Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №921/276/26 — Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 липня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/276/26

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Багрій В.Ю.

розглянув матеріали справи

за позовом Першого заступника керівника Тернопільської окружної прокуратури, бульвар Т. Шевченка, 7, м.Тернопіль, 46000, в інтересах держави в особі:

1. Тернопільської обласної (військової) державної адміністрації, вул. Грушевського, 8, м.Тернопіль, 46021

2. Департаменту культури та туризму Тернопільської обласної (військової) державної адміністрації, бульвар Т. Шевченка, 6, м. Тернопіль, 46001

до відповідача Білецької сільської ради, вул. Молодіжна, 19, с. Біла, Тернопільський район, Тернопільська область, 47707

про усунення перешкод у користування пам`яткою археології та землею

за участі представників:

прокурора: Безкоровайна О.А.;

позивача 1: Федун М.І.;

позивача 2: не прибув;

відповідача: Тришак О.Г.

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Суть справи: Перший заступник керівника Тернопільської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Тернопільської обласної (військової) державної адміністрації та Департаменту культури та туризму Тернопільської обласної (військової) державної адміністрації, до відповідача - Білецької сільської ради, про усунення перешкоди власнику – державі в особі Тернопільської обласної державної адміністрації, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації – у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології місцевого значення Стоянка Тернопіль І та землею, на якій вона розташована, шляхом:

1) визнання незаконним та скасування рішення сесії Білецької сільської ради №4828 від 14.08.2025 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки комунальної власності, яка розташована за межами населеного пункту с. Біла Тернопільського району Тернопільської області, площею 5,6812 га за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення", в частині затвердження технічної документації із землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014, площею 0,1565 га;

2) скасування державної реєстрації права комунальної власності Білецької сільської ради на земельну ділянку, площею 0,1565 га з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 61221604 від 19.08.2025), з припиненням такого права;

3) скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,1565 га з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014 з припиненням речових прав Білецької сільської ради;

4) зобов`язання Білецької сільської ради (код ЄДРПОУ 00022622) повернути державі в особі Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 14029160) земельну ділянку з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014 площею 0,1565 га, розташовану за межами населеного пункту с. Біла Тернопільського району Тернопільської області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення Білецькою сільською радою вимог чинного законодавства та інтересів держави у зв`язку з незаконним розпорядженням та використанням земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій знаходиться пам`ятка археології – Стоянка Тернопіль I.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08 травня 2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у цій справі на 08 червня 2026 року о 09:05 год. Крім того, суд встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

У підготовчому засіданні 08.06.2026, враховуючи неявку позивача 2 у підготовче засідання, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави та надання сторонам, передбаченого ст. ст. 7, 13 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, відповідно належного виконання завдань підготовчого провадження, суд відклав підготовче засідання на 23 червня 2026 року о 10:00 год., для надання можливості відповідачу у строк до 15.06.2026 надати письмові пояснення, а прокурору та іншим учасникам у строк до 19.06.2026 викласти письмово позицію з урахуванням пояснень відповідача, без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що прокурора та представників позивача 1 та відповідача повідомлено під розписку, а позивача 2 відповідною ухвалою суду.

10 червня 2026 року до суду через систему "Електронний суд" від Білецької сільської ради надійшли додаткові пояснення у справі б/н від 10.06.2026 (вх.№4531), згідно яких відповідач, посилаючись на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладені у постанові від 10 грудня 2025 року у справі №681/1559/21, вважає що у задоволенні даного позову слід відмовити у зв`язку із обранням позивачем неефективного способу захисту.

Вказує на те, що захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, право власності на яке зареєстровано за іншою особою, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України (постанова Верховного Суду від 17 грудня 2014 року у справі №6-140цс14).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Також, враховуючи позицію прокурора про те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014, площею 0,1565 га, розташована за межами населеного пункту с. Біла Тернопільського району Тернопільської області вибула з власності Держави в особі Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації незаконно, вважає, що належним способом захисту порушеного права з урахуванням вищезазначеної практики Верховного Суду буде пред`явлення позову про її витребування, а не скасування державної реєстрації.

15 червня 2026 року до суду через систему "Електронний суд" від Тернопільської окружної прокуратури надійшла заява (відповідь на додаткові пояснення у справі Білецької сільської ради) №50-4798ВИХ-26 від 12.06.2026 (вх. №4639 від 15.06.2026) згідно якої остання вважає доводи відповідача, викладені у додаткових поясненнях, такими, що підлягають критичній оцінці та відхиленню, а посилання на постанову ВСУ є нерелевантними до правовідносин у справі, що розглядається. Вважає, що вказана земельна ділянка в силу свого статусу, якого вона не була позбавлена у встановленому законом порядку, взагалі не може перебувати у комунальній власності (ч. 2 ст. 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини", пп. ґ) п. 24 Земельного кодексу України), перехід права власності на спірну земельну ділянку з порушенням положень закону треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, у зв`язку із чим вважає, що позовні вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 у справі №922/264/24 (п.п.184, 322), ефективним способом захисту прав держави на земельну ділянку історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології, є негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Також просить врахувати, що перебування земель історико-культурного призначення із розташованими на них пам`ятками археології у комунальній власності суперечить ст. 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

Відчуження з державної власності земельної ділянки, на якій розташовані пам`ятки археології, фактично унеможливлює здійснення державою права користування та розпорядження цими пам`ятками археології, у зв`язку з невіддільністю пам`ятки археології від земельної ділянки, на якій вона розташована (пункт 5.56 постанови Верховного Суду України від 16.04.2024 у справі № 927/238/22).

Посилаючись на висновки, наведені у постановах Верховного Cуду, зазначає, що протиправне зайняття такої земельної ділянки або державна реєстрація права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом.

У зв`язку із чим, враховуючи, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014 розташована пам`ятка археології, ефективним способом захисту порушеного права держави є вимога про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання презумпційного власника повернути її законному (титульному) власнику, яким є держава Україна в особі Тернопільської обласної військової (державної) адміністрації.

Вимога про скасування державної реєстрації права власності, як складова негаторного позову, у цьому випадку є ефективним способом захисту, оскільки спрямована на усунення перешкод в реалізації права держави, зокрема скасування реєстрації прав на землю Білецької сільської ради, яка не може бути власником земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка.

Також зазначає, що згідно з даними Державного земельного кадастру земельна ділянка, кадастровий номер 6125280700:01:012:0014, площею 0,1565 га, перебуває у комунальній власності, її категорія - землі рекреаційного призначення, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Наявність відомостей щодо земельної ділянки у Державному земельному кадастрі як земель рекреаційного призначення в подальшому унеможливить відновлення порушеного права держави як її власника, оскільки реєстрація цієї ділянки із зазначеною категорією відносить їх до земель комунальної власності, що не відповідає дійсності, адже ці землі відносяться до земель історико-культурного призначення, які можуть перебувати тільки в державній власності. Тому, скасування державної реєстрації земельної ділянки поновить права законного розпорядника спірної землі. Без скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки, землі історико-культурного призначення будуть рахуватися як землі рекреаційного призначення, можуть зазнавати руйнування та пошкодження внаслідок використання цієї землі не за цільовим призначенням.

Для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з припиненням речових прав Білецької сільської ради на цю ділянку, відомості про які також містяться у Державному земельному кадастрі.

При цьому саме оскаржуване рішення стало підставою для державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014 в Державному земельному кадастрі та права комунальної власності на зазначену земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Наявність не скасованого рішення №3268 від 23.11.2022 створює перешкоди державі Україна у реалізації права власності на пам`ятку археології та земельну ділянку, на якій ця пам`ятка знаходиться та порушує право власності держави на земельну ділянку, оскільки позбавляє її можливості здійснювати належний контроль за використанням особливо цінної землі за її цільовим призначенням, своєчасно вживати заходів з охорони пам`ятки археології, реалізувати волю усього Українського народу при використанні цієї землі та створює стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки.

Таким чином, оскільки земельна ділянка вибула з власності держави незаконно, враховуючи, що спірна земельна ділянка розташована в межах пам`ятки археології та не може перебувати в комунальній власності, держава як її законний власник вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні свого права користування та розпоряджання цією земельною ділянкою в порядку ст. 391 ЦК України та ст. 152 ЗК України.

22 червня 2026 року до суду через систему "Електронний суд" від Тернопільської обласної (військової) державної адміністрації надійшли додаткові пояснення у справі б/н від 19.06.2026 (вх. № 4826 від 22.06.2026), згідно яких остання серед іншого зауважила, що держава як законний власник земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Стоянка Тернопіль І (охоронний номер 1284-ТР) вправі вимагати усунути перешкоди у здійсненні свого права користування і розпоряджання та повернути цю ділянку в порядку статті 391 ЦК України та статті 152 Земельного кодексу України.

Зазначає, що колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.03.2026 № 922/264/24 здійснила аналіз відповідної судової практики та звернула увагу на те, що у справах № 557/303/21 та № 748/1335/20 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду сформував підхід, за яким зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, і в цьому разі належним способом захисту є негаторний позов.

Перебування у комунальній власності земельної ділянки, на якій знаходиться пам`ятка археології місцевого значення Стоянка Тернопіль І позбавляє Український народ загалом правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної власності.

При цьому державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №923/196/20 зазначено, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Водночас земельна ділянка з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014 (цільове призначення – 07.01 Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення) сформована у результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6125280700:01:012:9999; її формування, а також її реєстрація в Державному земельному кадастрі здійснювалось на підставі проекту землеустрою, затвердженого оскаржуваним рішенням Білецької сільської ради, за яким її відведення передбачено не для мети, що пов`язана із використанням земель історико-культурного призначення, а для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення; відповідно до інформації з Держгеокадастру земельна ділянка площею 0,1565 га з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014 віднесена до категорії землі рекреаційного призначення.

За таких обставин незаконне присвоєння земельній ділянці з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014 категорії - землі рекреаційного призначення, з одного боку, надає право та зобов`язує Білецьку сільську раду використовувати ділянку без урахування правового статусу режимоутворюючого об`єкта, а з іншого позбавляє Український народ загалом правомочностей власника земель історико-культурного призначення в тому обсязі, який дозволяє її статус, імперативно визначений статтями 15, 16 Цивільного кодексу України.

Тому для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо частини спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею та, зокрема, шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,1565 га з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014 з припиненням речових прав Білецької сільської ради на цю ділянку, відомості про що містяться у Державному земельному кадастрі.

У підготовчому засіданні 23.06.2026, з`ясувавши, що у представників позивача 1 та відповідача відсутні інші заяви чи клопотання, які підлягають вирішенню на стадії підготовчого провадження, суд у відповідності до ст.185 ГПК України, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 09 липня 2026 року о 09:05 год. без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що присутні представники позивача 1 та відповідача повідомлені під розписку, прокурору та позивачу 2 надіслано відповідну ухвалу.

У призначене на 09 липня 2026 року судове засідання для розгляду справи по суті прибула представниця Тернопільської окружної прокуратури та повністю підтримала заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях у справі (вх. №4639 від 15.06.2026), посилаючись на долучені до матеріалів справи докази.

Представниця позивача 1 - Тернопільської обласної (військової) державної адміністрації, в судовому засіданні підтримала позицію прокурора, з урахуванням додатково поданих пояснень у справі, та просить суд задоволити позов в повному обсязі.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача щодо заявлених вимог заперечив з підстав, викладених у додаткових поясненнях у справі (вх.№4531 від 10.06.2026). Просить у задоволенні позову відмовити у зв`язку із обранням прокурором неефективного способу захисту. Додатково зазначив, що відповідач не заперечує, що в межах спірної земельної ділянки (з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014, площею 0,1565 га), яка розташована за межами населеного пункту с. Біла Тернопільського району Тернопільської області, знаходиться пам`ятка археології – Стоянка Тернопіль I, однак про вказану обставину на час виготовлення технічної документації та прийняття оскаржуваного рішення відповідачу не було відомо.

Представник позивача 2 - Департаменту культури та туризму Тернопільської обласної (військової) державної адміністрації, участі уповноваженого представника в засіданні не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи останнього повідомлено у встановленому законом порядку (копію ухвали суду від 23.06.2026 надіслано до його електронного кабінету і отримано останнім 23.06.2026.) Жодних заяв, клопотань від останнього суду не надходило.

Частинами 2, 3 ст.120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом враховано, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення цієї справи по суті, а неявка у судове засідання представника позивача 2 не перешкоджає розгляду цієї справи по суті.

Під час розгляду справи судом заслухано позицію прокурора, представників позивача 1 та відповідача, досліджено докази, що містяться в матеріалах справи.

09 липня 2026 року справу розглянуто по суті та, у відповідності до вимог статей 233, 240 ГПК України, проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи прокурора, пояснення представника позивача 1 та відповідача, судом встановлено наступне.

Тернопільською окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України, статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та за результатами проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42024212050000086 від 18.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, встановлено порушення інтересів держави у зв`язку з незаконним розпорядженням та використанням земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій знаходиться пам`ятка археології, на території Білецької об`єднаної територіальної громади.

Згідно з постановою прокурора у кримінальному провадженні – прокурора Тернопільської окружної прокуратури Бай А.О. від 28.08.2024 надано дозвіл органам Тернопільської окружної прокуратури на розголошення відомостей досудового розслідування за №42024212020000086 та виготовлення необхідних копій матеріалів кримінального провадження з метою подачі останніх як доказів до позовної заяви при реалізації заходів представницького характеру.

Відповідно до інформації Департаменту культури та туризму Тернопільської обласної військової адміністрації (лист №02.1-46/1107 від 30.07.2024), на території Білецької об`єднаної територіальної громади знаходиться пам`ятка археології місцевого значення Стоянка Тернопіль І (охоронний номер 1284-ТР), виявлена у 1982 р. д.і.н. Ситником О.С., яка датується 150-30 тис. р. до н.е. (середній палеоліт), яка взята під державну охорону згідно з наказом Міністерства культури та туризму від 15.09.2010 №706/0/16-10. На пам`ятку виготовлена облікова документація, де позначені візуальні межі, визначені відповідно до інтенсивності підйомного матеріалу. Технічна документація із землеустрою на пам`ятку місцевого значення Стоянка Тернопіль І не розроблялась.

Згідно із Розпорядженням Представника Президента України у Тернопільській області від 25.06.1992 №148 "Про державну охорону пам`яток історії та культури місцевого значення Тернопільської області" затверджено список пам`яток історії та культури місцевого значення по Тернопільській області (згідно з додатками №1, 2) і взято їх під державну охорону, в тому числі взято під державну охорону Стоянку середнього палеоліту Тернопіль І (Додаток №2).

Згідно з наказом Міністерства культури та туризму від 15.09.2010 №706/0/16-10 "Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам`яток та занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України", об`єкт культурної спадщини - Стоянка Тернопіль І занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення, та віднесено таку до пам`яток археології (додаток 6).

На пам`ятку виготовлена облікова документація, де позначені візуальні межі, визначені відповідно до інтенсивності підйомного матеріалу.

Згідно з наявною в матеріалах справи Обліковою карткою об`єкта культурної спадщини, яка виготовлена 07.10.2008, Стоянка Тернопіль І є археологічною спорудою місцевого значення, дата утворення об`єкта - середній палеоліт (150-30 тис. р. до н.е), розташована 200 м на захід від с. Біла, на заплавному лівому березі р. Серет, прибережна смуга північного берега Тернопільського ставу, урочище "Пляж Біла", культурний шар Стоянки поширюється на площі 0,40 га, він зафіксований в алювіальних відкладах лівого берега р. Серет. Інтенсивність культурного шару складає від 1,10 до 1,90 м, глибина залягання – 2,1 – 3 м. Охоронний номер пам`ятки – 2981.

Згідно з Актом технічного стану пам`ятки археології місцевого значення №070-А від 11.09.2018, у результаті огляду пам`ятки встановлено, що Стоянка Тернопіль І розташована на заплавному лівому березі р. Серет, культурний шар Стоянки поширюється на площі 0,40 га, він зафіксований в алювіальних відкладах лівого берега р. Серет. Інтенсивність культурного шару складає від 1,10 до 1,90 м, глибина залягання – 2,1 – 3 м. Загальний технічний стан добрий. Нагляд за пам`яткою здійснюється Тернопільським обласним центром охорони та наукових досліджень пам`яток культурної спадщини.

У межах кримінального провадження №42024212050000086, 07.08.2024 за участі представника Білецької сільської ради та із залученням сертифікованого інженера – землевпорядника, спеціалістів Тернопільського обласного центру охорони та наукових досліджень пам`яток культурної спадщини та управління екології та природних ресурсів Тернопільської обласної державної адміністрації, проведено огляд земельної ділянки за кадастровим номером 6125280700:01:012:9999, площею 5,6812 га, за адресою с. Біла Тернопільського району Тернопільської області, та встановлено, що на вказаній земельній ділянці знаходиться пам`ятка археології - Стоянка Тернопіль І. Згідно з додатком 1 до протоколу огляду, сформованого сертифікованим інженером – землевпорядником ПП "Матек", площа пам`ятки ахеології – Стоянки Тернопіль 1 становить 0,5326 га, з яких 0,1565 га знаходиться на території земельної ділянки з кадастровим номером 6125280700:01:012:9999.

За результатами огляду земельної ділянки з кадастровим номером 6125280700:01:012:9999 та на виконання постанови процесуального прокурора у кримінальному провадженні №42024212050000086 про залучення спеціаліста, директором Тернопільського обласного центру охорони та наукових досліджень пам`яток культурної спадщини Ягодинською М.О. складено Акт візуального обстеження пам`ятки археології – Стоянка Тернопіль 1 від 07.08.2024.

Згідно з вказаним актом, Стоянка Тернопіль 1 знаходиться на межі земель Білецької сільської територіальної громади та Тернопільської міської територіальної громади, біля північного краю Тернопільського ставу, на невисокому дюноподібному підвищенні берега, між болотистими частинами заплави долини ріки Серет. Територія пам`ятки знаходиться на трьох земельних ділянках, у т.ч. на земельній ділянці з кадастровим номером 6125280700:01:012:9999. Згідно геодезичних обстежень загальна площа пам`ятки складає 0,5326 га. Площа пам`ятки визначалася за поширенням підйомного матеріалу у вигляді крем`яних виробів, уламків та відщепів. Концентрація знахідок посилювалася біля берегової лінії. Територія пам`ятки задернована та заросла кущами та деревами.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 18.07.2024 (номер інформаційної довідки 387403946), на земельну ділянку з кадастровим номером 6125280700:01:012:9999, площею 5,6812 га, із цільовим призначенням – землі для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, 28.09.2022 зареєстровано право комунальної власності за Білецькою сільською радою. Право власності зареєстровано на підставі Закону України №5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 65008240 від 03.10.2022).

Також, відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 6125280700:01:012:9999, площею 5,6812 га та суб`єкта права власності – Білецьку сільську раду, внесено до Державного земельного кадастру; цільове призначення: 07.01 Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення; категорія земель: землі рекреаційного призначення.

Рішенням сесії Білецької сільської ради №3086 від 20.09.2022 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель регіонального ландшафтного парку "Загребелля" та прилеглих до нього територій загальною площею 6,6378 га, які розташовані за межами населеного пункту на території Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, кадастрові номери земельних ділянок: 6125280700:01:012:9999, площа 5,6812 га, категорія земель - землі водного фонду, вид цільового призначення - земельні ділянки запасу (земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); 6125280700:01:012:0010, площа 0,1240 га, категорія земель - землі водного фонду, вид цільового призначення - земельні ділянки запасу (земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам); 6125280700:01:012:0008, площа 0,8326 га, категорія земель - землі водного фонду, вид цільового призначення - земельні ділянки запасу (земельні ділянки, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам).

Також, рішенням сесії Білецької сільської ради №3647 від 28.09.2022 затверджено детальний план території земельної ділянки комунальної власності для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення із об`єктами пляжної інфраструктури за межами населеного пункту на території Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області площами 5,6812 га та 0,1240 га. Також, вирішено надати Білецькій сільській раді дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності, цільове призначення якої змінюється для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення із об`єктами пляжної інфраструктури за межами населеного пункту на території Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, площами 5,6812 га та 0,1240 га, з метою продажу на конкурентних засадах (на земельних торгах).

Пунктом 2 вказаного рішення вирішено надати Білецькій сільській раді дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності, цільове призначення якої змінюється для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення із об`єктами пляжної інфраструктури за межами населеного пункту на території Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, площами 5,6812 га та 0,1240 га, з метою продажу на конкурентних засадах (на земельних торгах).

Рішенням сесії Білецької сільської ради №3783 від 28.11.2023 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із зміни її цільового призначення з метою продажу на конкурентних засадах (на земельних торгах) для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення за межами населеного пункту на території Білецької сільської ради Тернопільської області, площею 5,6812 га, кадастровий номер 6125280700:01:012:9999.

Надалі, Білецькою сільською радою прийнято рішення №4503 від 19.12.2024 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки комунальної власності, яка розташована за межами населеного пункту с. Біла Тернопільського району Тернопільської області площею 5,6812 га за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення кадастровий номер 6125280700:01:012:9999 з виокремленням в окремі земельні ділянки".

На виконання зазначеного рішення, на замовлення Білецької сільської ради, ФОП Шкарупа С.П. виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, кадастровий номер 6125280700:01:012:9999.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (лист від 12.05.2025), згідно з даними Державного земельного кадастру, 28.01.2025 земельна ділянка з кадастровим номером 6125280700:01:012:9999 поділена на наступні земельні ділянки: 6110100000:02:001:0004, 6125280700:01:012:0014, 6125280700:01:012:0015, 6125280700:01:012:0016, 6125280700:01:012:0017, 6125280700:01:012:0018, 6125280700:01:012:0019, 6125280700:01:012:0020, 6125280700:01:012:0021, 6125280700:01:012:0022, 6125280700:01:012:0023, 6125280700:01:012:0024.

У листі №06-07/1094 від 03.06.2025 Білецька сільська рада зазначила, що площа пам`ятки археології місцевого значення Стоянка Тернопіль І становить 0,5326, однак при розподілі земельної ділянки, частина вищезазначеної пам`ятки археології, яка розташована на території Білецької сільської ради займає 0,1565 га, кадастровий номер земельної ділянки 6125280700:01:012:0014.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру на земельну ділянку з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014 та поземельною книгою, її категорія - землі рекреаційного призначення, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Також, у межах кримінального провадження №42024212050000086, 28.04.2026 сертифікованим інженером – землевпорядником ПП "Матек" здійснено накладення території пам`ятки – Стоянка Тернопіль 1 на земельні ділянки на території Білецької сільської ради, з врахуванням поділу землі з кадастровим номером 6125280700:01:012:9999. Згідно з наданим ПП "Матек" збірним кадастровим планом, пам`ятка археології Стоянка Тернопіль 1 повністю накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014, площею 0,1565 га.

Рішенням сесії Білецької сільської ради №4828 від 14.08.2025 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки комунальної власності, яка розташована за межами населеного пункту с.Біла Тернопільського району Тернопільської області, площею 5,6812 га за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки комунальної власності, яка розташована за межами населеного пункту с.Біла Тернопільського району Тернопільської області, площею 5,6812 га за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, з виокремленням в окремі земельні ділянки, у тому числі земельна ділянка №1 – площею 0,1565 га.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на земельну ділянку з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014, площею 0,1565 га, 19.08.2025 зареєстровано право комунальної власності за Білецькою сільською радою.

Як вказує прокурор, в порушення ст. 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини", якою гарантовано право державної власності на пам`ятки археології, Білецькою сільською радою прийнято рішення №4828 від 14.08.2025 щодо земельної ділянки історико-культурного призначення як органом, який не уповноважений розпоряджатися земельними ділянками державної форми власності, чим порушено ст. 186, 122 Земельного кодексу України. Окрім того, Білецькою сільською радою порушено порядок визначення та зміни цільового призначення земель. Незаконне присвоєння земельній ділянці з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014 категорії - землі рекреаційного призначення, з одного боку, надає право та зобов`язує Білецьку сільську раду використовувати ділянку без урахування правового статусу режимоутворюючого об`єкта, а з іншого позбавляє Український народ загалом правомочностей власника земель історико-культурного призначення в тому обсязі, який дозволяє її статус, імперативно визначений у законі.

Для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо частини спірної земельної ділянки необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,1565 га з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014 з припиненням речових прав Білецької сільської ради на цю ділянку, відомості про що також містяться у Державному земельному кадастрі.

Зазначає, що оскільки земельна ділянка вибула з власності держави незаконно, враховуючи, що спірна земельна ділянка розташована в межах пам`ятки археології та не може перебувати в комунальній власності, держава як її законний власник вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні свого права користування та розпоряджання цією земельною ділянкою в порядку ст. 391 ЦК України та ст. 152 ЗК України, і як наслідок, зобов`язання повернути її державі в особі Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За положеннями ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави; нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч.4 цієї статті.

Частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У Рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як вказується у позовній заяві, оформлення права комунальної власності на земельну ділянку, яка у комунальній власності перебувати не може та є власністю держави, беззаперечно свідчить про порушення інтересів держави, оскільки воно зачіпає інтереси Українського народу та становить загрозу безповоротної втрати пам`ятки археології як невідтворного джерела інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Збереження об`єктів культурної спадщини, їх охорона, яка полягає у тому числі в запобіганні їхньому руйнуванню або заподіянню шкоди, зокрема в результаті здійснення несанкціонованої господарської діяльності, забезпеченні захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

У цьому випадку звернення прокурора з позовом зумовлено тим, що внаслідок незаконної реєстрації права комунальної власності на спірну ділянку державі створено перешкоди в розпорядженні землею, у межах якої перебуває пам`ятка археології місцевого значення.

Крім того, перебування в Державному земельному кадастрі земельної ділянки як об`єкта цивільних прав із цільовим призначенням як землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, створює ризики пошкодження або знищення пам`ятки археології, а також безперешкодного її відчуження у приватну власність.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах (зокрема від 16.04.2019 у справі №910/3486/18) зазначав, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Як вказує прокурор, такими органами у спірних правовідносинах є Тернопільська обласна військова адміністрація, яка набула статусу Тернопільської обласної державної адміністрації, та Департамент культури та туризму Тернопільської обласної (військової) державної адміністрації.

У постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову, прокурор фактично дає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави чи територіальної громади, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (п. п. 38-40).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен вказати їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Згідно з ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Отже, Тернопільська обласна державна адміністрація, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації, є розпорядником земель історико-культурного призначення, що належать державі.

Для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України (п. 5 ст. 28 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

Так, Тернопільською окружною прокуратурою листом від 07.05.2025 поінформовано Тернопільську обласну військову адміністрацію щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6125280700:01:012:9999 та встановлення розміщення пам`ятки археології на земельній ділянці з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014.

Тернопільська обласна військова адміністрація листом №03-5831/16 від 05.06.2025 повідомила Тернопільську окружну прокуратуру, що у зв`язку із відсутністю коштів не заперечує щодо представництва в суді законних інтересів держави щодо повернення у державну власність земельної ділянки, на якій знаходиться пам`ятка археології.

Також, після затвердження технічної документації щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014 Тернопільською окружною прокуратурою листом від 10.03.2026 повідомлено Тернопільську обласну військову адміністрацію про встановлення незаконності вибуття з державної власності спірної земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення Стоянка Тернопіль І. У вказаному листі прокуратура просила повідомити про вжиті заходи щодо усунення вказаних порушень та чи пред`являтиме адміністрація позовну заяву до суду про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології Стоянка Тернопіль І, і земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка.

Листом від №05-3635/16 від 20.03.2026 Тернопільська обласна військова адміністрація повідомила, що у зв`язку із відсутністю коштів просить здійснити представництво в суді законних інтересів держави в особі Тернопільської обласної військової адміністрації щодо повернення у державну власність земельної ділянки з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014, на якій знаходиться частина пам`ятки археології місцевого значення Стоянка Тернопіль І.

Таким чином, Тернопільською обласною військовою адміністрацією як органом державної влади, уповноваженим на захист інтересів держави у сфері використання спірної земельної ділянки, не здійснено захист таких інтересів.

При цьому відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на черговий рік, не виправдовує бездіяльність установи, яка фінансується з бюджету.

Окрім того, згідно з пунктами 1, 6, 12 частини першої статті 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; призначення відповідних охоронних заходів щодо пам`яток та їхніх територій у разі виникнення загрози їх руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт.

Відповідно до Положення про Департамент культури та туризму Тернопільської обласної державної адміністрації, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації, затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 19.03.2025 №199/01.-02-01, Департамент є структурним підрозділом обласної державної адміністрації, що входить до її складу і в межах Тернопільської області забезпечує виконання покладених на нього завдань.

Основними завданнями Департаменту, серед іншого, є забезпечення реалізації державної політики у сфері культури, охорони культурної спадщини, туризму та курортів, етнополітики, забезпечення прав національних меншин та права громадян на свободу світогляду і віросповідання, а також у сфері книговидання та державної мовної політики на території області (п.4 Положення).

Згідно з п. 5 Положення Департамент відповідно до визначених повноважень, зокрема: організовує виконання Конституції і законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, наказів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, розпоряджень і доручень голови обласної державної адміністрації та здійснює контроль за їх реалізацією; аналізує стан та тенденції соціально-економічного та культурного розвитку у сферах культури, охорони культурної спадщини (крім об`єктів архітектури та містобудування), туризму, етнополітики, книговидання та державної мовної політики, сприяє консолідації й розвитку української нації; готує самостійно або разом з іншими структурними підрозділами інформаційні та аналітичні матеріали з питань культури, охорони культурної спадщини (крім об`єктів архітектури та містобудування), туризму, релігій, національних меншин, державної мовної політики для подання голові обласної державної адміністрації; видає розпорядження та приписи щодо охорони пам`яток культурної спадщини місцевого значення, припинення робіт на пам`ятках культурної спадщини (крім пам`яток архітектури та містобудування), їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проєктів, передбачених Законом України "Про охорону культурної спадщини", дозволів або з відхиленням від них; укладає охоронні договори на пам`ятки та об`єкти культурної спадщини (крім пам`яток і об`єктів архітектури та містобудування); здійснює контроль за виконанням Закону України "Про охорону культурної спадщини", інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; призначає відповідні охоронні заходи щодо пам`яток місцевого значення (крім пам`яток архітектури та містобудування) та їхніх територій у разі виникнення загрози їх руйнування або пошкодження внаслідок дій природних факторів або проведення будь-яких робіт.

У п.16 Положення зазначено, що Департамент є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки.

Таким чином, Департамент є юридичною особою, одним із завдань якого є забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони культурної спадщини. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №927/1206/21.

Як вказує прокурор, після поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6125280700:01:012:9999 та встановлення розміщення пам`ятки археології на земельній ділянці з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014, Тернопільською окружною прокуратурою листом від 09.05.2025 поінформовано Департамент культури та туризму Тернопільська обласної військової адміністрації про порушення інтересів держави.

Листом №02.1-46/882 від 03.06.2025 Департамент культури та туризму Тернопільської обласної військової адміністрації повідомив, що не звертатиметься з позовом до суду щодо усунення перешкод у користуванні землею під пам`яткою та територією зазначеної пам`ятки археології.

Також, після затвердження технічної документації щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014, Тернопільською окружною прокуратурою листом від 10.03.2026 повідомлено Департамент культури та туризму Тернопільської обласної військової адміністрації про встановлення незаконності вибуття з державної власності спірної земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології Стоянка Тернопіль І. У вказаному листі прокуратура просила повідомити про вжиті заходи щодо усунення вказаних порушень та чи пред`являтиме адміністрація позовну заяву до суду про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології місцевого значення Стоянка Тернопіль І та земельною ділянкою, на якій розташована пам`ятка.

Листом від №02.1-46/420 від 20.03.2026 Департамент культури та туризму Тернопільської обласної військової адміністрації повідомив, що не звертатиметься з позовом до суду про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології місцевого значення – Стоянка Тернопіль І (охоронний №1285-Тр). При цьому зазначив, що у результаті дообстеження території пам`ятки у 2026 році Тернопільським обласним центром охорони та наукових досліджень пам`яток культурної спадщини спільно з Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області було з`ясовано, що зазначена пам`ятка перебуває у комунальній та державній власності. Частина пам`ятки на земельній ділянці з кадастровим номером 6110100000:02:001:0003 належить Тернопільській міській раді і знаходиться в оренді ТОВ "Індустрія спорту". Частина пам`ятки на земельній ділянці з кадастровим номером 6125280700:01:012:0015 належить Білецькій сільській раді. Частина пам`ятки на земельній ділянці з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014 належить Білецькій сільській раді. Частина пам`ятки на земельній ділянці з кадастровим номером 6125280700:01:012:0007 належить управлінню капітального будівництва Тернопільської обласної державної адміністрації. Тернопільським обласним центром охорони та наукових досліджень пам`яток культурної спадщини до кінця поточного року заплановано виготовлення паспорту на зазначену пам`ятку та замовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючого об`єкту культурної спадщини (щодо встановлення меж території пам`ятки, що є складовою облікової документації) за рахунок коштів обласного бюджету в рамках обласної програми збереження культурної спадщини на 2026-2027 роки, затвердженої розпорядженням начальника обласної військової адміністрації від 07.10.2025 р. № 675/01.02-01.

Таким чином, у ході листування з Тернопільською обласною військовою адміністрацією та Департаментом культури та туризму Тернопільської обласної військової адміністрації, які здійснювалися на підставі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурором встановлено порушення інтересів держави та невжиття вказаними компетентними органами заходів, спрямованих на захист цих інтересів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає достатньо обґрунтованою зі сторони прокурора наявність підстав для представництва в суді інтересів держави відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру" шляхом звернення до суду в інтересах держави з цією позовною заявою.

Оцінивши подані докази та з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 54 Конституції України, культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам`ятка культурної спадщини – об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Об`єкт культурної спадщини визначається загальною характеристикою об`єктів, які мають цінність, зокрема, з археологічного погляду. Натомість пам`ятка культурної спадщини - це об`єкт культурної спадщини, цінність якого підтверджена у встановленому законом порядку, зокрема, шляхом його реєстрації.

При цьому, у ст. 1 цього Закону чітко визначено, що об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Пам`ятки культурної спадщини за видами поділяються на археологічні, історичні, об`єкти монументального мистецтва, об`єкти архітектури, об`єкти містобудування, об`єкти садово-паркового мистецтва, ландшафтні, об`єкти науки і техніки.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону археологічної спадщини" археологічна спадщина України – сукупність об`єктів археологічної спадщини, що перебувають під охороною держави, та пов`язані з ними території, а також рухомі культурні цінності (археологічні предмети), що походять з об`єктів археологічної спадщини.

Археологічні об`єкти культурної спадщини - це рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації (абзац 2 частини другої статті 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини").

Нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності (абзац 4 статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини").

Стоянки є нерухомим археологічним об`єктом культурної спадщини, а отже, не можуть бути перенесеними на інше місце без втрати своєї цінності. Вказаний висновок висвітлено в постанові Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №927/238/22.

Пам`ятки археології, зазвичай, знаходяться безпосередньо у глибині земної поверхні, у зв`язку з чим нерозривно пов`язані з земельними ділянками, на яких вони розташовані. Правовий режим земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, не має відрізнятися від правового режиму самої пам`ятки, яка згідно із Законом України "Про охорону культурної спадщини" не може перебувати в приватній чи комунальній власності. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №927/1206/21.

Згідно з частиною 1 статті 53 Земельного кодексу України до земель історико-культурного призначення належать земельні ділянки, призначені для збереження та обслуговування пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб.

Категорія земель історико-культурного призначення включає в себе як землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини (в тому числі і пам`ятки археології), так і охоронювані археологічні території. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №927/1206/21.

У Законі України "Про охорону культурної спадщини" конкретизовано які саме землі історико-культурного призначення мають особливу цінність та перебувають виключно у державній власності.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України "Про охорону культурної спадщини" топографічно визначені території чи водні об`єкти, в яких містяться об`єкти культурної спадщини або можлива їх наявність, за поданням відповідного органу охорони культурної спадщини можуть оголошуватися рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини охоронюваними археологічними територіями на обмежений або необмежений строк у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, землями історико-культурного призначення можуть бути визнані, зокрема, території, на яких розташовані об`єкти культурної спадщини або на яких можлива їх наявність (п.5.64 постанови Верховного Суду від 16.04.2024 у справі №927/238/22).

Згідно з ч. 3 ст. 54 Земельного кодексу України землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 6 ст. 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології – поля давніх битв.

Таким чином, стаття 54 Земельного кодексу України врегульовує правовий режим усіх ділянок такої категорії земель як землі історико-культурного призначення незалежно від виду пам`яток, які на них розташовані (пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби). Натомість приписи частини 6 статті 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" стосуються окремої підкатегорії із категорії земель історико-культурного призначення, а саме земельних ділянок, на яких розташовані пам`ятки археології, та запроваджують особливий правовий режим такої підкатегорії земель історико-культурного призначення, а також передбачають щодо них особливу охорону з боку держави. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №927/1206/21.

Відчуження з державної власності земельної ділянки, на якій розташовані пам`ятки археології, фактично унеможливлює здійснення державою права користування та розпорядження цими пам`ятками археології, у зв`язку з невіддільністю пам`ятки археології від земельної ділянки, на якій вона розташована.

Виходячи з принципу використання земельних ділянок за цільовим призначенням (ст. 96 ЗК України), на землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню. Отже, пам`ятки археології та землі, на яких вони розташовані, перебувають виключно у державній власності, та не можуть використовуватися для інших потреб (наприклад, для потреб промисловості тощо).

Частиною 1 ст. 178 ЦК України передбачено, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті. Відповідно до ч. 2 цієї статті види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

У листі Департаменту культури та туризму Тернопільської обласної військової адміністрації №02.1-46/1107 від 30.07.2024, серед іншого, зазначено, що згідно з рішенням Білецької сільської ради від 11.07.2023 №3511, земельна ділянка площею 5,8052 га відповідає кадастровому номеру 6125280700:01:012:9999. Саме на цій земельній ділянці знаходиться Стоянка Тернопіль І з її охоронною зоною. Департаментом культури та туризму обласної військової адміністрації (лист від 20.07.2021 № 02.01-44/240) та Тернопільським обласним центром охорони на наукових досліджень пам`яток культурної спадщини (лист від 30.06.2021 №175/01-5) Білецькій сільській раді було надано переліки пам`яток та об`єктів культурної спадщини для використання у роботі та організації заходів з їх охорони.

Листом Тернопільського обласного центру охорони та наукових досліджень пам`яток культурної спадщини №292/01-5 від 11.09.2024 повідомлено, що пам`ятка археології місцевого значення Стоянка Тернопіль І (охоронний № 1284-Тр) взята під державну охорону згідно наказу Міністерства культури та туризму від 15.09.2010 №706/0/16-10. Виявлена у 1982р. д.і.н. О.С.Ситником. Датується 150-30 тис. р. до н.е. На пам`ятку у 2008 р. виготовлена облікова картка та акт технічного стану, де позначені візуальні межі, визначені по інтенсивності підйомного матеріалу. Площа пам`ятки була визначена близько 0,4 га без виготовлення геодезичного плану меж. Тому остаточно площа пам`ятки археології місцевого значення Стоянки Тернопіль І (загальна площа - 0,5326 га) була визначена під час проведення натурного обстеження пам`ятки із залученням сертифікованого спеціаліста - інженера-землевпорядника.

Відповідно до листа-відповіді Департаменту культури та туризму Тернопільської обласної військової адміністрації №02.1-46/882 від 03.06.2025, натурне визначення меж, геодезична зйомка, визначення точної площі пам`ятки відбулося під час проведення візуального обстеження території в межах кримінального провадження №42024212050000084. Тоді ж було виявлено, що територія пам`ятки археології знаходиться на трьох земельних ділянках: на території Білецької сільської територіальної громади - на 2-ox земельних ділянках (перша земельна ділянка - з кадастровим номером 6125281900:01:004:0071, площа території пам`ятки складає 0,2015 га; друга земельна ділянка - з кадастровим номером 6125280700:01:012:9999, площа території пам`ятки складає 0,1565 га) та на території Тернопільської міської територіальної громади (кадастровий номер 6110100000:02:001:0003, площа території пам`ятки складає 0,1746 га). Згідно з геодезичними обстеженнями загальна площа пам`ятки складає 0,5326 га. У результаті проведених натурних робіт був складений акт візуального обстеження від 07.08.2024.

У листі Департаменту також зазначено, що пам`ятка археології Стоянка Тернопіль І знаходиться на території двох територіальних громад, це потребує в подальшому коригування Історико-архітектурного опорного плану міста Тернополя. Для цього необхідно зафіксувати результати натурних досліджень в оновленій обліковій документації.

Разом з тим, 14.08.2025 сесією Білецької сільської ради прийнято рішення №4828 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки комунальної власності, яка розташована за межами населеного пункту с. Біла Тернопільського району Тернопільської області площею 5.6812 га за цільовим призначенням Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення", відповідно до якого вказану земельну ділянку загальною площею 5,6812 га з кадастровим номером 6125280700:01:012:9999, в межах якої розташована земельна ділянка під пам`яткою археології, виокремлено в окремі земельні ділянки.

Пунктом 1 вказаного рішення затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки комунальної власності, яка розташована за межами населеного пункту с. Біла Тернопільського району Тернопільської області площею 5.6812 га за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення загальною площею 5.6812 га за цільовим для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, кадастровий номер 6125280700:01:012:9999, з виокремленням в окремі земельні ділянки: земельна ділянка №1 - площею 0.1565 га, земельна ділянка № НОМЕР_1 - площею 0.2937 га, земельна ділянка № НОМЕР_2 - площею 0.5231 га, земельна ділянка № НОМЕР_3 - площею 0.5231 га, земельна ділянка № НОМЕР_4 - площею 0,5231 га, земельна ділянка № НОМЕР_5 - площею 0.5231 га, земельна ділянка № НОМЕР_6 - площею 0.5231га, земельна ділянка № НОМЕР_7 - площею 0.5231 га, земельна ділянка № НОМЕР_8 - площею 0.5231 га, земельна ділянка № НОМЕР_9 - площею 0.5231 га, земельна ділянка № НОМЕР_10 - площею 0.5231 га, та земельна ділянка № НОМЕР_11 - площею 0.5231 га.

Як свідчать матеріали справи та визнається відповідачем, внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6125280700:01:012:9999, утворено наступні земельні ділянки: 6110100000:02:001:0004, 6125280700:01:012:0014, 6125280700:01:012:0015, 6125280700:01:012:0016, 6125280700:01:012:0017, 6125280700:01:012:0018, 6125280700:01:012:0019, 6125280700:01:012:0020, 6125280700:01:012:0021, 6125280700:01:012:0022, 6125280700:01:012:0023, 6125280700:01:012:0024. Зокрема частина пам`ятки археології – Стоянка Тернопіль 1, яка розташована на території Білецької сільської ради, займає 0,1565 га, земельна ділянка з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014.

Отже, на час звернення із цим позовом, внаслідок поділу земельної ділянки за кадастровим номером 6125280700:01:012:9999, площею 5,6812 га, за адресою с. Біла Тернопільського району Тернопільської області, на окремі земельні ділянки, на земельній ділянці з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014, площею 0,1565 га, сформованій на території Білецької територіальної громади, знаходиться пам`ятка археології місцевого значення – багатошарова Стоянка Тернопіль І (охоронний номер 1284-ТР), що підтверджується паспортом об`єкта культурної спадщини; обліковою карткою об`єкта культурної спадщини; актом візуального обстеження від 07.08.2024, кадастровим планом земельної ділянки (кадастровий номер 6125280700:01:012:9999), складеним сертифікованим інженером – землевпорядником ПП "Матек".

Землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються (викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв (ст.17 Закону України "Про охорону культурної спадщини").

Статтею 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини" гарантовано право державної власності на пам`ятки археології. Відчуження з державної власності земельної ділянки, на якій розташовані пам`ятки археології, фактично унеможливлює здійснення державою права користування та розпорядження цими пам`ятками археології, у зв`язку з невіддільністю пам`ятки археології від земельної ділянки, на якій вона розташована.

Таким чином, в силу розміщення на земельній ділянці з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014 пам`ятки археології місцевого значення, земля під нею загальною площею 0,1565 га належить до земель історико-культурного призначення і є державною власністю згідно ст. 17 Закону України "Про охорону культурної спадщини", а відтак повноваження щодо розпорядження нею у відповідності до вимог ст. 122 ЗК України належали й належать Тернопільській обласній (військовій) адміністрації, а не Білецькій сільській раді.

Слід зазначити, що власник земельної ділянки не втрачає права володіння нею навіть тоді, коли таке майно протиправно або на підставі відповідного титулу використовує інша особа.

Відповідно до ст. ст. 330, 387, 658 ЦК України право власності дійсного власника майна презюмується і не припиняється із втратою майна, це право підлягає захисту протягом усього часу наявності в особи титулу власника майна.

Землі історико-культурного призначення, на яких розташовані пам`ятки археології, є обмежено оборотоздатними об`єктами цивільних прав та не можуть перебувати у власності інших суб`єктів, окрім держави. Вказане унеможливлює виникнення у них нового володільця.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.5 ст.186 Земельного кодексу України технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель затверджується щодо земельних ділянок державної або комунальної власності - Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженими розпоряджатися земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно зі ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Таким чином, рішення Білецької сільської ради №4828 від 14.08.2025 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки в частині затвердження технічної документації із землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014, площею 0,1565 га, прийнято всупереч вимогам Конституції України, Земельного кодексу України та Закону України "Про охорону культурної спадщини", оскільки прийняте органом, який не уповноважений розпоряджатися земельними ділянками державної форми власності та порушує виключне право власності держави на земельну ділянку обмеженої оборотоздатності.

Згідно з ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Пунктом 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Відповідно до частин 2, 3 цієї ж власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини 1 статті 155 Земельного кодексу України в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Наведене порушує право власності держави на земельну ділянку, оскільки позбавляє її можливості здійснювати належний контроль за використанням особливо цінної землі за її цільовим призначенням, своєчасно вживати заходів з охорони пам`ятки археології, реалізувати волю усього Українського народу при використанні цієї землі та створює стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки.

Відтак, суд вважає обґрунтованою вимогу про визнання незаконним та скасування рішення сесії Білецької сільської ради №4828 від 14.08.2025 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки комунальної власності, яка розташована за межами населеного пункту с. Біла Тернопільського району Тернопільської області, площею 5,6812 га за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення", в частині затвердження технічної документації із землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014, площею 0,1565 га.

Також, оскільки земельна ділянка вибула з власності держави незаконно, враховуючи, що спірна земельна ділянка розташована в межах пам`ятки археології та не може перебувати в комунальній власності, держава як її законний власник вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні свого права користування та розпоряджання цією земельною ділянкою в порядку ст. 391 ЦК України та ст. 152 ЗК України, і як наслідок, зобов`язання повернути її державі в особі Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації.

Надалі, вказане рішення стало підставою для державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014 в Державному земельному кадастрі та права комунальної власності на зазначену земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (№468989580 від 19.03.2026) на підставі рішення Білецької сільської ради №4828 від 14.08.2025 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6125280700:01:012:0014 площею 0,1565 га за Білецькою сільською радою.

Частиною 1 ст. 167 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ч. 1 ст. 170 ЦК України).

У разі незаконного вибуття об`єктів у комунальну власність, відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

Таким чином, за Білецькою сільською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення, з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014, площею 0,1565 га, (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 61221604 від 19.08.2025).

Наявність зазначеної державної реєстрації прав створює перешкоди державі в особі Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації в користуванні та розпорядженні пам`яткою археології та земельною ділянкою, на якій така пам`ятка розташована.

Згідно з ч. 2 ст. 117 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

З матеріалів справи вбачається та підтверджено відповідачем обставину знаходження на земельній ділянці з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014, площею 0,1565 га пам`ятки археології місцевого значення "Стоянка Тернопіль 1", у зв`язку з чим суд погоджується із доводами прокуратури про те, що зазначена земельна ділянка не могла перейти у комунальну власність Білецької сілької ради.

Отже, віднесення такої земельної ділянки до земель комунальної власності та, відповідно її реєстрація за Білецькою сількою радою, відбулося за відсутності для цього правових підстав.

Враховуючи викладене, з метою поновлення порушених прав держави та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології місцевого значення, державна реєстрація права власності на земельну ділянку площею 0,1565 га з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014 за Білецькою сільською радою підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про: скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Згідно з частинами 1, 4 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Частинами 1, 2 ст. 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Згідно з ч.1 ст.27 вказаного Закону, у разі поділу або об`єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовуються, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закривається.

Так, рішенням Білецької сільської ради від №4828 від 14.08.2025 затверджено технічну документацію щодо виокремлення земельної ділянки, площею 0,1565 га (кадастровий номер 6125280700:01:012:0014) з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, і надалі вказану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі відображено як земельну ділянку із цільовим призначенням 07.01 Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Згідно з інформацією, що міститься у витягах з Державного земельного кадастру від 19.03.2026 на земельну ділянку площею 0,1565 з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014 та поземельною книгою, категорія вказаної земельної ділянки - землі рекреаційного призначення, цільове призначення - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення; власник – Білецька сілька рада.

Як вже вказувалось вище, в межах кримінального провадження №42024212050000086, 28.04.2026 сертифікованим інженером – землевпорядником ПП "Матек" здійснено накладення території пам`ятки – Стоянка Тернопіль 1 на земельні ділянки на території Білецької сільської ради, з врахуванням поділу землі з кадастровим номером 6125280700:01:012:9999 та згідно наданого ПП "Матек" збірним кадастровим планом, пам`ятка археології Стоянка Тернопіль 1 повністю накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014, площею 0,1565 га.

Відповідно до ст. 20 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо: земельних ділянок, якими розпоряджаються Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу; земельних ділянок приватної власності - їх власниками. Категорія земель та вид цільового призначення земельної ділянки визначаються в межах відповідного виду функціонального призначення території, передбаченого затвердженим комплексним планом просторового розвитку території територіальної громади або генеральним планом населеного пункту.

Як вбачається із матеріалів справи, Тернопільський обласний центр охорони та наукових досліджень пам`яток культурної спадщини листом №175/01-5 від 30.06.2021 повідомляв Білецьку сільську раду про перелік пам`яток та об`єктів культурної спадщини розташованих на території Білецької сільської ради для організації заходів охорони, встановлення охоронних зон пам`яток та об`єктів культурної спадщин, реагування на порушення пам`яткоохоронного законодавства. Також, звертав увагу на те, що частина пам`яток археології не має зовнішніх ознак, а для з`ясування точного місця розташування пам`яток та об`єктів культурної спадщини (археології), які знаходяться на території Білецької сільської ТГ просив звертатися до Тернопільського обласного центру охорони та наукових досліджень пам`яток культурної спадщини (м. Тернопіль, вул. Київська, 3а).

Окрім того, на час затвердження розробленої ДП "Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки 6125280700:01:012:9999 Білецькій сільській раді уже було відомо, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6125280700:01:012:9999, площею 5.6812 га, розташована пам`ятка археології Стоянка Тернопіль 1, оскільки землевпорядною організацією отримано довідку Тернопільського обласного центру охорони та наукових досліджень пам`яток культурної спадщини №256/01-7 від 04.08.2023, у якій центр виклав висновок про наявність об`єкта культурної спадщини на вказаній земельній ділянці.

Статтею 19 Земельного кодексу України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Як вже зазначалось вище, відповідно до ст.53 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать земельні ділянки, призначені для збереження та обслуговування пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб.

Згідно з нормами ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення.

Відтак, в силу прямої вказівки закону, земельна ділянка під пам`яткою археології Стоянка Тернопіль 1 (з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014) належить до земель історико-культурного призначення, так як пам`ятка археології нерозривно пов`язана з нею.

За ст. 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Враховуючи викладене, з метою усунення перешкод державі в користуванні земельною ділянкою, на якій знаходиться пам`ятка археології, суд дійшов висновку про необхідність скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,1565 га з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014 з припиненням речових прав Білецької сільської ради.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ГПК України).

Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15-16 ЦК України). Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16). Тобто, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57) та від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40)).

Власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункт 143), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 99), від 07.04.2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 46)).

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в п.4.26 постанови від 19.09.2019 у справі №906/1063/18).

Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Отже, предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в п.47 постанови від 15.10.2019 у справі №902/1003/17).

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення (постанова Вищого господарського суду України від 07.06.2016 у справі №907/810/15).

Суд відзначає, що особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові.

Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові.

У свою чергу, наявність зареєстрованого права власності перешкоджає належному володінню, розпорядженню та користуванню майном державної власності.

Враховуючи, що земельна ділянка вибула з власності держави незаконно, і така розташована в межах пам`ятки археології та не може перебувати в комунальній власності, держава як її законний власник вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні свого права користування та розпоряджання цією земельною ділянкою в порядку ст. 391 ЦК України та ст. 152 ЗК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 у справі №922/264/24 (п.п.184, 322) зазначено, що ефективним способом захисту прав держави на земельну ділянку історико-культурного призначення, на якій розташована пам`ятка археології, є негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

При цьому, повернення земельних ділянок історико-культурного призначення, на яких розташовані пам`ятки архітектури, переслідує легітимну мету контролю за використанням цього майна відповідно до загальних інтересів, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим правовим режимом відповідних земельних ділянок. Суспільний інтерес у контролі за використанням земельних ділянок історико-культурного призначення для гарантування збереження культурної спадщини у цій справі переважає приватний інтерес у збереженні права користування земельною ділянкою, яка має використовуватися за цільовим призначенням, виконувати свої важливі функції.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст.74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Враховуючи обставини цієї справи, дослідивши всі докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги Першого заступника керівника Тернопільської окружної прокуратури, заявлені в інтересах держави в особі Тернопільської обласної (військової) державної адміністрації та Департаменту культури та туризму Тернопільської обласної (військової) державної адміністрації, до відповідача - Білецької сільської ради, про усунення перешкод у користуванні пам`яткою археології та землею обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

При цьому, висловлені заперечення відповідача, зазначених висновків суду не спростовують.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судові витрати.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі 10 649 грн 60 коп.

Крім того, 09.07.2026 при складанні та проголошенні скороченого рішення у цій справі (вступної та резолютивної частин) судом допущено описку у його резолютивній частині, а саме: замість "пам`яткою археології місцевого значення Стоянка Тернопіль І", помилково зазначено " пам`яткою археології національного значення Стоянка Тернопіль І".

Частиною 7 ст. 233 ГПК України передбачено, що виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді.

Зважаючи на наведене, суд робить застереження про виправлення в цій частині рішення до його підписання суддею.

Керуючись ст. ст. 13, 20, 53, 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Усунути перешкоди власнику – державі в особі Тернопільської обласної державної адміністрації (вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 00022622), яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації, у користуванні та розпорядженні пам`яткою археології місцевого значення Стоянка Тернопіль І та землею, на якій вона розташована.

Визнати незаконним та скасувати рішення сесії Білецької сільської ради №4828 від 14.08.2025 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки комунальної власності, яка розташована за межами населеного пункту с.Біла Тернопільського району Тернопільської області, площею 5,6812 га за цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення", в частині затвердження технічної документації із землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014, площею 0,1565 га.

Зобов`язати Білецьку сільську раду (вул. Молодіжна, 19, с. Біла, Тернопільський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 14029160) повернути державі в особі Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 14029160) земельну ділянку з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014, площею 0,1565 га, розташовану за межами населеного пункту с.Біла Тернопільського району Тернопільської області.

Скасувати право комунальної власності Білецької сільської ради (код ЄДРПОУ 14029160) на земельну ділянку, площею 0,1565 га з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 61221604 від 19.08.2025), з припиненням такого права.

Скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 0,1565 га з кадастровим номером 6125280700:01:012:0014 з припиненням речових прав Білецької сільської ради (код ЄДРПОУ 14029160).

3. Стягнути з Білецької сільської ради (вул. Молодіжна, 19, с. Біла, Тернопільський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 14029160) на користь Тернопільської обласної прокуратури (вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 02910098, р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код економічної класифікації видатків бюджету 2800) - 10 649 (десять тисяч шістсот сорок дев`ять) грн 60 коп. витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

4. Відповідні накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам у справі відповідно до положень ч.5 ст. 6 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 17.07.2026.

Суддя Н.В. Охотницька