Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №952/477/26 — Зачепилівський районний суд Харківської області

Справа № 952/477/26

№2/952/410/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.07.2026 Зачепилівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Яценка Є.І.,

за участю секретаря судового засідання – Оданець С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще Зачепилівка Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Зачепилівської селищної ради Берестинського району Харківської області про визнання права власності за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати за ним право власності на 2-кімнатну квартиру загальною житловою площею 41,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до наказу ГУМВС України в Харківській області № 1278 від 21.12.2010 Зачепилівським РВ ГУМВС України в Харківській області 22.12.2010 була придбана 2-х кімнатна квартира загальною площею 41,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу квартири було посвідчено 22.12.2010 приватним нотаріусом Зачепилівського районного нотаріального округу Харківської області за реєстраційним номером №2335. Дана квартира була придбана як службове житло для співробітників райвідділу міліції.

09.01.2011 Зачепилівський РВ ГУМВС України в Харківській області звернувся до Леб`язької сільської ради Зачепилівського району Харківської області з листом № 102, в якому ставилось питання прийняти вказане житло до комунальної власності територіальної громади та включити квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , до складу службового житла.

Рішенням IV сесії VI скликання Леб`язької сільської ради Зачепилівського району Харківської області № 8-4/2011 від 01.02.2011 прийнято двохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , до комунальної власності територіальної громади Леб`язької сільської ради та включено дане житло до складу службової житлової площі Зачепилівського РВ ГУМВС України в Харківській області.

23.02.2011 позивач, будучи сержантом міліції, отримав від Леб`язької сільської ради Зачепилівського району Харківської області ордер на право зайняття жилого приміщення - вищевказаної 2-кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Також в ордері була вказана і дружина позивача - ОСОБА_2 .

06.07.2012 позивач зареєстрував своє місце проживання за вказаною вище адресою і з того часу та дотепер проживає в цій квартирі, добросовісно, відкрито, безперервно володіє майном та утримує його, сплачує комунальні послуги та веде домашнє господарство.

Позивач вважав, що квартиру йому було надано для постійного проживання і згодом він зможе її приватизувати відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та оформити право власності на дану квартиру, але коли у 2026 році він вирішив документально оформити право власності на зазначену квартиру, то виявилося, що вона не перебуває ні на балансі у Зачепилівській селищній раді Берестинського району Харківської області, ні у ГУМВС України в Харківській області.

06.05.2026 з відповіді на запит позивач дізнався що Зачепилівський РВ ГУМВС України в Харківській області ліквідовано як юридичну особу та внесено в єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи шляхом ліквідації від 17.08.2021 № 1004571110022000190. За наявною у ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області інформацією службова квартира АДРЕСА_2 на балансі чи в оперативному управління ГУМВС не перебуває.

Згідно з отриманою відповіддю від 30.03.2026 Зачепилівська селищна рада Берестинського району Харківської області не є власником спірної квартири і вона не перебуває на їхньому балансовому утриманні, а згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дана квартира перебуває у державній власності в особі Зачепилівського РВ ГУМВС України в Харківській області з 23.12.2010. Тому Зачепилівська селищна рада не має правових підстав для прийняття рішення щодо приватизації зазначеної квартири.

Отже, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 добросовісно заволодів чужим майном і вже 15 років продовжує відкрито, безперервно користуватися 2-кімнатною квартирою загальною житловою площею 41,7 кв.м., він вважає за можливе визнати за ним право власності на вказану квартиру за набувальною давністю.

Ухвалою суду від 25.06.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 15.07.2026.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій останній просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Від представника Зачепилівської селищної ради Харківської області Сідельнікової Н.С. надійшла заява про розгляд справи без її участі, в якій вона просила прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних в справі доказів, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частин 1, 4 статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Позивачем обрано такий спосіб судового захисту як визнання права власності за набувальною давністю на 2-х кімнатну квартиру загальною площею 41,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

В порядку ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що відповідно до наказу ГУМВС України в Харківській області № 1278 від 21.12.2010 Зачепилівським РВ ГУМВС України в Харківській області 22.12.2010 була придбана 2-х кімнатна квартира загальною площею 41,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу квартири було посвідчено 22.12.2010 приватним нотаріусом Зачепилівського рай онного нотаріального округу Харківської області за реєстраційним номером №2335. Дана квартира була придбана як службове житло для співробітників райвідділу міліції.

09.01.2011 Зачепилівський РВ ГУМВС України в Харківській області звернувся до Леб`язької сільської ради Зачепилівського району Харківської області з листом № 102, в якому ставилось питання прийняти вказане житло до комунальної власності територіальної громади та включити квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , до складу службового житла.

Рішенням IV сесії VI скликання Леб`язької сільської ради Зачепилівського району Харківської області № 8-4/2011 від 01.02.2011 прийнято двохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , до комунальної власності територіальної громади Леб`язької сільської ради та включено дане житло до складу службової житлової площі Зачепилівського РВ ГУМВС України в Харківській області.

23.02.2011 позивач ОСОБА_1 , будучи сержантом міліції, отримав від Леб`язької сільської ради Зачепилівського району Харківської області ордер на право зайняття жилого приміщення - вищевказаної 2-кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Також в ордері була вказана і дружина позивача - ОСОБА_2 .

06.07.2012 позивач зареєстрував своє місце проживання за вказаною вище адресою, що підтверджується відміткою в паспорті і з того часу та дотепер проживає в цій квартирі, добросовісно, відкрито, безперервно володіє майном та утримує його, сплачує комунальні послуги та веде домашнє господарство.

У 2026 році позивач вирішив документально оформити право власності на зазначену квартиру, проте виявилося, що вона не перебуває ні на балансі у Зачепилівській селищній раді Берестинського району Харківської області, ні у ГУМВС України в Харківській області.

06.05.2026 з відповіді на запит позивач дізнався що Зачепилівський РВ ГУМВС України в Харківській області ліквідовано як юридичну особу та внесено в єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи шляхом ліквідації від 17.08.2021 № 1004571110022000190. За наявною у ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області інформацією службова квартира АДРЕСА_2 на балансі чи в оперативному управління ГУМВС не перебуває.

Згідно з отриманою відповіддю від 30.03.2026 Зачепилівська селищна рада Берестинського району Харківської області не є власником спірної квартири і вона не перебуває на їхньому балансовому утриманні, а згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дана квартира перебуває у державній власності в особі Зачепилівського РВ ГУМВС України в Харківській області з 23.12.2010. Тому Зачепилівська селищна рада не має правових підстав для прийняття рішення щодо приватизації зазначеної квартири.

У відповідності зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317, ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

В силу ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині 1 статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація). Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Відтак йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію. Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння.

Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник. Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини 3 статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина 2 статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі. Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років. Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вищевказаних умов у сукупності. За змістом частини 1 статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17).

Така позиція сформульована у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду 09 липня 2019 року у справі №920/999/16.

В постанові Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2020 року у справі № 552/1354/18, що позов про визнання права власності за набувальною давністю не може заявляти особа, яка володіє ним за волею власника і завжди знала, хто є власником цього майна. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що право власності на спірну квартиру ні за ким не зареєстровано, тому позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та законним.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду, що набрало законної сили, є однією з підстав для реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

Судом встановлено, що позивач добросовісно (на підставі ордеру) заволодів чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном (житловим приміщенням-квартирою) близько 15 років (починаючи з 2011 року по теперішній час), крім того на даний час право власності на дану квартиру ні за ким не зареєстровано, а тому, відповідно до положень ст. 344 ЦК України, наявні правові підстави для набуття ним права власності на нерухоме майно, а саме на 2-х кімнатну квартиру загальною площею 41,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Позивач просив залишити судові витрати за ним, тому підстав для їх розподілу суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 12,76 -81, 258, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Зачепилівської селищної ради Берестинського району Харківської області про визнання права власності за набувальною давністю - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку набувальної давності на 2-х кімнатну квартиру загальною площею 41,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається Харківському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України або через Зачепилівський районний суд Харківської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Є.І. Яценко