користування кредитом – 36000,00 грн, реальна річна процентна ставка – 2333, 95% річних, загальна вартість кредиту – 46000,00 грн.

При цьому, в пункті 2.1 вказаного договору про надання споживчого кредиту № 8470119 від 11.11.2024 року (а.с.37 на звороті) сторонами було обумовлено, що кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної карти № НОМЕР_1 .

На підтвердження виконання ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» пунктів 1.2 і 2.1 договору № 8470119 від 11.11.2024 року про надання споживчого кредиту щодо перерахування грошових коштів на рахунок позичальника, позивач надав копію витягу ТОВ «Фінансова компанія «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 27.06.2025 року за Вих. № 7/12410 (а.с.47), відповідно до якого 11.11.2024 року о 10:48:00 годині на номер картки № НОМЕР_1 було успішно проведено операцію з перерахування коштів у сумі 10000,00 грн, номер транзакції – 1508392762, номер кредитного договору - 8470119.

26.06.2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 10.02-15/25, згідно умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передало (відступило) ТОВ «СВЕА ФІНАНС» за плату, а останнє приймає належні ТОВ «АВЕНТУ УКРАЇНА» права грошової вимоги до боржників, зазначені у відповідному Реєстрі боржників та витягу з Реєстру боржників №1, в якому була зазначена грошова вимога до боржника ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 8470119 від 11.11.2024 року, що підтверджується доданими документами (а.с.53-66).

В свою чергу відповідач не виконала свого обов`язку, не повернула наданий їй кредит та не сплатила відсотки і пеню за користування ним в строки, передбачені вищезазначеним договорам, внаслідок чого станом на дату складання позовної заяви має заборгованість за договором № 8470119 про надання споживчого кредиту від 11.11.2024 року в сумі 27000,00 грн, з яких 10000,00 грн – заборгованість по основному боргу (тілу кредиту), 12000,00 грн – заборгованість по процентам, а 5000,00 грн – штраф, що підтверджує відповідна карта обліку Договору (розрахунок заборгованості) (а.с.48-52).

Нормативно-правове застосування

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 року № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 цього Закону, регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.12, ч.1 ст. 3 Закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно абзацу першого ч.1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути заборгованість частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Також у відповідності до приписів ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до положень статей 512, 513 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Висновки суду

- щодо обґрунтованості позову

Згідно із статтями 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не надала відзив на позовну заяву (відзив) та/або доказів, які б спростовували обґрунтованість вимог позивача, тому суд з врахуванням доказів наданих позивачем приходить до висновку про те, що за укладеним кредитним договором відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання по поверненню кредиту і не сплатила відсотки за користування ним, що є порушенням права позивача на своєчасне отримання від позичальника коштів за належним виконанням взятих на себе зобов`язань (основної суми боргу та процентів).

У зв`язку з чим суд вважає обґрунтованою відповідну частину заявлених позивачем позовних вимог, а тому її необхідно задовольнити саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача за договором № 8470119 про надання споживчого кредиту від 11.11.2024 року 10000,00 грн – суми заборгованості по тілу кредиту та 12000,00 грн – суми заборгованості за відсотками за користування кредитом, що разом становить 22000,00 грн.

В свою чергу, згідно пункту 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб, який був затверджений 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та в подальшому неодноразово продовжений Указами Президента України від 14.03.2022 року № 133/2022, від 18.04.2022 року № 259/2022, від 17.05.2022 року № 341/2022, від 12.08.2022 року № 573/2022, від 07.11.2022 року № 757/2022, від 06.02.2023 року № 58/2023, від 01.05.2023 року № 254/2023, від 26.07.2023 року № 451/2023, від 06.11.2023 року № 734/2023, від 05.02.2024 року № 49/2024, від 06.05.2024 року № 271/2024, від 23.07.2024 року № 469/2024, від 28.10.2024 року № 740/2024, від 14.01.2025 року № 26/2025, від 15.04.2025 року № 235/2025, від 14.07.2025 року № 478/2025, від 20.10.2025 року № 793/2025, від 12.01.2026 року № 40/2026 та від 27.04.2026 року № 342/26, які в свою чергу були затверджені Законами України від 15.03.2022 року № 2119-IX, від 21.04.2022 року № 2212-IX, 22.05.2022 року № 2263-IX, 15.08.2022 року № 2500-IX, 16.11.2022 року № 2738-IX, 07.02.2023 року № 2915-ІХ, від 02.05.2023 року 3057-IX, від 27.07.2023 року № 3275-IX, від 08.11.2023 року № 3429-IX, від 06.02.2024 року № 3564-IX, від 08.05.2024 року № 3684-IX, від 23.07.2024 року № 3891-IX, від 29.10.2024 року № 4024-IX, від 15.01.2025 року № 4220-IX, від 16.04.2025 року № 4356-IX, від 15.07.2025 року № 4524-IX, від 21.10.2025 року 4643-IX, від 14.01.2026 року № 4757-IX та від 28.04.2026 року № 4857-ІХ.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення суми штрафу/пені за договором № 8470119 про надання споживчого кредиту від 11.11.2024 року у розмірі 5000,00 грн є необґрунтованими, оскільки нараховані у період дії в Україні воєнного стану, а тому задоволенню не підлягають.

У зв`язку з чим суд вважає необхідним відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.

- щодо судових витрат

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2169,32 грн, оскільки позовні вимоги задоволені частково на 81,48 відсотка (розмір задоволених позовних вимог х 100 / ціну позову, тобто 22000 грн х 100% / 27000 грн), відмовлено в задоволенні позовних вимог у розмірі, що становить 18,52 відсотків (100 – 81,48).

Керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 280 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС»; місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 37616221, до ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за договором № 8470119 від 11.11.2024 року у розмірі 22000 (двадцять дві тисячі) грн 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2169 (дві тисячі сто шістдесят дев`ять) грн 32 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте Кодимським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Д.В. Вороненко