Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №753/26234/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/26234/25

провадження № 2/753/1104/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Сирбул О. Ф.

за участю секретаря Григораш Н. М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,

У С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач) про стягнення боргу за договором позики.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 квітня 2024 року між ОСОБА_4 (далі по тексту - первісний кредитор) та відповідачем укладений договір позики грошових коштів № 24042024/4 на суму 435 945,00 грн, відповідно до умов якого первісний кредитор передав відповідачу кошти у зазначеній сумі у день підписання договору. У вказаному договорі зафіксовано умови позики та посвідчено факт отримання відповідачем визначеної грошової суми. Однак, у встановлені договором строки (24 квітня 2026 року), відповідач не повернув суму позики, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість. Крім того, між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було 15 жовтня 2025 року укладено Договір про відступлення права вимоги, за яким від первісного кредитора передано права та обов`язки новому кредиторові ОСОБА_2 права та обов`язки за договором позики грошових коштів № 24042024/4 від 24 квітня 2024 року. Причому в порушення умов договору позики відповідач не виконує свої зобов`язання починаючи з 24 травня 2025 року. Позивач вказує, що у відповідача утворилась заборгованість за договором позики у розмірі 5615 (п`ять тисяч шістсот п`ятнадцять) доларів США, що еквівалентно 223 870 (двісті двадцять три тисячі вісімсот сімдесят) гривень 00 копійок.

Ухвалою суду від 19 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 12 січня 2026 року провадження у справі відкрито у порядку спрощеного позовного провадження, призначено справу до розгляду по суті.

Судове засідання 03 лютого 2026 року відкладено за клопотанням відповідача.

Судове засідання 18 лютого 2026 року відкладено за клопотанням представника відповідача, який посилався на хворобу відповідача та те, що він є громадянином Латвійської Республіки і не володіє українською мовою, а також необхідністю залучення адвоката.

05 березня 2026 року від представника відповідача до суду надійшов відзив, за змістом якого той посилається, що між первісним кредитором та відповідачем було укладено також договір застави від 24 квітня 2024 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Камінською В. П. Крім того, позивач зазначає, що всупереч умовам договору починаючи з травня 2025 року відповідач перестав належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання за договором і просить стягнути 223 870 тисяч гривень, але позивач вводить суд в оману, оскільки ОСОБА_5 сплачував щомісяця кошти в сумі 470 доларів США, починаючи з 24 травня 2024 року по 24 травня 2025 року. У подальшому виникли труднощі з оплатою, позивач не хотів чекати і на початку вересня забрав авто з під будинку, потім почались переговори щодо продажу авто, на початку жовтня авто було продано за 10 тисяч доларів США. 06 жовтня 2025 року відповідач отримав залишок коштів в сумі 4 тисячі доларів. Вказав на недобросовісність позивача та бажання наживи у виді подвійного стягнення.

Судове засідання 05 березня 2026 року відкладено для подальшого розгляду, оскільки у позивача не сплив строк на подачу відповіді на відзив.

Судове засідання 24 березня 2026 року відкладено у зв`язку з неявкою позивача, визнано явку позивача у судове засідання обов`язковою.

09 квітня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, за змістом якого позивач вказує, що стягнення не було звернуто на предмет застави. Так, відповідач звернувся до позивача з ініціативою мирного врегулювання спору та запропонував надати йому можливість самостійно реалізувати автомобіль поза процедурою звернення стягнення на предмет застави, з подальшим повним погашенням заборгованості за договором позики. Зі свого боку позивач, діючи добросовісно та розраховуючи на належне виконання відповідачем своїх зобов`язань, погодився на запропонований спосіб врегулювання. У межах таких домовленостей відповідач передав автомобіль позивачу для його зберігання, після чого почав самостійно здійснювати пошук потенційного покупця. У подальшому, 22 вересня 2025 року відповідач повідомив про те, що ним начебто знайдено покупця. Крім того, відповідач повідомив позивача про оформлення довіреності на покупця та зазначив, що після цього він звернеться до позивача з проханням зняти обтяження з автомобіля, накладене за договором застави, з метою завершення відчуження транспортного засобу. При цьому, на підтвердження факту наявності покупця та досягнення домовленостей щодо відчуження автомобіля, відповідач передав позивачу оригінал розписки, складеної ним особисто, в якій зазначено суму продажу автомобіля у розмірі 9500,00 доларів США. Водночас позивач вказує, що зазначена у розписці сума відрізняється від доводів відповідача, викладених у відзиві, де останній посилається на суму 10 000,00 доларів США, що свідчить про непослідовність та недостовірність його пояснень. 22 вересня 2025 року автомобіль було передано відповідачу, який також запевнив позивача, що після зняття обтяження ним буде повністю повернуто позивачу суму боргу за договором позики. З огляду на наведені запевнення, 06 жовтня 2025 року Позивачем було знято обтяження з автомобіля, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (реєстрація припинення обтяження). Разом з тим, після зняття обтяження відповідач свої зобов`язання не виконав, грошові кошти позивачу не повернув та фактично ухилився від виконання умов договору позики. Тому доводи відповідача про нібито припинення зобов`язання у зв`язку із реалізацією предмета застави є безпідставними та спростовуються фактичними обставинами справи.

Ухвалою суду від 09 квітня 2026 року у Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві витребувано інформацію.

У судовому засіданні 09.04.2026 було оголошено перерву та продовжено строк розгляду справи з огляду на приписи ст. 275 ЦПК України.

17 квітня 2026 року від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві надійшла витребувана інформація. Згідно даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів, транспортний засіб MERCEDES-BENZ S 350, 2009 року випуску, об`єм двигуна 2987 см3, номер VIN НОМЕР_1 : 24 квітня 2024 року в ТСЦ № 8045 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві був перереєстрований на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дата народження, на підставі договору купівлі-продажу № 8045/2024/4490392 від 24.04.2024, укладеного в ТСЦ № 8045, видано свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 та реєстраційний номер НОМЕР_3 ; 07.10.2025 в ТСЦ № 3242 РСЦ ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях вказаний транспортний засіб був перереєстрований з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на підставі договору купівлі-продажу № 3242/2025/5659459 від 07.10.2025, укладеного в ТСЦ № 3242, видано свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 та залишено реєстраційний номер НОМЕР_3 . Від імені продавця ОСОБА_6 діяв представник ОСОБА_8 на підставі довіреності НКА 902939 від 22.09.2025; 08.11.2025 в ТСЦ № 3242 РСЦ ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях вказаний транспортний засіб був перереєстрований з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 дата народження, РНОКПП НОМЕР_6 , на підставі договору купівлі-продажу № 3242/2025/5731492 від 08.11.2025, укладеного в ТСЦ № 3242, видано свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 та залишено реєстраційний номер НОМЕР_3 . Станом на 16.04.2026 вказаний транспортний засіб обліковується зареєстрованим на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 дата народження.

У судовому засіданні 12 травня 2026 року сторонами та представником позивача було оголошено вступне слово. Сторона позивача наполягала на задовленні позовної заяви з підстав, зазначених у ній. Відповідач заперечував проти задоволення позову. У судовому засіданні оголошено перерву у зв`язку із графіком судових засідань.

У судовому засіданні 17 червня 2026 року представником відповідача оголошено вступне слово, зазначив, що позов є безпідставним, просив відмовити у задоволенні позовної заяви. Судом досліджено матеріали справи.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 квітня 2024 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 було укладено договір позики № 24042024/4, згідно умов якого позивачем було надано відповідачу позику в сумі 435 945,00 грн, які відповідач отримав у день підписання договору та зобов`язався повернути відповідно до графіку повернення позичальником грошових коштів, але не пізніше 24 квітня 2026 року.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Крім того, між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було 15 жовтня 2025 року укладено Договір про відступлення права вимоги, за яким від первісного кредитора передано права та обов`язки новому кредиторові ОСОБА_2 права та обов`язки за договором позики грошових коштів № 24042024/4 від 24 квітня 2024 року.

Судом встановлено, що відповідач умов договору позики у визначений строк виконав частково, внаслідок чого перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 223 870,00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

А згідно зі стст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У правовій позиції Верховного Суду України від 07.09.2016 року у справі № 6-1412цс16, зазначено, що згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.09.2013 № 6-63цс13, вказано, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Аналогічні по суті висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 11.11.2015 року у справі № 6-1967цс15, від 08.06.2016 року у справі № 6-1103цс16 та вказівки в постанові ВСУ від 26.09.2018 у справі №483/1953/16-ц.

Оскільки грошове зобов`язання відповідачем по поверненню позивачу відповідної суми не виконано, ураховуючи умови договору та положення статті 533 ЦК України, суд вважає, що позивачем правомірно заявлена вимога про повернення заборгованості за договором позики.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, врахувавши те, що відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд критично ставиться до заперечень сторони відповідача щодо того, що сам факт зняття обтяження з автомобіля як предмета договору застави від 24 квітня 2024 року підтверджує виконання зобов`язання відповідача перед позивачем за договором позики, оскільки такі не знайшли свого підтвердження доказами, наявними у матеріалах справи.

Посилання відповідача на продаж автомобіля-предмета застави і передачу отриманих від покупця грошових коштів позивачу у рахунок виконання зобов`язань за договором позики суд відхиляє, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження факту передачі залишку заборгованості відповідачем суду не надано.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, оскільки позов підлягає задоволенню, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2 238,70 грн судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 12, 19, 42, 76, 89, 263-264, 265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики № 24042024/4 від 24.04.2024 в розмірі 223 870 (двісті двадцять три тисячі вісімсот сімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 2 238 (дві тисячі двісті тридцять вісім) гривень 70 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя: