Рішення від 16 липня 2026 р. у справі №619/6158/25 — Дергачівський районний суд Харківської області

Суд: Дергачівський районний суд Харківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 16 липня 2026 р.

Справа: №619/6158/25

Суддя: Калиновська Л. В.

справа № 619/6158/25

провадження № 2/619/144/26

РІШЕННЯ

іменем України

17 липня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Калиновської Л.В.,

за участю секретаря судового засідання – Булах С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дергачі матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері, -

В С Т А Н О В И В:

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_3 звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання матері в розмірі 1/4 частини від усього заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно і довічно.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивачу, ОСОБА_1 виповнилось 77 років, вона не працює. Отримує пенсію за віком в сумі 5040,35 грн. та інших джерел доходів не має, а тому її матеріальне становище є досить нужденним. У травні 2025 року ОСОБА_1 перенесла інсульт, її дохід складає лише пенсія, яка не дозволяє забезпечити належне лікування, оздоровлення, харчування, проживання. Разом із позивачем у квартирі АДРЕСА_1 , зареєстрований та проживає її син відповідач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який працює, однак витрати на комунальні послуги та на допомогу матері не надає, оскільки всі зароблені кошти витрачає на алкоголь. Позивачка в першу чергу коштами з пенсії оплачує комунальні послуги, що у зимовий період складає 3500 грн., у літній 1500 грн. на ліки та харчування коштів майже не залишається. Оскільки позивачка є непрацездатною, отримує пенсію, більшу частину з якої витрачає на придбання продуктів харчування, ліків і оплату комунальних послуг, коштів, необхідних для забезпечення її життєдіяльності не вистачає, а тому зважаючи на скрутне матеріальне становище вона потребує матеріальної допомоги, яку має можливість надавати її повнолітній син в розмірі 1/4 частини від доходу щомісячно. На сьогоднішній день її син, не допомагає їй матеріально, не забезпечує її всім необхідним для нормального проживання. З огляду на викладене просить задовольнити позов.

Ухвалою від 24.10.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження призначено судове засідання.

01.12.2025 представником відповідача, ОСОБА_4 через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву. В поданому відзиві зазначено наступне. Вартість призначених позивачці лікарських засобів є помірною та цілком співмірною з її щомісячним доходом. Її пенсія у розмірі понад 5000 грн повністю покриває вартість призначених препаратів. Твердження позивачки про «недостатність коштів» не відповідає дійсності, а її пенсія є достатньою для забезпечення лікування у межах призначеної терапії. Відповідач належно утримує матір та забезпечує всі її основні потреби Фактичні обставини, які позивачка умисно приховує факт того, що комунальні послуги оплачує відповідач. Позивачка не несе цих витрат, і у позові цей факт умисно замовчано. Крім того, відповідач щомісяця надає матері 1000 грн на постійній основі, що підтверджується квитанціями з Укрпошти від 09.09.2025, 07.10.2025 та 07.11.2025. Така допомога є регулярною, стабільною та свідчить про реальне виконання обов`язку щодо утримання матері. Позивачка не надала жодного доказу щодо розміру або факту отримання відповідачем будь-якого доходу, що унеможливлює визначення об`єктивної бази для стягнення аліментів та свідчить про необґрунтованість заявленої вимоги. Вважає заявлену вимогу про стягнення 1/4 доходу непропорційною, економічно необґрунтованою, суттєво завищеною, та такою, що не відповідає реальному обсягу потреб позивачки та фактичним обставинам її життя. Позивачка вже отримує від відповідача матеріальне забезпечення у значному розмірі, що виключає необхідність додаткового стягнення аліментів. Відтак вважає, що правові підстави для задоволення заявлених вимог відсутні. Просить відмовити у задоволенні позову повністю як безпідставного.

14.01.2026 представником позивача, ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» подані додаткові пояснення, згідно яких зазначено, що твердження представника відповідача, що відображені у відзиві не відповідають дійсності, мають на меті маніпуляцію судом і суперечать вимогам ст. 12, 13 ЦПК України щодо добросовісності сторін. Відповідно до розписки начальника Подвірського відділення Укрпошти Хоменко Т.В. від 09.01.2026р., зазначено, що ОСОБА_1 грошові перекази на її ім`я, які поступали на пошту не отримувала. Слід зазначити, що до суду надано три квитанції про оплату аліментів, кожна на суму 1000,00грн., які датовані 09.09.2025, 07.10.2025, 07.11.2025 тобто час коли було розпочато судове провадження, однак зазначені кошти позивач не отримувала. Також відповідачем надано до суду три квитанції з підписом “квитанції комунальні”, однак зазначені квитанції є ті ж самі три квитанції про оплату аліментів, кожна на суму 1000,00грн., які датовані 09.09.2025, 07.10.2025, 07.11.2025, тобто відповідач свідомо вводить суд в оману, оскільки він жодного разу не допомагав матері оплачувати комунальні послуги. Натомість позивач, ОСОБА_1 у віці 77 років, не працює, отримує пенсію за віком в сумі 5040,35 грн. та інших джерел доходів не має, позивачка в першу чергу коштами з пенсії оплачує комунальні послуги, що у зимовий період складає 50% грн. від пенсії, на ліки та харчування коштів майже не залишається. Також, 13.01.2025р. позивач, ОСОБА_1 отримала Виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, в якій зазначені усі її захворювання та вбачається її важкий стан.

Ухвалою від 15.01.2026 витребувано з КНП Солоницівської селищної ради "Медичний центр "Здоров`я+" Харківського району" селище Солоницівка, вул. Енергетична, 4В, лікуючий лікар - Воропай Вікторія Миколаївна, де позивач перебуває на обліку: довідку про перелік лікарських засобів, призначених ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) для амбулаторного або стаціонарного лікування у період з травня 2025 року по січень 2026 року; виписку з амбулаторної карти щодо звернення до закладів охорони здоров`я; інформацію про те, які з призначених препаратів входять до програми «Доступні ліки» (відповідно до Постанови КМУ № 854) та надаються безоплатно або з невеликою доплатою; зобов`язано Позивача надати суду копії рецептів, виданих на її ім`я, для встановлення фактичної вартості ліків.

Представник позивача надав заяву, вказавши що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Просить розглянути справу без його участі за наявними матеріалами справи.

Відповідач, ОСОБА_2 та його представник, ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися. Представник відповідача ОСОБА_4 , надала через систему «Електронний суд» клопотання з проханням судове засідання відкласти, посилаючись на те, що вона не має можливості бути присутньою, у зв`язку з її участю як захисника у невідкладених слідчих діях у кримінальному провадженні.

Жодного підтвердження поважності причин неявки відповідача, ОСОБА_2 та його представника, ОСОБА_4 в судове засідання суду не надано.

За таких обставин, судом впродовж розгляду справи по суті було вжито усіх залежних від нього заходів для належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, а також для реалізації останніми своїх процесуальних прав на участь у судових засіданнях та надання власних правових позицій в обґрунтування/спростування заявлених позовних вимог, забезпечення принципів змагальності та рівності учасників справи перед законом і судом.

На переконання суду подальше відкладення розгляду справи не сприятиме своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному розгляду справи по суті та дотриманням судом розумних строків розгляду справи, порушуватиме права інших учасників справи.

Тому, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності належним чином повідомлених відповідача та його представника.

Завданнями цивільного судочинства згідно статті 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до статті 6 ЦПК України, суд зобов`язаний поважати честь і гідність учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами статті 17 Конвенції, жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, розумність строків розгляду справи судом (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що учасник справи зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд, дослідивши доводи сторін та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_5 .

Вказана обставина визнається та не оспорюється сторонами.

ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серії АБ виданого 30.10.2002 Пенсійним Фондом України та щомісячно отримує пенсію за віком у розмірі 5040,35 грн., що підтверджується копією довідки вих. № 3593515147672556, виданою управлінням обслуговування громадян Головного управління в Харківській області Пенсійного фонду України.

Позивач вказує, що оскільки вона є пенсіонером, не має можливості працювати, отримує невелику пенсію, якої не вистачає для нормального забезпечення, потребує матеріальної допомоги від сина – ОСОБА_5 .

Також зазначає, що має ряд захворювань, що також підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного).

Так, згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного лікування), форми № 027/о, вказаний повний діагнох: Транзиторна ішемічна атака у вертебро-базилярному басейні (21.10.24) з вестибуло-тактичним синдромом. Дисциркуляторна гіпертонічна енцефалопатія II-ІІІ ст. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст, 3 ст, ризик. Синусова тахікардія. ХСН стадія В за АСС/АНА. ГРВІ covid асоційована, рнк SARS cov 2 позитивний від 21.10.2024.

Крім того матеріали справи містять виписку КНП «МЦ-Солоницівка», де міститься діагноз: Гіпертонічна атеросклеротична дисциркуляторна енцефалопатія ІІ-ІІІ ст, з лікворно-венозною дистензією, вестибулоатактичним синдромом, когнітивними порушеннями. Гіпертонічна хвороба II ст, 3 ст, ризик дуже високий. СН ст. В за АСС/АНА. Розповсюджений остеохондроз хребта. 3 анамнезу транзиторна ішемічна атака 21.10.2024.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року надано роз`яснення, що обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги не є абсолютним.

Згідно п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них (ст.204 СК). Таким чином, право на утримання від дочки, сина - мати та батько матимуть за умови, якщо вони є непрацездатними та потребують матеріальної допомоги. Непрацездатними вважається той з батьків, хто досяг загального пенсійного віку або є інвалідом I, II чи III групи.

При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов`язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків, що передбачено ч. 1 ст. 204 СК України.

Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу. Обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (усиновлення); непрацездатність матері, батька; потреба батька, матері в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї з вказаних обставин.

Отже, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд не вбачає підстав передбачених ст.204 СК України для звільнення відповідача від сплати аліментів на утримання позивачів.

Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Відповідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Положеннями статті 205 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред`явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Відповідач доказів про свої доходи/матеріальний стан не надав, при цьому вказав, що забезпечує матеріальні потреби матері, в обсязі достатньому для її потреб.

Майновий стан дітей впливає на розмір аліментів і не є підставою для звільнення від обов`язку утримувати матір, батька.

З матеріалів справи не вбачається підстав, передбачених ст.204 СК України для звільнення відповідача від сплати аліментів на утримання позивача.

Крім того, надані представником відповідача разом з відзивом три квитанції про перерахування кожного разу (тричі) по 1000 грн. датовані 09.09.2025, 07.10.2025, 07.11.2025, одна з яких вже після подачі позову позивачем ОСОБА_1 .

Вказані кошти позивача не отримувала, що підтверджується довідкою від 09.01.2026 начальника ВПЗ Хоменко Т.В.

Враховуючи викладене вище, те, що позивач просить стягнути аліменти в частці, дотримуючись балансу інтересів сторін, суд приходить до висновку, що стягнення аліментів на утримання позивача з відповідача у розмірі 1/4 з усіх видів заробітку (доходу) кожного щомісячно, буде достатнім для поліпшення матеріального становища позивача і не призведе до значного погіршення матеріального стану відповідача.

Аліменти стягувати з дня пред`явлення позову до суду і довічно.

Доводи відповідача викладені у відзиві спростовуються наведеним вище.

Відповідно до ч.1 п.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги, що позов задоволено, а також те, що позивач звільнене від сплат и судового збору відповідно п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягають стягненню судові витрати в дохід держави зі сплати судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 200, 206, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 13.10.2025 і довічно.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне ім`я (найменування) позивача та відповідача:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ,

Суддя Л. В. Калиновська

Оригінал: reyestr.court.gov.ua