Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №752/21643/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року

м. Київ

справа № 752/21643/24

провадження № 61-14504св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Костюк Олена Сергіївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кукареки Катерини Сергіївни, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 31 березня 2025 року

у складі судді Чекулаєва С. О. та постанову Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу

Костюк О. С., про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.

2. На обґрунтування позову посилався на те, що після смерті його матері - ОСОБА_3 , відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частки нерухомого майна, а саме: будинку та земельної ділянки за адресою:

АДРЕСА_1 .

3. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києві від 10 червня 2024 року у справі №752/26123/23 його позов було задоволено та продовжено йому строк для подання заяви про прийняття спадщини, проте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Костюк О. С. було відмовлено йому

у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, яке входить до складу спадщини, у зв`язку із тим, що ОСОБА_2 вже прийняла спадщину у вигляді 1/2 частки будинку та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

4. ОСОБА_2 були видані: свідоцтво про право на спадщину за законом №882 від 14 вересня 2023 року про отримання у спадщину 1/2 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та свідоцтво про право на спадщину за законом №992 від 20 жовтня 2023 року на 1/2 частку земельної ділянки, загальною площею 0,0717 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 8000000000:79:314:0009, місце розташування: АДРЕСА_1 .

5. Відповідачка відмовилася надати згоду на внесення змін до раніше виданих свідоцтв про право на спадщину у позасудовому порядку.

6. З урахуванням вищезазначеного ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом №882

від 14 вересня 2023 року, видане на ім`я ОСОБА_2 , про отримання у спадщину майна після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме 1/2 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом №992

від 20 жовтня 2023 року, видане на ім`я ОСОБА_2 , про отримання у спадщину майна після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме 1/2 частки земельної ділянки, загальною площею 0,0717 га, для будівництва

і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 8000000000:79:314:0009, місце розташування: АДРЕСА_1 , та скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

7. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києві від 10 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 жовтня

2025 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом №882

від 14 вересня 2023 року, видане на ім`я ОСОБА_2 , про отримання у спадщину майна після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме 1/2 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом №992

від 20 жовтня 2023 року, видане на ім`я ОСОБА_2 , про отримання у спадщину майна після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме 1/2 частки земельної ділянки, загальною площею 0,0717 га, для будівництва

і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 8000000000:79:314:0009, місце розташування: АДРЕСА_1 .

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, набуте на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №882

від 14 вересня 2023 року та свідоцтва про право на спадщину за законом №992

від 20 жовтня 2023 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі

2 422,40 грн.

8. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , районний суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що позивач не був усунутий від права на спадкування після смерті матері, не відмовився від прийняття спадщини, а строк для подання заяви про її прийняття було продовжено судом, у зв`язку з чим така заява подана приватному нотаріусу.

9. За таких обставин суд дійшов висновку, що видача відповідачці -

ОСОБА_2 , яка є спадкоємцем першої черги, оспорюваних свідоцтв про право на спадщину за законом є протиправною, оскільки порушує права позивача як спадкоємця першої черги, у зв`язку з чим такі свідоцтва підлягають визнанню недійсними.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

10. У листопаді 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Кукареки К. С., на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 31 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 рокуу вказаній справі.

11. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзива на касаційну скаргу.

12. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 березня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Кукарека К. С., просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

14. Підставою касаційного оскарження вказує неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року в справі № 758/5329/15 (провадження

№ 61-18376св18), від 04 листопада 2024 року в справі № 504/3606/14-ц (провадження № 61-6658сво23) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

15. На переконання адвоката Кукареки К. С., при зверненні до суду з позовною вимогою про визнання недійсними свідоцтв про право власності на спадщину позивачем було обрано неефективний спосіб захисту, оскільки майнова вимога про визнання права власності в порядку спадкування на належну частину спадкового майна перед судом не була порушена.

16. Відтак, внаслідок задоволення порушених перед судом вимог відповідачка була позбавлена права власності на спадкове майно, а позивач, своєю чергою, не набув власності на останнє.

17. Таким чином, в результаті вирішення справи і задоволення позову відбулося протиправне втручання у мирне володіння майном відповідачки, а саме порушено її право, визначене змістом статті 321 ЦК України на успадковане майно, оскільки матеріалами справи право відповідачки на спадкування щодо майна померлої спростовано не було.

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходили

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Київ померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується актовим записом про смерть, складеним 23 липня 2022 року, номер запису 14448, на підставі якого видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . Місцем державної реєстрації смерті зазначено Київський відділ державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

19. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_3 , що підтверджується записом про народження від 17 серпня 1951 року №1904 та виданим на підставі останнього свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

20. Зі змісту постанови приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Костюк О. С. №118/02-31 від 12 вересня 2024 року судами встановлено, що 16 травня 2023 року на підставі заяви ОСОБА_2 було заведено спадкову справу №8/2023 після смерті ОСОБА_3 .

21. У межах вищевказаної спадкової справи були видані свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_2 , а саме на: 1/2 частку житлового будинку з відповідною часткою господарських споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та 1/2 частку земельної ділянки, загальною площею 0,0717 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 8000000000:79:314:0009, за адресою: АДРЕСА_1 .

22. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 10 червня

2024 року у справі №752/26123/23, яке набрало законної сили 19 липня 2024 року, ОСОБА_1 визначено двомісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 , з моменту набрання рішенням суду законної сили.

23. 22 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Костюк О. С. із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом на ім`я позивача на: 1/4 частку будинку та 1/4 частку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

24. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Костюк О. С. на адресу ОСОБА_2 було направлено лист (вих.№96/02-14

від 23 липня 2024 року) із запрошенням з`явитися за місцем розташування робочого місця нотаріуса для внесення змін до виданих свідоцтв про право на спадщину за законом, проте вищевказаний лист повернувся без вручення адресату із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

25. У зв`язку з тим, що станом на 10 вересня 2024 року заяви від спадкоємців, які прийняли спадщину, про згоду на внесення змін до раніше виданих свідоцтв про право на спадщину не надходило, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Костюк О. С. було винесено постанову №118/02-31

від 12 вересня 2024 року про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на: 1/4 частку житлового будинку та 1/4 земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:79:314:0009) за адресою: АДРЕСА_1 .

26. Зі змісту спадкової справи №8/2023 судами встановлено, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Костюк О. С. посвідчила, що відповідно до статті 1261 ЦК України спадкоємцем щодо померлої

ОСОБА_3 є її донька - ОСОБА_2 , яка отримала у спадщину 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Житловий будинок має загальну площу 69,4 кв. м., житлову площу 43,7 кв. м. і включає господарські споруди. Право власності на 1/2 частку будинку підлягає державній реєстрації.

27. На підтвердження права власності ОСОБА_2 на вищевказане спадкове майно видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 14 вересня

2023 року, зареєстроване в реєстрі за №882.

28. Також судами встановлено, що ОСОБА_2 у порядку спадкування отримала право власності на 1/2 частки земельної ділянки, площею 0,0717 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку із кадастровим номером 8000000000:79:314:0009, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

29. Право на вищевказану земельну ділянку посвідчено рішенням Голосіївської районної ради від 04 листопада 1997 року за №1604 та зареєстроване у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №79-2-00343. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2811424280000. Право власності: 52081435. Право власності на 1/2 частку земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

30. На підтвердження права власності ОСОБА_2 на вищевказане спадкове майно видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 20 жовтня

2023 року, зареєстроване в реєстрі за №992.

31. Зі змісту відомостей з Державного реєстру речових прав від 10 вересня

2024 року судами встановлено, що за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/2 частку житлового будинку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2781144780000) за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 882 від 14 вересня 2023 року та зареєстровано право власності на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:79:314:0009, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 992 від 20 жовтня 2023 року.

32. Інформацію щодо інших спадкоємців, окрім позивача та відповідачки, які зверталися до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Костюк О. С. із заявами про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , матеріали спадкової справи не містять.

Позиція Верховного Суду

33. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

34. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу.

35. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

36. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

37. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

38. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

39. Звертаючись до Верховного Суду із касаційною скаргою, представник ОСОБА_2 - адвокат Кукарека К. С., вказувала на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у зв`язку із обранням останнім неефективного способу захисту своїх прав у вигляді порушення перед судом вимог про скасування свідоцтв про право на спадщину.

40. Водночас зауважувала на те, що ефективному способу захисту прав позивача сприятиме порушення перед судом вимоги про визнання права власності в порядку спадкування на належну частину спадку в майновому сенсі.

41. Колегія суддів частково погоджується із такими доводами заявника з огляду на таке.

42. Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

43. Як зауважено Великою Палатою Верховного Суду у змісті постанови

від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

44. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право порушити перед судом таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

45. Великою Палатою Верховного Суду неодноразово зазначалося, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження

№ 14-144цс18, пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18, пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі

№ 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 89)).

46. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

47. Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

48. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

49. Відповідно до частини першої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

50. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя статті 1223 ЦК України).

51. Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

52. Відповідно до частин першої, другої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

53. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

54. Відповідно до положень частин першої, другої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

55. Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.

56. Змістом статті 1300 ЦК України передбачено, що за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

57. Згідно зі статтею 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

58. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 (провадження

№ 61-9916сво21) Верховним Судом зауважено, що заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва). За своєю правовою природою вимога про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним є самостійним способом захисту прав та/інтересів, передбаченим статтею 1301 ЦК України, на який поширюється позовна давність.

59. У постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18) та від 23 вересня 2020 року у справі

№ 742/740/17 (провадження № 61-23св18) Верховний Суд виклав правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, встановлених законом, і такими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, тощо.

60. Свідоцтво про право на спадщину підлягає визнанню недійсним у випадку доведення існування «вад» на момент його видачі, які свідчать про те, що особа, якій видано свідоцтво, не мала права на спадкування (особа не є спадкоємцем, спадкоємці попередньої черги прийняли спадщину, заповіт є нікчемним тощо).

61. Водночас внесення змін до свідоцтва про право на спадщину проводиться за умови наявності у спадкоємця, якому воно видане, права на спадкування, проте в іншому розмірі, з огляду на невраховані права на спадщину інших спадкоємців. Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину можливе як на підставі рішення суду, так і за згодою усіх спадкоємців, які прийняли спадщину.

62. Виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину, але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати, виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися,

є підставою для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, а не визнання його недійсним (постанова Верховного Суду від 12 березня 2025 рокуу справі № 619/3484/19 (провадження № 61-16444св24)).

63. Питання щодо належного та, як наслідок, ефективного способу захисту прав спадкоємців, порушених видачею свідоцтва про на спадщину, було предметом дослідження Верховним Судом у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду, за наслідками вирішення якого у змісті постанови від 04 листопада 2024 року у справі № 504/3606/14-ц (провадження № 61-6658сво23) зазначено наступне:

«99. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зауважує, що передбачені положеннями статей 1300 та 1301 ЦК України правові конструкції «внесення змін до свідоцтва про право на спадщину» та «визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину» є різними.

100. Недійсність свідоцтва обумовлена певними «вадами», які існували в момент його видачі (зокрема, особа, якій видане свідоцтво, не мала права на спадкування, нікчемність заповіту). Тобто підстава недійсності свідоцтва як документа має існувати в момент його видачі.

101. Підстави внесення змін до свідоцтва не пов`язані з протиправною поведінкою (це можуть бути, зокрема, обставини які існували, але не були відомі усім учасникам спадкових відносин або ж виникли тільки після видачі свідоцтва про право на спадщину). Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину можливе як згідно з рішенням суду, так і за згодою усіх спадкоємців, які прийняли спадщину, натомість визнання свідоцтва недійсним допускається тільки за підставі рішення суду.

102. У ЦК України не визначено підстав внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. До них, зокрема, можливо віднести: прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України); прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, однак якому судом визначено додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України); виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину (частини третя та четверта статті 1268 ЦК України), але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати; виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців

у спадщині змінилися, зокрема змінився розмір обов`язкової частки у спадщині (стаття 1241 ЦК України); зменшення розміру частки спадкоємця у спадщині за рішенням суду (наприклад, частина перша статті 1241 ЦК України).

103. Виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину, але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати; виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися,

є підставою для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, а не визнання його недійсним.

104. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду

від 13 листопада 2019 року у справі № 758/5329/15 (провадження № 61-18376св18), з яким погоджується Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду та не вбачає правових підстав для відступу від нього.»

64. Звертаючись до суду із позовом у справі, що переглядається в касаційному порядку, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом №882 від 14 вересня 2023 року та №992 від 20 жовтня

2023 року, видані на ім`я ОСОБА_2 , про отримання у спадщину майна після смерті ОСОБА_3 та скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

65. На обґрунтування позову позивач зазначав, зокрема, що йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищезазначене нерухоме майно у зв`язку з тим, що відповідачка вже прийняла його у спадщину.

66. Відповідачка не виявила бажання надати згоду на внесення змін до раніше виданих свідоцтв про право на спадщину, незважаючи на наявність судового рішення, яким позивачеві було продовжено строк для подання заяви про прийняття спадщини.

67. З урахуванням наведеного колегія суддів доходить до висновку, що метою звернення до суду з позовом у справі, яка є предметом касаційного перегляду, було не оспорення права відповідачки на спадкування спірного нерухомого майна як спадкоємиці за законом після смерті ОСОБА_3 загалом, а незгода саме з визначеним у свідоцтвах про право на спадщину розміром її спадкової частки у зв`язку з наданням ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 на підставі судового рішення у справі

№ 752/26123/23.

68. Враховуючи вищенаведене у своїй сукупності колегія суддів вважає обґрунтованими доводи касаційної скарги щодо відсутності правових підстав для визнання недійсними оспорюваних свідоцтв про право на спадщину відповідачки.

69. Водночас, колегія суддів не може погодитися з доводами касаційної скарги, що вищевказане є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на наступне.

70. Як вже зауважувалося колегією суддів у змісті вищевказаної постанови, відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

71. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що згідно з принципом «суд знає закон» суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд.

72. Близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (пункти 6.56-6.58),

від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження № 14-206цс21, пункт 9.58).

73. У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути внаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (зазначений правовий висновок викладено та застосовано

у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі

№ 9901/172/20 (провадження № 11-416заі20, пункти 1, 80-81, 83), від 01 липня

2021 року у справі № 9901/381/20 (провадження № 11-39заі21, пункти 1, 43-47),

від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (провадження № 14-137цс20, пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (провадження № 12-49гс21, пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі

№ 462/5368/16-ц (провадження № 14-143цс20, пункти 4, 36), від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (провадження № 14-96цс21, пункт 31)).

74. Відтак, звертаючись до суду з позовом у справі, що переглядається

в касаційному порядку, ОСОБА_1 вказував на порушення його права на спадкування частки у 1/2 частці житлового будинку з відповідною часткою господарських споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та частки у 1/2 частці земельної ділянки загальною площею 0,0717 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 8000000000:79:314:0009, місце розташування: АДРЕСА_1 як у спадщині після смерті ОСОБА_3 , фактично оспорюючи розмір частки ОСОБА_2 , визначеної у спірних свідоцтвах про право на спадщину, виданих після смерті матері ОСОБА_3 .

75. З огляду на зазначене, судам необхідно було встановити належність часток у спірному домоволодінні кожному із спадкодавців і визначити розмір частки кожного із спадкоємців у спадковому майні.

76. Ухвалюючи оскаржені судові рішення та визнаючи спірні свідоцтва про право на спадщину недійсними, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не був усунутий від права на спадкування після смерті матері, не відмовився від прийняття спадщини, а строк для подання заяви про її прийняття було продовжено судовим рішенням у іншій справі, у зв`язку із чим така заява подана приватному нотаріусу.

77. За таких обставин суд дійшов висновку, що видача відповідачці -

ОСОБА_2 , яка є спадкоємцем першої черги, оспорюваних свідоцтв про право на спадщину за законом є протиправною, оскільки порушує права позивача як спадкоємця рівнозначної (першої) черги, у зв`язку з чим такі свідоцтва підлягають визнанню недійсними.

78. Таким чином колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, оскільки за встановлених у справі обставин відповідачка як спадкоємець, якому видано свідоцтво про право на спадщину, має право на спадкування, однак в іншому розмірі з урахуванням прав позивача. За таких обставин належним способом захисту прав позивача

є звернення до суду з позовом про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, а не про визнання недійсними таких свідоцтв, виданих відповідачці.

79. Водночас, ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, а саме належність 1/2 частини спірного домоволодіння та земельної ділянки спадкодавиці ОСОБА_3 , прийняття спадщини відповідачкою

ОСОБА_2 та отримання останньою свідоцтв про право на спадщину за законом, а також визначення позивачеві ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини судовим рішенням у іншій справі, частки сторін спору

у спадщині складають:

ОСОБА_1 - 1/4 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та 1/4 частки земельної ділянки загальною площею 0,0717 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 8000000000:79:314:0009, місце розташування: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 - 1/4 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та 1/4 частки земельної ділянки загальною площею 0,0717 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 8000000000:79:314:0009, місце розташування: АДРЕСА_1 .

80. Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених

статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

81. З урахуванням вищевикладеного, а також враховуючи строки розгляду справи, яка перебуває в провадженні суду з 2024 року, встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, Верховний Суд, з метою вирішення спору, вважає за доцільне скасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволених позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та скасування державної реєстрації з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом внесення змін до оспорюваних свідоцтв про право на спадщину.

82. Вищезазначене дозволить ОСОБА_2 здійснювати правомочності власника своєї частки у праві власності на домоволодіння на підставі свідоцтв про право на спадщину, з урахуванням внесених судом змін, а ОСОБА_1 , своєю чергою, дозволить оформити право на належну йому частку у спадщині після смерті матері.

83. Додатково колегія суддів зауважує, що за встановлених у справі обставин позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності

ОСОБА_2 на нерухоме майно, набуте на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 882 від 14 вересня 2023 року та свідоцтва про право на спадщину за законом № 992 від 20 жовтня 2023 року, не забезпечить ефективного захисту прав позивача на спадкове майно, а відтак не підлягає задоволенню.

84. При цьому колегія суддів зауважує, що скасування свідоцтв про право на спадщину в цілому, а не лише в частині майна, на успадкування якого має право позивач, як і скасування державної реєстрації права власності відповідачки на спадкове майно, є непропорційним втручанням у право відповідачки на мирне володіння майном, оскільки призводить до позбавлення її права власності на все спадкове майно, а не лише на відповідну його частину.

85. Легітимною метою позивача за встановлених у справі обставин

є усунення перешкод у спадкуванні частини спадкового майна, а не всього майна. Відтак скасування свідоцтва про право на спадщину відповідачки в цілому не

є пропорційним втручанням у її право власності.

86. Водночас посилання касаційної скарги на необхідність порушення перед судом майнової вимоги про визнання права власності в порядку спадкування не знайшли свого підтвердження при касаційному перегляді справи, оскільки не забезпечуватиме належний захист прав позивача за встановлених у справі обставин.

Щодо клопотання про зупинення провадження у справі

87. У березні 2026 року представник ОСОБА_2 - адвокат Кукарека К. С., шляхом формування документа у системі «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із клопотанням про зупинення провадження у справі, до закінчення касаційного перегляду Верховним Судом справи № 752/26123/23 (провадження № 61-14236св25).

88. Клопотання мотивоване тим, що повний та всебічний розгляд справи, у якій подано касаційну скаргу (№ 752/21643/24) неможливий до закінчення касаційного перегляду справи №752/26123/23 (касаційне провадження 61-14236св25) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, від якого прямо залежить набрання законної сили рішення про продовження строку на прийняття спадщини, що, своєю чергою, має прямий причинно-наслідковий зв`язок з фактом виникнення спадкового права ОСОБА_1 , за захистом якого останній звернувся до суду , порушивши вимогу про скасування свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 .

89. Колегія суддів вважає відсутніми підстави для зупинення провадження

у справі з огляду на таке.

90. Перелік підстав за наявності яких суд зобов`язаний зупинити провадження

у справіпередбачений у змісті статті 251 ЦПК України.

91. Відтак, відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд обов`язаний зупинити провадження у справі у разі, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

92. Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження

у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

93. З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

94. Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

95. Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статі 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

96. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

97. При цьому колегія суддів зауважує, що пункт 6 частини першої

статті 251 ЦПК України передбачає обов`язок суду зупинити провадження у справі саме до набрання рішенням у іншій справі законної сили.

98. Відповідно до змісту частини другої статті 273 ЦПК України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

99. Таким чином, враховуючи, що у справі №752/26123/23 (касаційне провадження 61-14236св25) ухвалою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2025 року було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Кукареки К. С. на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року, останнє набрало законної сили в силу вищевказаної норми, що унеможливлює задоволення клопотання про зупинення провадження у справі з підстав, визначених пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України.

100. Водночас колегія суддів зауважує, що у разі скасування судового рішення

у справі № 752/26123/23 та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 відповідачка не позбавлена права звернутися до суду із заявою про перегляд судового рішення у справі, яка є предметом касаційного перегляду, за нововиявленими обставинами. Однією з таких обставин, зокрема,

є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

101. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

102. Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених

статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Щодо судових витрат

103. Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

104. Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

105. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

106. Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

107. Враховуючи застосування до спірних правовідносин правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 504/3606/14-цщодо належного способу захисту права спадкоємця, підстави для зміни порядку розподілу судових витрат при частковому задоволенні позовних вимог, здійснених судами попередніх інстанцій, відсутні. На цій же підставі судові витрати, понесені ОСОБА_2 у суді касаційної інстанції, підлягають залишенню за останньою.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Кукареки Катерини Сергіївни,про зупинення провадження у справі відмовити.

2. Касаційнускаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Кукареки Катерини Сергіївни,задовольнити частково.

1. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 31 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2025 року

в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом №882 від 14 вересня 2023 року виданого на ім`я ОСОБА_2 про отримання

у спадщину майна після смерті ОСОБА_3 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме 1/2 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом №992

від 20 жовтня 2023 року виданого на ім`я ОСОБА_2 про отримання

у спадщину майна після смерті ОСОБА_3 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме 1/2 частки земельної ділянки загальною площею

0,0717 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 8000000000:79:314:0009, місце розташування: АДРЕСА_1 та скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно набуде на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №882 від 14вересеня 2023 року та свідоцтва про право на спадщину за законом №992 від 20 жовтня 2023 року скасувати.

2. Ухвалити у вищевказаній частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково.

3. Внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом, №882

від 14 вересня 2023 рокувиданогона ім`я ОСОБА_2 про отримання у спадщину майна після смерті ОСОБА_3 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме 1/2частки житлового будинку з відповідною часткою господарських споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зазначивши, що частка ОСОБА_2 у спадщині (житловийбудинокз відповідною часткою господарських споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) складає 1/4 (замість 1/2).

4. Внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом, №992

від 20 жовтня 2023 виданогона ім`я ОСОБА_2 про отримання

у спадщину майна після смерті ОСОБА_3 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме 1/2частки земельної ділянки загальною площею

0,0717 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 8000000000:79:314:0009, місце розташування: АДРЕСА_1 , зазначивши, що частка ОСОБА_2 у спадщині (земельнаділянказагальною площею 0,0717 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 8000000000:79:314:0009, місце розташування: АДРЕСА_1 ) складає 1/4 (замість 1/2).

5. У задоволенні позовної вимоги про скасування державноїреєстрації права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, набуте на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №882 від 14 вересеня 2023 року та свідоцтва про право на спадщину за законом №992 від 20 жовтня 2023 року, відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Сердюк В. В. Шипович