Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №484/1410/26 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа №484/1410/26

Провадження №2/484/1233/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі : головуючого судді - Медведєвої Н.А.

секретар судового засідання – Бикова О.П.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Виконавчий комітет Первомайської міської ради Миколаївської області,про позбавлення батьківських прав

за участю:

позивачки – ОСОБА_1

представника третьої особи – Кравченко Л.Л.

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мотивуючи вимоги позивачка вказала, що під час сумісного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась донька ОСОБА_4 . Вони проживали у будинку, який належав матері відповідача. У липні 2023 року відповідач повідомив, що не бажає жити разом з ними, отже вона вимушена була виїхати разом з дітьми, та з того часу вона проживає у будинку своєї матері. З серпня 2023 року до теперішнього часу відповідач з донькою жодного разу не зустрівся, не виявив бажання спілкуватись з нею, не бере участь у її утриманні, отже безвідповідально ставиться до своїх батьківських обов`язків. На підставі викладеного позивачка просила позбавити відповідача батьківських прав відносно доньки.

Ухвалою від 25.03.2026 позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, визначені строки для подачі заяв по суті, зобов`язано Виконавчий комітет Первомайської міської ради Миколаївської області надати висновок щодо розв`язання спору.

04.05.2026 до суду надійшов висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.

04.05.2026 ухвалою суду закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду, викликані в судове засідання свідки за клопотанням представника позивача.

Під час розгляду справи позивачка просила задовольнити позовні вимоги та пояснила, що з 2023 року батько жодного разу не поцікавився дитиною, навіть воли вона випадково його зустріла у крамниці. Крім того, в минулому році відповідач як батько отримав допомогу держави, яка надається для підготовки дитини до першого класу, яку витратив на власні потреби. Допомоги на утримання дитини він не надає. Дитина дуже переживає та не бажає нічого чути про батька, навіть просить знайти їй нового батька. Проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Представник третьої особи підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, вказуючи, що відповідач не виконує батьківських обов`язків відносно дитини. Жодного разу до органу опіки та піклування він не з`являвся.

Відповідач на судове засідання не прибув, хоча про місце, час та день розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. Причини неявки не відомі. Відзив до суду не надійшов. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходили.

Отже суд ухвалив вирішити справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи суд дійшов такого висновку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 , батьками якої сторони у справі.

Дитина проживає у одноповерховому будинку з усіма зручностями разом із старшим братом та матір`ю, яка створила належні умови для проживання, навчання, відпочинку дітей.

Відповідно до повідомлень Першого відділу Державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини, зокрема станом 01.02.2026, в сумі 79863,38грн.

Відповідно до довідок, виданих Первомайською гімназією №1 Первомайської міської ради Миколаївської області, Первомайським міським дитячо-юнацьким центром національного відродження, Первомайською міською станцією юних натуралістів навчанням дитини, її розвитком займається мати, батько успіхами дитини жодного разу цікавився.

Відповідно до повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області 28.09.2025 батьку ОСОБА_3 нарахована одноразова грошова допомога учням перших класів «Пакунок школяра».

Згідно із повідомлення КП «Первомайський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Первомайської міської ради ОСОБА_3 на прийом до сімейного лікаря прибувала у супроводі матері. Батько до сімейного лікаря з приводу стану здоров`я дитини не звертався.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина статті 2 ЦПК України).

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).

За частиною 7 статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).

ЄСПЛ зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до частин 4-6 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 ч.1 ст. 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року в справі № 753/2025/19 вказано, що, тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, свідчить про його інтерес до дитини.

Під час вирішення питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком/матір`ю обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько/мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки. Позбавлення батьківських прав відноситься до крайнього заходу відповідальності, а це означає, що застосовується цей захід судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

04.05.2026 Виконавчий комітет Первомайської міської ради Миколаївської області як орган опіки та піклування надав суду висновок, в якому вважає за доцільне та таким, що відповідає інтересам дитини, позбавити відповідача батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник органу опіки та піклування в судовому засіданні підтримала висновок та просила задовольнити позов, вказуючи, що відповідача неодноразово викликали на засідання, але він не вийшов на зв`язок з органом опіки та піклування.

Отже, судом встановлено, що відповідач з часу погіршення стосунків з позивачкою, тобто з серпня 2023 року, проживає окремо. Дитина постійно проживає з матір`ю. Під час підготовки висновку орган опіки та піклування взяв до уваги лише довідки установ, відповідно до яких батько у навчальному закладі успіхами дитини не цікавиться, до лікаря дитину не супроводжує, має заборгованість по аліментах. Будь-яка інформація про батька дитини та неможливість з`ясувати його позицію стосовно позбавлення батьківських прав висновок органу опіки та піклування не містить. Отже, вказаний висновок не відображає повністю обставини щодо зв`язку батька з дитиною, причини розірвання такого зв`язку, тому він є недостатньо обґрунтованим, отже суд не погоджується з ним.

Незацікавленість батька в підготовці дитини до школи, необізнаність про стан здоров`я дитини не можуть бути безумовною підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, а свідчить про відсутність емоційного зв`язку між членами родини, що може бути результатом відсутності сталого спілкування. Лише наявність заборгованості по сплаті аліментів також не може бути підставою для позбавлення батьківських прав.

Думка дитини щодо позбавлення відповідача батьківських прав судом не з`ясовувалась, оскільки мати заперечувала проти цього, пояснюючи, що ця ситуація для дитини є психотравмуючою. Через стрес у дитини виникли поведінкові та психосоматичні прояви, зокрема оніхофагія, алергічні реакції, отже відвідування судового засідання може негативно на неї вплинути.

Позивачка зверталась до психолога з приводу нестабільного емоційного стану, зниження рівня тривожності, подолання психологічної травми, отриманої ОСОБА_3 під час розлучення батьків. Відповідно до психологічного висновку, складеного 18.04.2026, під час дослідження встановлені обставини, що можуть вказувати на низький рівень залученості батька у житті дівчинки, на емоційне відчуження або витиснення його з психологічно значущого простору дитини, психоемоційний стан дівчинки характеризується підвищеною тривожністю, емоційною нестабільністю та ознаками психосоматичного реагування, що пов`язано з переживанням несприятливої сімейної ситуації, спостерігається чутливість до теми сімейних відносин, наявний психоемоційний дисбаланс.

Представник третьої особи пояснила, що під час підготовки висновку з`ясовувалась думка дитини, але дитина відмовлялась взагалі говорити про батька.

Отже, наявні у справі докази є недостатніми для висновку про те, що відповідач систематично, свідомо, протягом тривалого часу ухиляється від виховання та утримання дитини, тобто у справі відсутні належні докази винної поведінки відповідача як батька, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, які б свідчили про його умисне ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо дитини, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, та які б підтверджували необхідність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується цей захід судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

На підставі викладеного вище суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Отже, враховуючи обставини страви, поведінку відповідача, суд ввжає за необхідне попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та покласти на виконавчий комітет Первомайської міської ради Миколаївської області як на орган опіки та піклування контроль за виконанням батьківських обов`язків ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також суд зазначає, що позивач не позбавлений права на пред`явлення нового позову щодо позбавлення відповідача батьківських прав у разі, зокрема, якщо він ухилятиметься від виконання своїх обов`язків щодо виховання доньки (постанова Верховного Суду від 23 листопада 2022 року в справі № 149/2510/21).

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покласти на виконавчий комітет Первомайської міської ради Миколаївської області як на орган опіки та піклування контроль за виконанням батьківських обов`язків ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Н.А.Медведєва