Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №910/19189/23 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/19189/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Ойл Трейдинг" - Пронюк В.Я., адвокат (довіреність від 05.01.2026 №0501-26),

відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" - Демченко С.В., адвокат (довіреність від 11.12.2025 №68), Дощук Д.О., адвокат (довіреність від 21.11.2025 №59),

треті особи, на стороні відповідача:

1) Акціонерне товариство "Укрнафта" -Островська В.В., адвокат (довіреність від 04.06.2026 №01/01/07-197/д),

2) Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів - Кручко О.М. (у порядку самопредставництва),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрнафта"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 (головуючий - суддя Майданевич А.Г., судді: Гаврилюк О.М. і Сулім В.В.)

у справі № 910/19189/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Ойл Трейдинг" (далі - ТОВ "Нафтогаз Ойл Трейдинг"; позивач)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл" (далі - ТОВ "Глуско Рітейл"; відповідач)

про стягнення 130 747 443,64 грн,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) Акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - АТ "Укрнафта");

2) Національне агентство з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів,

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 03.07.2026 № 32.2-01/986 у зв`язку з запланованою відпусткою судді Власова Ю.Л. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/19189/23, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Бенедисюк І.М, Малашенкова Т.М.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ "Нафтогаз Ойл Трейдинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "Глуско Рітейл" про стягнення за договором поставки ЗВГ від 01.09.2022 № 02-0109-2022-СГ основного боргу в сумі 28 603 165,99 грн та за договором поставки нафтопродуктів від 01.09.2022 № 01-0109-2022-НП основного боргу в сумі 102 144 277,65 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем в повному обсязі не виконано свої зобов`язання за договором поставки ЗВГ від 01.09.2022 №02-0109-2022-СГ у сумі 38 536 298,30 грн за період поставки товару січень-березень 2024 року та за договором поставки нафтопродуктів від 01.09.2022 № 01-0109-2022-НП у сумі 71 102 580,64 грн за період поставки товару січень-березень 2024 року, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Короткий зміст судових рішень

Господарський суд міста Києва рішенням від 17.10.2024 у задоволенні позовних вимог відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виснував, що жодних первинних документів на підтвердження зазначених в актах звірки взаємних розрахунків даних щодо кількості та вартості поставленого товару до матеріалів справи не долучено, у зв`язку з чим відповідні акти звірки не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі докази на підтвердження наявності спірної заборгованості.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 06.04.2026 апеляційну скаргу ТОВ "Нафтогаз Ойл Трейдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 у справі №910/19189/23 - задовольнив; рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 у справі №910/19189/23 - скасував; прийняв у справі № 910/19189/23 нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Нафтогаз Ойл Трейдинг" задовольнив повністю; стягнув з ТОВ "Глуско Рітейл" на користь ТОВ "Нафтогаз Ойл Трейдинг" основний борг у розмірі 109 638 878,00 грн, судовий збір за розгляд позовної заяви у суді першої інстанції у розмірі 751 520,00 грн та судовий збір за розгляд апеляційної скарги у суді апеляційної інстанції у розмірі 901 824, 00 грн.

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем надані належні і допустимі докази поставки товару та розміру заборгованості за поставлений товар у період січня-березня 2024 року, з врахуванням узгодженої сторонами заборгованості станом на 01.01.2024, у розмірі 71 102 580,64 грн та у розмірі 38 536 298,30 грн, що документально підтверджується наявними в матеріалах справи №910/19189/23 первинними документами (видатковими накладними) за договором від 01.09.2022 № 01-0109-2022-НП та за договором від 01.09.2022 №02-0109-2022-СГ відповідно. Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що належними та допустимими доказами поставки товарів та заявленої позивачем до стягнення розміру заборгованості за поставлений товар також є висновок експертів за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи від 11.02.2026 №6587/25-72/6588/25-71. Зазначені докази на переконання суду апеляційної інстанції в сукупності доводять факт поставки товару та розмір заборгованості за поставлений товар у період з січня по березень 2024 року, з врахуванням узгодженої сторонами заборгованості станом на 01.01.2024, у розмірі 71 102 580,64 грн та у розмірі 38 536 298,30 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ "Укрнафта", з посиланням на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження (з урахуванням касаційної скарги у новій редакції), скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає про не врахування правової позиції, викладеної:

- у постановах Верховного Суду від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19, від 23.07.2019 у справі № 917/2034/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16 в частині порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та прийняття доказів на стадії апеляційного провадження в порушення приписів статті 80, частини другої статті 164, частини третьої статті 269 ГПК України;

- у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 24.10.2018 у справі №905/3062/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17 щодо застосування статей 1 та 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.1995 №98, стосовно того, що акт звірки не є первинним бухгалтерським документом і не може самостійно підтверджувати факт господарських операцій та заборгованість без відповідних первинних документів та підписів уповноважених осіб.

На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, зокрема висновку експертизи КНДІСЕ від 11.02.2026 та актів звірки взаємних розрахунків.

Позиція інших учасників справи

Національним агентством з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів подані додаткові пояснення у справі (документ сформований в системі "Електронний суд" 19.06.2026) в яких останнє вважає, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 залишенню в силі.

ТОВ "Нафтогаз Ойл Трейдинг" подало відзив на касаційну скаргу (документ сформований в системі "Електронний суд" 25.06.2026) в якому просить касаційну скаргу АТ "Укрнафта" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 - без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.05.2022 за №385-р "Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках" визначено Національному агентству з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів забезпечити передачу активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні згідно з переліком (у тому числі ТОВ "Глуско Рітейл") та згідно з актами приймання-передачі ТОВ "Нафтогаз Ойл Трейдинг" на період до усунення ризику збою та/або переривання функціонування активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій, і до завершення здійснення процесуальних заходів.

22.06.2022 між Національним агентством з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (установник управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Ойл Трейдинг" (управитель) підписано акт приймання-передачі активів в управління, за яким установник управління передав, а управитель прийняв в управління частки в статутних капіталах (корпоративні права), зокрема, Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл".

Надалі, 12.09.2023 Кабінет Міністрів України прийняв Розпорядження № 797-р "Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках", відповідно до якого прийнято рішення щодо передачі в управління ПАТ "Укрнафта" активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема, корпоративних прав та майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл".

Між Національним агентством з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (установник управління) та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (управитель) 15.03.2024 підписано акт приймання-передачі активів в управління № 1-корпоративні права, відповідно до якого установник управління передав, а управитель прийняв в управління корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю "Глуско Рітейл".

Поряд із цим, 01.09.2022 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки ЗВГ №02-0109-2022-СГ (далі - договір ЗВГ), за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити газ скраплений вуглеводний (надалі - товар) на базисі поставки, в кількості, в асортименті, за цінами та термінами поставки відповідно до умов договору та додатків до нього, що є невід`ємними частинами договору.

Відповідно до пункту 4.2 договору ЗВГ зобов`язання постачальника з поставки товару певної вартості виникає тільки після підписання сторонами відповідного додатку до договору, в якому сторони фіксують вартість продукції, що поставляється партії товару.

Згідно з пунктом 6.4 договору ЗВГ за результатами поставки товару за відповідним додатком, постачальником складається акт прийому-передачі товару та/або видаткова накладна, які підписуються сторонами.

Пунктом 6.4.1 договору ЗВГ визначено, що акт прийому-передачі товару та/або видаткова накладна в залежності від базису поставки товару оформляється на підставі даних про кількість товару, що містяться в залізничних квитанціях або товарно-транспортних накладних, відповідно.

У пункті 7.1 договору ЗВГ погоджено, що покупець зобов`язується оплачувати товар у термін, що не перевищує 30 (тридцять) календарних днів з дати поставки партії товару.

Зобов`язання покупця з оплати товару виникають з моменту поставки товару (пункту 7.2 договору ЗВГ).

Пункт 7.4 договору ЗВГ передбачає, що сторонами щокварталу проводиться звірка заборгованості за договором шляхом підписання актів звірки взаєморозрахунків, при цьому кожна зі сторін зобов`язується протягом 15-ти календарних днів місяця, наступного за звітнім, після отримання від іншої сторони акту звірки взаєморозрахунків, підписати його і направити іншій стороні. У разі неповернення протягом установленого терміну підписаного акту звірки взаєморозрахунків, сума заборгованості, зазначена в ньому, буде вважатися узгодженою сторонами.

Згідно з пунктом 12.13 договору ЗВГ останній вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та проставлення печаток і діє до 31.12.2023, а в частині виконання зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Також, 01.09.2022 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір поставки нафтопродуктів № 01-0109-2022-НП (далі - договір НП), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти (надалі - товар) на базисі поставки, в кількості, в асортименті, за цінами та термінами поставки відповідно до умов договору та додатків до нього, що є невід`ємними частинами договору.

Інші умови договору НП, зокрема, пункти 4.2, 6.4, 6.4.1, 7.1, 7.2, 7.4, 12.13, містять аналогічні умовам договору ЗВГ положення.

До вказаних договорів сторонами укладено ряд додатків щодо виду, вартості та кількості товару, що підлягає поставці.

Як встановлено судом, при зверненні з цим позовом до суду позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки ЗВГ від 01.09.2022 №02-0109-2022-СГ у сумі 28 603 165,99 грн за період поставки товару з листопада 2022 року по жовтень 2023 року; заборгованість за договором поставки нафтопродуктів від 01.09.2022 № 01-0109-2022-НП у сумі 102 144 277,65 грн за період поставки товару з вересня 2022 року по листопад 2023 року.

У подальшому, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки ЗВГ від 01.09.2022 №02-0109-2022-СГ у сумі 38 536 298,30 грн за період поставки товару з січня по березень 2024 року; заборгованість за договором поставки нафтопродуктів від 01.09.2022 № 01-0109-2022-НП у сумі 71 102 580,64 грн за період поставки товару з січня по березень 2024 року.

До вказаної заяви позивачем долучено підписані обома сторонами додатки до наведених вище договорів поставки за період січень-березень 2024 року.

Також позивач надав акт звірки взаємних розрахунків від 26.03.2024 №30 за договором поставки ЗВГ від 01.09.2022 №02-0109-2022-СГ за період 01.01.2024-26.03.2024 із визначеною сумою боргу 38 536 298,30 грн та акт звірки взаємних розрахунків від 26.03.2024 № 31 за договором поставки нафтопродуктів від 01.09.2022 № 01-0109-2022-НП за період 01.01.2024-26.03.2024 із визначеною сумою боргу 71 102 580,64 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем в повному обсязі не виконано свої зобов`язання за договором поставки ЗВГ від 01.09.2022 №02-0109-2022-СГ у сумі 38 536 298,30 грн за період поставки товару з січня по березень 2024 року та за договором поставки нафтопродуктів від 01.09.2022 № 01-0109-2022-НП у сумі 71 102 580,64 грн за період поставки товару з січня по березень 2024 року, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Нафтогаз Ойл Трейдинг" разом із апеляційною скаргою звернувся до суду з клопотанням від 19.11.2024, в якому просив долучити до матеріалів справи додаткові докази наявності постачань нафтопродуктів та суми несплаченої заборгованості ТОВ "Глуско Рітейл" перед ТОВ "Нафтогаз Ойл Трейдинг" за договором поставки ЗВГ від 01.09.2022 №02-0109-2022-СГ та за договором поставки нафтопродуктів від 01.09.2022 №01-0109-2022-НП, які не були залучені судом першої інстанції.

Клопотання мотивовано тим, що подання доказів до суду першої інстанції ТОВ "Нафтогаз Ойл Трейдинг", на які воно посилається у клопотанні від 19.11.2024 були неможливими з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Зокрема, ТОВ "Нафтогаз Ойл Трейдинг" зазначало, що відповідач не заперечував проти заявленої позивачем суми заборгованості, підтверджував факт укладення договорів постачання, за якими виникла заборгованість та висловлював лише пропозиції щодо реструктуризації, тому позивачем не надавались первинні документи через занадто великий обсяг ( більше 3 тис. аркушів). Але згодом, після зміни представників відповідача у судовому процесі та залучення до участі у розгляді справи третіх осіб, позиція відповідача змінилася, представники відповідача та третіх осіб не визнавали заявлену позивачем суму заборгованості. Через відсутність документального підтвердження суми заборгованості позивач до закінчення стадії підготовчого провадження 01.05.2024 сформував у системі "Електронний суд" відповідне клопотання, з доданими до нього документами, що підтверджують факт постачання нафтопродуктів відповідачу, їх приймання та здійснення розрахунків та надіслав пакет документів на електронні адреси сторін та до суду. Як з`ясувалось пізніше, через збій у роботі системи "Електронний суд" надсилання цих процесуальних документів на адресу суду та інших учасників спору відбулося не у повному обсязі, а саме: відповідач та треті особи отримали відповідне клопотання та додатки до нього, а до суду документи не надійшли. Позивач вважає, що імовірною причиною такого технічного збою могло стати тимчасове відключення світла, або переривання у роботі поштових серверів.

Позивач вказував, що доказом вчинення необхідних дій для надсилання до суду документів є те, що у системі "Електронний суд" зафіксовано та сформовано 01.05.2024 документ, та те, що клопотання з відповідними документами було доставлено іншим учасникам процесу. На підтвердження вказаного свідчить те, що 06.05.2024 через систему "Електронний суд" від ТОВ "Глуско Рітейл" надійшли заперечення на отримане ними клопотання позивача від 01.05.2024 про залучення до матеріалів справи доказів.

Також позивач зазначав, що після того, як його представник з`ясував, що через технічний збій вказане клопотання не було доставлене до суду, ним було повторно вчинені необхідні дії та надіслане вказане клопотання до суду 08.05.2024 через систему "Електронний суд". Під час судового засідання у суді першої інстанції 11.06.2024 представник позивача підтримав клопотання про долучення доказів та послався на статтю 119 ГПК України, вважаючи зазначені ним причини достатньо обґрунтованими для подання доказів. Проте, ухвалою від 11.06.2024 Господарським судом м. Києва у задоволенні клопотання про залучення доказів було відмовлено.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 02.04.2025 задовольнив клопотання ТОВ "Нафтогаз Ойл Трейдинг" від 19.11.2024 про поновлення строку на подання доказів та долучення їх до матеріалів справи. Поновив ТОВ "Нафтогаз Ойл Трейдинг" процесуальний строк на долучення до матеріалів справи додаткових доказів, які подані 19.11.2024 та долучив їх до матеріалів справи. Суд апеляційної інстанції дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, дійшов висновку, що ненадання позивачем вказаних у клопотанні від 19.11.2024 документів (видаткових накладних, акту звірки розрахунків станом на 31.12.2023) зумовлено винятковістю такого випадку, що підтверджується формуванням 01.05.2025 клопотання з документами у системі "Електронний суд" та отриманням зазначених документів іншими учасниками процесу на стадії підготовчого провадження у суді першої інстанції, а тому з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених у статтях 124, 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також статтях 76-79 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення клопотання про долучення додаткових доказів від 19.11.2024.

Натомість, на переконання апеляційного господарського суду Господарський суд міста Києва відмовляючи у задоволенні клопотання про долучення доказів ухвалою від 11.06.2024 дійшов помилково висновку про неповажність наведених позивачем доводів щодо пропуску процесуального строку для подання доказів, тим самим не було враховано всіх обставин та залишено їх без будь-якої оцінки зазначені докази, що у подальшому призвело до нез`ясування обставин, які мають значення для справи.

Також, 10.06.2025 від ТОВ "Глуско Рітейл" надійшло клопотання про призначення судово-економічної експертизи. Клопотання відповідача обґрунтовувалось тим, що ознайомившись із наданим позивачем розрахунком позовних вимог, виникла необхідність спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, оскільки наявні в матеріалах справи видаткові накладні січня-березня 2024 року не відповідають п. 4.2 договору від 01.09.2022 № 02-0109-2022-СГ та договору від 01.09.2022 № 01-0109-2022-НП, а без застосування спеціальних знань не вбачається за можливе співставити та зрозуміти, до якого саме додатку укладеного в період січня-березня 2024 року до договору від 01.09.2022 № 02-0109-2022-СГ та договору від 01.09.2022 № 01-0109-2022-НП відноситься та чи інша видаткова накладна сформована позивачем у період січня-березня 2024 року. У зв`язку з цим відповідач позбавлений можливості надати суду аргументований контррозрахунок.

Інші учасники судового процесу підтримали вказане клопотання.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи викладені обставини, при розгляді цієї справи дійшов висновку про необхідність перевірки та встановлення відомостей щодо детального розрахунку суми позовних вимог за період січнь-березень 2024 року, у зв`язку з чим, колегією суддів ухвалою від 07.07.2025 призначено у даній справі судово-економічну експертизу на вирішення якої (судовим експертам) поставлено такі питання:

- чи підтверджується документально, наявними в матеріалах справи № 910/19189/23 первинними документами, за договором від 01.09.2022 № 01-0109-2022-НП, відповідність обсягу та вартості продукції, що поставлялася за видатковими накладними січня-березня 2024 року відповідним додаткам до договорів підписаним у січні-березні 2024 року?

- чи підтверджується документально, наявними в матеріалах справи № 910/19189/23 первинними документами, за договором від 01.09.2022 № 02-0109-2022-СГ, відповідність обсягу та вартості продукції, що поставлялася за видатковими накладними січня-березня 2024 року відповідним додаткам до договорів підписаним у січні-березні 2024 року?

- чи підтверджується документально, наявними в матеріалах справи № 910/19189/23 первинними документами за договором від 01.09.2022 № 01-0109-2022-НП, заявлений до стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Ойл Трейдинг" розмір заборгованості за поставлений у період січня-березня 2024 року Товариству з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО РІТЕЙЛ" товар?

- чи підтверджується документально, наявними в матеріалах справи № 910/19189/23 первинними документами за договором від 01.09.2022 № 02-0109-2022-СГ, заявлений до стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтогаз Ойл Трейдинг" розмір заборгованості за поставлений у період січня-березня 2024 року Товариству з обмеженою відповідальністю "ГЛУСКО РІТЕЙЛ" товар?

Так, висновком експертів за результатами проведення судово-економічної експертизи № 6587/25-72/6588/25-71 від 11.02.2026 встановлено, що наявними в матеріалах справи № 910/19189/23 первинними документами, відповідність обсягу та вартості продукції в цілому відповідає додаткам до договорів від 01.09.2022 №01-0109/2022-НП та від 01.09.2022 №02-0109-2022-СГ між ТОВ "Нафтогаз Ойл Трейдинг" та ТОВ "Глуско Рітейл", які підписані у січні -березні 2024 року.

Враховуючи, що у відповідних додатках до договорів вартість та кількість партій товару (нафтопродуктів) визначалась попередньо орієнтовно, остаточно обсяг та вартість поставок продукції видатковими накладними, підписаними у січні-березні 2024 року за договором №01-0109-2022-НП документально підтверджується на загальну суму 12 708 302,99 грн та за договором від 01.09.2022 № 02-0109-2022-ССГ, документально підтверджується на загальну суму 39 133 132,31 грн.

Враховуючи, що в акті звірки взаєморозрахунків по договору № 01-0109-2022-НП на 30.09.2024 сторонами (ТОВ "Нафтогаз Ойл Трейдинг" та ТОВ "Глуско Рітейл") станом на 01.01.2024 була узгоджена заборгованість ТОВ "Глуско Рітейл" з оплати за отриманий товар (нафтопродуктів) у сумі 97 144 277,65 грн, тому, за наявними в матеріалах справи №910/19189/23 первинними документами (видатковими накладними) за договором від 01.09.2022 № 01-0109-2022-НП, заявлений до стягнення ТОВ "Нафтогаз Ойл Трейдинг" розмір заборгованості, враховуючи поставлений ТОВ "Глуско Рітейл" у період січня - березня товар (нафтопродукти), документально підтверджується у сумі 71 102 580,64 грн (97 144 277,65 грн + 12 708 302,99 грн - 38 750 000,00 грн), де: 97 144 277,65 грн - сума узгодженої заборгованості ТОВ "Глуско Рітейл" станом на 01.01.2024; 12 708 302,99 грн. - сума вартості поставок товару, відповідно до видаткових накладних, підписаних у січні - березні 2024 року; 38 750 000,00 грн - на яку суму протягом січня-березня 2024 року ТОВ "Глуско Рітейл" розрахувалось за отриманий товар.

Враховуючи, що в акті звірки взаєморозрахунків за договором № 02-0109-2022-СГ на 30.09.2024 сторонами (ТОВ "Нафтогаз Ойл Трейдинг" та ТОВ "Глуско Рітейл") станом на 01.01.2024 була узгоджена заборгованість ТОВ "Глуско Рітейл" з оплати за отриманий товар (нафтопродуктів) у сумі 26 603 165,99 грн, тому, за наявними в матеріалах справи № 910/19189/23 первинними документами (видатковими накладними) за договором від 01.09.2022 № 02-0109-2022-СГ, заявлений до стягнення ТОВ "Нафтогаз Ойл Трейдинг" розмір заборгованості, враховуючи поставлений ТОВ "Глуско Рітейл" у період січня - березня 2024 року товар (нафтопродукти), документально підтверджуються у сумі 38 536 298,30 грн (26 603 135,99 грн + 39 133 132,31 грн - 27 200 000,00 грн), де: 26 603 135,99 грн - сума узгодженої заборгованості ТОВ "Глуско Рітейл" станом на 01.01.2024 за договором № 02-0109-2022-СГ; 39 133 132,31 грн. - сума вартості поставок товару, відповідно до видаткових накладних, підписаних у січні - березні 2024 року за договором № 02-0109-2022- СГ; 27 200 000,00 грн. - на яку суму протягом січня - березня 2024 року ТОВ "Глуско Рітейл" розрахувалось на отриманий товар за договором №02-0109- 2022-СГ.

Так, відповідно до висновку, за наявними в матеріалах справи №910/19189/23 первинними документами (видатковими накладними) за договором від 01.09.2022 № 01-0109-2022-НП, заявлений до стягнення ТОВ "Нафтогаз Ойл Трейдинг" розмір заборгованості за поставлений ТОВ "Глуско Рітейл" у період січня-березня 2024 року товар, з врахуванням узгодженої сторонами заборгованості станом на 01.01.2024, документально підтверджується у сумі 71 102 580,64 грн.

За наявними в матеріалах справи № 910/19189/23 первинними документами (видатковими накладними) за договором від 01.09.2022 № 02-0109-2022-СГ, заявлений до стягнення ТОВ "Нафтогаз Ойл Трейдинг" розмір заборгованості за поставлений ТОВ "Глуско Рітейл" у період січня-березня 2024 року товар, з врахуванням узгодженої сторонами заборгованості станом на 01.01.2024, документально підтверджується у сумі 38 536 298,30 грн.

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до пунктів 25, 26, 32 правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Скаржник визначаючи підставою касаційного оскарження пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України у своїй касаційній скарзі вказав про неврахування висновків викладених у постановах Верховного Суду:

- від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19, від 23.07.2019 у справі № 917/2034/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16 в частині порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та прийняття доказів на стадії апеляційного провадження в порушення приписів статті 80, частини другої статті 164, частини третьої статті 269 ГПК України;

- від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 24.10.2018 у справі №905/3062/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17 щодо застосування статей 1 та 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну від 24.05.1995 №98, стосовно того, що акт звірки не є первинним бухгалтерським документом і не може самостійно підтверджувати факт господарських операцій та заборгованість без відповідних первинних документів та підписів уповноважених осіб.

Так, у справі №904/2104/19 відкрито провадження про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат". Визнані грошові вимоги ТОВ "Технобудмонтаж Груп" до ПАТ "ДМК" в загальній сумі 2456 762,72 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів в порядку статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п`ятнадцять календарних днів. Розпорядником майна ПАТ "ДМК" призначено арбітражного керуючого.

Зокрема, АТ "Укрнафта зазначає, про неврахування висновку такого змісту:" Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи."

Так, у справі №917/2034/17 позов подано про скасування рішення засідання комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією та/або умов договору, оформлене протоколом №8 від 15.11.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акт про порушення від 02.11.2017 №00001219 складений без присутності представника ПП "Мегапол", на засідання комісії безпідставно недопущений уповноважений представник ПП "Мегапол" Пістряк М.С. та протокол №8 від 15.11.2017 засідання комісії по розгляду акта про порушення споживачем Правил користування електричною енергією є незаконним, а відтак, підлягає скасуванню в судовому порядку.

Скаржник наголошує на неврахуванні висновку, зокрема, щодо: "прийняття апеляційним судом доказів, які не подавалися до суду першої інстанції без поважних причин, порушує принцип змагальності, рівності сторін та правової визначеності."

Так, у справі № 909/965/16 позов подано про стягнення 11 820 194,63 грн., з яких: 9 671 588,93 грн. - основний борг, 1 616 988,19 грн. - пеня, 121 983,61 грн. - 3% річних, 409 633,90 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані укладенням між сторонами Договору купівлі-продажу природного газу, на виконання умов якого, позивач передав у власність відповідача, по актах приймання - передачі природний газ на загальну суму 42 893 545,86 грн., та неналежним виконанням відповідачем п.6.1 Договору, в редакції Додаткової угоди від 22.12.14 № 9, яким обумовлено порядок здійснення розрахунків між сторонами, внаслідок чого неоплаченим в повному обсязі залишився спожитий природний газ вартістю 9 671 588, 93грн., та п. 7.2 Договору, положення пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України, на підставі яких, за порушення строків оплати поставленого природного газу, відповідачу нараховано 1 616 988,19 грн. - пені, 121 983,61грн. - 3% річних, 409 633, 90 грн. - інфляційних втрат.

АТ "Укрнафта" зазначає, про неврахування висновку такого змісту: "докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою."

Відповідно до частин другої - четвертої статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

За змістом частин першої, третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16 та від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у цьому разі - відповідача).

При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Випадки дослідження апеляційним судом нових доказів можуть бути, зокрема, наступними:

1) докази існували на час розгляду справи у суді першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, не знала і не могла знати про їх існування;

2) докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин (не залежних від нього) не міг надати їх до суду;

3) суд першої інстанції помилково виключив із судового розгляду надані учасником процесу докази, що могли мати значення для справи;

4) суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу у дослідженні доказів, що могли мати значення для справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, коли їх подання суду для нього становило певні труднощі тощо).

5) наявні інші поважні причини їх ненадання до суду першої інстанції, де відсутні умисел чи недбалість особи, яка їх подає, або вони не досліджені цим судом внаслідок інших процесуальних порушень.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 02.04.2025 задовольнив клопотання ТОВ "Нафтогаз Ойл Трейдинг" від 19.11.2024 про поновлення строку на подання доказів та долучення їх до матеріалів справи. Поновив ТОВ "Нафтогаз Ойл Трейдинг" процесуальний строк на долучення до матеріалів справи додаткових доказів, які подані 19.11.2024 та долучив їх до матеріалів справи. Суд апеляційної інстанції дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї, дійшов висновку, що ненадання позивачем вказаних у клопотанні від 19.11.2024 документів (видаткових накладних, акта звірки розрахунків станом на 31.12.2023) зумовлено винятковістю такого випадку, що підтверджується формуванням 01.05.2025 клопотання з документами у системі "Електронний суд" та отриманням зазначених документів іншими учасниками процесу на стадії підготовчого провадження у суді першої інстанції, а тому з метою дотримання загальних принципів судочинства, закріплених у статтях 124, 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України, а також статтях 76-79 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення клопотання про долучення додаткових доказів від 19.11.2024.

Натомість, на переконання апеляційного господарського суду Господарський суд міста Києва відмовляючи у задоволенні клопотання про долучення доказів ухвалою від 11.06.2024 дійшов помилково висновку про неповажність наведених позивачем доводів щодо пропуску процесуального строку для подання доказів, тим самим не врахував всіх обставин та залишив без будь-якої оцінки зазначені докази, що у подальшому призвело до нез`ясування обставин, які мають значення для справи.

Отже, суд апеляційної інстанції, задовольняючи клопотання, зокрема, позивача навів мотиви та міркування ухвалення такого судового рішення, що відповідає приписам статті 2 та частині третій статті 269 ГПК України.

Верховний Суд зауважує, що оцінює довід касаційної скарги крізь призму частини другої статті 2 ГПК України (суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі) і статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає право на справедливий суд, і що обмеження в доступі до правосуддя має відповідати: легитимній меті, законності і пропорційності. Як свідчить зміст судового рішення і протоколу судового засідання суд застосував норми процесуального права і таке застосування відповідає закону.

При цьому Суд відзначає, що за доводами касаційної скарги скаржник фактично не заперечує і не доводить порушення норм матеріального права, щодо наявності заборгованості, а його незгода з судовим рішенням зводиться до формального заперечення обставин прийняття судом апеляційної інстанції доказів.

Так, у справі №905/1198/17 позов подано про стягнення заборгованості у розмірі 2 133 302,34 грн., з яких 1 125 891,70 грн. основний борг, 89 577,79 грн. 3% річних, 917 832,74 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання Відповідачем умов договору поставки від 02.07.2012 № 27-06 (далі - Договір поставки) в частині розрахунків за поставлений товар, що підтверджується накладною від 02.12.2013 № 115, довіреністю від 02.12.2013 № 310, листом від 02.12.2013 №182/1, претензією від 14.08.2015 № 3805/05 та актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2014 по 30.09.2014.

У справі №905/3062/17 позов подано про стягнення з дочірнього підприємства "Донецький облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" заборгованості в розмірі 7 283 065,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору №2-222/3 від 30.11.2012 в частині здійснення розрахунків за виконані підрядні роботи.

У справі №910/1389/18 позов подано про стягнення з відповідача 1 624 515,73 грн основного боргу, 988 946,61 грн інфляційних втрат та 148 282,19 грн три відсотки річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов укладених з позивачем договорів про закупівлю продуктів нафтоперероблення рідких № 06/129-14 від 29.08.2014 та № 06/168-14 від 11.12.2014 не виконав в повному обсязі свої зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару (дизельного палива).

У справі № 916/1727/17 позов подано про стягнення 360 219, 98 грн, з яких: 295 918, 92 грн - основний борг, 36 436, 08 грн - пеня, 5 191, 39 грн - 3% річних та 22 612, 34 грн - інфляційні втрати (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором поставки №200/07 від 01.01.2008 щодо оплати отриманого від позивача товару.

АТ "Укрнафта" зазначає, про неврахування висновку у цих справах такого змісту: "Акт звірки взаєморозрахунків є фіксуючим документом, який не є первинним і не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій - поставки, надання послуг тощо. Він є лише відображенням стану заборгованості та в окремих випадках - руху коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер."

Водночас суд апеляційної інстанції, звертаючись до категорії стандарту доказування та оцінки доказів зазначав, що позивачем надані належні і допустимі докази поставки товару (нафтопродуктів) та розміру заборгованості за поставлений товар у період січня-березня 2024 року, з врахуванням узгодженої сторонами заборгованості станом на 01.01.2024, у розмірі 71 102 580,64 грн та у розмірі 38 536 298,30 грн, що документально підтверджується наявними в матеріалах справи №910/19189/23 первинними документами (видатковими накладними) за договором від 01.09.2022 № 01-0109-2022-НП та за договором від 01.09.2022 №02-0109-2022-СГ відповідно. Крім того, належними та допустимими доказами поставки товару (нафтопродуктів) та заявленої позивачем до стягнення розміру заборгованості за поставлений товар є висновок експертів за результатами проведення комісійної судової економічної експертизи №6587/25-72/6588/25-71 від 11.02.2026. Зазначені докази в сукупності доводять факт поставки товару (нафтопродуктів) та розміру заборгованості за поставлений товар у період січень-березень 2024 року, з врахуванням узгодженої сторонами заборгованості станом на 01.01.2024, у розмірі 71 102 580,64 грн та у розмірі 38 536 298,30 грн. При цьому, відповідачем не було подано жодного доказу на спростування тверджень позивача.

За приписами статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані можуть встановлюватись, в тому числі, і на підставі показань свідків.

Правила щодо оцінки доказів закріплено у статті 86 Господарського процесуального кодексу України, згідно з частиною першою якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінка доказів - це розумова, пізнавальна діяльність суду, яка полягає у дослідженні якісних і кількісних ознак зібраних доказів у конкретній справі. Закон не регулює порядок роздумів судді. Проте норми права встановлюють зовнішні умови, гарантії, які забезпечують істинність логічних висновків суддів.

Так, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Зазначене є запорукою ухвалення судом справедливого рішення, яке відповідатиме принципу верховенства права.

Зі змісту постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що ним досліджено та виснувано про підтвердження заявленої до стягнення суми не лише на підставі актів звірки взаєморозрахунків, а також на підставі наявних у справі первинних документів, висновку експертизи проведеної за наслідків аналізу наявних у справі документів у своїй сукупності.

Враховуючи критерії подібності, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, правовідносини у зазначених скаржником справах відрізняються від правовідносин у цій справі (№ 910/19189/23) за змістом спірних правовідносин, підставами позову, суб`єктним складом та характером спірних правовідносин, а тому висновки щодо застосування норм права, які викладені в зазначених скаржником постановах Верховного Суду у справах № 904/2104/19, № 917/2034/17, № 909/965/16, №905/1198/17, №905/3062/17, №910/1389/18, № 916/1727/17 не можуть бути релевантними до правовідносин, що розглядаються у цій справі.

З огляду на викладене, посилання скаржника про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19, від 23.07.2019 у справі № 917/2034/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 24.10.2018 у справі №905/3062/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17 не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, адже Суд встановив, що висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.

Як вбачається із змісту оскаржуваного судового рішення, у цій справі суд апеляційної інстанції досліджував та оцінював доводи учасників справи через призму предмета, підстав позову та кола доказування, які входять у таку категорію справ.

Зазначене спростовує протилежні доводи скаржника та свідчить про безпідставне посилання останнього на неврахування апеляційним судом практики Верховного Суду, і не свідчить, що суд апеляційної інстанції застосував норму права інакше (не так, чи в інший спосіб витлумачив), ураховуючи обставини цієї конкретної справи, доказову базу, підстави позову, доводи та заперечення учасників справи.

Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в інший спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

Сама по собі різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку.

Цитування скаржником окремих висновків суду касаційної інстанції, викладених у постановах у справах, фактичні обставини в яких є відмінними, а правовідносини - неподібними до правовідносин, що склалися у справі № 910/19189/23, не є належним правовим обґрунтуванням передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження.

Доводи скаржника зводяться до переоцінки доказів та встановлення інших, ніж встановлені судом апеляційної інстанції, фактичних обставин задля ухвалення іншого рішення по суті заявлених позовних вимог, тобто рішення про відмову у задоволенні позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що принцип змагальності не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі №904/2104/19).

Щодо підстави касаційного оскарження передбаченою пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Колегія суддів зазначає, що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства діє принцип змагальності.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, недопустимі докази - це докази, отримані внаслідок порушення закону. Відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що суд використав недопустимий доказ. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 березня 2021 року у справі № 922/2319/20, від 16 лютого 2021 року у справі № 913/502/19, від 13 серпня 2020 року у справі № 916/1168/17, від 16 березня 2021 року у справі № 905/1232/19.

За приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № 925/2301/14, від 19 червня 2019 року у справі № 910/4055/18).

Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Отже, неналежні докази та недопустимі докази - це різні поняття. Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 910/13647/19.

Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, ураховуючи вірогідність та взаємозв`язок доказів у їх сукупності для прийняття відповідного процесуального рішення.

Скаржник вказує, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, якими, за твердженням скаржника, є висновок експертизи КНДІСЕ від 11.02.2026 №6587/25-72/6588/25-71 у частині документального підтвердження заборгованості в сумі 109 638 878,94 грн. Експерти на його думку перевищили свою компетенцію, давши правову оцінку юридичній силі актів звірки, що є виключним правом суду; висновок експертизи є похідним доказом, який базується на документах, прийнятих судом апеляційної інстанції з порушенням процесуального закону; недопустимість первинних доказів зумовлює недопустимість і похідного доказу-висновку експертизи.

У цьому випадку скаржник фактично не погоджується з мотивами і оцінкою суду апеляційної інстанції, щодо долучення нових доказів в апеляційній інстанції, та оцінкою експертами при проведенні експертизи цих доказів разом з актами звірки взаєморозрахунками. Водночас, докази, які були долученні до матеріалів справи, за наслідками задоволення клопотання позивача ухвалою апеляційного господарського суду від 02.04.2025, не вважаються у контексті приписів статті 77 ГПК України недопустимими.

Отже, такі доводи скаржника є необґрунтованими, адже вони зводяться до спроби переконати суд в переоцінці доказів з точки зору достовірності, належності і вірогідності, і не свідчать про їх недопустимість, тому колегія суддів Верховного Суду відхиляє ці доводи, оскільки переоцінка доказів знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Суд апеляційної інстанції при вирішенні цього спору, дослідив та оцінив за правилами статей 86, 210, 237-238 ГПК України надані та зібрані у справі докази у їх сукупності і вірогідності, застосувавши статті 76-79 ГПК України, і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частин першої та другої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Судові витрати

Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу відповідача залишає без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 у справі № 910/19189/23 -без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова