Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №1-34/06 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року

м. Київ

справа № 1-34/06

провадження № 51-792км21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

засудженого ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на ухвалу Соборного районного суду м. Дніпра від 03 вересня 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2026 року в провадженні за заявою захисника ОСОБА_8 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2006 року стосовно ОСОБА_5 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини

Вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2006 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК) до 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 3 ст. 289 КК до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, за пунктами 6, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

Ухвалою Верховного Суду України від 30 січня 2007 року вказаний вирок залишено без змін.

Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 03 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви адвоката ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_5 про перегляд вироку апеляційного суду за нововиявленими обставинами.

При перегляді цієї ухвали за апеляційною скаргою ОСОБА_5 . Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 19 січня 2026 року вказане рішення залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 03 вересня 2025 року, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2026 року та вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2006 року щодо нього.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що заява захисника про перегляд вироку за нововиявленими обставинами була розглянута з порушенням правил підсудності, яку було визначено ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 травня 2025 року.

Стверджує, що суд першої інстанції безпідставно відхилив усі заявлені ним у судовому засіданні клопотання без ухвалення мотивованих рішень.

Посилається на наявність підстав для відводу складу суду в суді першої інстанції через відмову у задоволенні цих клопотань, а також наявність підстав для відводу прокурора.

Вказує, що суд першої інстанції безпідставно не розглянув його доводів щодо наявності інших нововиявлених обставин, ніж ті, що були зазначені ним у першій заяві, оскільки вважає, що має право подавати докази щодо інших нововиявлених обставин у справі до виходу суду в нарадчу кімнату.

Зазначає про застосування до нього катувань з боку працівників правоохоронних органів під час досудового та судового слідства.

Вважає, що при перегляді ухвали місцевого суду суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки усім доводам, викладеним ним в апеляційній скарзі та не навів переконливих мотивів на обґрунтування своїх висновків.

Тому, на переконання засудженого, оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання вимог статей 370, 374 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Позиція учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений та захисник підтримали вимоги касаційної скарги.

Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги і просила залишити оскаржувані рішення без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів (далі - Суд) дійшла висновку про таке.

Частиною 2 ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами врегульовано главою 34 КПК.

Відповідно до ч. 1 ст. 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

За приписами ч. 2 ст. 459 КПК нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Згідно з пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 462 КПК у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються: обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду; обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду.

Системне тлумачення положень статей 459, 462 КПК вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою, що має місце лише у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи у звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки:

1) вони об`єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження, і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення;

2) вони знаходяться в органічному зв`язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення;

3) вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Необхідним при цьому є дотримання принципу юридичної визначеності, який передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 листопада 2019 року (справа № 496/4533/17), перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є ревізійною стадією, в ході якої суд не розглядає обвинувачення по суті, а лише надає оцінку доводам учасників судового провадження щодо наявності у кримінальному провадженні обставин, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, а також щодо можливості впливу цих обставин на правильність судового рішення, яке належить переглянути. Предметом судового розгляду в порядку провадження за нововиявленими обставинами виступає не обвинувальний акт, а судове рішення, зокрема вирок суду, що набрав законної сили, яким установлено наявність чи відсутність винуватості особи у вчиненні інкримінованого злочину.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Як убачається з матеріалів провадження, захисник звернувся до місцевого суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2006 року. На обґрунтування своїх вимог зазначав, що ОСОБА_9 , яка була понятою під час проведення слідчим огляду мобільного телефону 17 лютого 2006 року, а також пред`явлення потерпілому ОСОБА_10 предметів для впізнання у кримінальній справі, надала захиснику ОСОБА_8 письмові пояснення в яких зазначила, що не брала участі у цих слідчих діях і не підписувала жодних процесуальних документів у справі. Спираючись на ці пояснення захисник стверджував, що протоколи слідчих дій у кримінальній справі є штучно створеними, а відтак, на його думку, судові рішення щодо ОСОБА_5 підлягають перегляду відповідно до положень ч. 2 ст. 459 КПК.

Соборний районний суд міста Дніпра ухвалою від 03 вересня 2025 року відмовив у задоволенні заяви захисника.

Перевіривши наведені захисником доводи та матеріали кримінальної справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява захисника не містить доказів наявності передбачених ч. 2 ст. 459 КПК нововиявлених обставин, які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку стосовно ОСОБА_5 .

Своє рішення суд мотивував тим, що хоча оспорювані докази і були покладені апеляційним судом в обґрунтування доведеності винуватості засудженого у вчиненні вказаних злочинів, проте вони не є єдиними доказами у справі з посиланням на які апеляційний суд дійшов безспірного висновку про причетність ОСОБА_5 до їх вчинення, окрім цього, ці докази не є вирішальними для визнання вини останнього.

Також місцевий суд зауважив, що встановлені обставини хоча і є новими, однак не є обставинами суттєвого і неспростовного характеру та не впливають на висновки апеляційного суду у вироку.Водночас, єдиним засобом доказування доводів про штучне створення і підроблення доказів слідчим у справі може бути лише процесуальне рішення суду за наслідками здійснення кримінального провадження, яким би було встановлено такі факти

З урахуванням цього місцевий суд у своїй ухвалі вказав на відсутність у доводах захисника в заяві обставин, передбачених ст. 459 КПК, які би слугували достатніми підставами для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Водночас цей суд не дав оцінки обставинам, на які засуджений вказував у своїх додаткових заявах в суді, як на інші нововиявлені обставини у справі, обґрунтовано вказавши про розгляд провадження лише у межах тих вимог заяви, провадження за якою судом було відкрито.

Аналогічні доводи були предметом перевірки і суду апеляційної інстанції, який за результатами перегляду ухвали місцевого суду дав їм належну оцінку в своєму рішенні дотримавшись вимог ст. 419 КПК та обґрунтовано відмовив у задоволенні апеляційної скарги засудженого.

Зокрема, спростовуючи доводи апеляційної скарги про наявність у справі нововиявлених обставин, які полягають у недопустимості протоколів огляду та впізнання речових доказів, апеляційний суд зазначив, що такі доводи фактично зводяться до припущень та переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції, і не підтверджуються належними та допустимими доказами, які б свідчили про фальсифікацію матеріалів кримінального провадження або істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Саме по собі з`ясування таких обставин без доведення їх впливу на правильність висновків суду щодо винуватості засудженого не є нововиявленими обставинами у розумінні положень 459 КПК і не може бути підставою для перегляду вироку

Також апеляційний суд не виявив таких обставин суттєвого і неспростовного характеру, які б не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, і які самі собою або разом із раніше виявленими обставинами доводили неправильність вироку, який сторона захисту просила переглянути.

Були предметом оцінки апеляційного суду і доводи засудженого про те, що суд першої інстанції безпідставно відхилив усі його клопотання без винесення мотивованих ухвал. З цього приводу апеляційний суд зазначив, що кожне клопотання, заявлене засудженим у ході судового розгляду, було предметом розгляду суду першої інстанції, за результатами якого ухвалювалися відповідні процесуальні рішення у формі ухвал, що занесені до журналу судового засідання та містяться в матеріалах справи. При цьому засуджений в апеляційній скарзі не зазначив, які саме клопотання залишилися без розгляду, не навів конкретних обставин чи доказів, які б підтверджували відсутність мотивованих судових рішень, а також не спростовав зміст ухвал, постановлених судом.

Як убачається з матеріалів провадження, ухвалами від 18 червня 2023 року суд першої інстанції відмовив засудженому ОСОБА_5 у задоволенні заявлених відводів судді ОСОБА_11 , прокурору ОСОБА_12 , секретарю судового засідання ОСОБА_13 та представнику потерпілого адвокату ОСОБА_14 .

При цьому обґрунтувань, які би свідчили про наявність обставин, передбачених статтями 75, 77, 78, 79 КПК, що виключають участь судді, прокурора, представника потерпілого та секретаря судового засідання в кримінальному проваджені, засудженим у заявах наведено не було, а тому відмова суду першої інстанції у задоволенні заяв засудженого про відвід цим учасниками є обґрунтованою.

Отже, за результатом перегляду ухвали місцевого суду апеляційний суд не встановив підстав для її скасування і в своєму рішенні зазначив, що фактично доводи апеляційної скарги засудженого зводяться до переоцінки доказів у справі.

Також безпідставними є і доводи касаційної скарги засудженого про порушення правил підсудності провадження за заявою захисника про перегляд вироку за нововиявленими обставинами, оскільки ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2025 року клопотання засудженого про направлення цієї зави на розгляд до іншого суду було залишено без задоволення, а матеріали провадження повернуто для розгляду до Соборного районного суду м. Дніпра. При цьому в своєму рішенні апеляційний суд послався на ухвалу цього ж суду від 26 лютого 2021 року, якою раніше вже вирішувалося питання про підсудність цього провадження Жовтневому районному суду міста Дніпропетровська перейменованому пізніше на Соборний районний суд міста Дніпра у зв`язку з набранням 25 квітня 2025 року чинності Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Не є прийнятними і доводи засудженого в касаційній скарзі про його катування з боку працівників правоохоронних органів, у зв`язку з чим він визнав у суді свою вину в скоєному, оскільки за змістом ч. 2 ст. 459 КПК ці обставини не належать до нововиявлених.

Водночас Суд позбавлений можливості дати оцінку доводам засудженого ОСОБА_5 у касаційній скарзі про наявність інших нововиявлених обставин, оскільки вони не були предметом вивчення в судах першої та апеляційної інстанцій, які обмежились лише аналізом доводів зазначених у первісній заяві захисника ОСОБА_8 , за якою і було відкрито провадження про перегляд вироку за нововиявленими обставинами.

Колегія суддів погоджується із правильністю висновків судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, які є достатньо обґрунтованими та вмотивованими.

До того ж, доводи касаційної скарги засудженого в основному зводяться до оспорювання фактичних обставин справи та незгоди його з оцінкою судом доказів зібраних у справі під час досудового слідства, що не охоплюється положеннями статей 459, 462 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили чи могли перешкодити судам обох інстанцій ухвалити у справі законні та обґрунтовані судові рішення під час касаційної перевірки Судом не встановлено.

Оскаржувані рішення є належним чином обґрунтованими та вмотивованими і за змістом відповідають вимогам статей 370, 372, 419, 459, 467 КПК.

З урахуванням зазначеного підстав для задоволення касаційної скарги Суд не вбачає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Залишити без задоволення касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 , а ухвалу Соборного районного суду м. Дніпра від 03 вересня 2025 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2026 року за заявою захисника ОСОБА_8 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 липня 2006 року щодо ОСОБА_5 без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

___________________ ____________________ ____________________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3