Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №910/3576/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2026 р. Справа№ 910/3576/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Корсака В.А.

Андрієнка В.В.

за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Бойчук В.А., адвокат, посвідчення № 389;

від відповідача: Лисяний В.В., самопредставництво (адвокат), посвідчення № КВ6458;

за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства “Київська міська клінічна лікарня №18” виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2026

у справі № 910/3576/26 (суддя – Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Трейд Енерджі”

до Комунального некомерційного підприємства “Київська міська клінічна лікарня №18” виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 129 480,67 грн

УСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та рух справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Трейд Енерджі" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №18" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач) про стягнення 254 600,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № 30 від 27.02.2025.

2. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2026 провадження у справі № 910/3576/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Трейд Енерджі” до Комунального некомерційного підприємства “Київська міська клінічна лікарня №18” виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 129 480,67 грн закрито. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства “Київська міська клінічна лікарня №18” виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Трейд Енерджі” витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн 00 коп. Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн покладено на позивача.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Частково не погодившись з постановленою ухвалою, Комунальне некомерційне підприємство “Київська міська клінічна лікарня №18” виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 25.06.2026 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (була зареєстрована 26.06.2026), в якій просить прийняти до розгляду апеляційну скаргу комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 18» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2026 у справі № 910/3576/26. Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2026 у справі № 910/3576/26 в частині стягнення з Комунального некомерційного підприємства “Київська міська клінічна лікарня №18” виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Трейд Енерджі” витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн 00 копійок. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Євро Трейд Енерджі» в стягненні з комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 18» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн 00 копійок.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 було, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства “Київська міська клінічна лікарня №18” виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2026 у справі № 910/3576/26 (в оскаржуваній частині); призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу на 16.07.2026.

09.07.2026 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який було прийнято судом в порядку ст. 263 ГПК України.

В судове засідання 16.07.2026 з`явились представники обох сторін. Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, ухвалу в оскаржуваній частині скасувати, відмовивши в задоволенні заяви. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін.

3. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

В апеляційній скарзі КНП «Київська міська клінічна лікарня № 18» просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині стягнення 30 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та відмовити у задоволенні відповідного клопотання позивача. Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не надав оцінки його запереченням і доказам, не з`ясував усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про розподіл судових витрат, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Скаржник зазначає, що позивач не подав разом із позовною заявою попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, однак суд без належного мотивування стягнув витрати на професійну правничу допомогу. Крім того, надані позивачем документи, на думку апелянта, не підтверджують належним чином ані обсяг, ані зміст, ані вартість фактично наданих правничих послуг, оскільки договір, додаткова угода, акт, рахунок та платіжні документи не містять переліку виконаних робіт, їх вартості та не дають можливості встановити, що послуги надавалися саме у цій справі.

Також апелянт вказує, що документи про надання правничої допомоги оформлені з порушенням умов укладеного договору: акт підписаний до фактичного надання послуг та їх оплати, використано документ, не передбачений договором, а матеріали не містять підтвердження сплати саме гонорару адвоката. Крім того, позивач, вже сплативши 65 000 грн за правничу допомогу до подання позову, у позовній заяві зазначив лише очікувані витрати в розмірі 60 000 грн, не навівши попереднього розрахунку судових витрат, що, на переконання апелянта, свідчить про суперечності у поданих документах. З огляду на викладене скаржник вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підстави для їх стягнення були відсутні. Через викладене сторона просила ухвалу суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійна правничу допомогу скасувати з ухваленням нового – про відмову у задоволенні заяви.

4. Вимоги відзиву на апеляційну скаргу та короткий зміст наведених в ній доводів

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення, зазначаючи, що доводи апелянта є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Позивач вказує, що ще при поданні позовної заяви повідомив суд про орієнтовний розмір майбутніх витрат на професійну правничу допомогу у сумі 60 000 грн, а в подальшому – у встановленому процесуальним законом порядку подав заяву про їх відшкодування разом із належними доказами понесення таких витрат.

Позивач зазначає, що між ним та адвокатом укладено договір про надання правничої допомоги, яким сторони погодили фіксований розмір гонорару за повний обсяг правової допомоги у справі. Така форма визначення винагороди не потребує деталізації витраченого часу чи погодинного розрахунку, а розмір гонорару визначається за домовленістю сторін відповідно до принципу свободи договору. При цьому матеріалами справи підтверджується реальність наданих адвокатом послуг, їх безпосередній зв`язок із розглядом спору, підписання сторонами акта наданих послуг та фактична сплата їх вартості.

Також позивач наголошує, що відповідач не навів належних доказів неспівмірності чи необґрунтованості заявлених витрат, а наведені в апеляційній скарзі доводи фактично стосуються договірних відносин між позивачем та його адвокатом, що не впливає на право позивача на компенсацію понесених судових витрат. Крім того, реалізуючи принцип диспозитивності, позивач просив відшкодувати лише 60 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, хоча фактично поніс витрати у більшому розмірі – 65 000 грн.

З огляду на викладене, позивач вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, належним чином оцінив докази щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали немає.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

5. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Як зазначалось раніше, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2026 провадження у справі № 910/3576/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Трейд Енерджі” до Комунального некомерційного підприємства “Київська міська клінічна лікарня №18” виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 129 480,67 грн закрито у зв`язку з відсутністю предмета спору (на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України).

Суд апеляційної інстанції на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України враховує правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21, відповідно до якої ухвала суду про компенсацію судових витрат після закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду є судовим рішенням про розподіл судових витрат, яке приймається за наслідком розгляду відповідного клопотання.

У своїй постанові від 05.03.2026 у cправі № 917/1161/25 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив наступне: «Буквальний аналіз другого речення частини третьої статті 130 ГПК України показує, що для її застосування - щоб суд присудив стягнення з відповідача понесені позивачем витрати у справі - необхідними є наявність таких складових елементів (умов): 1) позивач не підтримує своїх вимог; 2) це відбулося внаслідок їх (вимог) задоволення, яке в свою чергу має бути здійснене 3) відповідачем 4) після пред`явлення позову.

Задоволення після пред`явлення позову позовних вимог відповідачем фактично є свідченням того, що відповідач: 1) погодився з тим, що позов пред`явлено до належного відповідача, 2) визнає позовні вимоги. Іншими словами, задоволення позовних вимог відповідачем суд може вважати свідченням того, що пред`явлення позову цим позивачем до цього відповідача відбулося внаслідок неправомірного діяння відповідача, що і виступає підґрунтям необхідності покладення на такого відповідача судових витрат із розгляду справи.

Терміни "відмова позивача від позову" та "позивач не підтримує своїх вимог", які використовуються в нормах ГПК України, не є тотожними за їх мовним викладенням, тому не можуть тлумачитись однаково за допомогою мовного способу тлумачення.

Відмова позивача від позову передбачає його активну дію, яка проявляється шляхом подання суду відповідної заяви. Непідтримання своїх вимог може проявлятись як у вигляді активної дії з відмови від позову, так і шляхом пасивної поведінки з невчинення дій на підтримання своїх вимог. Якщо застосовувати логічний спосіб тлумачення норм частини третьої статті 130 ГПК України можна дійти висновку, що законодавець умисно застосував різнітерміни в нормах першого та другого реченнях цієї частини, оскільки не підтримувати позовні вимоги позивач може як шляхом відмови від позову, так і внаслідок відсутності предмета спору. Дійсний зміст норми другого речення частини третьої статті 130 ГПК України полягає в тому, що таке непідтримання позовних вимог сталось внаслідок їх задоволення відповідачем після пред`явлення позову, а не в тому, в який саме спосіб позивач не підтримує свої позовні вимоги.

Системний спосіб тлумачення норм частини третьої статті 130 ГПК України звертає увагу на те, що стаття 130 ГПК України містить назву "Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду". При цьому, закриття провадження у справі згідно з частиною першою статті 231 ГПК України здійснюється не лише внаслідок відмови позивача від позову, а й внаслідок відсутності предмету спору. Тому норми частини третьої статті 130 ГПК України мають застосовуватись у разі закриття провадження у справі не лише через відмову позивача від позову, а й через відсутність предмету спору.

Об`єднана палата сформувала такий висновок щодо застосування частини 3 статті 130 та пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України: (1) у позивача виникає право на відшкодування йому за рахунок відповідача понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи не лише у випадку відмови позивача від позову у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем після пред`явлення позову, але й у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 ГПК України у разі, якщо відсутність предмета спору виникла у зв`язку із задоволенням позовних вимог відповідачем; (2) при цьому немає значення, чи було провадження закрито за клопотанням позивача, відповідача чи з ініціативи суду». На підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України суд апеляційної інстанції враховує вказаний правовий висновок суду.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано належним чином засвідчені копії документів: договору про надання правничої допомоги №1-юр від 09.02.2025 (далі - договір), додаткової угоди №14 від 24.03.2026 до Договору, акту надання послуг №14/24032026 від 24.03.2026 на суму 65 000,00 грн, рахунку-фактури №24-03-2026 від 24.03.2026 на суму 65 000,00 грн та платіжної інструкції №7457 від 24.03.2026 на суму 65 000,00 грн.

Пунктом 3.2 договору, з урахуванням додаткової угоди №14, сторони визначили фіксовану вартість правничої допомоги у цій справі у розмірі 65 000,00 грн.

Згідно з актом надання послуг №14/24032026 від 24.03.2026 адвокатом надано, а позивачем прийнято правничу допомогу в цій справі вартістю 65 000,00 грн. Вказані кошти були перераховані позивачем на рахунок адвоката 24.03.2026.

Відхиляючи доводи скаржника про порушення порядку заявлення витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані доводи спростовуються наступним.

30.03.2026 року ТОВ «Євро Трейд Енерджі» звернулось до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №18» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з позовною заявою про стягнення 254 600,54 грн, в тексті якої позивач зазначив, що за попереднім (орієнтовним) розрахунком витрати на професійну правничу допомогу становитимуть 60 000 грн.

У позовній заяві позивач також повідомив, що докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті будуть подані до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Більше того, 08.04.2026 позивач подав до суду клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 60 000 грн, до якого додані докази на підтвердження понесення позивачем цих витрат. А тому доводи скаржника про недотримання порядку подання відповідної заяви – відхиляються через необґрунтованість в розумінні ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи скаржника про те, що документи про надання правничої допомоги оформлені з порушенням умов укладеного договору. Оскільки як вбачається з укладеного договору, сторони погодили фіксований розмір гонорару. Тоді як той факт, що підписання додаткової угоди, акту виконаних робіт відбулось до подання позову – не є підставою для відмови, оскільки як вбачається з матеріалів справи, всі процесуальні документи були подані адвокатом Брящей Русланом Ігоровичем, який діяв на підстав договору № 1-ЮР від 03.02.2025 та на підставі ордеру № 1218740 від 30.03.2026. В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що чинне законодавство не забороняє укладання договорів про надання правничої допомоги та фактичної оплати таких послуг до звернення з позовом. А тому з урахуванням положень ст. 627 ЦК України, доводи скаржника в цій частині не є підставою для відмови у задоволенні заяви.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції частково приймає доводи скаржника про неспівмірність задоволеної суми адвокатських витрат в розмірі 30 000,00 грн складності справи та обсягу наданих правничих послуг.

Так, первісно подана позовна заява містила вимоги про стягнення 254 600,54 грн, тоді як 02.04.2026 представником позивача було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 129 480,67 грн, яка є лише сумою основного боргу. Таким чином ціна позову становила 129 480,67 грн. В даному аспекті суд апеляційної інстанції також зазначає, що стягнення 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним ціні позову розміром.

В цій частині суд апеляційної інстанції також зазначає, що адвокатом позивача (окрім позовної заяви) було подано: відповідь на відзив, заперечення на подану заяву про розстрочення виконання рішення та заява про закриття провадження у справі. Вказане є підставою для часткового задоволення заяви та, враховуючи надання адвокатських послуг, – відсутні підстави для повної відмови у задоволенні заяви.

Таким чином, оскільки фактично діями відповідача було зумовлено надання позивачу послуг адвоката в зазначених обсягах, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обґрунтованим розміром витрат на послуги адвоката є – 10 000,00 грн (із заявлених 60 000,00 грн). Тоді як заяв про зменшення розміру судових витрат іншою стороною не подавалось. Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що апеляційну скаргу позивачем на ухвалу (в частині відмови у задоволенні заяви) не подавалась. Ухвала в іншій частині не переглядалась.

Таким чином, на підставі ст.ст. 2, 126, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275-277 ГПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині – зміні на підставі п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України та ч. 4 ст. 277 ГПК України.

Судовий збір за розгляд даної апеляційної скарги не стягується.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, 275-277, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства “Київська міська клінічна лікарня №18” виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2026 у справі № 910/3576/26 в оскаржуваній частині – задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2026 у справі №910/3576/26 в оскаржуваній частині – змінити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №18" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (Україна, 01030, м. Київ, бул. Тараса Шевченка, буд. 17; ідентифікаційний код: 01993776) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Трейд Енерджі" (Україна, 02121, м. Київ, Харківське шосе, буд. 201-203, корп. 2-А, нежитлове приміщення №4; ідентифікаційний код: 42819343) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять) грн 00 коп.

3. В решті апеляційну скаргу на ухвалу (в оскаржуваній частині) – залишити без задоволення.

4. Видачу наказу доручити суду першої інстанції.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.07.2026.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.А. Корсак

В.В. Андрієнко