Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №185/4459/20 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3289/26 Справа № 185/4459/20 Суддя у 1-й інстанції - Бабій С. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,

за участю секретаря судового засідання - Глущенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Макаров Вадим Михайлович, на ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2025 року у складі судді Бабія С.О. по справі №185/4459/20 за скаргою ОСОБА_1 на постанову начальника Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Миронової Марії Володимирівни, стягувач: Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на постанову начальника Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Миронової М.В. (а.с. 1-8), у якій просив визнати постанову перевірки виконавчого провадження від 02.12.2025 року підписану КЕП начальника відділу за №22.7/34/138/25/СЛВ від 04.12.2025 - протиправною та скасувати, а також зобов`язати начальника відділу Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Миронову М.В. повторно здійснити перевірку виконавчого провадження АСВП НОМЕР_2.

Скарга мотивована тим, що на виконанні у головного державного виконавця Нікітіної К.І. перебуває виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчих листів №185/4459/20 від 03.09.2025 року, виданих Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованості за договором №2203/45-312 від 13.04.2012 року в сумі 241 878,02 грн, яка складається: 200 713,20 грн - заборгованість за тілом кредиту, 41 164,82 грн - заборгованість по відсоткам, та судових витрат у розмірі 3 628,16 грн. Скаржник зазначає, що йому не було відомо про повний хід виконавчого провадження НОМЕР_2 в частині розгляду його заяви. 17.11.2025 року від АТ «Ощадбанк» ОСОБА_1. надійшло повідомлення про те, що його рахунок (IBAN НОМЕР_1 ) знаходиться «під арештом на підставі постанови виконавчої служби». Постанови про арешт коштів скаржник отримав пізніше. Скаржник вказує, що зазначений рахунок використовується виключно для отримання пенсійних виплат та соціальних виплат. 25.11.2025 року скаржник направив головному державному виконавцю Нікітіній К.І. заяву про зняття арешту, до якої додав виписку з рахунку, на підтвердження факту, що на рахунок надходять виключно зазначені виплати, які, в свою чергу, є його єдиним джерелом доходу. Станом на дату подання скарги скаржник не отримав відповіді від головного державного виконавця. У скарзі, з посиланням на ч. 2 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження», за якою з пенсії може бути відраховано не більше 20% від суми після утримання податків та зборів (для погашення заборгованості), ОСОБА_1 вказує, що законом встановлено пряму заборону позбавляти боржника 100% пенсійних виплат навіть за наявності боргу. Накладення арешту на всю суму пенсії боржника понад встановлені законом межі є неправомірним втручанням у його право на отримання соціальної виплати. Скаржник стверджує, що рахунок IBAN НОМЕР_1 відкритий спеціально для зарахування пенсії та соціальних виплат, і на нього не надходило жодних інших коштів, окрім пенсійних та соціальних виплат, а тому накладення арешту на цей рахунок призвело до неправомірного звернення стягнення на пенсію скаржника всупереч закону. Посилаючись на виписку по рахунку зазначає, що на рахунок заявника зараховано кошти з призначенням «пенсія» та «соціальна виплата». Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження» максимально допустиме відрахування за «іншими видами стягнень» становить 20%. Виконавець діє всупереч нормам закону, тому скаржник вважає що арешт має бути знятий, а подальше виконання стягнення має відбуватись шляхом дотримання 20-відсоткової межі при подальшому зверненні стягнення. Постанова начальника відділу не відповідає фактичним обставинам справи по документам у ВП НОМЕР_2, а саме не надана оцінка доданим доказам-випискам банку по рахунку Боржника, які додані до заяви-клопотання від 25.11.2025 року по ВП НОМЕР_2, така постанова начальника відділу від 02.12.2025 року підписану КЕП начальника відділу за №22.7/34/138/25/СЛВ від 04.12.2025 року є протиправною та підлягає скасуванню, так як прийняття без всебічного на належного розгляду всіх документів наявних у матеріалах ВП НОМЕР_2, що не може слугувати доказом для визначення дій/або бездіяльності державного виконавця правомірними.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2025 року у задоволенні скарги відмовлено (а.с. 144-146).

Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_1 через свого представника адвоката Макарова В.М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, а також на порушення судом норм процесуального права, просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу (а.с. 151-160).

Учасники справи не скористались своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, ухвалу суду скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення скарги, з огляду на таке.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що винесена начальником Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мироновою М.В. перевірки виконавчого провадження АСВП НОМЕР_2, не позбавила скаржника у праві оскарження до суду бездіяльності Головного державного виконавця Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Нікітіної К.І. у виконавчому провадженні. За відсутності порушення прав скаржника оскаржуваною постановою перевірки виконавчого провадження від 02.12.2025 року, винесеною начальником Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та з огляду на ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» у начальника відділу Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Миронової М.В. відсутні підстави для повторного здійснення перевірки виконавчого провадження АСВП НОМЕР_2, відкритого на підставі виконавчого листа №185/4459/20; №2/185/3322/25 від 03.09.2025 року, виданого Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованості в сумі 245 506,18 грн, за скаргою боржника.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала означеним вище вимогам не відповідає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.10.2025 року головним державним виконавцем Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Нікітіною К.І. відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчих листів №185/4459/20 від 03.09.2025 року, виданих Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованості за договором №2203/45-312 від 13.04.2012 року в сумі 241 878,02 грн, яка складається: 200 713,20 грн - заборгованість за тілом кредиту, 41 164,82 грн - заборгованість по відсоткам, та судових витрат у розмірі 3 628,16 грн.

17.11.2025 року головним державним виконавцем Нікітіною К.І. в межах виконавчого провадження НОМЕР_2 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/ основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 270 356,80 грн.

02.12.2025 року скаржник ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Макарова В.М. за допомогою системи «Електронний суд» звернувся до суду зі скаргою, якою просив визнати бездіяльність Головного державного виконавця Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Нікітіної К.І., щодо не розгляду, та порушення взагалі строку розгляду, заяви-клопотання від 25.11.2025 року у сукупності з доданими доказами-виписками по рахунку, по виконавчому провадженню НОМЕР_2 зареєстрованої Донецьким відділом ДВС у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за №5067 від 26.11.2025 року, встановленого ч. 2 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», з урахуванням п. 1 ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», правового висновку викладеного Верховним Судом у Постанові №756/8815/20 від 20.04.2022 року, та ч. 5 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» - протиправною; скасувати постанову Головного державного виконавця Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Нікітіної К.І. про арешт коштів боржника НОМЕР_2 від 17.11.2025 року та фактичного зняти арешт з коштів Боржника на рахунку Боржника № НОМЕР_1 у АТ "Ощадбанк", так як на цей рахунок надходять кошти цільового призначення у вигляді пенсії соціальних виплат Боржника і що протиправно не перевірено державним виконавцем у встановлені строки.

Ухвалою суду від 19.12.2025 року дану скаргу було задоволено частково, визнано незаконною бездіяльність головного державного виконавця Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Нікітіної К.І. щодо незняття арешту з коштів в межах виконавчого провадження НОМЕР_2, які обліковуються на банківському рахунку НОМЕР_1 , відкритому у Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» на ім`я ОСОБА_1 , а також зобов`язано Головного державного виконавця Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Нікітіну К.І. скасувати постанову Головного державного виконавця Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Нікітіної К.І. про арешт коштів боржника НОМЕР_2 від 17.11.2025 року. У задоволенні решти вимог скарги було відмовлено.

Відтак, судом було надано оцінку тим фактичним обставинам справи, про які представник скаржника адвокат Макаров В.М. вказував у скарзі на протиправні дії та бездіяльність державного виконавця від 28.11.2025 року (перевірити походження коштів (статус грошей), які надходять на рахунок Боржника № НОМЕР_1 відкритого у АТ «Ощадбанк», на кошти на якому накладено арешт відділом, у відповідності до правового висновку викладеного Великою Палатою Верховного Суду 20.04.2022 року по справі №756/8815/20 (п. 49 як аналогія правозастосування та надалі) з урахуванням імперативної норми права - п. 5 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», зняти арешт коштів на рахунку Боржника № НОМЕР_1 у АТ "Ощадбанк", так як на цей рахунок надходять кошти цільового призначення у вигляді пенсії соціальних виплат Боржника і що протиправно не перевірено державним виконавцем, скасувавши постанову державного виконавця про арешт коштів боржника НОМЕР_2 від 17.11.2025 року та повідомивши про таке банківську установу (з урахуванням п. 77 правового висновку викладеного Великою Палатою Верховного Суду 20.04.2022 року по Справі № 756/8815/20); проводити виконавчі дії відповідно до гарантій Боржника, щодо списання з його коштів цільового призначення - пенсії соціальних виплат, суми не більше 20% на місяць від суми надходження такого цільового призначення (ч. 2 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження»), шляхом направлення до органу ПФУ відповідної вимоги постанови.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема обов`язковість судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тобто, виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Права та обов`язки виконавців передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

У статті 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що відповідно до цього Закону державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби. Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до цього Закону державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби. Державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом (стаття 8 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Згідно з частиною першою статті 74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Абзацом 3 частини третьої статті 74 Закону №1404-VIII встановлено, що керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Згідно з п. 1 розділу XII Інструкції з організації примусового виконання рішень №512/5 перевірити законність виконавчого провадження мають право: - начальник відділу державної виконавчої служби - виконавче провадження, що перебуває (перебувало) на виконанні у цьому відділі.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень №512/5 посадові особи, зазначені в абзацах третьому, п`ятому та шостому, пункту 1 цього розділу, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження також за скаргою стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника), а посадові особи, зазначені в абзацах другому та четвертому пункту 1 цього розділу, - за скаргою на дії та бездіяльність начальника органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець..

Відповідно до пункту 7 розділу XII Інструкції з організації примусового виконання рішень №512/5, про результати перевірки законності виконавчого провадження виноситься постанова, у якій зазначаються:

- підстави перевірки виконавчого провадження;

- строки проведення перевірки;

- у мотивувальній частині - номер виконавчого провадження, реквізити виконавчого документа, дата відкриття виконавчого провадження, державний виконавець, який здійснює (здійснював) виконання, коротко зміст проведених виконавчих дій та їх відповідність вимогам чинного законодавства з посиланням на відповідну норму Закону;

- у резолютивній частині - висновок з урахуванням вимог законодавства щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні, у разі оскарження дій (бездіяльності) начальника органу державної виконавчої служби - щодо його дій, визначаються особа, яку зобов`язано вжити заходів щодо усунення порушень законодавства (у разі їх виявлення), особа, на яку покладено здійснення контролю за виконанням цієї постанови;

- строк виконання постанови;

- коло осіб, яким надсилаються копії постанови;

- інша необхідна інформація.

Згідно з абзацом 2 частини третьої статті 74 Закону №1404-VІІІ начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У статті 451 ЦПК України зазначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.06.2025 року по справі №185/4459/20 провадження 2/185/3322/25 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за договором №2203/45-312 від 13.04.2012 року в сумі 241 878,02 грн, яка складається: 200 713,20 грн заборгованість за тілом кредиту, 41 164,82 грн - заборгованість по відсоткам, та щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» судових витрат у розмірі 3 628,16 грн.

Постановою державного виконавця від 27.10.2025 року відносно Боржника відкрито виконавче провадження НОМЕР_2.

Починаючи з листопада 2025 року на карткові рахунки Боржника накладено арешт на кошти відповідно до постанови від 17.11.2025 року НОМЕР_2 на загальну суму 270 356,80 грн з урахуванням стягнення з Боржника виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця.

Вважаючи, що дії Донецького відділу ДВС у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не проводяться у відповідності до принципів ЗУ «Про виконавче провадження», які гарантують додержання прав всіх сторін виконавчого провадження - як Стягувача, так і Боржника, заявою-клопотанням від 25.11.2025 року представник Боржника звернувся до Головного державного виконавця Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Нікітіної К.І. з наступним проханням та просив:

1. Перевірити походження коштів (статус грошей), які надходять на рахунок Боржника № НОМЕР_1 відкритого у АТ «Ощадбанк», на кошти на якому накладено арешт відділом, у відповідності до правового висновку викладеного Великою Палатою Верховного Суду 20.04.2022 року по справі №756/8815/20 (п. 49 як аналогія правозастосування) з урахуванням імперативної норми права - п. 5 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».

2. Зняти арешт коштів на рахунку Боржника № НОМЕР_1 у АТ "Ощадбанк", так як на цей рахунок надходять кошти цільового призначення у вигляді пенсії соціальних виплат Боржника і що протиправно не перевірено відділом, скасувавши постанову про арешт коштів боржника НОМЕР_2 від 17.11.2025 року та повідомивши про таке банківську установу (з урахуванням п. 77 правового висновку викладеного Великою Палатою Верховного Суду 20.04.2022 року по справі № 756/8815/20).

3. Проводити виконавчі дії відповідно до гарантій Боржника, щодо списання з його коштів цільового призначення - пенсії соціальних виплат, суми не більше 20% на місяць від суми надходження такого цільового призначення (ч. 2 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження»), шляхом направлення до органу ПФУ відповідної вимоги постанови.

Інформацію про прийняте рішення за результатами розгляду цієї заяви-клопотання Боржник (його представник) просив надіслати на електронну пошту: advokmv@gmail.com.

До заяви-клопотання було подано докази - виписки банку, які підтверджують надходження на рахунок виключно пенсії соціальних виплат.

Станом на 27.11.2025 року, державний виконавець не прийняв рішення, щодо заяви-клопотання Боржника від 25.11.2025 року, представник Боржника відповідного рішення не отримував.

У АСВП також рішення за результатами розгляду заяви-клопотання від 25.11.2025 року по ВП НОМЕР_2 зареєстрованої за №5067 від 26.11.2025 було відсутнє станом на ранок 28.11.2025 року.

Так як станом на 28.11.2025 року державний виконавець порушив строк прийняття рішення (так як не прийняв відповідне рішення щодо заяви-клопотання Боржника від 25.11.2025 року у встановлений строк), Боржник в особі свого представника звернувся зі скаргою до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець з наступним проханням:

1. Перевірити походження коштів (статус грошей), які надходять на рахунок Боржника № НОМЕР_1 відкритого у АТ «Ощадбанк», на кошти на якому накладено арешт відділом, у відповідності до правового висновку викладеного Великою Палатою Верховного Суду 20.04.2022 року по Справі №756/8815/20 (п. 49 як аналогія правозастосування та надалі ) з урахуванням імперативної норми права - п. 5 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».

2. Зняти арешт коштів на рахунку Боржника № НОМЕР_1 у АТ "Ощадбанк", так як на цей рахунок надходять кошти цільового призначення у вигляді пенсії соціальних виплат Боржника і що протиправно не перевірено державним виконавцем, скасувавши постанову державного виконавця про арешт коштів боржника НОМЕР_2 від 17.11.2025 року та повідомивши про таке банківську установу (з урахуванням п. 77 правового висновку викладеного Великою Палатою Верховного Суду 20.04.2022 року по справі №756/8815/20 ).

3. Проводити виконавчі дії відповідно до гарантій Боржника, щодо списання з його коштів цільового призначення - пенсії соціальних виплат, суми не більше 20% на місяць від суми надходження такого цільового призначення (ч. 2 ст. 70 ЗУ «Про виконавче провадження»), шляхом направлення до органу ПФУ відповідної вимоги постанови.

4. Прийняти відповідне рішення у строки, встановлені ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження».

До скарги була подано заява-клопотання та докази - виписки банку, які підтверджують надходження на рахунок виключно пенсії соціальних виплат.

Інформацію про прийняте рішення за результатами розгляду цієї скарги Боржник (його представник) просив надіслати на електронну пошту: advokmv@gmail.com.

04.12.2025 року на електронну адресу представника Боржника надійшла постанова від 02.12.2025 року, якою розглянута заява-клопотання Боржника в особі його представника від 25.11.2025 року по ВП НОМЕР_2.

Разом з тим, зі змісту оскарженої постанови видно, що при перевірці начальником відділу виконавчого провадження АСВП НОМЕР_2 було зроблено висновки щодо законності дій державного виконавця відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», при цьому в мотивувальній частині вказаної постанови начальником відділу взагалі не надано будь якої оцінки наведеним в скарзі боржника доводам, наданим доказам (виписка з рахунку) та правовим висновкам Верховного суду на які посилався боржник, що за своєю суттю є порушенням вимог пункту 7 розділу ХІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень №512/5.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що висновки начальника відділу щодо законності дій державного виконавця при накладені арешту в рамках виконавчого провадження АСВП НОМЕР_2 було спростовано ухвалою місцевого суду від 19.12.2025 року по справі №185/4459/20. В рамках даної справи судом було було встановлено факт бездіяльності державного виконавця щодо не зняття арешту з коштів в межах виконавчого провадження НОМЕР_2, які обліковуються на банківському рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», на підставі виписки, яка в тому числі надавалась до скарги за результатами якої начальником відділу здійснювалась перевірка, та встановлено, що на зазначений рахунок надходять кошти з призначенням платежу, як «пенсія», «соціальна виплата», тобто кошти, на які заборонено стягнення.

Таким чином, постанову начальника Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Миронової М.В. перевірки виконавчого провадження від 02.12.2025 року не можна визнати такою, що ґрунтується як на нормах матеріального права та фактичних обставин справи.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що право ОСОБА_1 було порушено і жодних підстав визнавати обґрунтованою оскаржену постанову немає, у зв`язку з чим колегія суддів не може погодитись з висновком суду щодо відсутності порушення прав скаржника оскаржуваною постановою перевірки виконавчого провадження від 02.12.2025 року.

Висновки суду про те, що винесена начальником Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мироновою М.В. перевірки виконавчого провадження АСВП НОМЕР_2, не позбавила скаржника у праві оскарження до суду бездіяльності Головного державного виконавця Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Нікітіної К.І. у виконавчому провадженні не є підставою для відмови у задоволенні скарги в частині скасування такої постанови, оскільки окреме звернення скаржника зі скаргою на бездіяльність державного виконавця щодо не зняття арешту на його картковий рахунок у результаті неповноти саме оскарженої постанови начальника відділу який проводив перевірку виконавчого провадження.

Отже колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування начальника Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Миронової Марії Володимирівни від 02.12.2025 року про перевірку виконавчого провадження НОМЕР_2, яка порушує права боржника.

Щодо зобов`язання начальника відділу Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Миронову М.В. повторно здійснити перевірку виконавчого провадження АСВП НОМЕР_2 колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 1.6 наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Методології проведення антикорупційної експертизи» №1395/5 від 24.04.2017 дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Тобто здійснення органом державної влади дискреційних повноважень може, в деяких випадках, передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

При цьому, як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд, розглядаючи справи, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень. Завдання судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Аналогічне роз`яснення надане судам в п. 18 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.05.2012, яке зводиться до того, що суд не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Про вищевказані висновки зазначив Верховний Суд в постанові від 23 вересня 2021 року у справі №761/19292/19.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що при вирішенні питання щодо зобов`язання вчинити дії, слід виходити з того, що суд не вправі підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження державного виконавця (державної виконавчої служби) щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до їх компетенції.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі №641/7824/18 (провадження №61-10355св19) вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

Одночасно з цим, у пункті 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» та у пункті 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що суд не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із вимогами Закону України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду тощо.

Більше того, згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини по справах: «Класс та інші проти Німеччини» від 6 вересня 1978 року, «Фадєєва проти Росії» (Заява № 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, «Кумпене і Мазере проти Румунії» (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Таким чином, здійснення органом державної влади дискреційних повноважень може, в деяких випадках, передбачати вибір між здійсненням та нездійсненням певних дій.

Суд, розглядаючи справу щодо правомірності дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Повноваження виконавчої служби щодо прийняття відповідних рішень у виконавчому провадженні за своєю правовою природою є дискреційним, однак такі повноваження не є необмеженими.

Таким чином, вимога скарги про зобов`язання начальника відділу Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Миронову М.В. повторно здійснити перевірку виконавчого провадження АСВП НОМЕР_2 не може бути задоволена.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За правилами п. 2 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанцій постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишена без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення скарги.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Макаров Вадим Михайлович - задовольнити частково.

Ухвалу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2025 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Скаргу ОСОБА_1 на постанову начальника Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Миронової Марії Володимирівни, стягувач: Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» - задовольнити частково.

Постанову начальника Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Миронової Марії Володимирівни від 02.12.2025 року про перевірку виконавчого провадження НОМЕР_2 - скасувати.

В іншій частині скарги - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені «07» липня 2026 року.

Повний текст постанови складено «17» липня 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

М.О. Макаров