Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №204/8411/25 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/8411/25

Провадження № 2/204/514/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

за участю секретаря Павлюк Д.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника позивача адвоката Орлової Ю.П.,

за участю відповідача ОСОБА_2 ,

за участю представників відповідача адвокатів Мізевич Д.А., Олешко О.М.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду у м.Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про поділ спільного майна, якою просив:

-визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 квартиру: загальна площа (кв.м): 38.2, житлова площа (кв.м): 25.3, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1189781012101;

-у порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя набутого за час шлюбу визначити розмір часток квартири загальна площа (кв.м): 38.2, житлова площа (кв.м): 25.3, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1189781012101 наступним чином: 3/4 частки належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та 1/4 частики належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

-у порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 право особистої приватної власності на квартиру: загальна площа (кв.м): 38.2, житлова площа (кв.м): 25.3, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1189781012101 та стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 грошові кошти у сумі 189734,00, як грошову компенсацію вартості 1/4 частки квартири: загальна площа (кв.м): 38.2, житлова площа (кв.м): 25.3, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1189781012101;

-припинити право спільної сумісної власності подружжя на квартиру: загальна площа (кв.м): 38.2, житлова площа (кв.м): 25.3, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1189781012101;

-стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 понесені ним судові витрати по справі, що складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу;

-стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 витрати на проведення судової експертизи у розмірі 21 000 грн.;

-надати ОСОБА_1 дозвіл на внесення на депозитний рахунок суду, вказавши реквізити для сплати вартості 1/4 частки квартири: загальна площа (кв.м): 38.2, житлова площа (кв.м): 25.3, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1189781012101, у розмірі 189 735 грн. з зазначенням призначення платежу грошова компенсація від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , що буде зроблено одразу після відкриття провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 27 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був зареєстрований шлюб у Дніпровському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, про що зроблено відповідний актовий запис №285. В шлюбі народилася донька – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Станом на дату подачі позову 11.08.2025 сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Позивач вказував, що за час шлюбу сторони набули у спільну сумісну власність нерухоме майно: об`єкт нерухомого майна: 1189781012101, об`єкт нерухомого майна: квартира, опис об`єкта: загальна площа (кв.м): 38.2, житлова площа (кв.м): 25.3, адреса: АДРЕСА_1 , дата, час державної реєстрації: 27.04.2020 12:45:59, державний реєстратор: приватний нотаріус Якуба Юрій Антонович, Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська область, підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу квартири, серія та номер: 434, виданий: 27.04.2020, видавник: ОСОБА_5 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу розмір частки: 1/1, власники: ОСОБА_3 .

Звертаючись до суду із зазначеною позовною заявою, позивач просив відступити від засади рівності часток подружжя в бік збільшення частки позивача через те, що на покупку квартири батьки позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надали гроші синові в розмірі 12 000 доларів США; позивач самостійно сплачував всі комунальні платежі за квартиру з 2020 року; в шлюбі у подружжя народилася донька – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка з 02.06.2025 року проживає разом із батьком, який самостійно повністю утримує дитину; відповідачка ухилялася від участі в утриманні дитини: з боку відповідачки була наявна недобросовісна поведінка під час шлюбу щодо виконання своїх сімейних обов`язків та майна, так як всі свої гроші отримані від доходу відповідач витрачала на себе; також батько приділяє значну увагу навчальному процесу дитини, постійно цікавиться успіхами й розвитком дитини у школі, завжди особисто приводить дитину на заняття та забирає після них, підтримує контакт з тренерським складом, проявляючи готовність співпрацювати й дотримуватись рекомендацій щодо подальшого розвитку танцювальних здібностей, саме батько сприяє формуванню у дитини дисципліни, відповідальності та любові до спортивного танцю та проводить оплату за школу спортивного танцю; саме батько купляє ліки та особисто приводить з 25.10.2023 року в клініку дитину для надання допомоги в алергоцентрі; практичним психологом ОСОБА_8 виявлено ознаки застосування психологічного насилля з боку матері дитини; також зазначав, що тільки позивач має постійний офіційний дохід, в той час як відповідачка ніде офіційно не працювала, а тому, для інтересів дитини краще проживати і надалі у цій квартирі, яка є об`єктом поділу майна подружжя, у звичній для дитині обстановці.

Судом вірно визначено прізвище відповідача як ОСОБА_9 , у зв`язку з реєстрацією шлюбу (т.1 а.с.239-а).

Згідно ухвали суду від 22 серпня 2025 року постановлено заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 1189781012101), право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; в іншій частині заяву про забезпечення позову залишено без задоволення (т.1 а.с.109-110).

Ухвалою від 27.08.2025 року відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження (т.1 а.с.115).

Згідно ухвали суду від 20 жовтня 2025 року в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Мізевич Д.А. про прийняття зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації вартості майна – відмовлено (т.1 а.с.209-210).

Ухвалою суду від 03 листопада 2025 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні позивач, представник позивача позовну заяву підтримали та наполягали на її задоволенні з підстав, викладених у позові.

Позивач в судовому засіданні 09.07.2026 повідомив, що ним була внесена сума на депозитний рахунок суду чотирма платежами: 20.10.25, 23.10.25, 26.06.26 та 29.06.26 на загальну суму 379 469,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 10.06.26 повідомила суду про те, що докази понесених судових витрат будуть надані протягом 5 днів у разі задоволення позовних вимог після ухвалення рішення суду.

Відповідач, її представники, в судовому засіданні частково заперечували проти задоволення позовних вимог, та зазначали, що відповідач визнає, що квартира є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , оскільки була придбана під час перебування сторін у шлюбі, а тому, розмір часток кожного з подружжя має бути рівним по 1/2 частині кожному. В спірній квартирі значяться зареєстрованими: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , її старша донька від першого шлюбу ОСОБА_10 , 2005 р.н., яка зараз перебуває за кордоном на лікуванні та дитина від шлюбу з позивачем ОСОБА_4 , 2015 р.н. Спірна квартира була зареєстрована на неї. Відповідач зазначала, що вона є приватним підприємцем, має власний дохід, сплачує податки, сплачує аліменти на утримання дитини. Оскільки вона працювала, вона також приймала участь у матеріальному забезпеченні сім`ї. Для придбання квартири нею були зняті грошові кошти з депозиту, також відповідач мала власні грошові кошти. В судовому засіданні відповідач зазначала, що не надає згоду на присудження їй грошової компенсації частини квартири; на сьогодні вона є власником 1/4 частини нерухомості у м.Кам`янське, власниками якої також є її рідна сестра, якій належить 1/4 частина нерухомості, інша 1/4 частина належить її двоюрідному брату та 1/4 частина - його матері, в цьому об`єкті нерухомості проживає двоюрідний брат з сестрою.

Суд, заслухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у них докази та надавши їм належну оцінку, прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 27 червня 2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (т.1 а.с.28).

У шлюбі у сторін народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1 а.с.27).

За час перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 придбали у спільну сумісну власність квартиру: загальна площа (кв.м): 38.2, житлова площа (кв.м): 25.3, адреса: АДРЕСА_1 , яка зареєстрована на відповідача, ОСОБА_3 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 27.04.2020 р. (т.1 а.с.149).

Відповідно до висновку експерта Палюх Артема Станіславовича № 30-06-01/2025, за результатами судово оціночно-будівельно-технічної експертизи, який складено 14.07.2025 ринкова вартість житлової квартири АДРЕСА_3 складає 758 939.00 грн. (т.1 а.с.39-48).

Згідно договору іпотеки від 27.04.2020 в забезпечення зобов`язання за договором позики від 27.04.2020 між іпотекодавцем та іпотекодержателем був укладений зазначений договір на суму 110 000,00 грн. Повернення грошових коштів за договором позики від 27.04.2020 має відбутись не пізніше 27.10.2021 року або протягом трьох днів після пред`явлення вимоги іпотекодержателя про повернення позики, шляхом перерахування коштів на картку іпотекодержателя; договір припиняє свою дію в разі повного виконання зобов`язань за договором позики від 27.04.2020. В забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 27.04.2020 іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю квартиру: загальна площа (кв.м): 38.2, житлова площа (кв.м): 25.3, адреса: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.148).

Дія договору іпотеки була припинена 19.03.2021 у зв`язку з повним виконанням зобов`язання іпотекодавця за договором позики від 27.04.2020 між іпотекодавцем та іпотекодержателем на суму 110 000,00 грн., що підтверджено копією договору розірвання договору іпотеки (т.1 а.с.150).

Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 02 вересня 2025 року ухвалено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , зареєстрований 27 червня 2014 року у Дніпровському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 285, в якому є малолітня дитина – розірвати; прізвище позивачки « ОСОБА_12 » залишити без змін, прізвище відповідача « ОСОБА_12 » залишити без змін (відповідне судове рішення наявне в Єдиному державному реєстрі судових рішень, дата набрання законної сили 03.10.2025).

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (див. висновки Верховного Суду у постанові від 04.07.2023 у справі № 438/1311/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (див. пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).

Поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України).

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина друга статті 71 СК України).

Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 27 червня 2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 02 вересня 2025 року у справі № 204/8174/24, що набрало законної сили 03.10.2025.

У шлюбі у сторін народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Під час шлюбу сторони набули у спільну сумісну власність нерухоме майно - квартиру: загальна площа (кв.м): 38.2, житлова площа (кв.м): 25.3, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1189781012101, яка є предметом спору у цій справі, та яка зареєстрована за відповідачем ОСОБА_13 .

У даній справі встановлено, що спірна квартира 27.04.2020 придбана позивачем та зареєстрована на відповідача, тобто у період перебування сторін у шлюбі. Позивач ОСОБА_1 не надав доказів, які б підтверджували факт придбання цієї квартири за його особисті кошти, хоча саме на нього у даному випадку покладено тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільності майна подружжя.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які є батьками позивача, зазначали, що вони позичили грошові кошти у сумі 12 000, 00 тис доларів США готівкою для придбання квартири, оскільки їх син та невістка не мали власного житла та винаймали його; під час передачі грошей розписку не оформлювали, позика була безпроцентною, гроші передали відповідачу, яка пообіцяла їх повернути.

Суд критично сприймає покази свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та ставить під сумнів достовірність і правдивість фактів, які були ними повідомлені, оскільки останні є батьками позивача та мають заінтересованість в результаті розгляду справи.

Свідки ОСОБА_14 , яка є подругою ОСОБА_15 з 2019 року, ОСОБА_16 , яка я знайомою з ОСОБА_17 біля восьми років та ОСОБА_18 , яка знайома з подружжям, та які були допитані в судовому засіданні, кожна окремо, зазначали, що відповідач працювала, обіймаючи посаду перукаря, мала непогані заробітки, свідкам було відомо, що ОСОБА_17 міняла грошові кошти у доларах на гривні для сплати за оренду приміщення, де працювала та частину грошових коштів віддавала за іпотеку. Спільна донька з позивачем була завжди доглянута та красиво одягнена.

З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , данні про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об`єктивно підтверджуються зібраними у справі доказами.

Також, суд зауважує, що ОСОБА_1 з власним позовом про поділ будь-якого майна, зокрема, коштів на депозитному рахунку, відкритому на ім`я відповідачки, не звертався, тому обставини щодо наявності таких коштів не входять до предмету спору у цій справі, а тому виходячи з положень статті 13 ЦПК України не можуть розглядитися.

Доказів того, що відповідачка не мала власного заробітку в певний період з причин, які не є поважними, позивач в суді не надав, тоді як відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України доведення обставин, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог є його процесуальним обов`язком.

Законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21)).

Оскільки ОСОБА_1 не спростував презумпцію спільності майна подружжя щодо цієї квартири, тому вказане майно є спільною сумісною власністю сторін, а відтак підлягає поділу між сторонами.

Аналогічні висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 438/1311/18.

Статтею 70 СК України передбачено два випадки, коли суд має право відступити від начал рівності часток подружжя у праві спільної власності.

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, що визначено ч.2 ст.70 СК України.

Згідно ч.3 ст.70 СК України, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в абзаці третьому пункту 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні спору про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами другою, третьою статті 70 СК України в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (частина перша статті 60 СК України).

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22)).

Процесуальний закон не містить підстав не враховувати при розгляді спору про поділ спільного майна подружжя предмет, підстави позову, та власне позовні вимоги, які заявив позивач (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2024 року в справі № 362/1505/18 (провадження № 61-6304св23)).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Отже, обов`язок, передбачений статтями 81, 89 ЦПК України, щодо доведення обставин, які б вказували на наявність підстав, передбачених частинами другою, третьою статті 70 СК України, у такому випадку покладається на особу, яка ініціює питання про збільшення частки у спільному сумісному майні подружжя.

Проте, позивачем в судовому засіданні не доведені обставини, які б вказували на наявність підстав, передбачених частинами другою, третьою статті 70 СК України.

Обставини, які є підставою для збільшення чи зменшення частки одного з подружжя у праві на майно можна поділити на дві групи: негативні, тобто ті, що надають можливість суду зменшити розмір частки одного з подружжя (частина друга статті 70 СК України); позитивні, що дають змогу суду збільшити розмір частки одного з подружжя (частина третя статті 70 СК України).

Негативні обставини (частина друга статті 70 СК України) – законодавець на рівні СК України передбачив орієнтовний перелік таких обставин (зокрема, якщо один із подружжя не дбав про матеріальне спільне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї), за наявності яких суд може зменшити частку одного з подружжя. Такі обставини можуть застосовуватися як окремо, так і в сукупності. Тобто законодавець невичерпно виокремив випадки недобросовісної поведінки одного з подружжя як під час шлюбу, так і після його розірвання щодо виконання своїх сімейних обов`язків та майна і встановив наслідок такої недобросовісної поведінки – зменшення розміру частки одного з подружжя. Про недобросовісність одного із подружжя може свідчити, зокрема, приховання певних речей, передання їх на зберігання родичам, продаж спільного майна без згоди другого з подружжя.

Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» частину другу статті 70 СК України доповнено словами «ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей)». Тобто на рівні СК України передбачено, що ухиляння від участі в утриманні дитини (дітей) є підставою для втручання в майнову сферу одного із подружжя за ухилення від виконання сімейного обов`язку з утримання дитини (дітей). Законодавець не пов`язує наявність такої негативної обставини ні з договором про сплату аліментів на дитину (дітей), рішенням суду (судовим наказом) про стягнення аліментів на дитину (дітей), ні з розміром заборгованості зі сплати аліментів. Тому ухилення від участі в утриманні дитини (дітей) може мати місце у разі: невиконання одним із батьків договору про сплату аліментів на дитину (дітей); невиконання рішення суду або судового наказу про стягнення аліментів на дитину (дітей); нездійснення одним із батьків жодного утримання за відсутності договору про сплату аліментів на дитину (дітей), рішення суду або судового наказу про стягнення аліментів на дитину (дітей).

Позитивні обставини (частина третя статті 70 СК України) – суд може збільшити частку в праві на майно того з подружжя, із яким проживають діти до вісімнадцяти років або повнолітні непрацездатні діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Тобто законодавець пов`язує збільшення частки в праві на майно того з подружжя, з яким залишається дитина (діти), у разі, якщо недостатнім є розмір аліментів, які вона (вони) одержують. Таким чином, закон передбачає такий алгоритм: існує та виконується договір про сплату аліментів на дитину (дітей), рішення суду (судовий наказ) про стягнення аліментів на дитину (дітей); на дитину призначаються аліменти; розмір аліментів, які вона (вони) одержує (одержують), недостатній для забезпечення її фізичного, духовного розвитку та лікування; під час поділу майна подружжя частка в майні того з них, з ким проживає дитина (діти), за рішенням суду збільшується. Для застосування частини третьої статті 70 СК України щодо збільшення частки у спільному майні подружжя того з них, з яким проживає дитина з особливими потребами, необхідно встановити, зокрема, які саме потреби виникають у такої дитини та з чим вони пов`язані, як вони можуть забезпечуватися та чи покриває розмір сплачуваних аліментів понесені витрати та їх забезпечення та/або непонесені, але необхідні витрати.

Отже, позивачем не доведені в судовому засіданні обставини, зокрема, що відповідач не дбала про матеріальне спільне забезпечення сім`ї, ухилялась від участі в утриманні дитини (дітей), приховала, знищила чи пошкодила майно, витрачала його на шкоду інтересам сім`ї, таких доказів ОСОБА_1 надано не було.

Підстав недобросовісності одного із подружжя – відповідача ОСОБА_2 , на що посилався позивач у поданій заяві, також судом не встановлено, а позивачем не надано відповідних доказів як то приховання певних речей, передання їх на зберігання родичам, продаж спільного майна без згоди другого з подружжя.

Посилання позивача ОСОБА_1 на те, що з ним проживає дитина, а тому зазначене є підставою для збільшення частки в спільному майні подружжя, не узгоджується з відсутністю доказів, які б мав надати позивач, що розмір аліментів, які він одержує, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини та її лікування.

При вирішенні питання щодо збільшення частки у спільному майні подружжя того з них, з ким проживає дитина з особливими потребами, суд повинен встановити конкретні потреби такої дитини, їх характер, способи забезпечення та співвідношення розміру сплачуваних аліментів з необхідними витратами на забезпечення цих потреб. Тобто законодавець пов`язує збільшення частки в праві на майно того з подружжя, з яким залишається дитина (діти), у разі, якщо недостатнім є розмір аліментів, які вона (вони) одержують, таких доказів позивачем надано не було.

Отже, вимога позивача про відступлення від засади рівності часток подружжя не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, а тому задоволенню не підлягає, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині поділу спірної квартири підлягають частковому задоволенню, шляхом визнання за кожним з подружжя по 1/2 частці.

Вимога позивача про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 , грошових коштів у сумі 189 734,00 грн, як грошову компенсацію вартості 1/4 частки спірної квартири задоволенню не підлягає, оскільки є похідною від вимоги позивача про відступлення від засади рівності часток подружжя, у якій позивачу було відмовлено.

Що стосується вимоги позивача про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя спірної квартири, судом враховано.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини 2 статті 16 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

При розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц.

Ураховуючи, що у цій справі метою заявленого позивачем позову є поділ спільного сумісного майна, підстав для задоволення вимоги про визнання спірного майна об`єктом спільної сумісної власності немає, тому ця вимога задоволенню не підлягає, що відповідатиме правовому висновку, викладеному в указаній постанові Великої Палати Верховного Суду, а також постановах Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 753/1159/21, від 22 травня 2024 року у справі № 369/14186/17, від 04 вересня 2024 року у справі № 754/9261/19, від 25 вересня 2024 року у справі № 711/2195/20.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовною заявою позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 9 947,36 грн. (т.1 а.с.83), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (3 035,75 грн за вимогу майнового характеру, та 968,96 грн за вимогу немайнового характеру); також позивачем понесено витрати за проведення судово оціночно-будівельно-технічної експертизи, та які склали 21 000,00 грн. (т.1 а.с.78), і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (10 500,00 грн).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно п.8 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання, в тому числі, чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 22 серпня 2025 року постановлено, заяву представника позивача – адвоката Орлової Юлії Павлівни про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна – задовольнити частково: заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 1189781012101), право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; в іншій частині заяву про забезпечення позову залишено без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову в рамках даної цивільної справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн. (т.1 а.с.107). У зв`язку із зазначеним, сплачений позивачем судовий збір за подання до суду заяви про забезпечення позову у розмірі 302,80 грн. також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволеної заяви.

Згідно ч.7 ст.158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Враховуючи вимоги ч.1 ст.158 ЦПК України, суд приходить до висновку про скасування заходів забезпечення позову у зв`язку із ухваленням судом рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 76-81, 83, 141, 158, 259, 263-265, 268 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна – задовольнити частково.

У порядку поділу спільної сумісної власності подружжя визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 1/2 частку за кожним на квартиру: загальна площа (кв.м): 38.2, житлова площа (кв.м): 25.3, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1189781012101, припинивши право спільної сумісної власності на цю квартиру.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір при зверненні до суду із позовною заявою в сумі 4 004,71 коп., витрати за проведення судово оціночно-будівельно-технічної експертизи, у сумі 10 500,00 грн., судовий збір за подання до суду заяви про забезпечення позову у розмірі 302,80 грн., а разом 14 807 (чотирнадцять тисяч вісімсот сім) грн. 51 (п`ятдесят одна) коп.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 22 серпня 2025 року по цивільній справі №204/8411/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна – скасувати.

Скасувати заборону будь-яким особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 (реєстраційний номер 1189781012101), право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 17.07.2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 )

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 )

Суддя Н.В. Токар