Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №753/22617/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/22617/25

провадження № 2/753/2597/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Гайової С.Г., представника ОСОБА_1 - адвоката Чінгузова О.С., представника ОСОБА_2 - адвоката Кобилецького В.В.. розглянувши справу за позовом приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами,

В С Т А Н О В И В:

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Бердар Микола Миколайович (далі по тексту - приватний виконавець) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , у якому просить визначити частку ОСОБА_3 в розмірі 1/2 частини у спільному сумісному майні подружжя - квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 808 від 30 липня 2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконанні приватного виконавця перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу в загальному розмірі 137 567,45 грн. В ході виконавчого провадження було встановлено, що між боржником ОСОБА_3 та ОСОБА_1 03 лютого 2010 року укладено шлюб, а 15 серпня 2011 року за ОСОБА_1 зареєстрована на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка є спільною сумісною власністю подружжя, частка ОСОБА_3 у якій становить 1/2 частину квартири.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 жовтня 2025 року позовну заяву було передано для розгляду судді Якусику О.В.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 23 січня 2026 року позовну заяву залишено без руху.

29 січня 2026 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 05 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 753/22617/25 за вказаним позовом за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче судове засідання на 23 квітня 2026 року, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 .

20 березня 2026 року представник третьої особи - адвокат Чінгузов О.С. подав пояснення щодо позову та клопотання про витребування доказів: у приватного виконавця Бердара Миколи Миколайовича - виконавчого провадження № НОМЕР_2, розпочате на підставі виконавчого листа, виданого за рішенням Дарницького районного суду міста Києва, та у Державної прикордонної служби України - інформацію щодо перетину державного кордону України ОСОБА_3 .

У судовому засіданні 23 квітня 2026 року представник ОСОБА_2 заявив клопотання про залучення його як третьої особи, мотивуючи його тим, що ОСОБА_2 є стягувачем у виконавчому провадженні, у якому приватний виконавець звернувся із вказаним позовом цій справі і рішення у якій може вплинути на його права та обов`язки щодо позивача.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 23 квітня 2026 року відкладено розгляд справи на 21 травня 2026 року та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_2 .

28 квітня 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кобилецький В.В. подав письмові пояснення щодо позову, у яких просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 21 травня 2026 року підготовче провадження у справі № 753/22617/25 закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 07 липня 2026 року.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані сторонами докази та матеріали виконавчого провадження, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ч. 5, 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Як слідує з матеріалів справи на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара М.М. перебуває виконавчий лист, виданий за рішенням Дарницького районного суду міста Києва у справі № 753/10389/21 про стягнення ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 інфляційних втрат в сумі 101558,00 грн., 3% річних в сумі 29007,13 грн., судового збору в сумі 1302,32 грн, витрат на адвоката в сумі 5700,00 грн., а всього 137567,45 грн. (виконавче провадження НОМЕР_3).

Вказане виконавче провадження відкрите постановою від 30 січня 2023 року, якою зобов`язано боржника подати декларацію про доходи і майно, та стягнуто з боржника основну винагороду приватного виконавця в розмірі 13 756,75 грн.

30 січня 2023 року приватним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, яка повернута банківськими установи без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунку боржника.

З метою перевірки майнового стану боржника було здійснено запит з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За отриманими даними нерухоме майно за боржником не зареєстровано. Так само проведеною приватним виконавцем перевіркою встановлено відсутність відомостей про реєстрацію за боржником земельних ділянок та транспортних засобів.

Водночас згідно з інформацією органу державної реєстрації актів цивільного стану з 03 лютого 2010 року ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 .

За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано на праві власності квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 60,30 кв.м., яка була набута нею у власність на підставі договору купівлі-продажу від 30 липня 2011 року.

Як регламентує ч. 1, 2 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

За умовами ч.1, ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розмір часток майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, визначається судом за правилами ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України, згідно з якою частки майна дружини та чоловіка у спільній сумісній власності є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

ОСОБА_1 у наданих поясненнях заперечувала проти позову та посилалася на те, що звертаючись з позовом про визначення частки майна боржника у спільному майні, виконавець може просити суд про визначення частки лише з метою подальшого звернення стягнення на неї. Однак частка квартири за адресою АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , є єдиним житлом боржника, а згідно з частиною сьомою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. Сума стягнення у цьому виконавчому провадженні значно нижче 20 розмірів мінімальної заробітної плати, що виключає можливість звернення стягнення на єдине житло боржника і виключає мету звернення приватного виконавця із позовом у цій справі.

Крім цього, 09 вересня 2025 року в рахунок погашення заборгованості за виконавчим провадженням №ВП НОМЕР_1 було сплачено на користь стягувача ОСОБА_2 45 291,34 грн. та відповідно 4 708, 66 грн. в рахунок погашення основної винагороди та витрат на виконавче провадження, відтак зазначені у позовній заяві дані про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості в розмірі 137 567, 45 грн. не відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо правового режиму майна ОСОБА_1 зазначила, що їй на праві приватної власності належить квартира за адресою АДРЕСА_1 , яку вона придбала за особисті грошові кошти, надані їй в якості позики її матір`ю ОСОБА_5 , у власності якої перебувала квартира за адресою: АДРЕСА_3 і яку вона вирішила продати з метою запозичення грошових коштів доньці. Так, 29 липня 2011 року зазначена квартира матері була продана і грошові кошти від продажу були запозичені ОСОБА_1 для купівлі квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Вартість продажу квартири матері склала 532 000 грн., а наступного дня ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до умов якого - ОСОБА_1 купила квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . На переконання третьої особи вказані обставини продажу та купівля - продаж квартири в розрізі однієї доби вказують на об`єктивність зазначеного. Спірна квартира була набута у власність ОСОБА_1 в результаті відповідних правочинів купівлі-продажу нерухомості, за рахунок належних їй особистих коштів, а не створена спільними зусиллями чи спільною працею сторін, а тому ОСОБА_1 є єдиною власницею цієї квартири, а придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане (п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України).

ОСОБА_1 також зауважує, що борг, який стягується приватним виконавцем, є особистим боргом її колишнього чоловіка, про який вона не знала.

Також ОСОБА_1 зазначає, що боржник тривалий час зовсім ухилявся від участі в утриманні дитини, яка проживає з нею в Україні, а її колишній чоловік - за кордоном. Відповідно до частини другої статті 70 СК України при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Так, на протязі тривалого часу відповідач, таємно від сім`ї запозичив кошти, які погашати довелося родині саме дружини, чим по суті, витрачав майно (кошти) подружжя для задоволення виключно своїх особистих потреб. У зв`язку з цим він також не вносив та не вносить до цього часу достатньої кількості матеріальних коштів для утримання неповнолітнього сина, що дає право третій особі на відступ від засади рівності часток подружжя.

Згідно із висновками щодо застосування норм права, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (14-31цс21), повноваження виконавця на звернення з позовною заявою про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, в порядку позовного провадження є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 4, частина четверта статті 42 ЦПК України).

Спір про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, є спором між боржником і іншими співвласниками майна. Після відкриття провадження за позовною заявою виконавця про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, боржник набуває статусу позивача (абзац перший частини п`ятої статті 56 ЦПК України).

У пунктах 66, 68 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду вказала, що за наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору. Судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення - право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності

При цьому відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка могла взагалі не брати участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Відсутність згоди такої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, у тому числі заперечення самого існування права спільного з боржником права власності (як у справі, що переглядається), свідчить про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не міг бути вирішений у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Це новий матеріальний спір, який має бути вирішений судом у порядку позовного провадження. Тому заява про визначення частки майна боржника у спільному майні за наявності спору, подана до суду виконавцем, незалежно від її назви (позовна заява, подання) за своєю суттю є саме позовною заявою. Особа, яка є стверджуваним співвласником майна боржника у такому спорі, є стороною у спорі, якій має бути забезпечена можливість користуватися всіма правами, якими наділений відповідач відповідно до закону. Лише в цьому разі буде забезпечене право такої особи на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. (пункт 69 постанови).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Статтею 51 ЦПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (такий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 300/808/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року у справі № 363/2300/20, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року у справі № 753/8710/21).

У цій справі приватний виконавець пред`явив позовні вимоги про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, виключно до ОСОБА_3 , натомість іншого співвласника майна, який заперечував проти існування спільного з боржником права власності, приватний виконавець не залучив як відповідача (співвідповідача) у цій справі. Тим самим ОСОБА_1 не була забезпечена можливість користуватися всіма правами, якими наділений відповідач, зокрема на подання зустрічного позову (з огляду на суть її заперечень проти позову).

Враховуючи викладене у задоволенні позовних вимог належить відмовити

Керуючись ст. 2, 12, 13, 51, 78-81, 141, 259, 264, 265, 268, 352-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У позові приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Бердара Миколи Миколайовича до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 17 липня 2026 року.

Суддя Олександр ЯКУСИК