Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №488/1500/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 488/1500/26

Провадження № 2-а/489/53/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15 липня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі

головуючого судді Микульшиної Г.А.,

із секретарем судового засідання Бородіною В.Ю.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 , його представника – адвоката Риженка Д.О., який приймає участь у розгляді справи в режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи в режимі відеоконференції адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

В березні 2026 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Риженка Д.О. звернувся до Корабельного районного суду м. Миколаєва з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 800 від 17.12.2025, складену відносно нього за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 17.12.2025 відносно нього начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 було винесено постанову про адміністративне правопорушення № 800, відповідно до якої його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП, а саме він начебто є військовозобов`язаним та має статус внутрішньо переміщеної особи, проте та у період проведення мобілізації та протягом дії воєнного стану не став на військовий облік за фактичною адресою проживання як ВПО, що є порушенням ч. 4 ст. 37 ЗУ «Про військовий облік і військову службу».

Із вказаною постановою позивач не згоден, вважає її протиправною. В обґрунтування своїх заперечень проти притягнення його до адміністративної відповідальності посилається на те, що він перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_1 . Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації через небезпеку для життя він тимчасово переїхав до безпечного місця у АДРЕСА_2 та зареєструвався як ВПО. Після звільнення правобережної частини Херсонської області позивач повернувся до свого місця реєстрації, де проживає до теперішнього часу.

Посилаючись на викладене, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Згідно ухвали Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13.04.2026 адміністративну справу № 488/1500/26 за позовом ОСОБА_1 передано за підсудністю до Інгульського районного суду м. Миколаєва.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 25.05.2026 поновлено ОСОБА_1 строк на звернення із даним позовом до суду; відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

25.05.20296 від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Риженка Д.О. надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відео конференції.

01.06.2026 від представника ІНФОРМАЦІЯ_2 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого він просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування заперечень проти позову посилається на те, що позивачем порушено правила військового обліку, оскільки він не став на військовий облік до уповноваженого відділу ТЦК та СП за адресою свого проживання як ВПО. При цьому про розгляд справи про адміністративне правопорушення йому було достеменно відомо, оскільки повістку про виклик до ТЦК для взяття на військовий облік йому було вручено особисто під підпис, що підтверджується долученими до відзиву письмовими доказами.

15.07.2026 на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Риженка Д.О. надійшла відповідь на відзив, згідно якої він спростовує заперечення відповідача проти позову. Крім того вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення був складений 03.12.2025, а позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності за події вручення повістки 09.12.2025 та неприбуття за нею 12.12.2025, що не було охоплено вказаним протоколом.

Протокольною ухвалою суду від 15.07.2026 клопотання представника позивача адвоката Риженка Д.О. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Риженко Д.О., який приймає участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримали в повному обсязі. ОСОБА_1 у суді додатково на питання суду пояснив, що 03.12.2025 він був затриманий працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 та відвезений у «Дубки», звідки його не випускали 3 дні, возили по військовим частинам, але його ніхто не захотів забрати, також там примусово без медичних документів про стан його здоров`я змусили пройти ВЛК, але згідно довідки ВЛК від 05.12.2025 зазначено, що він потребує стаціонарного обстеження. Потім його відпустили 06.12.2025, вручивши йому повістку для уточнення даних в РТЦК за місцем його реєстрації. Він був у Жовтневому (Вітовському) РТЦК (за місцем реєстрації), де його відпустили і сказали, що всі дані щодо нього у ньому є, про що є відмітку у відповідному журналі, потім про всяк випадок поїхав до ІНФОРМАЦІЯ_4 , проте там він теж нікому не був потрібний. Повістку, що додана до відзиву, позивач ніколи не бачив та не підписував. Ніякої мобілізації бути не могло, тому, що він не пройшов повністю ВЛК та потребував стаціонарного обстеження після отриманої контузії, про що свідчать додані у суді докази. Наполягав, що місце реєстрації ніколи не змінював, правил військового обліку не порушував, обставин, викладених у протоколі та постанові не вчиняв.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 в судове засідання не з`явився, повідомлений судом про розгляд справи належним чином, у відзиві на позовну заяву просив розглянути справу за його відсутності.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, встановив наступне.

Положеннями ч. 9 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

У відповідності до ст. 21 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаний та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, взяттю на персонально-первинний та персональний військовий облік в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях підлягають громадяни України з числа призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Взяття громадян на персонально-первинний та персональний військовий облік, а також їх виключення з такого обліку здійснюється лише після взяття (зняття, виключення) зазначених громадян на військовий облік (з військового обліку) у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів.

Згідно ст. 3 зазначеного Порядку для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Зі змісту військового квитка вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 (раніше – ІНФОРМАЦІЯ_7 ), є військовозобов`язаним.

Згідно відповіді № 2575214 від 07.04.2025 ОСОБА_1 з 05.10.2022 зареєстрований як ВПЛО за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 33).

У відповідності до протоколу № 665 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 03.12.2025 встановлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 виявлений працівниками поліції та доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 у встановленому законодавством порядку як особа, що порушує законодавство про військовий облік. 07.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_1 внесений як порушник до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме не став на військовий облік до ТЦК та СП за місцем проживання (перебування) як внутрішньо переміщена особа, чим порушив ч. 4 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та вчинив правопорушення в особливий період воєнного стану, за яке передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, було роз`яснено її права та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 14:30 год. 17.12.2025, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 .

Згідно розписки від 09.12.2026 ОСОБА_1 під особистий підпис було вручено повістку № 2264-б/п про необхідність з`явитись до ТЦК та СП (найменування записано нерозбірливо) для призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження служби (а.с. 53).

17.12.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 винесено Постанову № 800, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17 000,00 грн.

У відповідності до вищезазначеної постанови 03.12.2025 ОСОБА_1 виявлено працівниками поліції та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 у встановленому законодавством порядку як такого, що має порушення правил військового обліку, що має ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи та у період проведення мобілізації, протягом дії правового режиму воєнного стану зобов`язаний «у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік за новим місцем перебування як ВПО»,а саме зобов`язаний стати на облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 за фактичною адресою свого проживання як ВПО, що є порушенням вимог ч. 4 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу». Під час розгляду матеріалів адміністративної справи встановлено, що ОСОБА_1 як ВПО за адресою тимчасового проживання (перебування) АДРЕСА_2 зобов`язаний був звернутись із заявою про взяття на військовий облік як ВПО до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В той же час, у вказаній постанові зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_1 було вручено під особистий підпис повістку № 2264-б/п від 09.12.2025 з метою прибуття до ТЦК для взяття на військовий облік. На визначену дату 12.12.2025 ОСОБА_1 не прибув до ТЦК т СП за місцем реєстрації ВПО,що підтверджується інформацією з ЄДРПВР, тому в його діях (бездіяльності) вбачаються ознаки адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Позивач ОСОБА_1 зі вказаною постановою не згоден, вважає її протиправною та просить скасувати.

Положеннями ч. 1 ст. 210 КУпАП передбачено, що порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 3 ст. 210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який у подальшому був продовжений Указами Президента України з затвердженням відповідними Законами України.

Згідно положень ст. 1 ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Таким чином, з 24.02.2022 в Україні діє особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про проведення загальної мобілізації, яку в подальшому було продовжено і яка діяла станом на час притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Згідно положень ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення в протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення його, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають бути у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.

Зі змісту ст. 279 КУпАП вбачається, що справа про адміністративне правопорушення підлягає судовому розгляду в межах обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.

Обставини, які мали місце і стали підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення, повинні бути достатніми для повного розуміння суті правопорушення. Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів. Неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд можливості належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол про вчинення особою адміністративного правопорушення.

У постанові за підсумками розгляду справи про адміністративні правопорушення не може бути вказано на ті ознаки правопорушення, в скоєнні яких особа не обвинувачується в протоколі, тобто які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки у справі «Надточій проти України від 15.05.2008» суд зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер КУпАП.

Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а зазначив, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених цим законодавством.

При цьому необхідно враховувати, що у справі протокол про адміністративне правопорушення за ст. 163-1 ч. 1 КУпАП, є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою справи про адміністративне правопорушення (статті 254 і 255 КУпАП), тому є не тільки обов`язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Уповноваженими особами на складання протоколу не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Під час розгляду справи встановлено, що долучений до матеріалів справи протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а саме зміст обвинувачення, викладений у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідає змісту обвинувачення позивача ОСОБА_1 , викладеному в оскаржуваній постанові. Зокрема в постанові від 17.12.2025 обсяг звинувачення розширено, доповнено його обставинами неявки позивача за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 . При цьому дані події, які були інкриміновані ОСОБА_1 , мали місце вже після складання протоколу про адміністративне правопорушення. Також не в повній мірі відповідають дійсності обставини, викладені у доповненій фабулі постанови, оскільки в ній зазначено, що позивача було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_4 для взяття на військовий облік. Натомість з долученої до відзиву розписки вбачається, що ОСОБА_1 було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_4 для призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження служби.

У цьому контексті суд звертає увагу на гарантований у ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язку доказування суб`єктом владних повноважень правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи обставини справи та досліджені матеріали, суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до постанови № 800 від 17.12.2025.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Аналізуючи обставини притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 139 КАС України, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 532,48 грн.

Керуючись статтями 18, 19, 241-246, 286 КАС України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 по справі про адміністративне правопорушення № 800 від 17.12.2025 та закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 532,48 грн. (п`ятсот тридцять дві гривні 48 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , НОМЕР_1 , адреса реєстрації як ВПО: АДРЕСА_2 , адреса реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено 17.07.2026.

Суддя Г.А. Микульшина