Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №127/9166/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/9166/26

Провадження № 2/127/2656/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

17 липня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Березовської О. А.,

за участі секретаря судового засідання Схабовської І. М.,

представника позивача - адвоката Покоєвича А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Покоєвич Артем Олексійович, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

В С Т А Н О В И В :

19.03.2026 до суду з позовною заявою звернувся адвокат Покоєвич А. О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка 21.08.2021 уклала шлюб із відповідачем ОСОБА_2 , який був зареєстрований Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис №612, що підтверджується свідоцтвом про шлюб. У шлюбі у сторін народилась дитина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

Утримання дитини потребує витрат на одяг, їжу, навчання тощо, відповідач участь в утриманні дитини не приймає, дитину утримує позивач.

Відповідно до віку та потреб дитини, для забезпечення її необхідним, позивач вважає за необхідне просити суд стягнути аліменти з відповідача у розмірі 1/3 частки від усіх доходів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки за станом здоров`я відповідач здатний працювати, отримувати регулярний, стабільний заробіток (дохід).

Автоматизованим розподілом судової справи між суддями 19.03.2026 головуючим суддею була визначена суддя Березовська О. А. Справа передана судді 20.03.2026.

З метою перевірки додержання правил підсудності судом 25.03.2026 була згенерована Відповідь № 2512003 з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до якої ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Окрім цього, 25.03.2026 судом було згенеровано Відповідь № 2512032 від 25.03.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, відповідно до якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взято на облік як внутрішньо переміщену особу за фактичною адресою проживання: АДРЕСА_2 .

Також, 25.03.2026 судом було згенеровано Відповідь № 2512058 від 25.03.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , взято на облік як внутрішньо переміщену особу за фактичною адресою проживання: АДРЕСА_3 .

Ухвалою суду від 03.04.2026 позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини була залишена без руху та надіслана представнику позивача до електронного кабінету в системі «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку від 07.04.2026.

09.04.2026 на адресу суду від представника позивача, адвоката Покоєвича А. О., надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Разом з заявою про усунення недоліків представником позивача подано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 28.04.2026 вказана позовна заява була прийнята до розгляду, відкрите провадження та постановлено розгляд справи проводити в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін, постановлено задовольнити клопотання про витребування доказів частково: одержати з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформацію щодо наявності у власності, користуванні чи володінні ОСОБА_2 об`єктів нерухомого майна та з Єдиного державного реєстру транспортних засобів інформацію щодо наявності зареєстрованих за ОСОБА_2 транспортних засобів. Клопотання про витребування інформації про доходи відповідача постановлено розглянути в судовому засіданні після його уточнення представником позивача.

Судом згенеровано відповідь №2662490 та №2662472 від 28.04.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідь №2662798 від 28.04.2025 з Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо наявності транспортного засобу за параметрами власника або транспортного засобу.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання, які призначалися на 10.06.2026 о 16 год. 00 хв., 24.06.2026 о 09 год. 30 хв. та 17.07.2026 о 14 год. 00 хв. не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним способом за місцем реєстрації, рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення, рекомендовані повідомлення повернулися на адресу суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 40-41, 47-48, 56-57).

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23.01.2023 у справі №496/4633/18 (провадження № 61-11723св22), що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, інші заяви та клопотання до суду також не надходили. Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити рішення в порядку заочного провадження на підставі наявних у справі доказів, оскільки представник позивача, адвокат Покоєвич А. О., не заперечував проти такого порядку вирішення спору та подав суду відповідну заяву (а.с.3).

В судовому засіданні, призначеному на 24.06.2026 о 09 год. 30 хв., представник позивача – адвокат Покоєвич А. О. підтримав позовну заяву в повному обсязі та з підстав викладених у ній, додатково суду пояснив, що шлюб між сторонами розірвано, однак рішення суду не набуло законної сили. Відповідач не допомагає позивачці утримувати дитину, добровільно не бажає сплачувати аліменти, інших дітей чи осіб на утримані відповідач не має. На думку позивачки відповідач має змогу сплачувати аліменти в розмірі 1/3 частки його доходів, оскільки одержує дохід від діяльності, пов`язаної з купівлею-продажом автомобілів. Представник позивача в судовому засіданні підтримав клопотання про витребування інформації про доходи відповідача, уточнив його та просив витребувати інформацію за І та ІІ квартал 2026 року.

Судом згенеровано відповідь №2927503 від 24.06.2026 з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_2 за період з І по ІІ квартал 2026 включно.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, оцінивши письмові докази, надані позивачем та витребувані судом, у їх сукупності, дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлені нижче зазначені юридичні факти, які є підставою виникнення сімейних правовідносин між сторонами щодо утримання батьками неповнолітньої дитини, які регулюються нормами Сімейного кодексу України (надалі - СК України).

Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, доказів розірвання шлюбу суду не надано, та є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а. с. 7, 8).

Позивачка ОСОБА_1 та дитина ОСОБА_3 є внутрішньо переміщеними особами, що підтверджується довідками №529-5003966566 та №529-5003966567 від 16.02.2026 відповідно; фактичне місце їх проживання значиться за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 8, 9). Відповідач також має статус внутрішньо переміщеної особи (а. с. 17).

Крім того, судом встановлено, що відповідно до відповідей №2662490 та №2662472 від 28.04.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить квартира загальною площею 29, 62 кв. м., житлова площа – 15 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.28, 29).

Відповідно до відповіді №2662798 від 28.04.2025 з Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо наявності транспортного засобу за параметрами власника або транспортного засобу, станом на дату запиту, у власності відповідача ОСОБА_2 перебувають два транспортних засобів Nissan Juke, номерний знак НОМЕР_1 , 2014 року випуску, вартістю 278 523, 87 грн, Audi Q7, номерний знак НОМЕР_1 , 2010 року випуску, вартістю 682 177, 89 грн, набутий у власність 17.09.2019 (а.с.30-33).

Відповідно до згенерованої судом відповіді №2927503 від 24.06.2026 з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи ОСОБА_2 за період з І по ІІ квартал 2026, інформація щодо сум нарахованого доходу та сум утриманого з них податку за вказаний в запиті період в ДРФО відсутня (а.с.49).

Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною 1, 2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, що передбачено ч. 3 ст. 181 СК України.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

За правилами статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що сторони є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час розгляду справи судом дитина проживає разом з позивачкою.

Письмових доказів виконання батьком обов`язків щодо утримання малолітньої дитини матеріали справи не містять.

Позивачка просить суд стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітньої дитини в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) боржника.

Пред`явлення позивачкою позову про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини свідчить про те, що батьки не досягли домовленості щодо способів виконання кожним із батьків обов`язку утримувати малолітню дитину та розміру аліментів.

Визначаючи розмір частки заробітку (доходу), яка має бути стягнута з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 на утримання малолітньої дитини, суд враховує, що відповідач є особою працездатного віку, у суду відсутні докази, що відповідач має вади здоров`я чи має на утриманні інших дітей чи інших осіб, яких за законом зобов`язаний утримувати.

Суд звертає увагу, що ухвалою суду від 03.04.2026 позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини була залишена судом без руху. В ухвалі суд зазначав, зокрема, що позивач в позовній заяві посилається на ч. 1 ст. 182 СК України, однак, позивач не зазначає в позовній заяві та не надає в додатках до неї докази щодо матеріального становища платника аліментів, а також щодо інших визначених в ч. 1 ст. 182 СК України обставин, які впливають на розмір аліментів. Докази, які підтверджують наявність у відповідача рухомого та нерухомого майна, витребувано судом за клопотанням представника позивача, поданим з заявою про усунення недоліків позовної заяви, уточненим в судовому засіданні.

Однак, позивачем не надані суду належні достатні та допустимі докази, які вказують на доходи, що одержує відповідач станом на час розгляду справи судом. З витребуваної судом інформації вбачається, що в I, ІІ кварталі 2026 року відповідач доходи не одержував. Позивач не підтвердила, що відповідач здійснює підприємницьку діяльність з купівлі-продажу автомобілів.

На праві власності відповідачу належать два автомобіля, які є не новими: з року випуску цих автомобілів минуло більше ніж п`ять років (одного – понад 15 років, другого – понад 10 років), автомобіль Audi Q7, номерний знак НОМЕР_1 , 2010 року випуску, вартістю 682 177, 89 грн, набутий відповідачем у власність 17.09.2019.

На праві спільної часткової власності відповідачу та ОСОБА_4 належить квартира в м. Запоріжжя, загальною площею 29, 62 кв. м., житловою площею 15 кв. м., яка набута на підставі свідоцтва про право власності від 23.02.2000, тобто на момент набуття нерухомого майна у власність відповідач був малолітньою дитиною. Іншого нерухомого майна відповідач у власності не має. Отже, наявність у відповідача на праві спільної часткової власності однокімнатної квартири, набутої в малолітньому віці, не свідчить про доходи відповідача, станом час ухвалення рішення.

Зазначене, на думку суду є істотними обставинами для оцінки майнового стану відповідача на дату розгляду справи судом.

Крім того, позивачкою не обґрунтовано та не надано суду доказів щодо обставин, які впливають на розміру аліментів - 1/3 частина доходу відповідача, наприклад, стан здоров`я дитини (наявність хронічних захворювань, потреби у спеціальному лікуванні, харчуванні тощо).

Суд враховує також, що позивач, відповідач та дитина мають статус внутрішньо переміщеної особи.

Враховуючи вище зазначене, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належить надання професійної правничої допомоги.

Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.1.1 договору про надання правничої допомоги від 13.03.2026, укладеного між адвокатом Покоєвичем А. О. та ОСОБА_1 , предметом договору є надання правової допомоги у підготовці та подачі позовної заяви про стягнення аліментів. П. 3.1 визначено, що вартість послуг за даним договором становить 15 000, 00 грн (а.с.10).

Згідно з поданим розрахунком витрат на правничу допомогу загальна вартість наданих послуг становить 15 000, 00 грн та складається з: зустрічі, консультації клієнта - 2 години, 4 000, 00 грн; підготовки та подання цивільного позову про стягнення аліментів - 2 години, 9 000, 00 грн; підготовка і формування копій позову з додатками для відповідача всіх і похід на поштове відділення для її направлення - 1 години, 2 000, 00 грн.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №б/н від 13.03.2026, ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги б/н від 13.03.2026 сплатила 15 000, 00 грн (а. с. 12).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/ третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02.12.2020 у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03.02.2021 у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17.02.2021 у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18).

Суд встановив, що заявлені витрати на правничу допомогу пов`язані з розглядом цієї справи та на їх підтвердження надані належні та достатні докази. При визначенні пропорційності витрат суд бере до уваги обсяг і складність правових питань, що потребували правничої допомоги. З огляду на це суд дійшов висновку, що предметом позову є стягнення аліментів на утримання дитини, справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, не містила виняткових правових питань або значного обсягу доказів, є звичайним сімейним спором без факторів, які могли б вплинути на репутацію сторін або викликати публічний інтерес, не потребувала значного обсягу процесуальних дій, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, представник позивача підготував позовну заяву, приймав участь в одному судовому засіданні, яке тривало з 10:13 до 10:55 – 42 хвилини, в цій категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, сформована Верховним Судом, обсяг досліджених доказів є невеликим.

Суд також звертає увагу, що позовна заява залишалась судом без руху, у зв`язку з її недоліками, відповідач відзив суду не надавав. Також підготовка і формування копій позову з додатками для відповідача є технічною роботою та не потребує юридичної освіти, тому не може бути віднесена до виду правничої допомоги, а копія позовної заяви з додатками направлялась відповідачу судом (а. с. 37), не була ним одержана та знаходиться в матеріалах справи ( а. с. 41).

Отже, суд враховує незначну складність справи, наявність усталеної судової практики, те, що дії адвоката не вимагали значного обсягу юридичної роботи, не потребували вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність позовної заяви, не є занадто великими та складними, враховуючи принцип розумності, пропорційності та співмірності, суд вважає, що вимога про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 15 000, 00 грн є завищеною.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3 000, 00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, відповідає складності справи та виконаній адвокатом роботі.

На підставі ст. 191 СК України, аліменти з відповідача підлягають стягненню з дня пред`явлення позову до суду, тобто з 19.03.2026.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць суд допускає до негайного виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів. Враховуючи викладене, з відповідача відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 331, 20 грн на користь держави.

Керуючись статтями 13, 81, 263-265, 273, 279, 280, 354, 430 ЦПК України, статтями 180, 182-184, 191 СК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Покоєвич Артем Олексійович, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 19.03.2026, і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , витрати на правничу допомогу в сумі 3 000, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судовий збір у сумі 1 331, 20 грн.

Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 17.07.2026

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , взято на облік як внутрішньо переміщену особу за фактичною адресою проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , взято на облік як внутрішньо переміщену особу за фактичною адресою проживання: АДРЕСА_2 .

.

Суддя Олена БЕРЕЗОВСЬКА