Постанова від 06 липня 2026 р. у справі №756/11915/22 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНи

07 липня 2026 року

м. Київ

справа № 756/11915/22

провадження № 51-4342км25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

засудженої ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_6

(в режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 31 липня 2025 року у кримінальному провадженні № 42022102040000032 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Новочеркаська Російської Федерації та мешканки АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 161, ч. 1 ст. 436-1, ч. 2 ст. 436-2 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Оболонського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2023 року ОСОБА_5 визнано винуватою та засуджено:

- за ч. 2 ст. 109 КК до позбавлення волі на строк 2 роки з конфіскацією майна, окрім житла;

- за ч. 2 ст. 110 КК до позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна, окрім житла;

- за ч. 1 ст. 161 КК до обмеження волі на строк 2 роки без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю;

- за ч. 1 ст. 436-1 КК до обмеження волі на строк 1 рік без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст. 436-2 КК до позбавлення волі на строк 2 роки без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна, окрім житла, без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат і долю речових доказів.

Суд першої інстанції встановив, що громадянка України ОСОБА_5 за обставин детально викладених у вироку, з метою приховування власних дійсних даних, у соціальній мережі «Facebook» створила сторінку з використанням псевдоніму « ОСОБА_8 » у якій, в порушення статей 65, 68 Конституції України із 24 лютого 2022 по 16 червня 2022 року маючи проросійські погляди, підтримуючи злочинні плани вищого керівництва Російської Федерації (далі - РФ) щодо здійснення збройної агресії проти України, з метою ведення незаконної публічної інформаційної діяльності на шкоду інформаційній безпеці України, у тому числі в умовах воєнного часу, почала здійснювати репости (копіювання запису до себе на сторінку в соціальній мережі) публікацій, що покликані впливати на окремі групи населення України та РФ, а також на суспільно-політичну дестабілізацію у державі, деморалізацію народу й армії, формування інформаційних передумов соціального вибуху в Україні.

Так, ОСОБА_5 в умовах воєнного стану, під час широкомасштабного вторгнення РФ на територію України, використовуючи соціальну мережу «Facebook» умисно здійснила розповсюдження таких матеріалів:

- 05, 17 та 25 травня 2022 року з публічними закликами, а саме відкритими зверненнями до невизначеного кола осіб, щодо насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади;

- 14 квітня 2022 року з публічними закликами, а саме з відкритими зверненнями до невизначеного кола осіб, щодо зміни меж території (державного кордону) України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі;

- 14, 17, 26 квітня, 01, 02, 05, 12 травня та 02 червня 2022 року з висловами спрямованими на розпалювання національної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності;

- 25 квітня та 02 травня 2022 року репости з поширенням комуністичної символіки та пропагандою комуністичного тоталітарного режиму;

- 14, 30 квітня, 01, 05, 17, 23 травня та 04 і 16 червня 2022 року поширила репости про виправдовування, визнання правомірною збройної агресії РФ проти України, розпочатої в 2014 році, та з інформацією яка містить ознаки глорифікації (славлення, вихваляння) дій військовослужбовців збройних сил та інших військових формувань РФ, незаконних збройних терористичних формувань так званих Д/ЛНР, які здійснюють агресію проти держави Україна.

При перегляді вироку за апеляційною скаргою засудженої Київський апеляційний суд ухвалою від 31 липня 2025 року залишив це рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Вимоги касаційних скарг та викладені в них узагальнені доводи

У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в цьому суді.

Вказує, що апеляційний суд не дав належної оцінки доводам апеляційної скарги засудженої з доповненнями, щодо:

- необґрунтованості, неконкретності та незрозумілості висновку експерта і відмову суду в задоволенні клопотання сторони захисту про допит експерта;

- вилучення під час обшуку грошових коштів ОСОБА_5 , що позбавило її можливості отримати висновок незалежної експертизи;

- відсутності у вироку суду першої інстанції обґрунтувань у яких саме поширених засудженою повідомленнях містяться публічні заклики до зміни меж території України, поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі;

- недопустимості доказів через порушення вимог КПК під час реєстрації кримінального провадження та перекваліфікації дій засудженої;

- недопустимості протоколу обшуку через порушення правил авторозподілу клопотання слідчого та відсутність захисника при його розгляді слідчим суддею.

Захисник вважає, що оскільки апеляційний суд при перегляді вироку не усунув порушень допущених місцевим судом і не дав відповіді на доводи апеляційної скарги сторони захисту, оскаржувана ухвала не відповідає вимогам статей 370 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Позиція учасників у суді касаційної інстанції

У судовому засіданні засуджена та захисник підтримали вимоги касаційної скарги.

Прокурор виступила проти задоволення касаційної скарги і просила залишити оскаржуване рішення без зміни.

Мотиви Суду

Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до вимог ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як убачається зі змісту вироку, свій висновок про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень суд першої інстанції обґрунтував доказами, які були зібрані у передбаченому законом порядку, ретельно перевірені у судовому засіданні та визнані судом належними і допустимими, яким цей суд у вироку дав відповідну правову оцінку.

Такого висновку суд першої інстанції дійшов зокрема, на підставі наданих у судовому засіданні показань самої засудженої ОСОБА_5 , даних які містилися у протоколах слідчих дій, висновках судової експертизи та інших письмових доказах у їх сукупності.

Суд першої інстанції уважно дослідив надані стороною обвинувачення докази, шляхом логічного аналізу зіставив встановлені в кримінальному провадженні факти та обставини, надав їм об`єктивну оцінку та дійшов умотивованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні цих злочинів і достатність зібраних доказів для ухвалення обвинувального вироку. Переконливих аргументів, які би вказували на порушення цим судом правил оцінки доказів передбачених вимогами кримінального процесуального закону, захисник у касаційній скарзі не навів і такого з матеріалів провадження Суд не вбачає.

Згідно з положеннями ст. 419 КПК, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено правові підстави, з яких подану скаргу визнано необґрунтованою.

Цих вимог закону при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції повністю дотримався.

Ретельно перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в апеляційній скарзі засудженої, суд апеляційної інстанції дійшов умотивованого висновку про необхідність залишити її без задоволення, а вирок без зміни, виклавши у своєму рішенні докладні мотиви з яких він ці доводи відхилив.

При цьому апеляційний суд повністю погодився з правильністю висновку суду першої інстанції у вироку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих злочинів та юридичною оцінкою її дій судом, які були зроблені на підставі об`єктивно з`ясованих обставин і підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК.

При перегляді вироку апеляційний суд не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу, дати правильну юридичну оцінку діям засудженого та ухвалити у справі законне і обґрунтоване судове рішення.

Викладені в касаційній скарзі захисника доводи є аналогічними тим, на які сторона захисту посилалася в судах першої та апеляційної інстанцій, і яким ці суди дали правильну правову оцінку в судових рішеннях.

Зокрема, спростовуючи доводи сторони захисту про необґрунтованість, неконкретність та незрозумілість висновку експертизи № 19868/19869/22-61 від 16 серпня 2022 року, суди першої та апеляційної інстанцій у своїх рішеннях обґрунтовано вказали на те, що вказаний висновок містить докладний опис проведених експертами досліджень та зроблених за їх результатами висновків, містить обґрунтовані відповіді на запитання, які ставились органом досудового розслідування і складений з дотриманням вимог ч. 1 ст. 102 КПК експертами, що мають кваліфікацію судового експерта за відповідною експертною спеціалізацією із застосуванням спеціальних знань. Зроблені експертами висновки є чіткими, обґрунтованими і зрозумілими. Будь-яких неточностей чи неузгодженостей цей висновок не містить, у зв`язку із чим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив стороні захисту у клопотанні про допит експерта в судовому засідання. Відмову місцевого суду в задоволенні цього клопотання апеляційний суд не визнав істотним порушенням права на захист, оскільки вказаний висновок містить детальну інформацію щодо дослідження питань поставлених на вирішення експертам і є достатньо чітким та зрозумілим.

Також предметом перевірки апеляційного суду були і доводи сторони захисту про те, у яких саме повідомленнях засудженої містяться публічні заклики до зміни меж території України, поєднані з розпалюванням національної чи релігійної ворожнечі, який з цього приводу в ухвалі зазначив, що при формулюванні обвинувачення визнаного судом доведеним суд першої інстанції у вироку з достатньою повнотою сформулював у цій частині свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні таких дій. Опубліковані нею вислови містять заклики до зміни меж території України, що утворює об`єктивну сторону складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 110 КК та підтверджується як висновком комплексної судової психолого-лінгвістичної експертизи № 19868/19869/22-61 від 16 серпня 2022 року, так і логічно-смисловим аналізом змісту поширюваної нею інформації.

Висновок судів обох інстанцій у судових рішеннях про належність і допустимість висновків цієї експертизи узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду від 02 листопада 2022 року у справі № 461/1790/19.

Обґрунтовано суди обох інстанцій відхилили і доводи сторони захисту пронезаконне вилучення під час проведення обшуку 17 червня 2022 року в квартирі ОСОБА_5 грошових коштів, вказавши на те, щоїх вилучення жодним чином не впливає на вирішення питання про належність та допустимість доказів здобутих у результаті проведення цієї слідчої дії. До того ж, в останньої були вилучені лише кошти в іноземній валюті та не вилучалися кошти в національній валюті (гривні), які, як вона пояснила, були її заробітною платою.

У касаційні скарзі захисник зазначає, що клопотання слідчого про надання дозволу на проведення обшуку в квартирі ОСОБА_5 було розглянуто незаконним складом суду через порушення порядку визначення слідчого судді, водночас не вказує в чому саме полягало таке порушення. Як убачається з матеріалів провадження, клопотань про повторне дослідження доказів здобутих за результатами проведення цієї слідчої дії сторона захисту під час апеляційного розгляду не заявляла. Тому ці доводи Суд вважає необґрунтованими і відхиляє.

Що стосується доводів скарги про проведення обшуку без участі захисника, то в цій частині Суд зазначає, що під час проведення обшуку слідчий за заявою ОСОБА_5 здійснював дзвінок на вказаний нею номер телефону захисника, однак цей номер не обслуговувався. У подальшому засуджена не наполягала на виклику захисника.

До того ж, Верховний Суд неодноразово зазначав у своїх рішеннях про відсутність у КПК положень які вимагають обов`язкову участь захисника при проведенні обшуку.

Обґрунтовано відхилили суди першої та апеляційної інстанцій у своїх рішеннях і доводи сторони захисту пронедопустимість доказів через порушення вимог КПК під час реєстрації кримінального провадження та перекваліфікації дій ОСОБА_5 на стадії досудового розслідування.

З цього приводу суди обох інстанцій зазначили, що обставини, за яких до ЄРДР вносились відомості про кримінальне правопорушення, не мають правового значення як для оцінки зібраних у справі доказів, так і для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих злочинів.

Також захисник у скарзі вказує, що в документах, на підставі яких були внесені відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР, шляхом виправлення спотворені дати, однак при цьому не конкретизує про які саме документи йде мова, що позбавляє Суд можливості перевірити ці доводи та дати на них аргументовані відповіді.

Наведені захисником у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків, викладених судами першої та апеляційної інстанцій у своїх рішеннях і не ставлять під сумнів законність цих рішень.

Оскаржувана ухвала апеляційного суду є належним чином обґрунтованою та вмотивованою і за змістом відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК, у ній наведено відповідні підстави з яких виходив цей суд ухвалюючи таке рішення та положення закону, якими він керувався.

Під час її перевірки судом касаційної інстанції не встановлено таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи закону України про кримінальну відповідальність, наслідком яких можуть бути зміна чи скасування судового рішення, а тому підстав для задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 31 липня 2025 року щодо ОСОБА_5 без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді :

____________________ __________________ ___________________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3