Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №643/7836/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/7836/25

Провадження № 2/643/650/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Афанасьєва В.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Ткаченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Харківський електротехнічний завод «Укрелектромаш», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 про захист порушених прав на житло,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 , через свого представника – адвоката Лиски П.О., звернувся до суду з метою відновлення свого порушеного права на приватизацію.

В обґрунтування позову зазначив, що з 14.07.2003 року по даний час позивач проходить військову службу в Національній гвардії України. Позивач не забезпечений житлом, тому звернувся з рапортами про зарахування на квартирний облік при Київському інституті Національної гвардії України, однак позивачу було відмовлено, з огляду на його забезпеченість житлом у складі сім`ї батька – ОСОБА_4 . Свідоцтвом про право власності на житло визначено, що квартира АДРЕСА_1 , на праві власності внаслідок приватизації в рівних долях належить ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та позивачу.

Однак наголошує, що на момент приватизації зазначеної квартири позивач був малолітнім, тому в його інтересах виступали батьки без повідомлення про такі дії.

До 2008 року позивач вважав, що дана приватизована квартира є власністю лише батьків, документами про право власності ніколи не цікавився, батьки не пропонували ознайомитись з цими документами. В результаті дій батьків, вважає, що його охоронювані права та інтереси порушені, адже ОСОБА_2 позбавлений права на вільний вибір способу задоволення своїх потреб у житлі.

З вищевикладеного, зазначив, що батьки позивача, даючи згоду на приватизацію квартири від імені ОСОБА_2 , фактичного позбавили останнього права, після досягнення ним повноліття, скористатися правом на приватизацію житла за його власним вибором у майбутньому.

Так, з липня 2003 року ОСОБА_2 проходить військову службу та мав би підстави для перебування на квартирному обліку для одержання службового житлового приміщення. Наголошує, що відповідно до вимог ст. 3 ЗУ «Про приватизацію», мати, батько та сестра позивача мали право приватизувати квартиру без участі позивача.

Крім того, жодної згоди органу опіки та піклування на оформлення на ім`я позивача права власності, приватизації на житло надано не було, оскільки батьки повідомили, що не зверталися з такими заявами.

Відновлення права на приватизацію саме в судовому порядку є необхідним, так як рішення буде засвідчувати факт незаконності приватизації в 1998 році та надасть змогу повноцінно реалізувати права позивача, його правоздатності.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 21.05.2025 справу прийнято до розгляду у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 01.04.2026 за клопотанням представника позивача співвідповідача ПАТ «Завод Електромаш» замінено на належного співвідповідача ПАТ «Харківський електротехнічний завод «Укрелектромаш».

В судове засідання позивач не з`явився, через свого представника надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності. Позов просили задовольнити у повному обсязі.

Співвідповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 направили суду заяву про визнання позову, просили розглянути справу за їх відсутності.

Представник співвідповідача ПАТ «Харківський електротехнічний завод «Укрелектромаш» до суду не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Третя особа ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилась, причини неявки не повідомила, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до свідоцтва про право власності на майно від 20.04.1998, видане органом приватизації житлового фонду АТ « Укрелектромаш», квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6 та членам її сім`ї ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Загальна площа квартири становить 68,8 кв.м. Квартира приватизована згідно з ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду».

Згідно технічного паспорту на квартиру в житловому будинку АДРЕСА_2 , власниками є: ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19520715 підтверджує, що право власності за адресою АДРЕСА_3 належить ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 ; орган приватизації житлового фонду АТ «Укрелектромаш».

Договір про визначення часток в спільній сумісній власності визначає, що позивачу належить частина квартири АДРЕСА_1 .

Договором дарування встановлено, що ОСОБА_2 безоплатно передає у власність, а його мати ОСОБА_3 приймає у дар частину квартири АДРЕСА_1 .

Витяг з послужного списку підтверджує, що полковник ОСОБА_2 з 14.07.2003 проходить військову службу.

Довідка про проходження служби у вищому навчальному закладі № 35//1 видана полковнику ОСОБА_2 , що він з 14.07.2003 по теперішній час проходить військову службу за контрактом осіб офіцерського складу у Національній гвардії України та з 02.08.2024 перебуває на посаді заступника начальника кафедри тактики та тактико-спеціальної підготовки факультету службово-бойової діяльності Національної гвардії України Київського інституту Національної гвардії України.

Згідно витягу з протоколу №7 засідання житлово-побутової комісії Київського інституту Національної гвардії України від 30.04.2025 ОСОБА_2 відмовлено в постановці на квартирний облік при Київському інституті НГУ.

Згідно відповіді Державного архіву Харківської області від 22.05.2025, документів щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 , у тому числі щодо приватизації, в архів на зберігання не надходили.

Згідно листа Управління комунального майна та приватизаці від 17.02.2026, приватизація квартири АДРЕСА_1 центром приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна не проводилась.

Відповідно до листа Департаменту служб у справах дітей від 27.02.2026, Департамент праці та соціальної політики ХМР, яке було створено у 2011 році, таким чином звернень від ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у 1998 році до органів опіки та піклування з метою отримання згоди або дозволу органу опіки та піклування Московського району м. Харкова для включення ОСОБА_2 до складу осіб, яким надається право на приватизацію житла квартири АДРЕСА_1 в 1998 році, в Департаменті відсутня.

Згідно листа АТ «Ощадбанк» від 03.04.2026 ОСОБА_2 проінформовано, що він не значиться в списках на приватизацію у квартирі АДРЕСА_1 .

Згідно з ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Конституцією України також серед основних прав і свобод людини й громадянина проголошено право на житло.

У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Станом на час подання до органу приватизації заяви ОСОБА_2 про передачу йому та членам його сім`ї в приватну власність квартири здійснювалася у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», в редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин, приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», в редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин, якщо загальна площа квартир (будинків), що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченій абзацом другим статті 3 цього Закону, зазначені квартири (будинки) передаються наймачеві та членам його сім`ї безоплатно.

До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

Якщо загальна площа квартири менше площі, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймачу та членам його сім`ї видаються житлові чеки, сума яких визначається виходячи з розміру недостатньої площі та відновної вартості одного квадратного метра.

Якщо загальна площа квартири (будинку) перевищує площу, яку має право отримати сім`я наймача безоплатно, наймач здійснює доплату цінними паперами, одержаними для приватизації державних підприємств чи землі, а у разі їх відсутності - грошима. Сума доплат визначається добутком розміру надлишкової загальної площі на вартість одного квадратного метра.

Право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону.

Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

Згідно ч. 1, 2, 3, 4, 5, 10, 11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», в редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків) може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства).

Передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 2 цього Закону.

Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду, вирішуються судом.

Як зазначено в п. 5 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству 15 вересня 1992 року №56, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх (віком від 18 і більше років) членів сім`ї з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за яким зберігається право на житло.

Згідно п. 18, 20, 21, 23, 24, 26 даного Положення, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (одноквартирний будинок), звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви (додатки 2, 3) та необхідну консультацію.

При оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім`ї та займані приміщення (додатки 4, 5).

У довідці вказуються члени сім`ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло.

У довідці вказуються новонароджені і на них враховується норма площі, що передається безкоштовно, незалежно від строку їх народження та введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Оформлена заява на приватизацію квартири (будинку) з доданими до неї довідкою про склад сім`ї та займані приміщення, а також документом, що підтверджує право на пільгові умови приватизації, подаються громадянином до органу приватизації місцевої державної адміністрації, виконкому місцевої Ради народних депутатів, чи державного підприємства, організації, установи, де вони реєструються.

Зареєстрована заява передається підприємству по оформленню документів. Орган приватизації, в разі потреби, уточнює необхідні для розрахунків дані в залежності від складу сім`ї і розміру загальної площі квартири (будинку), оформляє розрахунки та видає розпорядження. При створенні підприємства по оформленню документів ця робота виконується вказаним підприємством (крім оформлення розпорядження).

На підставі оформленого розпорядження орган приватизації готує паспорт на квартиру, а на одноквартирний будинок - паспорт на домоволодіння, свідоцтво про право власності на житло та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі.

Батьки управляють майном, належним неповнолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов`язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах .

Відповідно до ст. 14 ЦК УРСР за неповнолітніх, які не досягли п`ятнадцяти років, угоди укладають від їх імені батьки ( усиновителі) або опікун. Вони вправі учиняти лише дрібні побутові угоди.

Суд зауважує, що захисту підлягає лише порушене, невизнане право чи законний інтерес особи. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові (постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі №571/1168/17 (провадження №61-8227св21), від 21 липня 2021 року у справі №296/3367/18 (провадження №61-16274св19) та інші).

Відповідно до ч. 2 ст. 17 ЦК УРСР, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, місцем проживання неповнолітніх, що не досягли п`ятнадцяти років, або громадян, які перебувають під опікою, визнається місце проживання їх батьків ( усиновителів).

Відповідно до копії паспорту ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 , останній зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 з 1997 року.

Відповідно до копії паспорту ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 , остання зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 з 1997 року.

Належних доказів, що на час приватизації спірної квартири позивач не проживав в сім`ї своїх батьків, за зареєстрованим місцем проживанням суду не надано.

Суд також зауважує, що, незалежно від реєстрації, місцем проживання неповнолітніх, що не досягли п`ятнадцяти років, є місце проживання їх батьків, за відсутності доказів на спростування факту проживання дитини разом з батьками.

Законодавством України відмова від участі у приватизації житла осіб зареєстрованих у житловому приміщенні не передбачена, крім виключних випадків. Згоду на участь у приватизації надають всі повнолітні члени сім`ї, а представниками дітей виступають їх батьки. Отже, приватизація спірної квартири здійснена відповідно до вимог чинного на час її проведення законодавства.

При цьому, суд звертає увагу, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не правочин, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється. Свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чиним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.

Приватизація є особливою формою правочину, що регулюється спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», положеннями якого не передбачено визнання приватизації частково недійсною.

Натомість, приватизація може бути визнана незаконною в разі порушення вимог законодавства, яке регулює процедуру її проведення, що, як наслідок, є підставою для скасування розпорядження органу приватизації та виданого на його підставі свідоцтва.

Однак відповідно до матеріалів справи, позивачем не надано доказів порушення вимог законодавства при проведенні приватизації.

Щодо доводів позивача про відсутність дозволу органу опіки та піклування на приватизацію суд зазначає, що вчинення батьками неповнолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Правочин, що вчинений батьками (усиновлювачами) стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини, звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує права та інтереси дитини щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Сам по собі факт відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним. ( Постанова Верховного Суду 385/1598/18 від 10.02.2021).

Посилання позивача на те, що приватизація відбулася без його згоди, наміру на приватизацію він не мав, письмової згоди на приватизацію він не давав, суд не бере до уваги з огляду на наведені вище норми права щодо часткової цивільної дієздатності осіб, які не досягли п`ятнадцяти років, та повноважень на прийняття рішення щодо приватизації житла батьками за неповнолітніх членів сім`ї.

Батько позивача, відповідно до вимог чинних на час приватизації норм цивільного і сімейного законодавства, діяв в його інтересах як законний представник, а тому згода малолітнього позивача на участь у приватизації не була потрібна. Позивач не надав доказів, що на момент приватизації не проживав за адресою батьків, а тому будь-які підстави вважати, що батько діяв всупереч інтересам дитини, у суду відсутні.

Крім того, подання законним представником неповнолітньої дитини окремої письмової заяви від імені дитини про згоду на приватизацію житла жодним нормативно-правовим актом передбачено не було.

Наслідком приватизації спірної квартири є набуття позивачем житла у приватну спільну сумісну власність, що не може свідчити про порушення права позивача на житло.

Безпідставними є також посилання позивача на те, що приватизація частини спірної квартири на його ім`я позбавляє його можливості самостійно реалізувати своє право на отримання службового житла.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація житлового фонду здійснюється шляхом його відчуження на користь громадян України у спосіб безоплатної передачі їм квартир (будинків), кімнат у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 кв.м. загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 кв.м. на сім`ю.

Для приватизації державного житлового фонду житлові чеки вважаються використаними повністю, якщо у власність наймача і кожного члена його сім`ї безоплатно передано з державного житлового фонду загальну площу квартири (будинку) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю. Так само житловий чек є використаним у повному обсязі один раз, якщо його залишок після безоплатної приватизації житла, площа якого менша санітарної норми, використано для придбання частки майна державних підприємств, земельного фонду або весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду. Таким чином тільки повне використання житлових чеків є фактом реалізації один раз права на безоплатну приватизацію житла, передбаченого пунктом 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Таких висновків дійшов Конституційний Суд України у рішенні № 15-рп/2010 від 10 червня 2010 року у справі № 1-38/2010.

Участь позивача у приватизації спірної квартири, яка має загальну площу 68,8 кв.м., житлову площу 40,7 кв.м, разом зі своєю сім`єю у складі чотирьох осіб жодним чином не позбавляє його можливості самостійно реалізувати своє право на отримання житла, оскільки житлові чеки позивача використані не в повному обсязі, і він не позбавлений права стати на облік осіб, які потребують покращення житлових умов як військовослужбовець, з урахуванням мінімального розміру забезпеченості житловою площею у м. Харків.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивачем не доведено обставин, на які він посилався, а тому вимоги позову про визнання наказу органу приватизації незаконним та свідоцтва про захист порушених прав на житло задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 про витребування доказів та заміну відповідача по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Приватне акціонерне товариство «Харківський електротехнічний завод «Укрелектромаш», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 про захист порушених прав на житло - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 ;

Відповідачі: Приватне акціонерне товариство Харківський електротехнічний завод «Укрелектромаш»: код ЄДРПОУ: 00213799, адреса: м. Харків, вул. Іскринська, 37;

ОСОБА_3 : ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 ,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНКОПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 ,

Третя особа: ОСОБА_5 : ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНКОПП: НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено 17.07.2026 року.

Суддя В.О. Афанасьєв