Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №496/1610/25 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/1610/25

Провадження № 2/496/1265/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пасечник М.Л.

за участю секретаря - Кабанової К.С.

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Бочаров А.В. в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , в якій просить визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на наступне майно: - 1/2 частки житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - 1/2 частки земельної ділянки площею 0,250 га, кадастровий номер земельної ділянки 5121085400:03:001:0081, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1066195951210, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що 24.12.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено шлюб. 17.10.2016 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі №522/23012/15-ц шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. 28.10.2016 року вказане судове рішення набрало законної сили. В той же час, разом з позовною заявою про розірвання шлюбу розглядалась позовна заява про поділ майна подружжя. Представником ОСОБА_4 до суду було подано заяву, в якій вона відмовилась від позовних вимог по цивільній справі з позовними вимогами ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. 17.10.2016 року суддею Приморського районного суду міста Одеси Кравчук Т.С. у справі №522/23012/15-ц (провадження 2/522/1451/16) прийнято ухвалу про закриття провадження у справі про поділ майна подружжя. Окрім цього, 12.10.2016 року ОСОБА_4 на ім`я ОСОБА_5 було складено розписку про те, що вона не має майнових претензій до позивача та компенсацію за свою частину майна отримала. Таким чином, зазначеною ухвалою спір щодо поділу майна подружжя вирішено та рішення суду набрало законної сили.

18.10.2016 року між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_7 , ОСОБА_2 (покупці) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 та в цілому складається з одного житлового кам`яного будинку, житловою площею 35,00 кв. метрів та надвірних споруд: літньої кухні, сараю, льоху, цистерни, загальною площею - 126,70 кв. метрів. У відповідності до п. 1 договору купівлі - продажу: за цим договором продавець продав та передав у власність покупцям, а покупці купили та прийняли в рівних частках кожний, житловий будинок і сплатили за нього обумовлену грошову суму. 18.10.2016 року між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_7 , ОСОБА_2 (покупці) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, пунктом 1 якого передбачено, що продавець передає у власність (продає), а покупці приймають у власність (купують), в рівних частках кожний, земельну ділянку площею 0,250 га, кадастровий номер земельної ділянки 5121085400:03:001:0081, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . 14.04.2017 року між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_7 , ОСОБА_2 (покупці)укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, пунктом 1 якого передбачено, що продавець передає у власність (продає), а покупці приймають у власність (купують), в рівних частках кожний, земельну ділянку АДРЕСА_2 , площею 0,080 га, з них по угіддям: рілля - 0,080 га, кадастровий номер 5121085400:03:007:0204.

Таким чином, позивачем до набрання законної сили рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/23012/15-ц (провадження 2/522/1451/16) про розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем було придбано вищезазначений будинок та земельну ділянку, які є на 1/2 є особистою приватною власністю позивача, адже придбані ним за особисті кошти разом з ОСОБА_7 , з якою в подальшому укладено шлюб. Наразі, позивач не може вільно розпоряджатися належними йому будинком та земельною ділянкою адже вони вважаються спільною сумісною власністю подружжя. Будинок та земельна ділянка придбані під час шлюбу сторін, але за особисті кошти позивача та відсутністю будь-яких майнових претензій з боку відповідача. Узв`язку з викладеним, представник позивача звернувся з вказаним позовом до суду.

Представник позивача - ОСОБА_1 у судовому засіданні просив задовольнити позов в повному обсязі, заперечень щодо прийняття заочного рішення у справі не надходило.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила. Клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача до суду не надходило. Відзив на позовну заяву не надала.

Отже, суд доходить висновку про можливість розгляду справи в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 12.10.2016 року ОСОБА_4 була написана розписка, відповідно до якої, остання отримала компенсацію за свою частину майна.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2016 року по справі №522/23012/15-ц шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано, позивачці залишено прізвище « ОСОБА_8 ».

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17.10.2016 року по справі №522/23012/15-ц провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: ФОП ОСОБА_9 про поділ майна подружжя закрито.

18.10.2016 року між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_7 , ОСОБА_2 (покупці) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, пунктом 1 якого передбачено, що продавець передає у власність (продає), а покупці приймають у власність (купують), в рівних частках кожний, земельну ділянку площею 0,250 га, кадастровий номер земельної ділянки 5121085400:03:001:0081, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лукинюк К.П.

Пунктом 10 вказаного договору передбачено, що покупцями подано заяви про те, що вони у шлюбі не перебувають і грошові кошти, що витрачаються ними на придбання земельної ділянки за цим договором, не є спільною сумісною власністю та є їх особистою приватною власністю.

Відомості про право власності покупців ОСОБА_7 , ОСОБА_2 на 1/2 частину кожному вищевказаної земельної ділянки були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1066195951210.

18.10.2016 року між ОСОБА_6 (продавець) та ОСОБА_7 , ОСОБА_2 (покупці) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1 та в цілому складається з одного житлового кам`яного будинку, житловою площею 35,00 кв. метрів та надвірних споруд: літньої кухні, сараю, льоху, цистерни, загальною площею - 126,70 кв. метрів. Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лукинюк К.П.

Пунктом 11 вказаного договору передбачено, що покупцями подано заяви про те, що вони у шлюбі не перебувають і грошові кошти, що витрачаються ними на придбання житлового будинку за цим договором, не є спільною сумісною власністю та є їх особистою приватною власністю.

06.06.2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Частиною 1 статті 355 ЦК України встановлено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до вимог ч.3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 СК України).

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя (ч.ч. 1, 2 ст. 61 СК України).

Дружина та чоловік, відповідно до ст. 63 СК України, мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Верховний Суд у постанові від 18.05.2023 у справі №344/5528/22 зазначив, що набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування і встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована.

Судом встановлено, що шлюб між позивачем та відповідачем розірвано 17.10.2026 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі №522/23012/15-ц.

Частиною 2 ст. 114 СК України передбачено, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Отже, враховуючи, що шлюб розірвано 17.10.2016 року, а спірне нерухоме майно придбане ОСОБА_2 18.10.2016 року, тобто до набрання законної сили судовим рішенням про розірвання шлюбу між сторонами, вважається, що 1/2 частини вищевказаного житлового будинку та земельної ділянки придбані ним у шлюбі, отже є спільною сумісною власністю подружжя.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року №11, не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя набуте особою, зокрема, за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Верховний суд у постанові від 22.01.2020 року по справі №711/2302/18 роз`яснив, що статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, суд зобов`язаний з`ясувати, чи це майно може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, чи є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (п.3 ч.1 ст. 57 СК України).

Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин (ч.6 ст. 57 СК України).

Зазначене дає підстави для висновку, що обов`язок доведення факту набуття за час шлюбу майна, як об`єкту права приватної власності, покладається на того з подружжя, який посилається на дану обставину, а його (факту) спростування - на іншого.

Стороною відповідача не надано доказів, що вказане майно було придбане за рахунок особистих коштів відповідача.

Суд вважає доведеним, що 1/2 частки житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки, кадастровий номер 5121085400:03:001:0081, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 придбані за особисті кошти ОСОБА_2 .

При вирішенні даного спору суд враховує те, що у договорах купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку міститься відмітка про те, що грошові кошти,що витрачаються покупцями, в тому числі ОСОБА_2 , на придбання земельної ділянки та житлового будинку, не є спільною сумісною власністю та є їх особистою приватною власністю.

Крім того, суд враховує розписку відповідача від 12.10.2016 року про те, що вона отримала компенсацію за свою частину майна, тобто майнових претензій до ОСОБА_2 не має, що і стало підставою для винесення Приморським районним судом м. Одеси 17.10.2016 року по справі №522/23012/15-ц ухвали про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа: ФОП ОСОБА_9 про поділ майна подружжя.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У постанові Верховного Суду від 13.05.2020 року у справі № 219/1704/17 вказано, що за загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову, покладається на позивача.

Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог.

Натомість, ОСОБА_3 не надала в судове засідання доказів, які б спростовували позовні вимоги.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини, свідчать про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 57, 60-61, 63, 114 СК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 258-259, 263-265, 272, 280-284, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) право особистої приватної власності на наступне майно:

- 1/2 частки житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частки земельної ділянки площею 0,250 га, кадастровий номер земельної ділянки 5121085400:03:001:0081, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1066195951210, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя М.Л. Пасечник