Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №947/19363/26 — Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/19363/26

Провадження № 2-а/947/165/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі головуючого – судді Калініченко Л.В. розглянувши у залі суду в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи згідно зі статтею 262 КАС України адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП №1072202 від 13.02.2026 року,

ВСТАНОВИВ:

11.05.2026 року до Київського районного суду міста Одеси через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_2 , до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП №1072202 від 13.02.2026 року та повернення безпідставно набутих грошових коштів, в якій позивач просить суд:

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих в режимі фотозйомки (відеозапису) № ОДП 1072202 від 13.02.2026, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП від 13.02.2026 року, якою накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), а справу про адміністративне правопорушення закрити;

- стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради (адреса місцезнаходження: 65007, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 18, ЄДРПОУ 239871150, безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 680 грн. 00 коп.

Вказана заява сформована у системі «Електронний суд» 10.05.2026 року.

В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що 30.04.2026 року позивач вперше ознайомився з оскаржуваною постановою про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серії ОДП № 1072202 від 13.02.2026 року, оскільки до цього часу йому не було відомо про притягнення останнього до адміністративної відповідальності, а зазначена адреса проживання ОСОБА_1 не відповідає адресі зареєстрованого місця проживання позивача, яка у відповідності до витягу з реєстру територіальної громади номер витягу 2026/007062811 від 02.05.2026 року, є: АДРЕСА_2 .

Ознайомившись з текстом зазначеної постанови, позивач вважає її незаконної та такою що підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Представник зазначає, що у відповідності до оскаржуваної постанови зазначено відомості про особу власника транспортного засобу «TOYOTA COROLLA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , як про ОСОБА_3 , ані відомості про дійсного власника ОСОБА_1 , що за доводами представника не є вірним та в порушення чинного законодавства зазначено на російській мові.

Також представник позивача зазначає, що у постанові серії ОДП №1072202 від 13.02.2026 року зазначено, що ОСОБА_3 , 13 лютого 2026 року 15 год. 14 хв. в м. Одесі, вул. Преображенська 74/78 здійснив зупинку, стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушив п. 33 3.34 ПДР, скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП. Також у постанові наявне посилання, що з веб-сайту в мережі інтернет можна ознайомитись із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент учинення адміністративного правопорушення https//carparking.omr.gov.ua/, на якому наявні два фотознімки транспортного засобу TOYOTA COROLLA, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Однак, представник зазначає, що відповідні фото не містять фіксації, що вказаний автомобіль находився в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено».

Разом з тим, позивач стверджує, що дійсно 13.02.2026 року він здійснив зупинку за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, буд. 74/78, однак ніякого забороненого знаку 3.34 «Зупинку заборонено» не бачив за вказаною адресою, зупинився лише для того, щоб в найближчому продуктовому магазині купити води, щоб запити ліки, оскільки на той час у нього підвищився тиск, позивач є особою з інвалідністю, а через кілька хвилин після зупинки вийшов з магазину, прийняв ліки і направився до автомобілю. Неподалік від автомобілю, як зазначено представником, позивач побачив двох інспекторів з паркування та запитавши чи оформлюють вони якість правопорушення, йому було повідомлено, що таки дії не здійснюються, після чого позивач сів у автомобіль та поїхав, а якому на лобову склі були відсутні будь-які документів.

За таких обставин, представник позивача вказує, що зважаючи на презумпцію невинуватості особи, за відсутності достовірних та беззаперечних доказів вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих в режимі фотозйомки (відеозапису) № ОДП 1072202 від 13.02.2026 є незаконною та підлягає скасуванню за відсутністю складу адміністративного правопорушення із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Разом з позовом позивачем подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку з вчинення процесуальної дії з подання даної позовної заяви до суду.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративну справу за вказаним позовом розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 14.05.2026 року заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з адміністративним позовом – задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з даною позовною заявою. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП №1072202 від 13.02.2026 року. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін по справі (письмовому провадженні).

Одночасно зазначеною ухвалою суду визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Роз`яснено, що у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), що підтверджують заперечення проти позову.

29.05.2026 року до суду від представника відповідача Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП1072202 від 13.02.2026 року - відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування відзиву на позовну заяву, представник відповідача посилається на те, що 13.02.2026 року інспектором з паркування відділу контролю за безпекою дорожнього руху та паркуванням управління розвитку транспортної інфраструктури департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Гандзюк Оленою Геннадіївною було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення правил, зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серія ОДП1072202 стосовно « ОСОБА_3 », який 13.02.2026 року о 15 год. 15 хв. в м. Одеса на вулиці Преображенська, 74/78 здійснив зупинку, стоянку свого транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена», чим порушила вимогу п.8.4 ПДР та скоїв правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП.

Також представник відповідача вказує, що інспектором було встановлено за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, що за номерним знаком НОМЕР_2 зареєстровано транспортний засіб «TOYOTA COROLA», власник – « ОСОБА_3 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса власника – АДРЕСА_3 , та за отриманими даними складено постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серія ОДП1072202 та прийнято рішення застосувати до « ОСОБА_3 » адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. Отже, як зазначає представник відповідача, вся інформація, яка зазначена в постанові автоматично підтягується з Єдиного державного реєстру транспортних засобів і жодної інформація інспектором самостійно не зазначається в тому числі і ПІП власника транспортного засобу, яке за даними реєстру саме зазначено на російській мові. Додатково, з метою уточнення інформації щодо реєстраційних даних транспортного засобу «TOYOTA COROLA», номерним знаком НОМЕР_2 , представник відповідача вважає за необхідне витребувати копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «TOYOTA COROLA», з номерним знаком НОМЕР_2 .

Крім того, представник відповідача вважає, що з наданих Інспектором фото щодо дії дорожнього знаку 3.34 "Зупинку заборонено" по вулиці Преображенській в м. Одеса між вулицями Базарною та Малою Арнаутською, та розташування дорожнього знаку та автомобіля позивача, вбачається, що дорожній знак 3.34 розташований з тієї сторони дороги, на якій здійснено зупинку належним Позивачу транспортним засобом. Транспортний засіб розташований у межах смуги руху транспортних засобів. Перехрещення, прилягання або розгалуження дороги іншою вулицею до вулиці Преображенській на тому боці, де встановлений знак та здійснена зупинка, немає.

Представник відповідача посилається, що інспектор не мав змоги виконати вимоги ч.3, ч. 4 ст. 279-1 КУпАП, а саме розмістив на лобовому склі транспортного засобу «TOYOTA COROLA», номерним знаком НОМЕР_2 , постанову серії ОДП1072202 від 13.02.2026 року, так як водій поїхав з місця вчинення адміністративного правопорушення під час винесення зазначеної постанови, через що постанову було направлено на адресу власника транспортного засобу «TOYOTA COROLA», номерним знаком НОМЕР_2 , яка зазначена в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів та відповідно до інформації з сайту «УкрПошти» лист було повернуто відправнику у зв`язку зі закінченням строку зберігання.

За наслідком чого, представник відповідача вважає, що позивача притягнуто до відповідальності у відповідності до положень ст.14-2 КУпАП, як власника транспортного засобу за зупинку, стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), а справа про адміністративне правопорушення розглянута у відсутності позивача, що відповідає правилам розгляду справи щодо правопорушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), визначеному ст. 279-1 КУпАП. Щодо стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн., представник зазначає, що воно накладено на позивача в межах санкції ч. 1 ст. 122 КУпАП, що відповідає загальним правилам накладення стягнення за адміністративне правопорушення.

04.06.2026 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій остання зазначає про безпідставність доводів сторони відповідача.

Так, представник позивача зазначає, що не погоджується з доводами відповідача про те, що за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, за номерним знаком НОМЕР_2 зареєстровано транспортний засіб «TOYOTA COROLA», власник – « ОСОБА_3 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса власника – АДРЕСА_3 , оскільки у відповідно до посвідчення водія серія НОМЕР_3 видано ДАІ МВС-УВС Горностаївка МРЕВ від 11.02.2004 р., де зазначено: Призвище – ЧІСТІКОВ, Ім`я – ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , дата народження – ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 виданий РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області від 21.06.2012 року, власник транспортного засобу «TOYOTA COROLA», номерним знаком НОМЕР_2 , зазначено - ОСОБА_6 . З огляду на що, представник позивача вважає, що ці обставини підтверджують не виконання інспектором з паркування вимог частини першої статті 14-2 КУпАП, оскільки ті суперечливі дані які внесенні інспектором з паркування в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме прізвище, ім`я, по батькові та дата народження не відповідають дійсним обставинам.

Щодо доводів відповідача про порядок державної реєстрації транспортного засобу, представник позивача також не погоджується, оскільки таки висновки на її думку спростовуються наданим свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 виданий РЕВ-1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області від 21.06.2012 в якому зазначено, що транспортний засіб «TOYOTA COROLA», номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за позивачем за договором рахунку ДПІ-301424 від 20.06.2012 року, за наслідком чого представник вважає незрозумілими доводи сторони відповідача, яку саме переєстрацію та які оновить дані повинен був позивач.

Щодо доводів відповідача про неможливість вручення позивачу копії постанови, представник позивача вважає безпідставними та необґрунтованими, приймаючи що у відповідності доводів постанови, правопорушення вчинено 13 лютого 2026 року в 15:14 годині, а постанова винесена через 1 хв., тобто в 15-15 годині.

Також, представник позивача звертає увагу на те, що відповідач особисто визнає ту обставину, що у нього відсутні фотофіксації транспортного засобу, що вказаний автомобіль находиться в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» та на тому боці, де встановлений знак, а надані відповідачем скриншоти з гугл мапи, за доводами представника позивача містять адресу: вул. Преображенська, 74, що не відповідає місцю вчинення адміністративного правопорушення згідно оскаржуваної постанови, якою значиться: м. Одеса, вул. Преображенська 74/78. Представник позивача стверджує, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, що на місці визначеного адміністративного правопорушення взагалі установлений дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено», адже встановлення дорожніх знаків повинні відповідати Національним стандартам (ДСТУ 4100:2021), складається схема організації дорожнього руху, що затверджується органами місцевого самоврядування (виконавчими комітетами) або балансоутримувачами доріг, та обов`язково погоджена із підрозділами Національної поліції.

У встановлений судом в ухвалі суду процесуальний строк з дня отримання відповіді на відзив на позовну заяву, сторона відповідача процесуальним правом на подання заперечення на відповідь на відзив не скористалась.

Відповідно до ч.5, 8 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи вищевикладене, судом ухвалено розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 17.07.2026 року провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради в частині вимог про повернення безпідставно набутих грошових коштів, закрито.

Розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради в частині вимоги про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП №1072202 від 13.02.2026 року, продовжено в порядку адміністративного судочинства.

Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, оцінивши їх в сукупності суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 в частині вимоги про адміністративне правопорушення серії ОДП №1072202 від 13.02.2026 року, підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 13.02.2026 року о 15 год. 15 хв. інспектором з паркування Відділу контролю за безпекою дорожнього руху та паркуванням управління розвитку транспортної інфраструктури Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Гандзюк Оленою Геннадіївною винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення правил, зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серія ОДП №1072202, відносно особи - « ОСОБА_3 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , як власника транспортного засобу «TOYOTA COROLA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в сумі 340,00 грн.

У відповідності до зазначеної постанови, суть адміністративного правопорушення полягає у тому, що ОСОБА_3 , 13 лютого 2026 року о 15 год 14 хв, як власник зазначеного транспортного засобу, у місті Одесі, по вул. Преображенській, 74/78, здійснив зупинку, стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушив п. 33 3.34 ПДР, відповідальність що яке передбачена ч.1 ст. 122 КУпАП.

Постанова містить інформацію про те, що фотозйомка або відеозапис адміністративного правопорушення здійснено TB310XU.

Зазначена постанова не містить інформації про її вручення особі відносно якої її складено.

Представником відповідача надано до суду копію рекомендованого повідомлення поштового відправлення за №R067113119761, з якого вбачається, що Департаментом транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради було скеровано копію зазначеної постанови серії ОДП №1072202 від 13.02.2026 року, засобами поштового зв`язку ОСОБА_3 на адресу місця проживання: АДРЕСА_3 .

У відповідності до наданого трекінгу поштових відправлень, та його перевірки судом, судом встановлено, що зазначене поштового відправлення зі скерування особі – ОСОБА_3 , копії складеної відносно нього постанови від 13.02.2026 року, мало місце 03.03.2026 року.

Копія постанови серії ОДП №1072202 від 13.02.2026 року відносно особи « ОСОБА_3 », була скерована Департаментом транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради до примусового виконання, на підставі якої приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Серебрійською Юлією Олександрівною 23.04.2026 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №80831883, яке відкрито відносно особи – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкаю чого за адресою: АДРЕСА_3 .

Виконавче провадження №80831883, у відповідності до копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 04.05.2026 року, закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «про виконавче провадження», а саме за наслідком виконання вимог виконавчого документа.

Згідно з платіжною інструкцією №42050 від 01.05.2026 року, ОСОБА_1 сплачено грошові кошти в сумі 1117,00 грн. в межах виконавчого провадження ВП №80831883.

Поряд з цим, з поданих до суду доказів судом встановлено, що власником транспортного засобу «TOYOTA COROLA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 21.06.2012 року, є – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який мав зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Також судом встановлено, що на ім`я саме ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 11.02.2004 року Горностаївським МРЕВ видано внаслідок обміну посвідчення подія серії НОМЕР_3 .

У відповідності до витягу з реєстру територіальної громади №2026/007062811 від 02.05.2026 року, виданого Одеської територіальною громадою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 09.01.2020 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Особа ОСОБА_1 підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_5 , виданого 05.12.2019 року, органом №5112, зі строком дії паспорту по 05.12.2029 року, РНОКПП НОМЕР_1 .

Як вбачається, будучи незгодним з постановою серії ОДП №1072202 від 13.02.2026 року, вважаючи її незаконною, позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як власник зазначеного транспортного засобу «TOYOTA COROLA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та особа відносно якої відкрито виконавче провадження ВП №80831883, з примусового виконання постанови серії ОДП №1072202 від 13.02.2026 року, звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Згідно з ч. 3 ст. 288 КУпАП оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Відповідно до ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі, зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Частиною 2 статті 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Як вбачається, позивач будучи незгодним з винесеною постановою серії ОДП №1072202 від 13.02.2026 року, обрав спосіб захисту своїх прав та інтересів, шляхом звернення до районного у місті суду.

Згідно з ч. 1ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 1ст. 118 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

За змістом ч. 1ст. 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом шляхом його сформування та скерування в електронній формі через підсистему «Електронний суд» 10.05.2026 року, а відтак з пропуском процесуального строку на вчинення відповідної дії.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 14.05.2026 року заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з адміністративним позовом – задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з даною позовною заявою.

За наслідком викладеного, розгляд справи здійснюється у відповідності до вимог КАС України.

За приписами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даній справі позивачем оскаржується постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУПАП за наслідком порушення п. 33, 3.34 Правил дорожнього руху, порядок чого врегульовано положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі – КупАП).

Отже, спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП.

Положеннями ч.1 ст.122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приписами ч.5 ст.14 ЗУ «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306(зі змінами та доповненнями).

Відповідно до п.1.1 ПДР, затверджених Постановою КМУ №1306 від 10 жовтня 2001р. ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з п.1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п.1.4 ПДР, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

За правилами п.1.5 ПДР, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, задавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції. власника дороги або уповноважений ним орган.

Приписами п.1.9 ПДР визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно п. 1.10 ПДР України:

- власник транспортного засобу - фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами;

- водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі;

- учасник дорожнього руху - особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному;

- зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо);

- стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу;

- проїзна частина - елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги;

- узбіччя - виділений конструктивно або суцільною лінією дорожньої розмітки елемент автомобільної дороги, який прилягає безпосередньо до зовнішнього краю проїзної частини, розташований з нею на одному рівні та не призначений для руху транспортних засобів, крім випадків, передбачених цими Правилами. Узбіччя може використовуватися для зупинки і стоянки транспортних засобів, руху пішоходів, мопедів, велосипедів (за відсутності тротуарів, пішохідних, велосипедних доріжок або у разі неможливості пересуватися по них), гужових возів (саней).

Відповідно до п. 15.1 ПДР України зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

Відповідно до пунктів 8.1., 8.2., 8.2.1, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.

Дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.

Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.

Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.

Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).

Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.

Пунктом 33 Правил дорожнього руху врегульовані «Дорожні знаки».

Відповідно до пункту 3.34 врегульовано дорожній знак “Зупинку заборонено”, який забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Дія знаків 3.9, 3.10, 3.34-3.37 поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені.

Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормою статті 217 Кодексу України про адміністративні правопорушення акцентовано, що посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 219 КУпАП, від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.

За положеннями частини 1 статті 14-2 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Зазначені положення узгоджуються з приміткою до статті 122 КУпАП, якою врегульовано, що суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - четвертою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

Стаття 14-2 КУпАП містить примітку, відповідно до якої режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.

Статтею 279-1 КУпАП врегульовано, що у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Інформація про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та винесені постанови про накладення адміністративного стягнення не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, вноситься до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування при внесенні до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху інформації про зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, а також при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення такого правопорушення перевіряє, чи не були відповідні обставини зафіксовані раніше, а також чи не притягалася відповідна особа до адміністративної відповідальності за це правопорушення іншою уповноваженою посадовою особою. Якщо відповідні відомості про зафіксоване правопорушення вже внесені до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху або відповідну особу вже притягнуто до адміністративної відповідальності за це правопорушення, постанова іншої уповноваженої посадової особи про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.

Як встановлено ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно правових санкцій. До складу правопорушення входять: об`єкт правопорушення; об`єктивна сторона правопорушення; суб`єкт правопорушення; суб`єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.

В свою чергу, згідно пункту 1 статті 247 КУпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У відповідності до положень статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Відповідно до ст.9 КУпАП, пдміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, інспектора з паркування в даному випадку, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена законодавством.

Аналізуючи вищевикладені правові норми, суд зазначає, що достатньою та необхідною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях відповідного складу правопорушення, що повинно підтверджуватися належними і допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП та ст.ст.73, 74 КАС України.

При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 у справі № 607/7987/17.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складаної ним оскаржуваної постанови.

З урахуванням роз`яснення п.п. 4,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1988 року "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачено адміністративну відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку та обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, строк оскарження постанови якщо оскаржувалася до вищестоящого органу обчисляється з наступного дня після прийняття цим органом рішення за скаргою.

Крім того, судом враховується, що у відповідності до ч.9 ст. 80 КАС України, у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно з ч.4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладеного у постанові від 14.03.2018 року по справі № 760/2846/17 (адміністративне провадження № К/9901/1018/17): «..Верховний Суд дійшов висновку, що обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову».

На підставі вищевикладеного, надаючи оцінку наданим до суду доказам, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 13.02.2026 року о 15 год. 15 хв. інспектором з паркування Відділу контролю за безпекою дорожнього руху та паркуванням управління розвитку транспортної інфраструктури Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Гандзюк Оленою Геннадіївною винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення правил, зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серія ОДП №1072202, відносно власника транспортного засобу «TOYOTA COROLA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , якого суб`єктом владних повноважень встановлено як « ОСОБА_3 », місце проживання якого визначеного як: «за адресою: м. Одеса, просп. Маршала Жукова, 14, 2, 81», якого притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КАС України за порушення п.33, 3.34 ПДР, а зазначену постанову скеровано до примусового виконання відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкаю чого за адресою: м. Одеса, пр. Маршала Жукова, 14, 2, 81.

Поряд з цим, з поданих до суду позивачем доказів, судом встановлено, що належними даними власника транспортного засобу «TOYOTA COROLA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 від 21.06.2012 року, є – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який у відповідності до витягу з реєстру територіальної громади №2026/007062811 від 02.05.2026 року, виданого Одеської територіальною громадою, починаючи з 09.01.2020 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

З приводу доводів відповідача про те, що інспектором належним чином у відповідності до норм чинного законодавства було встановлено за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, що за номерним знаком НОМЕР_2 зареєстровано транспортний засіб TOYOTA COROLA, власник – « ОСОБА_3 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також встановлено адресу його місця проживання: АДРЕСА_3 , суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки непідтверджені з боку відповідача жодним належним доказом, а також спростовуються вищевикладеними наданими позивачем доказами.

Отже, подані позивачем докази підтверджують, що станом на час винесення оскаржуваної постанови серії ОДП №1072202 від 13.02.2026 року уповноваженою особою Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, не було у належний передбачений законом спосіб встановлені дійсні обставини щодо відомостей про власника транспортного засобу «TOYOTA COROLA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким є – ОСОБА_1 , та місце його зареєстрованого проживання.

Також, суд зазначає, що відповідачем визнано доводи позивача про те, що інспектором з паркування Відділу контролю за безпекою дорожнього руху та паркуванням управління розвитку транспортної інфраструктури Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради Гандзюк Оленою Геннадіївною за наслідком винесення оскаржуваної постанови серії ОДП №1072202 від 13.02.2026 року не було залишено її копію на лобовому склі транспортного засобу, що в свою чергу є не правом, а обов`язком інспектора з паркування у відповідності до приписів ч.3 ст. 279-1 КУпАП.

В свою чергу, представник відповідача зазначає, що інспектор не мав змоги виконати вимоги ч.3, ч. 4 ст 279-1 КУпАП, а саме розмістив на лобовому склі транспортного засобу «TOYOTA COROLA», номерний знак НОМЕР_2 , копію. постанову серії ОДП1072202 від 13.02.2026 року, так як водій поїхав з місця вчинення адміністративного правопорушення під час винесення зазначеної постанови, однак відповідні доводи є безпідставними, оскільки жодним чином не підтверджені жодним доказом.

Отже, інспектором з паркування за наслідком винесення ос оскаржуваної постанови в супереч приписам ч.3 ст. 279-1 КУпАП не виконано обов`язку з залишення копії постанови серії ОДП №1072202 від 13.02.2026 року на лобовому склі транспортного засобу, відносно власника якого складено відповідну постанову.

Також суд приймає доводи сторони позивача, що за наслідком неналежного встановлення відомостей відносно власника транспортного засобу «TOYOTA COROLA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у тому числі місця його проживання, відповідна копія постанови серії ОДП №1072202 від 13.02.2026 року уповноваженою особою Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради, була скерована не за належною адресою зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , а саме: м. Одеса, просп. Маршала Жукова, 14, 2, 81, замість належної, якою є: АДРЕСА_2 .

Додатково судом встановлено, що скерування відповідачем копії постанови на ім`я позивача мало місце 03.03.2026 року, тобто майже через 20 днів після її винесення, при встановленому законом строку на оскарження в десять днів.

Також суд зазначає, що оскаржувана постанова містить інформацію про те, що фотозйомка або відеозапис адміністративного правопорушення здійснено TB310XU.

До суду відповідачем на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення надано дві фотокопії фіксації спірного адміністративного правопорушення, які слугували підставою для винесення оскаржуваної постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Досліджуючи надані до суду фотокопії вбачається, що останні дійсно фіксують зупинку транспортного засобу марки «TOYOTA COROLA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на частині дороги, який припарковано в напрямку смуги руху, та попереду транспортного засобу наявний дорожній 2.3 «Головна дорога», а також дорожній знак розміщений задньою стороною до транспортного засобу «TOYOTA COROLA» та ліцовою стороною до транспортних засобів зустрічного напрямку руху.

Поряд з цим, надані до суду вказані фотокопії фіксації спірного адміністративного правопорушення, не містять інформації, що вони виконані відповідним засобом TB310XU, як про те зазначено у оспорюваній постанові серії ОДП1072202 від 13.02.2026 року, а також в порушення приписів примітки до статті 14-2 КУпАП не містять: : дати і часу (моменту) їх вчинення; відсутня інформація щодо місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат зокрема до адреси місця вчинення адміністративного правопорушення зазначеної у спірній постанові серії ОДП1072202 від 13.02.2026 року, якою визначено: м. Одеса, вул. Преображенська, 74/78.

З приводу доданих відповідачем до відзиву на позовну заяву інших фотокопій частини автомобільної дороги по вулиці Преображенській в місті Одесі, на якій міститься розташування дорожнього знаку 3.34, суд вважає неналежними доказами вчинення позивачем спірного адміністративного правопорушення, оскільки додатково додані фотокопії надані за адресою локації: м. Одеса, вул. Преображенська, 74, а адресою визначеного спірного адміністративного правопорушення у постанові зазначено є інша адреса: м. Одеса, вул. Преображенська, 74/78.

Крім того, додані фотокопії фіксації спірного адміністративного правопорушення, на підставі яких було винесено оспорювану постанову серії ОДП1072202 від 13.02.2026 року, не дозволяють можливості визначити адресу розташування припаркованого транспортного засобу марки «TOYOTA COROLA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , за наслідком чого суд позбавлений можливості встановити, що додатково додані відповідачем фотокопії фіксації частини автодороги де розміщено дорожній знак 3.34 стосується місця паркування транспортного засобу марки «TOYOTA COROLA» яке безпосередньо зафіксовано на фотокопіях фіксації спірного адміністративного правопорушення, на підставі яких було винесено оспорювану постанову серії ОДП1072202 від 13.02.2026 року.

За наслідком чого, суд доходить до висновку, що надані стороною відповідача докази не підтверджують вчинення позивачем порушень п.33, 3.34 ПДР, та не свідчать про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.

За наслідком чого, суд доходить до висновку, що у даній справі відповідачем не виконано покладеного на нього ч.2 ст. 77 КАС України обов`язку з доказування правомірності свого рішення.

В свою чергу, законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Таким чином, оскільки вина позивача не доведена належними та допустимими доказами, суд вважає обґрунтованими доводи позивача, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 121 КУпАП про притягнення його до адміністративної відповідальності, є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин 1-3 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний, має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищевикладене в цілому, суд вважає позов ОСОБА_1 в частині скасування постанови обґрунтованим та підлягаючим задоволенню, за наслідком чого в межах положень ст.286 КАС України суд вважає достатніми підстави для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення правил, зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серії ОДП1072202 від 13.02.2026 року за ч.1 ст. 122 КУпАП, а справа про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю.

Ухвалюючи дане судове рішення суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з положеннями статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи викладене, оскільки позов позивача підлягає задоволенню, а позивач звільнений від сплати судового збору, відсутні підстави для розподілу судових витрат, судовий збір за пред`явленим позовом компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При вищевикладених обставинах та керуючись ст. 2, 22, 72, 73, 75-77, 139, 242-246, 250-251, 295 КАС України, КУпАП, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Департаменту транспорту, зв`язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради (місцезнаходження: 65007, м. Одеса, вул. Богдана Хмельницького, 18), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ОДП №1072202 від 13.02.2026 року– задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) серії ОДП1072202 від 13.02.2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст. 122 КУпАП – закрити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання в порядку передбаченому статтею 297 КАС України апеляційної скарги на рішення протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 17.07.2026 року.

Головуючий Л. В. Калініченко