Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №924/495/26 — Господарський суд Хмельницької області

Суд: Господарський суд Хмельницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них

Дата: 16 липня 2026 р.

Справа: №924/495/26

Суддя: Танасюк О.Є.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

_______________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" липня 2026 р. Справа № 924/495/26

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., секретаря судового засідання Андрєєва В.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСС ДИЗАЙН", м. Вінниця

до Виробничо-комерційного приватного підприємства "ЯВІР-ТРАНС", м. Хмельницький

про стягнення 44759,90 грн., з яких: 8143,10 грн. інфляційні втрати, 3257,81 грн. 3 % річних та 33358,99 грн. пеня.

Без повідомлення (виклику) сторін

Процесуальні дії по справі.

12.05.2026 до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСС ДИЗАЙН", м. Вінниця до Виробничо-комерційного приватного підприємства "ЯВІР-ТРАНС", м. Хмельницький про стягнення 150076,34 грн., з яких: 111339 грн. - сума основного боргу за договором поставки №49668 від 26.05.2025, 5442,41 грн. - інфляційні втрати, 2955,82 грн. - 3 % річних, 30339,11 грн. - пеня.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 18.05.2026 відкрито провадження у справі №924/495/26, постановлено дану справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті.

15.06.2026 судом постановлено ухвалу, якою продовжено Виробничо-комерційному приватному підприємству "ЯВІР-ТРАНС" строк для подання відзиву.

Ухвалою суду від 22.06.2026 продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "НЕСС ДИЗАЙН" строк для подання відповіді на відзив. Також даною ухвалою прийнято зменшення позовних вимог, у зв`язку з чим предметом спору є стягнення 44759,90 грн., з яких: 8143,10 грн. інфляційні втрати, 3257,81 грн. 3 % річних та 33358,99 грн. пеня.

Позиція позивача.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки №49668 від 26.05.2025, у межах виконання якого позивач здійснив попередню оплату товару, проте відповідач поставив товар не в повному обсязі, у зв`язку з чим на момент звернення з позовом до суду у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у вигляді неповернутого авансу у розмірі 111339 грн. (який був сплачений після відкриття провадження у справі). У зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 5442,41 грн. інфляційних втрат, 2955,82 грн. 3 % річних та 30339,11 грн. пені.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 09.06.2026 вважає, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню. Звертає увагу суду на те, що відповідно до положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вважає, що звернення позивача до суду з вимогами про стягнення інфляційних витрат, 3% річних та пені, нарахованої за період з 18.06.2025 до 07.05.2026, тобто у період дії воєнного стану в Україні є повністю безпідставним та не підлягають задоволенню.

Зазначає, що заявлені адвокатом витрати на правову допомогу в розмірі 14400 грн. – є суттєво завищеними та такими, які не відповідають критеріям розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат.

Вказує, що враховуючи встановлену судом малозначність справи та розгляд її у порядку спрощеного позовного провадження, необґрунтованість та непропорційність витрат на правову допомогу відповідно до предмета спору, відсутність критерію розумності розміру витрат, неспівмірність витрат відповідно до ціни позову, фінансовий стан ВКПП "ЯВІР-ТРАНС" – просить зменшити розмір витрат на правову допомоги до 2000 грн.

Відповідь позивача на відзив відповідача.

Позивач у відповіді на відзив (від 16.06.2026) зазначає, що факт сплати основної суми боргу після звернення позивача до суду не свідчить про безпідставність позову, а підтверджує, що саме порушення відповідачем свого зобов`язання стало причиною виникнення спору та необхідності судового захисту прав позивача. Добровільне погашення основного боргу після подання позову не припиняє правових наслідків уже допущеного прострочення та не звільняє боржника від обов`язку сплатити передбачені законом і договором суми відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вважає безпідставним посилання відповідача на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, оскільки в даному випадку відсутній будь-який правочин, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем).

Наголошує, що у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем щодо повернення попередньої оплати товару за договором у розмірі 111339 грн., на яку нараховуються інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ відповідно до абз. 3 ст. 549 ЦК України, у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, тобто з 18.06.2025 з урахуванням ч. 2 ст. 693, ч. 1 ст. 530 ЦК України до 12.05.2026 - дати звернення позивача з позовом до суду в межах даної справи.

З приводу витрат на правничу допомогу, позивач звертає увагу, що спір у даній справі виник саме внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань. Більше того, основна сума боргу була сплачена відповідачем лише після звернення позивача до суду. Отже, саме поведінка відповідача зумовила необхідність судового захисту порушених прав позивача, а відтак і понесення судових витрат.

Фактичні обставини справи.

26.05.2025 між Виробничо-комерційним приватним підприємством "ЯВІР-ТРАНС" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕСС ДИЗАЙН" (покупець) укладено договір поставки №49668, відповідно до умов якого постачальник взяв на себе зобов`язання поставити і передати у власність покупця пісок, інертні матеріали в асортименті (далі - товар), а покупець зобов`язався прийняти товар та сплатити його вартість у строки і на умовах визначених у даному договорі (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 1.2. договору найменування, загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у бухгалтерських документах постачальника, а саме: рахунках-фактурах, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та/або інших товарно-супровідних документах, які після підписання сторонами мають юридичну силу та є невід`ємною частиною договору.

Поставка товару здійснюється партіями. Під партією слід розуміти ту кількість товару, яка вказана у відповідних супровідних документах (видаткова накладна, товаро-транспортна накладна, рахунок-фактура) в межах погодженого сторонами та наданого покупцем замовлення й отриманого від постачальника рахунку (п. 3.1 договору).

Пунктами 3.3., 3.4. договору передбачено, що поставка товару за договором здійснюється протягом 3-4 календарних днів від дня надходження попередньої оплати передбаченої п. 4.4.1. договору на банківський рахунок постачальника, якщо інше не вказано у відповідних додатках до договору, на умовах DDP у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2020 року, які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору. Місце поставки товару: смт. Понінка, Шепетівського району, Хмельницької області. Інше місце поставки товару зазначається у замовленнях на поставку товару, які є невід`ємною частиною цього договору.

Розділом 4 договору сторони визначили положення щодо ціни договору та порядку розрахунків, а саме: ціна на товар встановлюється в національній валюті України - гривнях з урахуванням податку на додану вартість (п. 4.1); розрахунки за договором здійснюються покупцем шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначеним в договорі (п. 4.2); загальна сума договору визначається шляхом простого арифметичного додавання грошових сум за всіма партіями товару, поставленого за весь період дії договору, але не більше 700000,00 грн. з урахуванням ПДВ (п. 4.3); оплата вартості товару за договором здійснюється покупцем на підставі отриманого від постачальника рахунку-фактури в національній валюті України шляхом безготівкового переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника у наступному порядку (п. 4.4): платіж на умовах попередньої оплати у розмірі 50% від вартості товару з урахування ПДВ за окремою партією товару, протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання відповідного рахунку-фактури (пп. 4.4.1); платіж на умовах відстрочки платежу у розмірі 50% з урахування ПДВ від вартості товару за окремою партією товару, протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання відповідної партії Товару та підписання видаткової накладної уповноваженими представниками сторін (пп. 4.4.2).

Відповідно до п. 5.1. договору у випадку порушення своїх зобов`язань по договору, сторони несуть відповідальність, що визначена даним договором та діючим законодавством України.

У п. 5.2 договору сторони визначили, що у випадку порушення строків поставки товару, порушення строків для усунення недоліків або заміни неякісного товару, покупець має право вимагати від постачальника сплати неустойки у розмірі 0,5 % від вартості несвоєчасно поставленого чи/або не поставленого чи/або не заміненого товару за кожен день прострочення виконання зобов`язання. У випадку прострочення поставки більш ніж на 10 календарних днів, покупець має право вимагати від постачальника додатково, окрім неустойки, сплати штрафу у розмірі 10 % від вартості неналежним чином поставленого товару, і при цьому покупець набуває право відмовитись від прийняття виконання та вимагати повернення йому коштів у розмірі, що відповідає вартості непоставленого належним чином товару.

Відповідно до п. 5.6 договору сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов`язань за договором.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2027 (п. 10.2 договору).

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

26.05.2025 відповідач виставив позивачу рахунок №294 на оплату товару (піску у кількості 2000 т. за ціною 350000,00 грн. з ПДВ ) на суму 700000,00 грн. з ПДВ, у тому числі ПДВ 20% - 116666,67 грн.

На виконання умов договору позивач здійснив попередню оплату товару на загальну суму 358463,00 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжними інструкціями №2534 від 05.06.2025 на суму 8050 грн., №2800 від 13.06.2025 на суму 413 грн., №2873 від 13.06.2025 на суму 350000 грн.

Відповідач здійснив часткове постачання товару на загальну суму 47124,00 грн., а саме: 05.06.2025 поставлено 25,36 т піску загальною вартістю 8876,00 грн. згідно видаткової накладної №495 від 05.06.2025 та товарно транспортної накладної №1 від 05.06.2025; 01.07.2025 поставлено 109,28 т піску загальною вартістю 38248,00 грн. згідно видаткової накладної №583 від 01.07.2025 та товарно транспортних накладних №№ 1/1, 1, 2/1, 2, 3/1, 3 від 01.07.2025.

У листі від 18.09.2025 за №557/НЗД.ЛВИХ позивач просив відповідача повернути кошти попередньої оплати товару у розмірі 311339,00 грн., перерахованих платіжним дорученням №2873 від 13.06.2025 за договором №49668 від 26.05.2025 згідно рахунку №294 від 26.05.2025.

Відповідач частково повернув кошти у розмірі 200000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №634 від 29.09.2025.

30.09.2025 між позивачем та відповідачем підписаний акт звірки взаємних розрахунків за період вересень 2025 року за договором №49668 від 26.05.2025, згідно якого заборгованість відповідача становить 111339 грн.

01.12.2025 позивач додатково звернувся до відповідача із вимогою про повернення залишку попередньої оплати товару за договором у розмірі 111339 грн.

16.03.2026 позивач в черговий раз звернувся до відповідача з претензією за №18/НДЗ.ЛВИХПФ, в якій вимагав повернути залишок попередньої оплати товару за основним договором у розмірі 111339 грн.

Після звернення позивача з позовом відповідач сплатив заявлену до стягнення суму заборгованості в розмірі 111339 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1058 від 10.06.2026.

З урахуванням зменшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 5442,41 грн. інфляційних втрат, 2955,82 грн. 3 % річних та 339,11 грн. пені.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України – кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.05.2025 між Виробничо-комерційним приватним підприємством "ЯВІР-ТРАНС" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕСС ДИЗАЙН" (покупець) укладено договір поставки №49668, відповідно до умов якого постачальник взяв на себе зобов`язання поставити і передати у власність покупця пісок, інертні матеріали в асортименті (далі - Товар), а покупець зобов`язався прийняти Товар та сплатити його вартість у строки і на умовах визначених у даному договорі (п. 1.1. договору).

Згідно з частинами 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту міститься в ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктами 3.3. договору передбачено, що поставка товару за договором здійснюється протягом 3-4 календарних днів від дня надходження попередньої оплати передбаченої п. 4.4.1. договору на банківський рахунок постачальника, якщо інше не вказано у відповідних додатках до договору, на умовах DDP у відповідності до вимог Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2020 року, які застосовуються із урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього договору.

Тобто, відповідач повинен був здійснити поставку товару в повному обсязі до 17.06.2026 (включно).

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Верховний Суд у застосуванні положень частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України неодноразово наголошував на тому, що умовою їх застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки закон не визначив форми пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.01.2026 у справі № 914/2033/24, від 09.12.2025 у справі № 910/14570/24, від 15.02.2024 у справі № 910/3611/23, від 09.02.2023 у справі № 910/5041/22, від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17.

У листі від 18.09.2025 за №557/НЗД.ЛВИХ позивач просив відповідача повернути кошти попередньої оплати товару у розмірі 311339 грн., перерахованих платіжним дорученням №2873 від 13.06.2025 за договором №49668 від 26.05.2025 згідно рахунку №294 від 26.05.2025.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, відповідач повинен був повернути відповідачу кошти попередньої оплати у розмірі 311339 грн. до 25.09.2026 (включно).

У претензіях від 01.12.2025 та від 16.03.2026 позивач вимагав повернути залишок попередньої оплати товару за договором у розмірі 111339 грн.

На момент звернення з позовом залишок суми попередньої оплати (в розмірі вартості недопоставленого товару) за договором складав 111339 грн., які були сплачені відповідачем на користь позивача після відкриття провадження у справі, у зв`язку з чим ТОВ "НЕСС ДИЗАЙН" зменшено розмір позовних вимог.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Позивачем заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 3257,81 грн. та інфляційні втрати в розмірі 8143,10 грн. за період з 18.06.2025 по 09.06.2026, посилаючись на те, що строк на повернення попередньої оплати виник з 18.06.2025.

У постанові від 24.04.2025 у справі №910/3690/24 Верховний Суд зробив висновок, що реалізація позивачем права на повернення суми попередньої оплати шляхом подання позову до суду призвела до зміни товарних зобов`язань відповідача на грошові, що узгоджується з приписами статті 653 Цивільного кодексу України.

Як було встановлено судом позивач скористався своїх правом на повернення суми попередньої оплати шляхом направлення відповідачу листа від 18.09.2025, тому відповідач повинен був повернути попередню оплату у строк до 25.09.2026 (включно).

Таким чином, прострочення виконання грошового зобов`язання у Виробничо-комерційного приватного підприємства "ЯВІР-ТРАНС" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕСС ДИЗАЙН" виникло з 26.09.2026.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Здійснивши перерахунок 3% річних за допомогою ІПС "Законодавство", судом встановлено, що правомірним є нарахування 3% річних за період з 26.06.2025 по 09.06.2026 в розмірі 3193,75 грн.

Тому у стягненні 64,06 грн. (3257,81 – 3193,75) 3% річних необхідно відмовити.

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що "вартість грошей з індексом інфляції за попередній період" є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної Палати Касаційного господарського Суду від 26.06.2020р. у справі №905/21/19 та від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19.

Верховний Суд у складі колегії суддів Об`єднаної Палати Касаційного господарського Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №916/190/18, від 14.01.2020 у справі №924/532/19.

Таким чином, нарахування інфляційних втрат можливе лише на суму простроченої заборгованості, яка існувала не менше як за один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється, виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. При цьому, нарахування інфляційних втрат здійснюються за місяць, а не за окремі дні прострочення грошового зобов`язання.

Позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат в розмірі 8143,10 грн. за період з липня 2025 року по травень 2026 року, які підлягають стягненню з відповідача.

Щодо штрафних санкцій.

Позивачем заявлено до стягнення 33358,99 грн. пені за період з 18.06.2025 по 09.06.2026.

Згідно з приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У п. 5.2. договору сторони погодили, що у разі порушення строків поставки товару, порушення строків для усунення недоліків або заміни неякісного товару, покупець має право вимагати від постачальника сплати неустойки у розмірі 0,5 % від вартості несвоєчасно поставленого чи/або не поставленого чи/або не заміненого товару за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Отже, положеннями договору передбачена відповідальність відповідача (постачальника) у вигляді неустойки за порушення строків поставки товару.

У постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №925/125/14, від 04.11.2020 у справі №910/9739/19 сформовано такий висновок щодо застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України: "Визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару.".

З огляду на встановлені судом обставини неналежного виконання відповідачем свого зобов`язання з передання товару покупцю та обставини щодо направлення позивачем відповідачу вимоги про повернення суми попередньої оплати, враховуючи висновки Верховного Суду щодо застосування ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що обов`язок відповідача з постачання товару є припиненим з 18.09.2025 (з дати направлення позивачем листа відповідачу про повернення суми невикористаної попередньої оплати - тобто повідомлення про своє волевиявлення щодо припинення поставки). Тому нарахування пені на підставі п. 5.2. договору після 18.09.2025 є безпідставним. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.03.2026 у справі № 910/6824/25.

При цьому, умовами договору не передбачено право покупця нараховувати пеню за невиконання відповідачем грошових зобов`язань з повернення попередньої оплати.

Враховуючи зазначене, правомірним є нарахування пені на підставі п. 5.2. договору за порушення строків поставки товару за період з 18.06.2025 по 18.09.2025 в розмірі 8794,26 грн.

В решті пені в розмірі 24564,73 грн. (33358,99 - 8794,26) необхідно відмовити.

З огляду на зазначене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 20131,11 грн., з яких: 3193,75 грн. – 3% річних; 8143,10 грн. – інфляційні втрати; 8794,26 грн. – пеня.

В решті позову щодо стягнення 24628,79 грн., з яких: 64,06 грн. – 3% річних; 24564,73 грн. – пеня необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Виробничо-комерційного приватного підприємства "ЯВІР-ТРАНС" (29001, м. Хмельницький, вул. Пилипчука, 43, код ЄДРПОУ 22773949) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСС ДИЗАЙН" (21022, м. Вінниця, вул. Енергетична, 5, код ЄДРПОУ 41444303) 3193,75 грн. (три тисячі сто дев`яносто три гривні 75 коп.) 3% річних, 8143,10 грн. (вісім тисяч сто сорок три гривні 10 коп.) інфляційних втрат, 8794,26 грн. (вісім тисяч сімсот дев`яносто чотири гривні 26 коп.) пені, 1197,43 (одну тисячу сто дев`яносто сім гривень 43 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку визначеному ст. 257 ГПК України до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 17.07.2026

Суддя О.Є. Танасюк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua