Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №904/5096/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2026 м. Дніпро Справа № 904/5096/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Стефанів Т. В.,

суддів: Демчини Т. Ю., Кошлі А. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожні машини" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2026 (суддя Колісник І. І., м. Дніпро) у справі № 904/5096/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожні машини", м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тіна", м. Дніпро

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоенерджі-Вінниця", смт Браїлів Жмеринського р-ну Вінницької обл.

про стягнення 161 550,10 грн,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожні машини" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тіна" збитків у сумі 161 550,10 грн, завданих нестачею вантажу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання зі збереження прийнятого до перевезення вантажу за договором перевезення вантажів № DM-24/03-АТ від 11.03.2024. Позивач зазначав, що у всіх випадках перевезення вантажу замовником було ТОВ "Біоенерджі-Вінниця", з яким позивачем попередньо було укладено договір перевезення № DM-24/03-1 від 01.03.2024, і якому позивач відшкодував за його претензіями завдані збитки (понад норму втраченого вантажу) в загальній сумі 161 550,10 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2026 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожні машини" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тіна" про стягнення збитків у сумі 161 550,10 грн відмовлено повністю. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн покладено на позивача.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач як експедитор уклав з ТОВ "Біоенерджі-Вінниця" договір перевезення вантажів № DM-24/03-1 від 01.03.2024, а для фактичного виконання перевезень залучив ТОВ "Авто Тіна" за окремим договором перевезення вантажів № DM-24/03-АТ від 11.03.2024. Суд встановив, що у товарно-транспортних накладних перевізником зазначено саме позивача, а не відповідача, тоді як обсяг повноважень позивача обмежувався наданням транспортно-експедиторських послуг. Суд зазначив, що товарно-транспортні накладні на підтвердження перевезення спірного вантажу саме відповідачем-перевізником відсутні. Суд також вказав, що саме позивач як експедитор за договором із відповідачем зобов`язаний був забезпечити своєчасне й належне оформлення ТТН, здачу вантажу вантажоодержувачу, належне завантаження/розвантаження вантажу, а у разі виявлення нестачі - негайно попередити перевізника та не починати вивантаження до приїзду його представників. Суд дійшов висновку, що відповідач не міг вплинути на оформлення ТТН, оскільки до його компетенції не входить їх оформлення, завантаження/розвантаження вантажу, визначення маси вантажу та опломбування цистерн. Суд зазначив, що вантаж був переданий у цистернах із непошкодженими пломбами, позивач не довів необхідність розвантаження з контрольною перевіркою маси вантажу, не забезпечив виклик представників відповідача при виявленні нестачі, чим позбавив останнього можливості прийняти участь у вивантаженні, складанні акта та проведенні експертизи. Крім того, суд вказав, що позивачем не надано доказів використання однакового способу визначення маси вантажу під час завантаження/розвантаження та технічної справності засобів вимірювання, а сам факт сплати позивачем компенсації замовнику не є безумовним доказом наявності підстав для стягнення збитків з відповідача. Суд також зазначив, що позивач не обґрунтував належними й допустимими доказами розмір збитків, зокрема вартість вантажу. За результатом розгляду справи суд дійшов висновку, що позивач не довів належними й допустимими доказами в діях відповідача протиправність, збитки й причинно-наслідковий зв`язок між ними.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись із рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2026 у справі № 904/5096/25, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дорожні машини" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовну заяву задовольнити, стягнувши з ТОВ "Авто Тіна" суму збитків у розмірі 161 550,10 грн.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно встановлено фактичні обставини справи та неповністю досліджено докази. Зокрема, суд не врахував специфіку тристоронніх відносин між учасниками справи. Між ТОВ "Біоенерджі-Вінниця" та ТОВ "Дорожні машини" укладено договір перевезення вантажів № DM-24/03-1 від 01.03.2024, де ТОВ "Дорожні машини" виступає перевізником, а для фактичного надання послуг ТОВ "Дорожні машини" залучило ТОВ "Авто Тіна" за окремим договором перевезення № DM-24/03-АТ від 11.03.2024. Апелянт посилається на ст. 929 ЦК України та ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", зазначаючи, що експедитор має право залучати третіх осіб, і той факт, що в ТТН позивач зазначений як "перевізник", відповідає його зобов`язанням перед кінцевим замовником, проте не знімає відповідальності з фактичного виконавця - ТОВ "Авто Тіна". Апелянт наголошує, що перевезення фактично здійснювались транспортними засобами відповідача, у ТТН вказані водії та транспортні засоби саме відповідача, які поставили свій підпис у графі "отримання товару", а відповідачем підписано із позивачем акти надання послуг по перевезенню із зазначенням меншої ваги, ніж була прийнята до перевезення від ТОВ "Біоенерджі-Вінниця", що, на думку апелянта, є визнанням факту втрати частини вантажу в розумінні ст. 75 ГПК України. Апелянт також посилається на правову позицію Верховного Суду (постанови від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, від 03.11.2020 у справі № 920/611/19, від 01.10.2020 у справі № 910/21935/17), відповідно до якої правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст договору.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права щодо відповідальності перевізника. Суд визнав, що відповідальність перевізника за незбереження вантажу базується на презумпції вини, однак фактично поклав на позивача обов`язок доведення вини відповідача. Відповідно до ст. 924 ЦК України та ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за нестачу вантажу та звільняється від відповідальності лише у разі доведення відсутності своєї вини. Оскільки фактичне перевезення здійснювалось саме відповідачем, саме відповідач має довести, що нестача вантажу сталася не з його вини, однак суд неправомірно переклав тягар доказування на позивача та не встановив жодних обставин, які б звільняли відповідача від відповідальності.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив зазначення перевізника у ТТН із визначенням сторони договору перевезення. Судом не враховано, що ТТН оформлюється вантажовідправником, ТТН не містить договірних відносин між позивачем та відповідачем, а правовий статус сторін визначається саме договором перевезення № DM-24/03-АТ від 11.03.2024, а не лише первинним документом. Позивач фактично виступив як перевізником, так і експедитором по відношенню до ТОВ "Біоенерджі-Вінниця", а відповідач є перевізником за окремим договором із позивачем.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції неправильно застосував норми щодо обов`язків експедитора, поклавши на позивача відповідальність за оформлення ТТН, завантаження та розвантаження, а також фіксацію нестачі. Однак судом залишено поза увагою пункт 3.1.5 договору № DM-24/03-АТ від 11.03.2024, відповідно до якого саме відповідач зобов`язаний забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення й до моменту видачі його в пункті призначення належному вантажоодержувачу. В момент розвантаження був присутній водій відповідача, який згідно з договором був зобов`язаний зафіксувати недостачу, оскільки відповідав за вантаж з моменту його отримання. Апелянт зазначає, що навіть у разі порушення окремих процедурних обов`язків експедитором це не виключає відповідальності перевізника та не спростовує факт недостачі з боку відповідача.

Апелянт вважає помилковими висновки суду щодо відсутності належної фіксації нестачі вантажу. Факт нестачі підтверджений ТТН та актами відповідача про надані послуги для позивача, відповідач не заперечував факт перевезення, а також при розгляді справи у суді першої інстанції не довів відсутність своєї вини у недостачі вантажу.

Апелянт зазначає, що суд порушив норми процесуального права щодо оцінки доказів, проігнорувавши претензії від ТОВ "Біоенерджі-Вінниця" на адресу ТОВ "Дорожні машини", якими підтверджується нарахування збитків для позивача через дії фактичного перевізника - відповідача. Відмова у позові, на думку апелянта, призводить до безпідставного збагачення відповідача, який отримав оплату за послуги, але не виконав обов`язок щодо збереження майна та належного виконання договірних зобов`язань.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність складу цивільно-правового правопорушення. На думку апелянта, наявні всі елементи складу правопорушення: протиправна поведінка відповідача полягає у неналежному виконанні зобов`язань за договором перевезення - прийнявши вантаж певної ваги, відповідач доставив вантажоодержувачу меншу кількість товару; шкода є майновою і становить вартість нестачі вантажу, що підтверджується різницею між показниками ваги при навантаженні та вагою при розвантаженні, а також претензіями від ТОВ "Біоенерджі-Вінниця"; причинно-наслідковий зв`язок полягає в тому, що збитки виникли саме в період, коли вантаж перебував у фактичному володінні та під контролем відповідача; вина відповідача як професійного перевізника презюмується, відповідачем не спростовано презумпцію його вини та не доведено наявності обставин непереборної сили, а посилання на цілісність пломб не є абсолютним доказом відсутності вини, якщо зафіксовано фізичну відсутність вантажу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Тіна" подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого повністю заперечує щодо вимог апеляційної скарги та вважає її необґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2026 - без змін, посилаючись на наступне.

Відповідач зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують вимог Правил вантаження і розвантаження вантажів, визначених у Правилах перевезення вантажів автомобільним транспортом та в інших законодавчих актах. При перевезенні вантажу та складанні ТТН кожен транспортний засіб та вантаж був опломбований, про що наявні відомості у ТТН, жодних скарг або вимог щодо пошкодження пломб не надходило. Позивачем не доведено всіх необхідних складових для стягнення збитків, а найголовніше - позивачем не надано відповіді на офіційне звернення ТОВ "Авто Тіна" щодо отримання документів, що підтверджують повірку ваг.

Відповідач підтверджує факт укладення договору на перевезення вантажу та зазначає, що вантаж був перевезений у повному обсязі. 18.02.2025 ТОВ "Авто Тіна" отримало вимогу ТОВ "Дорожні машини" № 25/02-12 від 12.02.2025 щодо сплати 161 565,22 грн, однак заперечувало щодо цієї вимоги у повному обсязі, оскільки вона суперечила дійсним обставинам та вимогам чинного законодавства, а трактування обставин щодо перевезення вантажу з недостачею повністю спростовується прийняттям товару ТОВ "Дорожні машини" та відсутністю будь-яких актів чи претензій на місці вивантаження.

Відповідач посилається на пункт 3.3.4 договору, відповідно до якого саме експедитор (ТОВ "Дорожні Машини") зобов`язаний забезпечити належне завантаження/розвантаження вантажу, а також на пункт 5.4 договору, згідно з яким перевізник несе матеріальну відповідальність за збереження вантажу лише у випадку, якщо експедитором буде доведено, що така відповідальність настала внаслідок дій/бездіяльності перевізника. Відповідач наголошує на вимогах п. 8.20 розділу 8 та розділу 9 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом щодо пломбування вантажів, а також на п. 13.3 розділу 13 наказу Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363, відповідно до якого вантажі, що прибули у непошкоджених цистернах та з непошкодженими пломбами вантажовідправника, видаються вантажоодержувачу без перевірки маси, стану вантажів і кількості вантажних місць. Відповідач також посилається на п. 134 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, згідно з яким автотранспортне підприємство несе відповідальність за незбереження вантажу лише якщо пред`явник претензії доведе, що втрата, недостача сталися з вини автотранспортного підприємства.

Відповідач зазначає, що ТОВ "Авто Тіна" направило відповідь на вимогу ТОВ "Дорожні Машини" від 30.08.2024 та просило надати інформацію щодо природних зменшень, які включаються в дозволену норму втрати 0,2%, та копії документів про повірку автомобільних ваг в місці завантаження та вивантаження. Жодної відповіді та документів від ТОВ "Дорожні машини" отримано не було.

Відповідач наголошує, що для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, і саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок, посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц та інші постанови Верховного Суду. Відповідач також звертає увагу суду, що в ході розгляду справи було заявлено про застосування строків позовної давності, оскільки Статут автомобільного транспорту Української РСР передбачає скорочені строки звернення до суду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біоенерджі-Вінниця" не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Стефанів Т. В., судді: Демчина Т. Ю., Кошля А. О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожні машини" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2026 у справі № 904/5096/25. Витребувано матеріали справи №904/5096/25 у Господарського суду Дніпропетровської області. Розгляд справи призначено у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

01.05.2026 матеріали справи № 904/5096/25 надійшли на адресу Центрального апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорожні машини'' (далі - перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біоенерджі-Вінниця" (далі - замовник, третя особа) укладено договір перевезення вантажів № DM-24/03-1 від 01.03.2024 (далі - договір) (а.с. 14 - 16 том 1).

Відповідно до пункту 1.1 договору перевізник зобов`язався доставити ввірений йому замовником (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачеві), а замовник зобов`язався сплатити за перевезення вантажу узгоджену сторонами плату.

Факт здійснення перевезення оформлюється товарно-транспортною накладною (ТТН) - для перевезень на території України та міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) - для міжнародного перевезення вантажів (п. 1.2 договору).

Згідно з пунктом 1.3 договору найменування вантажу, пункти відправлення і призначення вантажу сторони погоджують у кожному конкретному випадку та зазначають у заявці (замовленні).

Пунктом 2.6 договору встановлено, що приймання вантажу до перевезення здійснюється на підставі і відповідно до товаросупровідних документів замовника (вантажовідправника).

Пунктом 2.7 договору передбачено, що факт виконання кожного перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами підтверджуються актом здачі-прийняття робіт (надання послуг).

По завершенню перевезення вантажу перевізник, на підставі ТТН/CMR, надає замовнику два примірники акта здачі-приймання робіт (надання послуг), який останній зобов`язаний підписати і один примірник акта повернути виконавцю (п. 2.8 договору).

За змістом пункту 2.11 договору одночасно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) перевізник надає замовнику два примірники належним чином оформленої ТТН, один примірник CMR та рахунок на оплату.

Відповідно до пункту 5.2 договору при розбіжностях і пошкодженнях, виявлених під час навантаження, водій (виступаючи як представник перевізника) повинен внести свої зауваження в усі екземпляри ТТН/CMR. При розбіжностях і пошкодженнях, виявлених під час вивантаження, замовник зобов`язаний негайно повідомити про це перевізника та припинити вивантаження до моменту прибуття представників сторін.

У всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами або іншими обов`язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції за кількістю, якістю й комплектністю, застосовується Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затверджена постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 (п. 5.3 договору).

Згідно з пунктом 6.6 договору (у редакції додаткової угоди № 1 від 04.03.2024) перевізник несе матеріальну відповідальністю за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу у випадку, якщо замовником буде доведено, що така відповідальність настала внаслідок дій/бездіяльності перевізника. Вантаж замовника вважається доставленим без втрати, якщо різниця між масою (вагою) вантажу замовника, вказаною в пункті відправлення в ТТН, та масою (вагою), визначеною в місці призначення, не перевищує 0,2% (а.с. 17 том 1).

Договір набирає чинності з моменту його укладення (дати підписання його сторонами та скріплення печатками сторін - за умови використання печатки стороною) і діє до 31 грудня поточного року, але у будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за договором (п. 11.1).

Відповідно до пункту 11.2 договору у випадку, якщо до закінчення терміну (строку) дії договору жодна із сторін письмово не заявить про його розірвання, цей договір вважається пролонгованим на новий (кожен наступний) календарний рік на таких самих умовах. Кількість пролонгацій необмежена.

Після цього між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорожні машини'' (далі - експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Тіна" (далі - перевізник, відповідач) укладено договір перевезення вантажів № DM-24/03-АТ від 11.03.2024 (далі - договір перевезення) (а.с. 18 - 20 том 1).

За змістом пункту 1.1 договору перевезення перевізник зобов`язується доставити (-ляти) ввірений йому експедитором (вантажовідправником, що визначений експедитором) вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачеві, визначеному експедитором), а експедитор зобов`язується сплатити за перевезення вантажу узгоджену сторонами плату.

Цей договір експедитор укладає від свого імені, але за цим договором експедитор не є власником вантажу. Експедитор діє в інтересах клієнта/замовника (власника вантажу) (п. 1.2 договору перевезення).

Відповідно до пункту 2.1 договору перевезення найменування вантажу, пункти відправлення і призначення вантажу, умови виконання перевезень сторони погоджують у кожному конкретному випадку та зазначають у заявці (замовленні). Заявка є невід`ємною частиною договору. У випадку виникнення розбіжностей у тлумаченні умов договору, пріоритетними є умови, зазначені в заявці (замовленні). Заявка вважається підтвердженою, якщо вона підписана сторонами і скріплена їх печаткою (за умови використання печатки стороною).

Пунктом 2.3 договору перевезення встановлено, що приймання вантажу до перевезення здійснюється на підставі й відповідно до товаросупровідних документів експедитора (вантажовідправника).

Пунктом 2.4 договору перевезення передбачено, що факт здійснення перевезення оформлюється товарно-транспортною накладною (ТТН) - для перевезень на території України та міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) - для міжнародного перевезення вантажів.

По завершенню перевезення вантажу перевізник, на підставі ТТН/CMR, надає експедитору два примірники акта здачі-приймання робіт (надання послуг), який останній зобов`язаний підписати і один примірник акта повернути виконавцю (п. 2.5 договору перевезення).

За змістом пункту 2.6 договору перевезення одночасно з актом здачі-приймання робіт (надання послуг) перевізник надає експедитору два примірники належним чином оформленої ТТН/CMR та рахунок на оплату.

У підпунктах 3.1.5, 3.1.7 пункту 3.1 договору перевезення визначено, що перевізник зобов`язаний, зокрема забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення й до моменту видачі його в пункті призначення належному вантажоодержувачу; нести матеріальну відповідальність за збитки, що завдані експедитору з вини перевізника.

Відповідно до підпункту 3.2.3 пункту 3.2 договору перевезення перевізник має право в присутності представника вантажовідправника перевірити вантаж та впевнитися у відповідності інформації про вантаж, зазначеної в ТТН/CMR, фактичним даним.

Підпунктами 3.3.4, 3.3.8 пункту 3.3 договору перевезення встановлено, що експедитор зобов`язаний забезпечити належне завантаження/розвантаження вантажу на транспортний засіб перевізника; у разі виявлення нестачі/пошкодження/псування вантажу, діяти виключно в рамках чинного законодавства та умов, зазначених у п. 5.2 та п. 5.3 цього договору. При настанні будь-якої з вищевикладених подій експедитор зобов`язаний негайно попередити про це перевізника та не починати вивантаження до приїзду представників перевізника. У разі, якщо недоліки щодо якості та кількості вантажу були виявлені одразу після вивантаження вантажу на склад представника експедитора, такий вантаж повинен бути поставлений у карантинну зону та очікувати приїзду представників перевізника. Експедитор зобов`язується вжити всіх засобів для мінімізації можливих витрат при пошкодженні вантажу (перепакування, пересортування тощо).

У пункті 5.4 договору перевезення його сторонами погоджено, що перевізник несе матеріальну відповідальністю за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення до моменту передачі вантажу вантажоодержувачу у випадку, якщо експедитором буде доведено, що така відповідальність настала внаслідок дій/бездіяльності перевізника.

Договір набирає чинності з моменту його укладення (дати підписання його сторонами та скріплення печатками сторін - за умови використання печатки стороною) і діє до 31 грудня поточного року, але у будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за договором (п. 10.1).

Відповідно до пункту 10.2 договору перевезення у випадку, якщо до закінчення терміну (строку) дії договору жодна із сторін письмово не заявить про його розірвання, цей договір вважається пролонгованим на новий (кожен наступний) календарний рік на таких самих умовах. Кількість пролонгацій необмежена.

На виконання зобов`язань за договором перевезення ТОВ "Авто Тіна" як перевізник у період з березня по травень 2024 надав ТОВ "Дорожні машини" як експедитору транспортні послуги з перевезення вантажу, замовником якого є ТОВ "Біоенерджі-Вінниця", за маршрутом м. Чугуїв - м. Ізмаїл, м. Чугуїв - м. Южне, м. Чугуїв - м. Одеса, м. Чугуїв - с. Визирка, що підтверджується оформленими відповідними документами, а саме: ТТН від 11.03.2024 № АСМр0000096, від 12.03.2024 №№ АСМр0000105, АСМр0000107, від 12.04.2024 №№ АСАп0000173, АСАп0000174, АСАп0000185, АСАп0000187, АСАп0000188, від 13.04.2024 №№ АСАп0000197, АСАп0000198, АСАп0000200, АСАп0000211, від 19.04.2024 № АСАп0000281, від 26.04.2024 №№ АСАп0000410, АСАп0000412, АСАп0000413, АСАп0000414, АСАп0000416, АСАп0000417, від 28.04.2024 №№ АСАп0000437, АСАп0000438, АСАп0000440, АСАп0000441, від 30.04.2024 №№ АСАп0000483, АСАп0000485, від 02.05.2024 №№ АСМа0000008, АСМа0000009, АСМа0000012, АСМа0000013, від 03.05.2024 №№ АСМа0000014, АСМа0000015, АСМа0000016, АСМа0000019, від 04.05.2024 №№ АСМа0000021, АСМа0000022, від 06.05.2024 № АСМа0000023, від 07.05.2024 №№ АСМа0000024, АСМа0000025, АСМа0000026, АСМа0000027, від 08.05.2024 №№ АСМа0000028, АСМа0000029, АСМа0000030, АСМа0000031, АСМа0000032, АСМа0000033, від 10.05.2024 №№ АСМа0000065, АСМа0000067, а також підписаними і скріпленими печатками сторін актами надання послуг № 112 від 14.03.2024, №№ 114, 115 від 15.03.2024, №№ 174, 175, 176, 177, 178 від 12.04.2024, №№ 181, 182, 183, 184 від 13.04.2024, №№ 195, 196, 197, 198, 199, 200 від 29.04.2024, №№ 209, 210, 211, 213, 214 від 30.04.2024, №№ 225, 226, 227, 229, 231, 232, 233, 234, 236, 240, 268, 269 від 06.05.2024 , №№ 249, 250, 251, 252, 253 від 09.05.2024, від 10.05.2024 №№ 254, 255, 256, 257, 258, 259, №№ 260, 261 від 14.05.2024 (а.с. 21 - 115 том 1).

Факт здійснення перевезень підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними та підписаними і скріпленими печатками сторін актами надання послуг; загальна кількість нестачі вантажу за вказаними ТТН становить 7 080,00 кг.

ТОВ "Біоенерджі-Вінниця" зверталося до позивача з претензіями (вих. 2603-01 від 26.03.2024, вих. 2806-01 від 28.06.2024) про відшкодування вартості понад норму втраченого вантажу.

Позивач здійснив відшкодування ТОВ "Біоенерджі-Вінниця" на підставі рахунків та актів № 185 від 26.03.2024, № 412 від 28.06.2024, що підтверджується платіжними інструкціями № 14301 від 06.06.2024 та № 155689321 від 08.08.2024; цистерни з вантажем були опломбовані, про що зазначено у ТТН, пломби при прибутті вантажу до пунктів призначення були непошкодженими; при вивантаженні товару не було складено жодного акта фіксації нестачі на місці.

Згідно з наданим Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорожні машини" розрахунком вартості нестачі вантажу у кількості 7080,00 кг, що з урахуванням норми втрати (0,2%) становить 4350,00 кг, загальна сума завданих відповідачем збитків склала 161550,10 грн.

Позивач вважає, що після відшкодування ТОВ "Біоенерджі-Вінниця" вартості втраченого ТОВ "Авто Тіна" понад норму вантажу у нього виникло право вимоги до відповідача у розмірі виплаченого відшкодування в сумі 161550,10 грн, що і стало причиною виникнення спору.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі про відмову у задоволенні Товариству з обмеженою відповідальністю "Дорожні машини" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тіна" про стягнення збитків у сумі 161550,10 грн.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2026, яким відмовлено повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожні машини" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Тіна" про стягнення збитків у сумі 161 550,10 грн, завданих нестачею вантажу при перевезенні за договором перевезення вантажів № DM-24/03-АТ від 11.03.2024.

Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим з підстав неповноти встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильності установлення обставин внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, а також неправильного визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин. Зокрема, апелянт стверджує, що суд не врахував специфіку тристоронніх відносин, безпідставно ототожнив зазначення перевізника у ТТН із визначенням сторони договору перевезення, неправильно застосував норми щодо презумпції вини перевізника, переклавши тягар доказування на позивача, проігнорував обов`язки відповідача за договором щодо збереження вантажу та не врахував докази, що підтверджують факт нестачі вантажу.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду та вважає оскаржуване рішення законним і обґрунтованим з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

За приписами частини першої статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до статті 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Статтею 316 ГК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) визначено, що за договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Згідно зі статтею 934 ЦК України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Посилання апелянта на існування тристоронніх правовідносин між ТОВ "Біоенерджі-Вінниця", ТОВ "Дорожні машини" та ТОВ "Авто Тіна" саме по собі не є підставою для покладення на відповідача обов`язку відшкодувати заявлені збитки. Дійсно, експедитор відповідно до статті 929 ЦК України та статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" має право залучати до виконання договору інших осіб. Проте реалізація такого права не звільняє сторону, яка звернулася з позовом, від обов`язку довести всі обставини, що є підставою заявлених вимог, зокрема факт порушення відповідачем зобов`язання, факт виникнення збитків, їх розмір, а також причинний зв`язок між діями відповідача та заявленими збитками.

Сам по собі факт залучення відповідача до здійснення перевезення не свідчить про те, що нестача вантажу виникла саме під час перебування вантажу у його володінні. Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б достовірно підтверджували момент виникнення нестачі, її причини та обставини, за яких вона виникла.

Безпідставними є і доводи апелянта про те, що підписання відповідачем актів наданих послуг із зазначенням меншої ваги вантажу є визнанням факту його втрати у розумінні статті 75 ГПК України.

Відомості щодо ваги вантажу, зазначені в актах виконаних робіт, лише відображають показники перевезеного вантажу, однак самі по собі не містять визнання відповідачем факту порушення ним договірних зобов`язань, не свідчать про визнання вини у втраті вантажу та не є безумовним підтвердженням того, що нестача виникла саме з вини відповідача.

Не заслуговують на увагу й доводи апелянта про неправильне застосування судом положень статті 924 ЦК України та статті 314 ГК України.

Дійсно, закон встановлює презумпцію вини перевізника у разі незбереження вантажу. Однак застосування такої презумпції можливе лише після встановлення самого факту незбереження вантажу під час здійснення конкретного перевезення та доведення того, що відповідний вантаж був прийнятий перевізником у визначеній кількості та не був виданий у такій самій кількості одержувачу.

Отже, саме на позивача відповідно до статей 73, 74 ГПК України покладається обов`язок доведення обставин, з якими закон пов`язує виникнення відповідальності перевізника. Лише після встановлення зазначених обставин виникає обов`язок перевізника доводити наявність підстав для звільнення від відповідальності.

Як правильно зазначив місцевий господарський суд, належних доказів того, що нестача вантажу виникла саме під час здійснення перевезення відповідачем, матеріали справи не містять.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо неналежної оцінки товарно-транспортних накладних.

Товарно-транспортна накладна дійсно є первинним документом, що підтверджує здійснення перевезення, однак вона не є безумовним доказом вини перевізника у втраті вантажу та не підтверджує автоматично виникнення його цивільно-правової відповідальності. Наявність у ТТН відомостей про транспортний засіб, водія чи перевізника не звільняє позивача від обов`язку довести інші елементи складу цивільного правопорушення.

Не спростовують правильності висновків суду першої інстанції й посилання апелянта на пункт 3.1.5 договору, яким передбачено обов`язок відповідача забезпечити збереження вантажу.

Саме по собі існування такого договірного обов`язку ще не підтверджує його порушення. Позивачем не подано належних доказів фіксації нестачі вантажу в момент його видачі, не складено документів, які б відповідали вимогам законодавства та умовам договору щодо оформлення виявленої нестачі, а також не доведено, що нестача виникла до передачі вантажу одержувачу.

Доводи апелянта про те, що відповідач був зобов`язаний самостійно зафіксувати нестачу вантажу, також не можуть бути прийняті судом, оскільки оформлення результатів приймання вантажу здійснюється за участю всіх відповідних учасників перевезення та повинно підтверджуватися належними первинними документами. Відсутність належної фіксації таких обставин не може бути усунута виключно посиланням на припущення позивача.

Необґрунтованими є й доводи щодо неналежної оцінки претензій, направлених ТОВ "Біоенерджі-Вінниця" на адресу позивача.

Зазначені претензії лише свідчать про наявність спору між іншими суб`єктами господарювання та самі по собі не підтверджують ні факту порушення відповідачем умов договору, ні його вини, ні причинного зв`язку між його діями та заявленими до стягнення збитками.

Також безпідставними є посилання апелянта на можливість безпідставного збагачення відповідача. Предметом даного спору є відшкодування збитків, а не повернення безпідставно набутого майна, тому застосування положень про безпідставне збагачення до спірних правовідносин є помилковим.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту втрати вантажу саме під час його перевезення відповідачем, не підтверджено належним чином причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заявленими збитками, а тому відсутні правові підстави для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності.

Щодо доводів про застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає, що вони були правомірно залишені судом першої інстанції без вирішення по суті, оскільки відсутність встановленого порушення права позивача є самостійною підставою для відмови у позові. Відповідно до усталеної правової позиції Верховного Суду питання застосування позовної давності підлягає дослідженню лише після встановлення факту порушення права особи. За відсутності такого порушення необхідність у вирішенні питання щодо спливу позовної давності відсутня. Отже, зазначені доводи відповідача не впливають на правильність висновку суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, однак не спростовують законності й обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції, та незгоди апелянта з наданою судом оцінкою встановлених обставин справи, однак не містять посилань на порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду колегія суддів встановила, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2026 ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права, зокрема статті 625 ЦК України, та з дотриманням норм процесуального права.

Судові витрати.

Відповідно до статті 129 ГПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорожні машини" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2026 у справі №904/5096/25 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.03.2026 у справі №904/5096/25 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Т . В. СТЕФАНІВ

Суддя А. О. КОШЛЯ

Суддя Т. Ю. ДЕМЧИНА