Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №186/82/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа №186/82/26

Провадження № 2/201/2857/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року Соборний районний суд

міста Дніпра

у складі головуючого судді Федоріщева С.С.,

за участі: секретаря судового засідання Максимової О.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідачки ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, -

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2026 року до Соборного районного суду міста Дніпра з Шахтарського міського суду Дніпропетровської області за підсудністю надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.

У позовній заяві позивач зазначив, що з 28.01.1995 по 01.07.2021 батьки ОСОБА_3 : ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), перебували у шлюбі, який був зареєстрований у Міському відділі реєстрації актів громадського стану Луганського обласного управління юстиції, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за №61 та видано свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 .

Шлюб був розірваний на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01.07.2021 по цивільній справі №201/4083/21.

Від даного шлюбу у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З червня 2021 року Позивач перестав проживати разом із Відповідачем й переїхав за місцем мешкання свого батька ОСОБА_5 , з яким став разом проживати с початку за адресою у м. Дніпрі, а в подальшому за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 досяг повноліття.

На день звернення до суду Позивач є учнем Вищої школи Ельвебаккен (Elvebakken), де продовжує навчання у 3-му класі, що підтверджується довідкою Вищої школи Ельвебаккен (Elvebakken) Департаменту освіти комуни Осло від 26.08.2025 р.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_6 досяг повноліття, але його вік є меншим ніж 23 роки, продовжує очне навчання у учбовому закладі у м. Осло, Норвегія, не працює, стипендію не отримує та потребує у зв`язку з чим матеріальної допомоги на існування, зокрема: харчування, придбання одягу та на побутові потреби, а також на навчання: підручники, канцелярські приналежності, оплата проїзду до навчального закладу, у Відповідача с обов`язок, як мати, утримувати свого сина до звершення його навчання або до досягнення ним двадцяти трьох років.

Стягнення аліментів з матері Позивача на утримання її сина, який продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів Позивача, забезпечення одержання ним коштів, необхідних для його життєдіяльності, оскільки на період навчання він не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Крім того, Позивач у своєму позові стверджує, що Відповідач є здоровою та працездатною особою, працює провідним спеціалістом з контролю санкційних обмежень у Головному офісі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у м. Дніпрі, де отримує стабільний дохід, а також має у власності нерухоме майно.

З огляду на наведене, Позивач вважає, що ОСОБА_4 має фінансову можливість надавати своєму сину - ОСОБА_7 матеріальну допомогу на його утриманню, зокрема: на існування, побутові потреби та навчання до звершення навчання сина або до досягнення ним двадцяти трьох років, проте ОСОБА_4 відмовляється добровільно надавати матеріальну допомогу на утримання свого сина, що й стало для Позивача приводом звернутися до суду з цією позовною заявою про стягнення аліментів.

16 березня 2026 року представник відповідачки подала до суду відзив на позов, у якому проти його задоволення заперечувала, та зазначила, що з наданої Позивачем копії довідки Вищої школи Ельвебаккен Департаменту освіти комуни Осло від 26.08.2025, та відомостей сайту https://lanekassen.no/en-US/, Позивач є учасником державної програми грантів на навчання. Дана програма призначена для учнів національних меншин або тих, хто вже має повну середню освіту отриману у своїй країні. Навчання за програмою дає право вступати до вищих навчальних закладів Норвегії.

Згідно довідки Вищої школи Ельвебаккен департаменту комуни Осло, ОСОБА_3 , зараховано на 3–й клас навчання, що є останнім роком освітньої програми, що має на меті надати учню загальну академічну компетенцію для вступу до вищих навчальних закладів Норвегії. Сам термін навчання у 3-му класі відповідно до довідки Вищої школи Ельвебаккен, де зазначено що навчання є «річною повноцінною програмою», становить 1 рік, з серпня/вересня НОМЕР_3 по червень/липень 2026 рік.

Освітня програма передбачає надання грошової компенсації включно у формі грантів на навчання та матеріальної підтримки.

Також учні отримують обладнання, навчальні матеріали, компенсації на проживання, якщо живе окремо від батьків, а також стипендію у виді неповерного гранту та стипендій.

Зокрема, така грошова допомога складається з:

Основної підтримки – спеціальної стипендії для біженців - flyktningstipend (midlertidig kollektiv beskyttelse).

Виплати для учнів віком до 20 років - videregaende opplaering.

Дані виплати є чистими стипендіями (не позиками) та не підлягають поверненню. Також розмір виплат сягає 10-15 тисяч місцевих коштів і повністю покриває витрати на проживання, харчування та навчання і разом з тим, не залежить від доходів батьків, та від того, чи проживає учень разом з батьками.

Також програма передбачає додаткові виплати:

Utstyrsstipend – грошова компенсація у розмірі кількох тисяч місцевих коштів на обладнання /комп`ютери, книги та навчальні матеріали.

Borteboerstipend – додаткова сума коштів, що виплачується учню у разі його окремого від батьків проживання.

Надана позивачем довідка про навчання у Норвегії, підтверджує участь Позивача у відповідній освітній програмі, тож і засвідчує отримання ним стипендій. Отже, представник відповідача вважає, що в зв`язку з повною компенсацією витрат на проживання та навчання державною програмою країни перебування Позивача, останнього не можна у повній мірі віднести до осіб, що потребують матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням.

Крім того, представником відповідача до матеріалів справи долучені платіжні інструкції, за період як до звернення Позивача з цим позовом до суду, так і під час розгляду цієї справи, які підтверджують переказ на постійній основі Відповідачем грошових коштів для особистих потреб на рахунок Позивача.

17 березня 2026 року представницею відповідачки до суду було подано клопотання про витребування у Міністерства освіти і науки та Державного Підприємства «Інфоресурс» належним чином завірену інформацію та документи що підтверджують або спростовують факт навчання Позивача у вищому навчальному закладі в Україні.

Ухвалою від 17 березня 2026 року в задоволенні клопотання представника ОСОБА_4 про витребування доказів відмовлено.

07 липня 2026 від представником Позивача були подані додаткові пояснення в яких представник Позивача зазначив, що 17.09.2023 ОСОБА_8 отримав у Королівстві Норвегія статус особи, яка потребує колективного захисту (Midlertidig kollektiv beskyttelse). У зв`язку з отриманням цього статусу, Управління по ділам міграції Королівства Норвегії, у відповідності до ст. 34 Закону «Про імміграцію», надало ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тимчасовий дозвіл на проживання. Надання тимчасового дозволу на проживання ОСОБА_7 підтверджується ОСОБА_9 (Дозвіл на проживання) № НОМЕР_4 від 08.09.2025 та довідкою Управлення у справах імміграції (UDI) щодо отримання колективного захисту ( ОСОБА_10 ) на ім`я ОСОБА_3 . Згідно отриманого статусу Позивач у Королівстві Норвегія має право на безкоштовне проживання, на безкоштовне навчання, на грошову допомогу для осіб, які потребують тимчасового колективного захисту Midlertidig kollektiv beskyttelse.

У цих додаткових поясненнях, представник Позивача зазначає, що ОСОБА_8 отримує таку грошову допомогу, її розмірі складає 6 800 норвезьких крон, що за офіційним курсом НБУ складає 364,88 eur (евро) або 18 700 грн.

Представник позивача стверджує, що Позивач несе повсякденні витрати на харчування, громадський транспорт на додаткову учбову літературу, зошити, канцелярські приналежності, витрати на спортивний зал у фітнес клубі, витрати на одяг (шкільний, спортивний, повсякденний, домашній) та взуття, витрати на мобільний зв`язок та домашній інтернет, на постільні приналежності, на гігієнічні приналежності, витрати на столові та кухонні приналежності, витрати на комп`ютерну техніку для навчання тощо.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з викладених вище підстав, а представник відповідачки проти задоволення позову заперечувала.

Суд, вислухавши сторони та дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується первісна позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою. Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно з вимогами ст.199 СК України, якщо повнолітні донька чи син продовжують навчання і у зв`язку із цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати таку допомогу.

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі ст.200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

В даному випадку судом встановлено, що Позивач, ОСОБА_3 17.09.2023 р. отримав у Королівстві Норвегія статус особи, яка потребує колективного захисту (Midlertidig kollektiv beskyttelse). У зв`язку з отриманням цього статусу, Управління по ділам міграції Королівства Норвегії, у відповідності до ст. 34 Закону «Про імміграцію», надало ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тимчасовий дозвіл на проживання, про що зазначає представник Позивача у позовній заяві.

Надання тимчасового дозволу на проживання Позивача у Королевстві Норвегія підтверджується NOR Oppholdstillatelse (Дозвіл на проживання) № НОМЕР_4 від 08.09.2025 та довідкою Управлення у справах імміграції (UDI) щодо отримання колективного захисту (Kollektiv beskyttelse) на ім`я ОСОБА_3 . Згідно отриманого статусу Позивач у Королівстві Норвегія має право на безкоштовне проживання, на безкоштовне навчання, на грошову допомогу для осіб, які потребують тимчасового колективного захисту Midlertidig kollektiv beskyttelse. Згідно довідки Вищої школи Ельвебаккен департаменту комуни Осло, ОСОБА_3 , зараховано на 3–й клас навчання, що є останнім роком освітньої програми, що має на меті надати учню загальну академічну компетенцію для вступу до вищих навчальних закладів Норвегії. Сам термін навчання у 3-му класі відповідно до довідки Вищої школи Ельвебаккен, де зазначено що навчання є «річною повноцінною програмою», становить 1 рік, з серпня/вересня НОМЕР_3 по червень/липень 2026 рік.

У додаткових поясненнях від 07.07.2026 р. представник Позивача зазначає, що Позивач отримує грошову допомогу у розмірі 6 800 норвезьких крон, що за офіційним курсом НБУ складає 364,88 eur (євро) або 18 700 грн.

У той же час долучені до позовної заяви додатки, та додатки, долучені представником Позивача до додаткових поясненнях від 07.07.2026 р., які були надані представником Позивача на підтвердження витрат, які несе Позивач, не містять перекладу на українську мову та нотаріального засвідчення цього перекладу, у зв`язку з чим не відповідають критеріям належності та допустимості доказів, тому суд не може їх взяти до уваги.

У матеріалах справи містяться копії платіжних інструкції, долучені представником Відповідача, що підтверджують, переказ Відповідачкою на користь Позивача грошових коштів для особистих потреб, датовані, як до відкриття провадження по цій справі, так і під час розгляду цієї справи.

При встановленні потреби утримання повнолітньої дитини суд враховує всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.

При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітнього сина що продовжує навчання, про що зазначає Верховний суд у своїй постанові від 20.05.2020 р. по справі № 635/1139/17.

В даному випадку, до позовної заяви не додано докази чи документи, що підтверджують реальні та обґрунтовані суми витрат, які несе або має понести Позивач у зв`язку з його навчанням, в той час як відповідачкою подано платіжні документи, що підтверджуються регулярні перекази нею грошових коштів позивачу.

З огляду на зазначене, суд доходить до висновку, що Позивачем не доведена необхідність стягнення з Відповідача аліментів на його утримання та не доведені реальні та обґрунтовані суми витрат, у зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.142, 182, 188 200 СК України, ст.12, 13, 76, 78, 81, 263–265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.С. Федоріщев