Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №626/2482/25 — Зачепилівський районний суд Харківської області

Справа № 626/2482/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.07.2026 Зачепилівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Яценка Є.І.,

за участю секретаря судового засідання – Оданець С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще Зачепилівка Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Зачепилівського районного суду Харківської області та просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки на її користь борг у розмірі 4 800,00 доларів США та 160 000,00 грн., а також понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29 травня 2025 року між нею та ОСОБА_2 , в присутності двох свідків був укладений усний договір позики грошових коштів, за умовами якого вона надала відповідачці у борг 4 800,00 доларів США та 160 000,00 грн., а відповідачка зобов`язалася повернути взяті у борг кошти до 01.07.2025 року.

Факт отримання у борг вказаної вище суми коштів у валюті – доларах США та національній валюті України - гривнях, та боргові зобов`язання підтверджується письмовою розпискою відповідачки від 29 травня 2025 року.

Відповідачка позику отримала, але в порушення умов договору у строк до 01.07.2025 року та станом на дату подання позову грошові кошти не повернула, у зв`язку з чим позивачка змушена звернутися до суду з позовом.

Ухвалою судді Зачепилівського районного суду Харківської області від 27.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Зачепилівського районного суду Харківської області від 13.03.2026 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідачка не скористалася.

Представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Штець В.М. надав суду заяву в якій просив розглянути справу без участі позивачки та її представника задовольнити позовні вимоги в повному обсязі , не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Відзив щодо позову та заяв про розгляд справи без її участі відповідачка не надала.

При таких обставинах, у відповідності до положень ч.1 ст. 280 ЦПК України, встановлено сукупність умов для проведення розгляду справи в заочному порядку на підставі наявних у ній матеріалів.

Згідно вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних в справі доказів, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 29 травня 2025 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 , в присутності двох свідків був укладений усний договір позики грошових коштів, за умовами якого позивачка надала відповідачці у борг 4 800,00 доларів США та 160 000,00 грн., а відповідачка зобов`язалася повернути взяті у борг кошти до 01.07.2025 року.

Факт отримання у борг вказаної вище суми коштів у валюті – доларах США та національній валюті України - гривнях, та боргові зобов`язання підтверджується письмовою розпискою відповідачки від 29 травня 2025 року.

Відповідачка позику отримала, але в порушення умов договору у строк до 01.07.2025 року та станом на дату подання позову грошові кошти не повернула.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За умовами ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Цей документ підтверджує як факт укладення угоди, так і отримання коштів.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. (п. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України)

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зобов`язання у відповідності до ч. 1 ст. 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.(ч. 1 ст. 599 ЦК України)

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ст. 525 ЦК Украйни одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 206/6401/18 (провадження № 61-9197св21) зазначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. (Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

Таким чином, договір позики як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошових коштів із зобов`язанням їх повернення та дати їх отримання.

У постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 499/144/17 вказано про те, що за своїми правовими характеристиками договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. (Такі правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені в постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17).

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачкою докази суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 боргу у розмірі 4 800,00 доларів США та 160 000,00 грн.

Таким чином, позивачка свої зобов`язання виконала в повному обсязі, надавши відповідачці грошові кошти розмірі 4 800,00 доларів США та 160 000,00 грн., проте остання в односторонньому порядку відмовилася від виконання боргових зобов`язань. Оскільки відповідачкою сума боргу не повернута, суд вважає, що права позивачки порушені і підлягають судовому захисту шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 4 800,00 доларів США та 160 000,00 грн.

В силу ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, а тому сума судового збору в розмірі 3 589,06 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 32 000,00 грн. підлягають стягненню з відповідачки на користь позивачки.

Керуючись ст.ст. 202, 207, 509, 525, 526, 530, 610-612, 625, 629, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 13, 76-81, 89, 141,247, 259, 263-265, 272, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , борг у розмірі 4 800,00 ( чотири тисячі вісімсот) доларів США та 160 000.00 ( сто шістдесят тисяч ) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 сплачений судовий збір в розмірі 3 589,06 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 32 000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя Є.І. Яценко