Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №921/710/23(594/1626/25) — Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 квітня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/710/23(594/1626/25)

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Боровця Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Шевчук К.О.

Розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, поверх 4, м. Львів

до відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості 83 352,00 грн.

в межах справи № 921/710/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1

У судове засідання представники сторін не з`явились.

Судові процедури.

Відповідно до частини 3 статті 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит - Капітал" звернулося до Борщівського районного суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 83 352,00 грн.

Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 19.01.2026 цивільну справу №594/1626/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит - Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, передано на розгляд Господарського суду Тернопільської області, на розгляді якого перебуває справа №921/710/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Відкриття провадження у справі.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.02.2026, для розгляду справи №921/710/23(594/1626/25) визначено суддю Боровця Я.Я.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.02.2026 прийнято справу №921/710/23(594/1626/25) до провадження для розгляду в межах справи №921/710/23 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті у справі №921/710/23(594/1626/25) на 19.03.2026.

Статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.

Розгляд справи по суті.

Ухвалою суду від 19.03.2026 судове засідання відкладено на 08.04.2026 з підстав, викладених в ній.

Згідно частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

При розгляді справи по суті, суд з`ясував обставини справи, дослідив докази у справі.

Відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Оскільки, даний позов розглядається в межах справи №921/710/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , то відповідно за результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

08.04.2026 судом прийнято судове рішення, в порядку статті 240 ГПК України.

Інші процесуальні дії.

Ухвалою суду від 17.02.2026 витребувано у АТ КБ "ПРИВАТБАНК" докази (інформацію), а саме: - чи була успішною трансакція, здійснена 03.03.2023, в сумі 11 500,00 грн на банківську карту № НОМЕР_1 , власником якої є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 )?; - чи були зараховані грошові кошти за цією трансакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ? Встановлено АТ КБ "ПРИВАТБАНК" строк для подання витребуваних доказів до Господарського суду Тернопільської області до 18.03.2026.

30.03.2026 на адресу суду надійшла відповідь АТ КБ "ПРИВАТБАНК" щодо витребуваної судом інформації стосовно ОСОБА_1 (вх. №2484 та вх.№2486).

Аргументи сторін

Правова позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушено договірні зобов`язання, що виникли за Договором про надання споживчого кредиту по продукту "NewShort" за №646834від 03.03.2023 в частині повернення кредитних коштів.

Також зазначено, що 01.02.2024 між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" і ТОВ "Фінансова компанія "Кредит – Капітал" уклали договір факторингу №01022024, на підставі якого позивач набув право вимоги за вказаним кредитним договором.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, однак надіслав клопотання (вх.№2119) про здійснення розгляду справи за відсутності представника ТОВ "Фінансова компанія "Кредит – Капітал". Також, у поданому клопотанні просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заперечення відповідачки.

Відповідачка явку свого представника в судове засідання не забезпечила, причин неявки суду не повідомила, вимог ухвали суду не виконала, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася, на підставі статей 120, 121 ГПК України - ухвалами суду, які надсилалися рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення з позначкою "Судова повістка", про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (містяться в матеріалах справи).

Так, ухвали суду направлені відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 (зазначена у позовній заяві).

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, положення статті 13 Господарського процесуального кодексу України, якою в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, беручи до уваги, що явка представника відповідачки не визнавалась судом обов`язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ГПК України, та те, що відповідачка не скористалася наданими їй процесуальними правами на подання відзиву, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка вказаного учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Крім того, судом враховано, що у відповідності до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже, сторони не позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду щодо даної справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Фактичні обставини, встановлені судом.

03.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Селфі Кредит" (Товариство) та ОСОБА_1 (Споживач/відповідач) укладено Договір про надання споживчого кредиту по продукту "NewShort" за №646834, відповідно до умов якого Товариство надає Споживачу кредиту гривні, а Споживач зобов"язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов"язки, передбачені Договором ( п.1.2 Договору).

Сума кредиту (загальний розмір складає 11 500,00 грн. Тип кредиту - кредит (п.1.3 Договору).

Строк кредит 420 дні (в) (день). Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів. Деталі терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору ( п.1.4 Договору).

Тип процентної ставки – фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 2,2 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору ( п.1.5 Договору).

Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби ( п.1.6 Договору).

Кредит надається без забезпечення у вигляді застави ( п.1.10 Договору).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_3 .

Згідно пункту 2.2 Договору визначено, що сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 03.03.2023 або 04.03.2023.

Відповідно до пункту 2.4 Договору кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п.2.1 Договору.

Як визначено пунктом 2.5 Договору кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом.

Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту. Виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт" ( п.3.1 Договору).

Товариство зобов"язане надати Споживачу кредит на умовах та в порядку передбачених Договором, в свою чергу Споживач зобов"язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти ( п.4.2, п.4.4 Договору).

Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в п.5.3 Договору (п.5.1 Договору).

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє до повного виконання Споживачем зобов"язань за ним.

Порядок укладення Договору та створення електронних підписів Сторін встановлено у п.9.6 Договору.

Укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію", в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету (п.1.1 Договору).

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Селфі Кредит" (Товариство) та ОСОБА_1 (Споживач/відповідач) підписано Додаток №1 – Графік платежів.

Крім того, між Товариством та Споживачем підписано Паспорт споживчого кредиту.

Як зазначає позивач, що на виконання умов Договору про надання споживчого кредиту по продукту "NewShort" за №646834 від 03.03.2023, Товариством зобов`язання виконано у повному обсязі, зокрема надано кредит шляхом перерахування грошових коштів в сумі 11 500,00 грн, про що свідчить лист про підтвердження переказу, яким ТОВ "ПЕЙТЕК" повідомляє ТОВ "ФК "Селфі Кредит" про успішне зарахування коштів на платіжну карту клієнта – ОСОБА_1 .

Однак, Споживач свої договірні зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом не виконала, про що свідчить розрахунок заборгованості.

Як стверджує позивач, що відповідачка порушила умови Договору щодо повернення кредиту та сплати процентів, у зв"язку з чим у відповідачки перед позивачем виник борг у розмірі 83 352,00 грн, з них: 11 500,00 грн заборгованість за кредитом (тіло кредиту) та 71 852,00 грн заборгованість за процентами, про що свідчить розрахунок заборгованості.

01 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Селфі Кредит" (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Кредит - Капітал" (Фактор/позивач) укладено Договір факторингу №01022024, відповідно до п.1.1. якого, на умовах, встановлених цим Договором та у відповідності до глави 73 Цивільного кодексу України, Фактор набуває Права Вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав Вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором, а Клієнт відступає (передає) Факторові права грошової вимоги (права вимоги) до Боржників за Кредитними договорами (Потрфель Заборгованості).

Внаслідок передачі (відступлення) Права Вимоги за цим Договором, Фактор заміняє Клієнта у Кредитних договорах, що входять до Портфеля Заборгованості та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов"язань Боржників за Кредитними договорами (п.1.2 Договору факторингу).

Пунктом 6.1 Договору факторингу визначено, що у відповідності до умов цього Договору, Клієнт відступає (передає) Фактору Права Вимоги до Боржників, які виникли у Клієнта внаслідок невиконання Боржниками умов кредитних договорів, та які входять до Портфеля Заборгованості, а Фактор набуває Права Вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав Вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором.

Загальний розмір Портфеля Заборгованості Боржників, Права Вимоги до яких відступаються, складає 178 658 453,62 грн станом на дату підписання Сторонами цього Договору.

За цим Договором Клієнт відступає (передає), а Фактор приймає Права Вимоги в розмірі Портфеля заборгованості. Права Вимоги переходять до Фактора після підписання Сторонами Акту приймання – передачі Реєстру Боржників за формою Додатку №2 цього Договору та виконання Фактором вимог пункту 7.2 Договору. Відступлення Права Вимоги за цим Договором здійснюється без згоди Боржників ( п.6.2 Договору факторингу).

Згідно пункту 6.3 Договору факторингу з моменту переходу до Фактора Прав Вимоги, відповідно до умов пункту 6.2.3 цього Договору, Фактор замінює Клієнта у Кредитних договорах, що входять до Портфеля Заборгованості та набуває всіх прав (в тому числі прав грошових вимог) Клієнта за цими Кредитними договорами. Разом з Правами Вимоги до Фактора переходять всі інші пов"язані з ними права, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема, пред"явлення претензій Боржникам щодо Заборгованості, право на звернення до суду за місцем, визначеним чинним законодавством , право на всі суми, які Фактор одержить від Боржників на виконання його вимог, та інші, включаючи права, які забезпечують зобов"язання Боржника.

Пунктом 7.1 Договору факторингу визначено, що сторони домовились, що фінансування (ціна Договору) складає 2 262 377,25 грн без ПДВ.

Розділом 8 сторони визначили порядок обміну Документації. Факт здійснення між сторонами приймання-передачі Документації підтверджується відповідним Актом приймання-передачі (додаток 4 до цього Договору), підписаним особами, що мають повноваження на здійснення цих дій від кожної зі сторін. За фактом передачі Реєстру Боржників сторони підписують Акт приймання – передачі Реєстру Боржників (додаток 2).Факт виконання умов Договору факторингу підтверджується Актом приймання-передачі Реєстру Боржників від 01.02.2024, підписаний уповноваженими представникам сторін.

На виконання умов Договору факторингу, ТОВ "ФК "Кредит – Капітал" перерахувало на рахунок ТОВ "Селфі Кредит" кошти – розмір заборгованості боржника, що підтверджується платіжною інструкцією №74875 від 01.02.2024.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників ТОВ "ФК Кредит – Капітал" набуло право грошової вимоги до боржниці за Договором про надання споживчого кредиту по продукту "NewShort" за №646834 від 03.03.2023.

12.12.2025 ТОВ "ФК "Кредит – Капітал" надіслано ОСОБА_1 досудову вимогу про сплату заборгованості у сумі 83 352,00 грн.

Вказана вимога залишена без задоволення.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв"язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Норми права, які застосував суд.

Мотивована оцінка судом.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши у сукупності усі докази, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.

Статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч.1).

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (ч.2).

Отже, за умови відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без відкриття нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.03.2024 затверджено план реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , схвалений зборами кредиторів – 20.02.2024 та боржником.

ОСОБА_1 перебуває у процедурі реструктуризації боргів.

Отже, даний позов розглядається в межах справи №921/710/23 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21 жовтня 2019 року КУзПБ повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного суду від 31 серпня 2023 року у справі №640/26320/20.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Тобто, право на судовий захист у суб`єкта господарювання виникає у разі порушення або оспорювання його права або охоронюваного законом інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Встановлені обставини у даній справі свідчать, що 03.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Селфі Кредит" (Товариство) та ОСОБА_1 (Споживач/відповідач) укладено Договір про надання споживчого кредиту по продукту "NewShort" за №646834, відповідно до умов якого Товариство надає Споживачу кредиту гривні, а Споживач зобов"язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов"язки, передбачені Договором ( п.1.2 Договору).

Сума кредиту (загальний розмір складає 11 500,00 грн. Тип кредиту - кредит (п.1.3 Договору).

Строк кредит 420 дні (в) (день). Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів. Деталі терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору ( п.1.4 Договору).

Тип процентної ставки – фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 2,2 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору ( п.1.5 Договору).

Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби ( п.1.6 Договору).

Кредит надається без забезпечення у вигляді застави ( п.1.10 Договору).

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Селфі Кредит" (Товариство) та ОСОБА_1 (Споживач/відповідач) підписано Додаток №1 – Графік платежів.

Крім того, між Товариством та Споживачем підписано Паспорт споживчого кредиту.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє до повного виконання Споживачем зобов"язань за ним.

Порядок укладення Договору та створення електронних підписів Сторін встановлено у п.9.6 Договору.

Укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію", в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету (п.1.1 Договору).

Договір про надання споживчого кредиту по продукту "NewShort" за №646834від 03.03.2023 підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12).

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи (ч.13).

Згідно з п. 2 ч. 1 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом

Судом встановлено, що кредитний договір містить електронний підпис відповідача, що є обов`язковим реквізитом електронного документа. Електронний підпис боржника, як позичальника, був використаний з метою ідентифікації його як сторони правочину, відповідно, накладанням електронного підпису завершується створенням Кредитного договору як електронного документу, у розумінні частин першої, другої статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

За таких обставин, суд доходить висновку, що кредитний договір підписаний сторонами у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Із змісту договору вбачається, що між сторонами виникли кредитні правовідносини.

Так, укладений 03.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Селфі Кредит" (Товариство) та ОСОБА_1 (Споживач/відповідач) Договір про надання споживчого кредиту по продукту "NewShort" за №646834, є підставою для виникнення у сторін за цим договором зобов`язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковими для виконання їх сторонами.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про надання кредиту, строк дії договору, умови виконання, надання кредиту, настання строку повернення кредиту та сплати процентів.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_3 .

Згідно пункту 2.2 Договору визначено, що сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 03.03.2023 або 04.03.2023.

Відповідно до пункту 2.4 Договору кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п.2.1 Договору.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ "ФК "Селфі – Кредит" зобов`язання за Договором про надання споживчого кредиту по продукту "NewShort" за №646834 від 03.03.2023виконано у повному обсязі, зокрема надано кредит шляхом перерахування грошових коштів в сумі 11 500,00 грн, що підтверджується листом про підтвердження переказу, яким ТОВ "ПЕЙТЕК" повідомляє ТОВ "ФК "Селфі Кредит" про успішне зарахування коштів на платіжну карту клієнта – ОСОБА_1 .

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (стаття 1056-1 Цивільного кодексу України).

Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту. Виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт" (п.3.1 Договору).

Приписами частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Положеннями статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як визначено пунктом 2.5 Договору кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом.

Товариство зобов"язане надати Споживачу кредит на умовах та в порядку передбачених Договором, в свою чергу Споживач зобов"язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти ( п.4.2, п.4.4 Договору).

Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в п.5.3 Договору ( п.5.1 Договору).

Як свідчать матеріали справи, відповідачка свої договірні зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом не виконала.

Крім того, АТ КБ "ПРИВАТБАНК" надано відповідь щодо витребуваної судом інформації стосовно ОСОБА_1 ,з якої вбачається, що на ім"я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 . Також, повідомлено, що по рахунку ОСОБА_1 відбулося зарахування коштів на суму 11 500,00 грн – 03.03.2023.

Отже, у відповідачки виник обов"язок щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом відповідно до умов Договору про надання кредиту.

Враховуючи те, що відповідачка порушила строки повернення кредиту та процентiв, що встановлені кредитним договором, у відповідачки наявна заборгованiсть перед ТОВ "ФК "Селфі Кредит" у розмiрi 83 352,00 грн, з яких: 11 500,00 грн заборгованість за кредитом, 71 852,00 грн заборгованість за процентами, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Також, судом встановлено, що 01 лютого 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Селфі Кредит" (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" (Фактор/позивач) укладено Договір факторингу №01022024, відповідно до п.1.1. якого, на умовах, встановлених цим Договором та у відповідності до глави 73 Цивільного кодексу України, Фактор набуває Права Вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав Вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором, а Клієнт відступає (передає) Факторові права грошової вимоги (права вимоги) до Боржників за Кредитними договорами (Потрфель Заборгованості).

Внаслідок передачі (відступлення) Права Вимоги за цим Договором, Фактор заміняє Клієнта у Кредитних договорах, що входять до Портфеля Заборгованості та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов"язань Боржників за Кредитними договорами (п.1.2 Договору факторингу).

Пунктом 6.1 Договору факторингу визначено, що у відповідності до умов цього Договору, Клієнт відступає (передає) Фактору Права Вимоги до Боржників, які виникли у Клієнта внаслідок невиконання Боржниками умов кредитних договорів, та які входять до Портфеля Заборгованості, а Фактор набуває Права Вимоги від Клієнта та сплачує Клієнту за відступлення Прав Вимог Фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором.

Загальний розмір Портфеля Заборгованості Боржників, Права Вимоги до яких відступаються, складає 178 658 453,62 грн станом на дату підписання Сторонами цього Договору.

За цим Договором Клієнт відступає (передає), а Фактор приймає Права Вимоги в розмірі Портфеля заборгованості. Права Вимоги переходять до Фактора після підписання Сторонами Акту приймання – передачі Реєстру Боржників за формою Додатку №2 цього Договору та виконання Фактором вимог пункту 7.2 Договору. Відступлення Права Вимоги за цим Договором здійснюється без згоди Боржників ( п.6.2 Договору факторингу).

Згідно пункту 6.3 Договору факторингу з моменту переходу до Фактора Прав Вимоги, відповідно до умов пункту 6.2.3 цього Договору, Фактор замінює Клієнта у Кредитних договорах, що входять до Портфеля Заборгованості та набуває всіх прав (в тому числі прав грошових вимог) Клієнта за цими Кредитними договорами. Разом з Правами Вимоги до Фактора переходять всі інші пов"язані з ними права, в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, зокрема, пред"явлення претензій Боржникам щодо Заборгованості, право на звернення до суду за місцем, визначеним чинним законодавством , право на всі суми, які Фактор одержить від Боржників на виконання його вимог, та інші, включаючи права, які забезпечують зобов"язання Боржника.

Пунктом 7.1 Договору факторингу визначено, що сторони домовились, що фінансування (ціна Договору) складає 2 262 377,25 грн без ПДВ.

Розділом 8 сторони визначили порядок обміну Документації.

Факт здійснення між сторонами приймання-передачі Документації підтверджується відповідним Актом приймання-передачі (додаток 4 до цього Договору), підписаним особами, що мають повноваження на здійснення цих дій від кожної зі сторін.

За фактом передачі Реєстру Боржників сторони підписують Акт приймання – передачі Реєстру Боржників (додаток 2).

Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Статтею 516 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено статтею 517 Цивільного кодексу України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Факт виконання умов Договору факторингу підтверджується Актом приймання-передачі Реєстру Боржників від 01.02.2024, підписаний уповноваженими представникам сторін.

На виконання умов Договору факторингу, ТОВ "ФК "Кредит – Капітал" перерахувало на рахунок ТОВ "Селфі Кредит" кошти – розмір заборгованості боржника, що підтверджується платіжною інструкцією №74875 від 01.02.2024.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників ТОВ "ФК Кредит – Капітал" набуло право грошової вимоги до боржниці за Договором про надання споживчого кредиту по продукту "NewShort" за №646834 від 03.03.2023.

Отже, на підставі Договору факторингу права вимоги до боржника за Договором про надання споживчого кредиту по продукту "NewShort" за №646834 від 03.03.2023 перейшли до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал".

У відповідності до статті 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

12.12.2025 ТОВ "ФК "Кредит – Капітал" надіслано ОСОБА_1 досудову вимогу про сплату заборгованості у сумі 83 352,00 грн.

Вказана вимога залишена відповідачкою без задоволення.

Зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 Цивільного кодексу України).

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Таким чином, спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Позичальником, своїх договірних зобов`язань в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом .

Отже, основний борг відповідачки перед позивачем станом на дату прийняття рішення становить 83 352,00 грн, з яких11 500,00 грн заборгованість за кредитом (тіло кредиту) та 71 852,00 грн заборгованість за процентами, що відображено у розрахунку заборгованості.

Доказів, які б підтверджували сплату відповідачем заборгованості, яка виникла на підставі кредитного договору, матеріали справи не містять.

Підстави припинення зобов`язання передбачені ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 83 352,00 грн, з якої11 500,00 грн заборгованість за кредитом (тіло кредиту) та 71 852,00 грн заборгованість за процентами, яка неоплачена станом на день розгляду спору, підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та неспростовані відповідачем.

Висновок суду.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно частин 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Всупереч наведеним вище нормам відповідачка не надала суду жодного належного, допустимого, достовірного та достатнього доказу в спростування позовних вимог позивача.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду задоволити позовні вимоги повністю.

Судові витрати.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (пункт 5 частини 1 статті 237 ГПК України).

Як передбачено пунктом 2 частини 5 статті 238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Щодо судового збору у розмірі 2 422,40 грн.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Факт зарахування сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовом судового збору в сумі 2 422,40 грн до спеціального фонду державного бюджету України підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою Борщівським районним судом Тернопільської області.

У силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн покладається на відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

На підтвердження повноважень адвоката до матеріалів справи долучено Ордер на надання правничої допомоги серії ВС №1381377 від 02.07.2025, зі змісту якого вбачається, що у даній справі адвокат Усенко Михайло Ігорович (свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю №2093 від 29.09.2012) надає Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" у судах загальної юрисдикції правничу допомогу саме на підставі Договору про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025. Договором про надання правничої допомоги повноваження адвоката не обмежуються.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов"язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи/

Аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України) .

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

За приписами статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, законодавцем прямо встановлено, що з метою підтвердження розміру судових витрат, які понесено в зв`язку з розглядом справи, стороні слід подати докази в строк, визначений в ч.8 ст.129 ГПК України, а саме до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно частин 1, 2 статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Як слідує із матеріалів справи, 12.12.2025 (дата подання позовної заяви), у прохальній частині позову позивач просив суд стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Таким чином, суд прийшов до висновку про дотримання позивачем порядку повідомлення та надання суду доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для їх розподілу у порядку встановленому процесуальним законодавством.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи слідує, що 01 липня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит – Капітал" (Клієнт) та Адвокатське бюро "Апологет" (Виконавець), в особі адвоката , керуючого партнера Усенка Михайла Ігоровича укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги №0107, відповідно до умов якого, Клієнт замовляє, приймає та оплачує, а Виконавець надає Послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва Клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів Клієнта ( п.1.1 Договору).

Цим Договором Клієнт призначає Виконавця своїм представником. Виконавець набуває права реалізовувати права Клієнта, надавати від його імені пояснення, заяви, скарги, клопотання, тощо, а також представляти інтереси в усіх органах державної влади, судах загальної юрисдикції в організаціях будь яких форм власності та вчиняти інші дії, користуючись правами, які передбачені ст.ст. 43, 49, 64 ЦПК України та ст.ст. 42, 46, 61 ГПК України. Виконавець має право вчиняти від імені Клієнта дії, спрямовані на досудове врегулювання спорів (п.1.2 Договору).

Всі вищевказані права надаються для комплексного супроводу судових справ зі стягнення заборгованості за кредитними договорами, право вимоги щодо якої належить Клієнту ( п.1.3 Договору).

Строк дії даного Договору становить 3 роки (п.1.4 Договору).

Пунктом 2.1 Договору сторони домовились, що порядок розрахунків та інші аспекти виконання Договору визначаються Додатком №1 до Договору .

Вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) кредитну справу складає 8 000,00 грн ( п.2.3 Договору).

Детальна інформація про справу, обсяг послуг, ціну послуг вказуються у Акті наданих послуг ( п.2.4 Договору).

Термін оплати вказаний у Акті наданий послуг ( п. 2.5 Договору).

У підтвердження надання адвокатських послуг, позивачем долучено Акт наданих послуг (правової (правничої) допомоги) №37 від 08.12.2025.

Пунктом 1 Акту зазначено, що підписанням цього Акту Сторони підтверджують факт надання Адвокатським об"єднанням та прийняття Клієнтом послуг відповідно до положень укладеного ними Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року.

Виконавцем надано Клієнту, а Клієнтом прийнято послуги згідно Договору про надання (правової (правничої)) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року (п.2 Акту).

Вищезазначені послуги надані належним чином, своєчасно та в повному обсязі і щодо їх якості Замовник не має претензій до Адвокатського бюро ( п.2 Акту).

Сума наданих послуг відповідно до Договору складає 8 000,00 грн ( п.3 Акту).

Опис виконаної роботи вказаний в Деталізованому описі до даного акту (п.5 Акту).

Клієнт зобов"язаний зробити перерахунок суми наданих послуг на рахунок Виконавця протягом 1 року з моменту підписання Акту ( п.6 Акту).

Згідно Детального опису наданих послуг до Акту №37 вбачається, що Виконавцем надано Клієнту наступні послуги: усна консультація Клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції Клієнта у справі, складення позовної заяви з урахування правової позиції Клієнта, подання заяви до суд від імені Клієнта, всього витрачено часу – 6 год. 30 хв.

Таким чином, судом встановлено, що заявлені позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу є реальними та підтвердженими документально.

При цьому зміст пункту 2.3Договору та пункту 3 Акту свідчать про те, що сторонами було погоджено і визначено фіксовану вартість послуг адвоката.

Витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 126 ГПК України).

Як визначено частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 3, 4 статті 126 ГПК України).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст. 3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

Видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами ( стаття 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах, - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" .

Правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12.

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

У постанові від 20.11.2020 Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Отже, суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката для цілей їх розподілу повинен брати до уваги саме згадану вище умову договору та не має підстав самовільно встановлювати інший розмір та порядок обчислення витрат, ніж той, який у відповідному порядку був закріплений у договорі.

Згідно частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз норм статей 126, 129 ГПК України дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Матеріалами справи підтверджено, що позовна заява у справі №921/710/23(594/1626/25) підготовлено адвокатом Усенко Михайлом Ігоровичем.

Наведеним підтверджується факт надання позивачу адвокатом обумовлених Договором про надання правової (правничої) допомогу №0107 від 01.07.2025 послуг у повному обсязі.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Правова позиція наведена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Отже, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є принципом господарського судочинства, а статті 123, 129 Господарського процесуального кодексу України - нормами процесуального права, які регламентують види судових витрат, розподіл судових витрат та визначають оптимальний порядок застосування.

При цьому, суд зазначає, що приписи статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 905/1840/21.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналіз наведених норм ч.4 ст. 126 ГПК України, а також ст. 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, - зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Правова позиція наведена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2023 у справі №921/628/19.

Відповідачка не скористалася таким правом, адже нею не заявлено клопотання ні про зменшення заявленої позивачем до відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу, ані про не співмірність судових витрат позивача.

Висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність заперечень відповідача, оцінюючи докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також беручи до уваги задоволення позову в повному обсязі, суд дійшов висновку про задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн та покласти на відповідача повністю на підставі частини 4 статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 2 422,40 грн, покласти на відповідача.

3. Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал", вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, поверх 4, м. Львів – 11 500,00 грн заборгованості за кредитом (тіло кредиту), 71 852,00 грн заборгованості за процентами, 2 422,40 грн судового збору та 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. Видати наказ стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статті 256-257 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірник рішення надіслати учасникам справи:

- до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України, позивачу;

- рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення,

відповідачу: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повний текст рішення складено та підписано "17" липня 2026 року.

Суддя Я.Я. Боровець